Позакласний захід ‘’Унів – центр паломництва’’

Про матеріал

Свято-Успенська Унівська Лавра Студійського уставу — один із найдавніших монастирських комплексів України, центральний монастир Галицької єпархії впродовж XIV—XVIII століть, осередок чернечого життя монахів Студійського уставу.

Перегляд файлу

‘’Унів – центр паломництва’’

З молитви і почнем цю оповідь старинну
Нехай вона, як мами молоко,
Годує наші мислі літ,
Нехай вона у поміч в думи лине
Про давні її часи злетілих бід,
Про перший віри цвіт, її зерно.

З Твоєї ласки, Богородице Пречиста,
Дійшли до нас ці вісті із віків,
Додай нам сили вилити врочисто,
Як струї вод святих Твоїх,-
В серця людські, цю правду слів.

На Галицькій землі, серед лісистих пагорбів Гологорського масиву на межі Перемишлянського і Золочівського районів Львівської області, ген за селом Уневом, розмістився стародавній монастир – Святоуспенська Унівська Лавра (мал.1) Що ж це за Унівська Лавра? Яка історія цієї монашої обителі і чернецтва загалом? Хто такі монахи? Що таке монастир? Чи має сенс монаше життя?

1. Походження назви Унів

Унівська Лавра – одна з чотирьох лавр України, єдина греко-католицька. Її повна назва – Свято-Успенська Лавра студитського уставу. Археологічні роботи засвідчують, що вже в 13 ст. тут був монастир, але перша письмова згадка датована 1350 роком. (мал.3)

Поряд з Києво-Печерською та Почаївською обителями Унів має статус Лаври, тобто великого, важливого монастиря.
Є кілька легенд про походження назви Унів. Зокрема А. Петрушевич вважав, що вона походить від дієслова «унивати», тобто падати на дусі.

Також є припущення, що назва поселення походить від слова «унієв», що означало місце, яке служить з'єднанням. Якщо зважати на географічне положення, то в давні часи через Унів проходив найкоротший шлях між Галичем та Володимиром. Проте найвірогідніше, назва походить від старого слов'янського «ун» - добрий, гарний, кращий. Назва ця могла виникнути від доброго потоку джерела, адже у самому селі зливаються два потічки: Унівець і Добрий. І, мабуть, цьому слову Унів завдячує своєю назвою.
Письмовий переказ 16 ст. розповідає ще одну цікаву легенду, записану І. Буцманюком у 1904р. Лицареві Лагодовському після довгих років нездужання на ноги явилась у сні Матір Божа і сказала: «Їдь звідси на схід сонця, там знайдеш у глибокому ярі криницю. А коли водою з тієї криниці облиєш ноги, то одужаєш!». Знайшовши джерело, Ванько викупався в ньому і хвороба відступила. Після цього славний лицар дав обітницю спорудити на цьому місці храм у честь Богородиці. Щоб не загубити його, він повісив на кущі, коло цілющого джерела, свою гуню.

Після того до чудесного джерела (мал.4) почали ходити хворі, сліпі. І так з часом постала назва того місця – «Унів».
Дотримавши свого слова упродовж 1549-1674 років Лагодовський побудував монастир( мал.5). Після смерті ченці поховали його на території обителі.

2. Чудотворна ікона

Унівська чудотворна ікона Богородиці належить до іконописного типу Одигітрія (з грецької – Провідниця). Про її походження існує багато переказів, але час та місце написання достовірно невідомі. Оригінал ікони до наших днів не зберігся.

За іншою версією, шляхтич Лагодовський побачив на згарищах ікону Божої Матері(мал.6), яка дивом вціліла. І з вдячності своїй небесній рятівниці він звів тут муровану церкву Успіння Пресвятої Богородиці, а ікону перенесли до церкви. Зараз вона перебуває праворуч від входу до храму.

