Позакласний захід "Ярмарок"

Одарка.

Увага! Увага! Спішіть- поспішайте!

Господарі  й   гості,  глядіть,  не  минайте.

На  ярмарок   прошу   гуртом,   поодинці,

Чекають   на  вас   там  чудові   гостинці.                                                                 Кума Одарки..                                                            

На   ярмарку   нашім  веселім багатім

Є  чим  дивуватись  і  є  що  придбати,

Тут   щедрі   дарунки   із  саду  й  городу,

Тут  пісня  і   жарти -  усім   в  нагороду,

Мерщій-бо на   ярмарок  всі  поспішайте,

Купуйте,  милуйтесь,  танцюйте   і  грайте!

Продавець.

Купуйте,  куштуйте  усі  бараболю.

Варіте   і  смажте   із  сіллю  й   без   солі.

Сто   страв  господиня   з картоплі  зготує.

Картопля,   як   хліб -  вона   всіх нагодує.

Продавець.

Морквяного   соку   вам   треба  попити.

Ця  морква  під   сонечком   щедрим  зростала,

Земелька   водою  її  напувала.

Тому-то   морквина   така   соковита.

Продавець.

Хай  гострого   хоче,   часник  хай   придбає.

Він  всякі   мікроби  вогнем  випікає.

Виходять  дівчина   і   хлопець.                                                  

 Хлопець     іде  і  залицяється  до   дівчини.                      

  Хлопець.

На  дорозі   жук,   жук,  на  дорозі  чорний,

Подивися,   дівчинонько,  я   моторний!

Який   я   моторний,  і   у   кого   вдався,

Хіба ж  даси   кому   грошей,  щоб   поженихався.

Дівчина.

По   дорозі   галка,  по  дорозі   чорна,

Подивися  ж ,   козаченьку,  яка   я   моторна.

Яка   я   моторна,  гнучка,   чорноброва,

Як   побачиш -  аж   заплачеш,  що  я  вередлива.

Хлопець.

Кого  люблю  трошечки, трошечки,  трошечки,

Дам  я   одну   грушечку,   грушечку, грушечку,

За  грушечку   та   за   зернятко

Поцілуй   мене,  серденько.

Дівчина.

Я  не  серце  твоє,  я  не   люблю   тебе,

Я   не   люблю  тебе,  я  не   піду  за   тебе!

В  тебе   стан,  як  у   баби, в   тебе    очі,  як   у   жаби,

Руки,  ноги,  як  у   рака,  а   сам   рудий,  як   собака!

І  тонкий,  і  високий,  ще  й  до   того косоокий,

Ще й   без   верхньої  губи,  як  цілуєш   видно   зуби.

Он  дивися,   Стецько   іде,   він   тобі   якраз   до   пари.

Іди   і  поговори  з  ним.

Дівчина   тікає.     

Продавець

Скоштуйте  цю грушу -  солодку,  духмяну,

У   роті,   немовби   медок,   вона   тане.

Продавець.

І   яблучок  наших  ви  теж   не   минайте,

Які   до   смаку   вам,  такі  й   вибирайте.

Сортів   тут   багато -  усі   вони   різні.

Ось   яблука   -  ранні,   ось   яблука   -  пізні.

Продавець.

Беріте   калину -   червоні   коралі -

Ці   кетяги  небо  і   сонце  ввібрали,

Напоїть  матуся   калиновим   чаєм,

Недугу   ураз,   як   рукою,  знімає.

Виходить  Омелько  з  мішком,  за  ним  жінка   і діти.

Одарка.

Ой,  кумонько,  дивіться: Омелько  зі   своєю  сімейкою.

Омелько.

У нашого  Омелечка  невелика   сімеєчка:

Усі  хочуть   їсти-пити,  треба  посуд   їм  купити.

Омельчиха.

Купити   кожному   по  мисці:

Великому – велику, меншому -  меншу,

Маленькому – маленьку,

Найменшому -  найменшу.                                                         

А  що  миска   без   ложки ?

Омелько.

Доведеться  купити   ложки.

Великому – велику, меншому -  меншу,

Маленькому -  маленьку,

Найменшому -  найменшу.

Омельчиха.

Та   ще   треба   купити   діткам

Сорочки   та   спіднички,

Чобітки  і   рукавички, звичайнісінькі   шнурки,

Стрічечки  і   пояски.

-Ой   доведеться.

Діти

-А  гостинці?

Омелько.

-Та  будуть  вам   і   гостинці.

Діти.

-Тату,  тату,  он   дядько   Явтух   до   нас    іде!                           

Омелько.

-Куди   ідеш,  Явтуше?

Куди  ідеш,  мій   куме?

Явтух.

-Ет,   не   скажу.

Омелько.

-Та   коли  ж  твоя   добра   ласка,   то   скажеш.

Явтух.

-На   базар.

Омелько.

-Ой,  що   несеш, Явтуше, ой,  що   несеш,  мій  куме?

Явтух.

-Не  скажу.

Омелько.

-Та   коли  ж   твоя   добра   ласка,  то   скажи.                          

  Явтух.

-Та  груші.

Омелько.

-То  дай   мені,  мій  друже,  та  дай.                                          

  Явтух.

-Не   дам.                                                                                                       Омелько.

-Та   коли  ж   твоя    ласка,   то   дай.                                                                 Явтух

-Та  візьми  вже  он гниленьку.

Омелько:  А  що  в   твоєму   мішку?

Явтух  махає  рукою  і   йде   собі  далі  по  базару.

Дві   куми.

-Ну  й   Явтух,  ну  й    скряга,  і  для   рідного   кума   груші   пожалів.

-Ой,   що  не  кажи,   кумонько,  не   кажи,  ще  такого   й   світ   не   бачив.  Та   щоб  я   та   для   свого  кума    та    пожаліла.

Продавець.                                                                                                                                           Гарбузи! Купуйте   гарбузи! Дуже   корисно!   Каша  така,   що   й   за  вуха   не   відтягнеш.

Купи,  дівко,  гарбуза,  візьму   недорого,  лише   по   п’ятаку.

Купи ,знадобиться,   на   сватання   подаруєш   нелюбу.

Уляна.  

Дешево   купити – себе   в  дурні   пошити.

Що  дорожче  -  то   солодше.

Продавець.

Хороший   товар  -  сам  себе   хвалить.

Так,  що,   дівко,   по   руках?

Уляна.

 По   руках. (Бере  гарбуза  і   йде).

 

Заходить  хлопець  з  гармошкою                                                                       Хлопець.

Я  купив   собі   гармошку

Унизу   діряву  трошки.

Ну  вона  ж  і грати   вміла,

Як  старий  гусак   шипіла.

Та  нічого,  якось  буде,

Музикою   буду  ,  люди!

Натовп  навколо  сміється.

Продавець.

Виноград  удень  і  вранці

Все   кружляв,  немов  у   танці.

Весну  й  літечко   кружляв,

Соком  грона  напував.

Зараз  стиглі  грона   має,

Ними  всіх   він  пригощає.

Хто  п’є   його  солодкий   сік,

Той  не  хворіє  цілий   рік.

Купуйте,   купуйте   виноград  у  мене.

Продавець.

Купіть   булки,  купіть  сушки,

Купіть  бублики,  ватрушки.

Свіжий  хліб   купіть  у  мене.

   Стецько.

Грицьку,  а  ти  куди   йдеш?

Грицько.

Відчепися,  Стецю!   На  кудикіні  гори  збирати   помідори.

 Стецько.                                                                                                                                            

І   чого б  я  ото   на   людей   кричав.  Не   хоч   казати,  не  кажи. А  скажи-но  мені,  чи   далеко  ті   гори,  може   і  мене   візьмеш  з   собою. Все-таки  помідори  -  це  добра   штука,   їв  би  ,  та  й  їв  би.  А  їх  , певно , там   багато,  Грицю? А ?  Ну  візьми  ж  мене  з собою.  Візьмеш-бо.

Грицько

Ну,  що  ти   йому  зробиш.  Дурний і  не   вилічиш  його. Стецю,  а  в  тебе  що   гроші   закінчилися  чи   батько  не   дали?   Глянь,   скільки   всього   на  базарі і   помідорів   повно. 

Стецько.

Е, так  то  ж  купити  треба,  гроші  платити,  а  то  ж  даром!

Грицько.

Дурний,  без   клепки,  а  гроші   добре   рахує.  Свої  не   тратить.

Стецько.

Ну  то ,  що  візьмеш  мене?

Грицько.

Ну,  що  з ним  робити? Та   відчепися  ж  бо.   Он  глянь ,   тітка   Одарка  стоїть,  то   може   й  Уляна   з   нею.

Стецько.

Де  Одарка?  І  Уляна  там?  Та   піду ж   бо  до   них.

Іде   і   пританцьовує.

Одарка.

Купуйте,   дивуйтесь,   але   не   баріться,

Краса  ж   то   яка -  підійдіть,   подивіться.