Вже за часів митрополита Михайла Левицького (перша пол. XIX ст.) ікона була значно пошкоджена. Тому виготовили її копію на полотні, яку помістили на оригіналі, оздобивши окладом. Цей факт записаний 1894 р. отцем А. Дольницьким в історії унівської парохії: «сей образ находився давно в каплиці на цвинтарі унівском, а коли той образ украшено короною («коронован»), перенесено єго до церкви палацовой». Коронувати ікону міг Унівський архимандрит Атанасій Шептицький (1715-1746 рр.), який багато спричинився до поширення почитання Богородиці.

3.Лавра в період підпілля

«Це був кінець XIX століття, – розповідає ієромонах Аліпій. – Прості люди не могли вступити в тодішні монастирі Галичини: або не мали достатньо коштів, або не мали освіти, чи не знали ніякого ремесла. Однак по селах групувалися хлопці, які хотіли посвятити себе Богові, і ось такі спільноти

зустрів на своєму шляху ще отець-монах Андрей Шептицький та допоміг їм організуватися, дав їм богословське та наукове підґрунтя оцього студійського

уставу. Згодом митрополит Андрей Шептицький (мал.7) і його рідний брат Климентій (мал.8) написали устав, відповідно до тих старих студійських правил. Монахи-студити поселилися в Унівській лаврі у 1919 році. Це було після І Світової війни, в часі якої згоріла Лавра преподобного Антонія Печерського на Скнилові. В Уневі монахи жили, молилися і працювали до 1939 року. За два десятиліття монастир розвинувся у величезний комплекс, студитів налічувалося 225. Брати-монахи мали свої майстерні, розвинуте господарство, при монастирях діяла іконописна школа, сиротинець, друкарня, велика бібліотека. У 1939 році, коли прийшли «перші совіти», всі господарські приміщення і поля «націоналізували». Це підірвало існування монастиря. «Інтенсивний процес ліквідації чернечої обителі почався у 1946 році і був пов′язаний із «псевдособором», на якому загнали у підпілля всю Українську Греко-Католицьку Церкву», – нагадує о. Аліпій Федун. Спершу в Лаврі зробили табір для греко-католицького духовенства, яке не визнало російського православ’я. . У 1946р. більшовики перейменували село з Унева на Міжгір'я.
В 1947-му заарештували архимандрита Климентія Шептицького(мал.9). 78-літнього старця засудили й вивезли до Владимирської тюрми, де він і помер. Частині ченців через різні обставини довелося емігрувати на Захід, а саме в країни Європи, США , Канади. З 1954 року унікальний монастирський комплекс перетворили на психоневрологічний диспансер для хворих жінок. Це тривало аж до 1991 року. Патріарх Йосип Сліпий після сибірського ув'язнення виїхав із Риму, де заснував монастир Св. Теодора Студита і в 1974 році висвятив на єпископа Любомира Гузара (мал.10).

4.Чернеча гора

« Прохожий, ти ще ходиш. А все ж ляжеш як і ми.
Присядь на камені біля нас та відпочинь.
Зірви билиноньку і розваж над долями.
Ми вже вдома, а ти в гостях. Подумай про себе…»
( Напис на хресті, що на Чернечій горі)

   Чернеча гора в Уневі є ось тією самою перлиною, якою славить це святе місце( мал.11). Тут знаходиться монаший цвинтар, де слухаючи шелест віковічних дерев можна посидіти у тиші, подумати про життя. Зачаровує мир і краса цього місця, надихаючи на молитву.
   Однак виявляється, що багато століть тому тут вирувало життя давнього городища. Місцеві мешканці зберегли в переказах і його назву – Володимирівград. Дехто стверджує, що тут проживало плем'я білих хорватів. До сьогодні зберігся оборонний вал, який допомагає перенестися у сиву давнину і відкрити для себе незвідані таємниці минулого. Серед численних могил є й такі, з яких витікає особлива Божа благодать, бо вже не одна людина тут зцілилась. Ось хоча б могила отця Пала Чучмана, відомого подвижника і цілителя. За радянських часів за те, що вірив у Бога, його двічі судили. Похований тут і отець Йосип Шестюк – ігумен, ісповідник віри, брат Віссаріон та багато інших.
   Біля сучасного цвинтаря на Чернечій горі виявлено кам’яний фундамент храму. За кілька метрів від залишків храму археологи виявили під час розкопок земляні житла, керамічні, металеві та скляні вироби, а також монети. Про це свідчить той факт, що під час розкопок дослідники знайшли срібну монету – гріш короля Яна Люксембурга з Чехії (мал.12). А, як відомо, ці гроші з'явилися в торговельному обігу ще в 1310 році. Особливо цікавою виявилась знахідка