Яка   то   робота,   які   то   узори.

Купуйте,   беріть   ці   квітки   барвінкові.

Підходить   Стецько.

Стецько.

Тітко, а , тітко,   а   що  у  вас   є   попоїсти?   А   то  я   вже   щось   проголодався?   У   животі   бурчить,   наче   там   свині   танцюють.

Одарка.

Ой,  Стецю , рідненький  ти  мій,  голубчику,   їстоньки  хочеш.  Іди-но   сюди,  зятеньку  ти   мій  золотесенький,  я   тобі   хліба   з  салом  дам   та  ще  й  з  часничком.  Де  це  видано,  щоб   мій  зять  та    голодний   був.

Стецько.

Сало. . .  День би  їв  би,  ніч  би   їв  би  і  то  мало  було  би.  Ой,  що  то  я,  тітонько,  сало   люблю.

Одарка.

Їш,  мій   голубе,  їш.  Та,  може ,  і  Уляна  зараз   підійде ,  то   поговориш   любесенько  з  нею.

Стецько   сідає  на   підлогу   і   їсть   так,  наче  не   їв     місяць. Мимо  ходять   покупці,  дивляться  на   нього  та  ,  перешіптуючиь  між   собою,  сміються.  Стецько  не   звертає   на   них  увагу,   їсть.

Стецько.  (встає,  гладить  себе   по  животі)

О,   це   вже  й  поїв.  Тепер  би  і спати  десь  лягти.  Так,  де  ж   тут  ляжеш,   як  і  сіна  ніде  не  має.  Піду,  тітко,   та   пошукаю   місця.

Ходить   між  прилавками,  а   потім ,  побачивши  деревину,  лягає  і  починає  хропіть.

Появляється Параска  і   підходить   до  Одарки.                                                             Ой,   Одарко,   не   знаю,   що  мені   на   світі   білому   робити ?

Не   можна,  не   можна    за   лихими   сусідами   на   селі    вдержатися.   Хоч    зараз     спродуйся   та   вибирайся   на  кубанські   степи.  Дав   же   мені    Господь   сусідку,   ота   капосна

баба   Палажка   Солов’їха .  Та   що   й   говорить.  Хіба   ж   ви  її   не  знаєте?   Чи   є   ж   така   жінка  -  не     тільки   в   селі,  а  й  в  цілому   світі? Боже   мій!  Так  уже   й   обминаю,   обходжу   десятою   дорогою,   отже   й   зачепить.  Якби  ж   я   під    землею   лежала,   то   вона   мене,  клята, і   з-під   землі    достане.  

Або  оце,  хіба  ж   це   не   кумедія? Раз   мій  рябий   підсвинок   у   Соловейків   город,  а   мене   тоді,  на  біду,    не   було   вдома.  Приходжу   я   додому  -  дивлюсь,   а   мій   підсвинок                              висить   на   тину,   прив’язаний   за  задні  ноги,   та   ратицями   дереться   об    хворост.  Я   до   його,   а   Солов’їха   вже  й   вибігла  з    хати   на   поріг.  Як   роззявить   рота,   як   покаже   зуби!     А   бий   тебе   сила   Божа!   Ще   не   чула,  одколи   живу   на   світі,   щоб   свині   цибулю   їли! 

О , іде   оно  !   Диви  ,   як   носа  задерла.  Піду   я ,  Одарочко,  щоб   мої   очі  її   не   бачили.

  Горіхи,   горіхи,   купуйте   горіхи,   кому   горіхи?!

(Підходить   баба   Палажка)

Ой,  Одарочко,  як   я   рада  тебе ж   бачити.   А   то    вже   відвикла   від   добрих  людей.  Одна  Параска,  ота   клята   відьма,  мелькає   перед   очима. Ходить   по   селі   та   все   на   мене   набріхує,   як   та   скажена   собака   бігає   по   дворах,   по   хатах  та    вигадує на   мене   таке,  що й   купи   не   держиться.

Чого   тільки вона   на  мене  не  понабріхувала!   Я   сяка.   Така,  носата,  горбата,  задрипана  і   лиса,   ще   й   до   того   відьма.  Я  собі   молюся   Богу,  а   Параска   ходить   по   селі  та  каже,  що  я  наводжу   чари.  Та  й  гладка   морда   стала   в   Параски , як   той   здоровий    гарбуз   на   баштані! Та   така   пухка,   що   якби   ткнув   пальцем,   то ,   здається,    палець   так   би  й   загруз,   як   у   кабанячому   здорі.     На   голову   начепила  нову   квітчасту    хустку  з   червоними   торочками,   ще  й   добре   намисто   вбрала.   Убралася, як   та   дурна    дівка   на   весілля.  Он,  диви,   Одарочко,   попливла   між   рядами,  як   та   пава,  та  яка  там   пава  -    корова,   яку   випустили  з прив’язі .Ой, вертається.   Піду  я ,  Одарочко,  бо   це   і   очі   видряпає.  Бувай   здорова!

Кума

Кумасю,  дивись,  дивись, он  твоя   родичка  Проня  іде. А хто  ж це  за  нею  плететься?  Дивись , чи  не  підчепила   якого  панича   наша краля ?

Одарка.

Їй-бо   якогось  дурня  такого, як  вона  знайшла?  І  кого  б   оце? (дивиться  пильно,   перегнувшись   через  стіл. Потім   починає   сміятися   голосно).

Ой,  кумонько,  держіть  мене.  Та   це  ж   цирульник.  У   нього  ж  нічого  нема,  це   він   хоче  її  грошенята прибрати. У   нього  ж  вітер   в   кишенях  гуляє.

( Обидві  прислухаються  до  розмови…..)

Голохвастий.

Ой,  что-то в  груді   моєй   шкварчить.

Проня.

 -     Чого?

-Од  любви!

-Ах, што  ви?

-То єсть  тут   у   нутрє   у   меня   такая стремительность   до   вас,Проню  Прокоповна,  што   хоч  крозь  огонь  готов   пройтись!

     -(набік)Починається, починається. Ах, ето ви кавалерські   насмішки. Может   по   кому  другому:  у  вас  столько  баришень..

-     Ето ви   пущаєте   критику,  я   своєї  душі,  Проню  Прокопівно , не  покину   лиш  би   где.

 -    Коли  б    заглянуть   можна   було  вам   у  серце.

 

- То  ви  б   увиділи ,   што золотими   буквами  написано: Проня   Прокоповна.  Ах,   єслі  би  открить  ваше   серце   і  смотрел  би  не  насмотрелся,   смотрел  би   і  смотрел.

(Дарує   квітку)

- Ах, когда б  же   тому   правда?

 -  В  грудє   моєй   -  Визувій   так  і  клекотить! Рішайте   судьбу   мою   нещасную6 прошу   у   вас   руку   і   серце!

Ой,   што   ви  такоє  говорите?

-  Ви  не   вєрітє? Без   вас   у  меня   жизні   нєту!

Прийміть   вот   єто   кольцо   в   знак  моєй    любві.

(розмовлячи,   виходять)

Дві   куми  голосно   сміються  і  перекривляють  їх.

Ярина Саша   виконує  пісню «Вишенька-черешенька».                                

Входить  стара   Кайдашиха    і  проходить  між   прилавками,   щось  питає.  Побачивши   Одарку   підходить   до  неї   ближче. 

-    Здоровенькі   були   , сусідонько!

-     Здоровенькі  були!

-     Як   ся  маєте?

-    Та  так   нічого.  Оце   тільки  клята   невістка Мотря   скоро  зі  світу  зживе.  Вже   силоньки   нема   її   терпіти.                                               (   Появляється  Мотря і  прислухається  до  розмови. )

-     Нічого   робить  не може,  ні   зварити,   ні  ,спекти ,  ні   в  хаті   підмести.  Ледащо…

-Ах.  Ти  стара  відьмо,  то  ти   мені   ще  й   тут   кісточки   будеш   перемивать.  То   це  я   нічого   не   роблю,   то   це  я   їсти   не   вмію   зварити.

-   Ти   чого  ото   розкричалася,  Чи  ти   бачиш,   Одарочко,  як   моя   невістка   зі   мною   говорить.(Замахується)

 -  Не   смійте   мене   бити,  ви   мене   не   годували,  що   б’єте   мене,  бо   я  й  здачі   дам.

-  Та   ти  мені,   ледащо   ще   й   цвікать   будеш.

(Тягають   один   одного   за   очіпки.  В   Кайдашихи   висипаються   груші.  Це   побачила   Мотря).

-  Ах,  ти  ж   ,   стара   карго,  то   ти   в   мене   ще  й  груші   вкрала   та   продавать   надумала .Злодійко!

-  Я -  злодійка!   Людоньки,   чи    чуєте   ,що   оця   кобила   про   мене   каже.   Га!