неподалік гори у лісі – залишки гутної та залізно робітної промисловості.
Три великі печі, інструменти та залишки скла свідчать про високотехнологічне і унікальне на той час виробництво. Чернеча гора стала місцем багаторічних досліджень археологів, хоч з кожним роком вони відкривають нові і нові таємниці.

5.Сьогодення Лаври

Сьогодні Унівська лавра знову є паломницьким центром Галичини, як і в XVI столітті (мал.13). Брати-монахи відновили прощі до Унева (мал.14). До 1939 року вони були настільки численні, що налічували 20-30 тисяч осіб . У червні 1989 року було створено “ Ініціативну групу відродження села», а вже в липні відбулися збори, на яких вимагалося повернення храму. А 25 листопада було зареєстровано греко-католицьку громаду. На Святий вечір 1990 року після довгих років «мерзоти запустіння», монахи-студити відслужили першу Літургію у монастирському храмі. З цієї знаменної події розпочалося оновлення чернечого життя у древній обителі, а також віднова легального існування унівської парохії. «Зараз у нас служиться повне молитовне правило: Вечірня, Повечір′я, Утреня, Часи, Божественна Літургія, – каже отець Аліпій. – Люди також мають можливість прикластися до святинь Лаври (це Унівська чудотворна ікона Богородиці, копія Туринської плащаниці (мал.15), мощі святих), а також відвідати чернечий цвинтар, де поховано багато подвижників першого нашого монастиря та підпілля. Значну кількість паломників ми приймаємо двічі на рік: у третю неділю травня – це молодіжна проща до Унева (мал.16) – і на Успіння Пресвятої Богородиці, коли є наше храмове свято», – зазначив ієромонах. Та, коли б ви не відвідали Святоуспенську Унівську Лавру, завжди поринете в атмосферу намоленої тиші, неторканої природи та постійної свіжої прохолоди.

Список джерел інформації

1. [Грушевський М. « Історія України – Руси». Нью-Йорк. Книгоспілка, 1995р.]
2. [Данилюк А. «Храм студитської Лаври Йоана Хрестителя». Лавра. 1999р.]
3.[ Мануїл, ієродиякон. «Історія Свято-Успенської Унівської лаври і студійського монашества». Львів: Свічадо, 2005р.]
4. [Свято-Успенська лавра в Уневі. «Свічадо», Львів, 1998р.]
5. [Ясиновський Ю. «Колекція стародруків бібліотеки Унівського монастиря». Науковий збірник із церковної історії. Львів. 2001р] 6.[http://pilgrimage.in.ua/svyatouspenska-univska-lavra/]
7.[ http://news.ugcc.ua/tags/Унівська%20лавра/]
8.[ http://lavra.studyty.org.ua/pro-unvsku-lavru/54-storya-svyatouspenskoyi-unvskoyi-lavri.html]

Додатки
Унів. У молитві і праці.
мал.1. Загальний вид монастиря

$C:\Users\test\Desktop\Univ.jpg$
мал.2.Картосхема маршруту

мал.3. Надпис при вході на територію монастиря
$C:\Users\test\Desktop\дзеркало\P2190570.jpg$
мал.4.Ікона, що біля святого джерела $C:\Users\test\Desktop\дзеркало\ynivska_ikona.jpg$
мал.5.Монастир побудований мал.6.Чудотворна ікона Богородиці