 -  Злодійка.  Злодійка. Ану   віддай   сюди – бо   мої   груші.

-  Не   дам,   бо   це   мої   груші!

-  Віддай,  бо  як  дам,   то   не   встанете!

-  Людоньки,   пробі ,   рятуйте,  вбивають.  Ой-ой-ой!

 Збирається   натовп.  Вбігає  Карпо   і  розтягує жінок.

                               

 

 

 

 

                  Інсценівка     пісні.

Входить   Лежебока з  подушкою   і   лягає. Потім  вбігає   Нечупара.  Під   мелодію   пісні  «Ой   там ,  на  точку,  на   базарі».

 

Ой,   там,   на  точку,   на   базарі,                                                                                                   Лежебоку   молодого   продавали,

 Стали   думать   і   гадать,

 Що  за  нього   можна  дать.

Ой, радились  ми,  говорили,

Тай   на   тому   усі   разом  порішили:

 Лежебоку   не   продать,

 Бо   не   хочуть  купувать.

Ой,  там  ,  на   точку,   на   базарі,

Нечупарика   молодого  продавали.

 Стали  думать  і   гадать,

 Що  за  нього   можна   дать.

Ой  радились  ми,   говорили……

Продавець.

Купуйте, дивуйтесь,  але   не баріться,                                                   

 Краса – то  яка -   підійдіть , подивіться.

Купуйте  красивий   віночок   з   квітками,

З  блакитними   і  жовтими  стрічками.

Підходить   Уляна.

Уляна.

Чудовий   віночок,  багато  квіток.

І  що   ви  за   нього  просите  ,  тітко?

Продавець.                                                                                       

Веселий  танок  затанцюй  нам,  дівчино.

 

Уляна  під  музику   починає   танцювати. Вбігає  Стецько.

Стецько   підбігає  до  Уляни                                                                        Стецько.                                                                                                      

 Онде  вона.  А  я  вже  весь   базар   оббігав,  шукаю  її. А   вона   тут  витанцьовує.  Геть  дівка  з  глузду   з’їхала,  а  кажуть,  що   дурний. А  то   ще    треба   подивитися, хто  дурний.  Ей,  ти  що  не   чуєш,  я   до   тебе   балакаю.

  Уляна.                                                                                                             

 О причепився. І   тут   знайшов. Відчепися  , Стецю.                                                   Стецько.                                                                                                       

 О,  а   це,   що   у   тебе   віночок.  А  куди  це  ти  виряджаєшся.   Я завтра свататись   прийду,  а   вона бач,  яка,  віночок  купляє.   Ану   дай  сюди.                                                                                                           Уляна.                                                                                                                        Не  дам.  Ти   мені   ні  батько,   ні   мати,   ні  чоловік, щоби  мною   командувать.

 

Стецько.

 Ну   підожди,  станеш  ти   моєю   жінкою,  то   я   тобі   скоро   клепки   вставлю.

Уляна А   я  ніколи  не  буду   твоєю   жінкою..                                                                                                           

Стецько Будеш..                                                                                                                

Уляна. Ні,   не   буду

Стецько..                                                                                                                           

А   батько   казали  будеш.

 Уляна. Ніколи.

Стецько. А  що -  то   в   тебе   в   кошику  є.

Уляна. Хустка. А  казала,  що  не   вийдеш  за  мене.  Бач,  яка   жартівлива.

Стецько. Так-то  не   тобі.  Бач,   чого   захотів.   Ну ,  зараз  ти   в  мене   получиш   хустку,   що   більше   не   будеш   чіплятися. 

Витягує   гарбуза   і   дає  Стецькові.

Уляна.

Ну,  що  , Стецю,  чи   хороший   подарунок.

Стецько.

-  Поганий,   дуже   поганий. Ось   підожди, я  не   подивлюсь,   що  ти   ще  не  моя   жінка.  Я  так   відчухраю,   що   надовго   запам’ятаєш.

 Уляна  тікає,  Стецько  за  нею.

Пісня  «Скаче  в  полі  білий кінь»

На   доброму   ярмарку  ми  побували,

Одні  -   продавали, інші -  купували,

Співали,   сміялись  та  ще й  жартували,

Тепер   вже  прощатись   пора   вже   настала.

 

Бажаємо  вам.

Щоб   родила    щедро   нива,

Щоб   у   хаті   все   гаразд,

Щоб   довіку  був щасливий

Український   славний   рід.

 

Всі  учасники   виконують   пісню  « І в  вас,  і  вас  хай   буде   гаразд».