Виховний захід "Моя сім’я - моє багатство"

Родинне свято

 

Тема. Моя сім’я – моє багатство

Мета: виховувати любов до найближчих і найрідніших людей – матері і батька; навчати учнів чемного і шанобливого ставлення до батьків, рідної домівки, «малої Батьківщини», свого народу, формувати почуття обов’язку перед батьками, вміння висловлювати щирі почуття до рідних, сприяти розширенню духовного світу учнів.

Епіграф. В щасливі і сумні години,

       Куди б нам не стелився шлях,

       Не згасне вогнище родинне

       В людських запалених серцях.

 

Учні

Дня доброго вам, батьки!

Щиро зустрічаємо.

І на святі на родиннім

Вас усіх вітаємо.

Ми до батьків сказати хочем слово,

Сповнене ніжності й любові.

Бо без батьків чого ми в світі варті,

Без маминої ласки і тепла,

Без батьківської строгості та жарту,

Без нашого родинного тепла?

Батьки і діти! Діти і батьки!

Не розділити і довічне коло.

Ми засіваємо житейське поле

І не на день майбутній – на віки!

Я прокидаюся рано і зразу, хоч ще не встаю

Тільки спросоння погляну – бачу родину свою:

Мати – досвітня пташина, з досвітку вік не зімкне,

Ходить по хаті навшпиньки, щоб не збудити мене.

Батько – то сонечко рідне, сонечко ясне, земне,

Слово його заповітне живить і гріє мене.

Вчитель

Добрий день, шановна велика родино! Так, так, я не помилилася – саме родина. Тому що всі ми, присутні на святі, - одна велика родина: і батьки, і діти, і вчителі. Ми родина з того самого дня, як пролунав для нас, ваших дітей і вихованців, перший дзвоник. Породичала нас усіх школа.

Сьогодні я вдруге зустрічаюсь з вами в цьому родинному колі. Але тоді була я в гостях, а зараз – старший наставник ваших дітей. Хочеться вірити, що наше свято допоможе вам гарно відпочити, забути про свої буденні клопоти та негаразди, прийняти слова подяки та плани за все, що ви робили, робите і робитимете для своїх дітей. Тема нашого свята «Моя сім’я – моє багатство».

Без батьків не уявляємо свого життя. Вони допомагають і справою і порадою. Навчили вас слухати, думати, розмовляти, спілкуватися, любити і віддячувати. Саме для них ви завжди залишитесь дітьми. Ці люди будь-якої миті прийдуть на допомогу, висушать ваші сльози і порадіють успіхам. Є скарби, заховані в землю, є такі, що розташовані на поверхні і передаються з покоління в покоління, чаруючи людську душу. До таких скарбів належить шанування найближчих, найрідніших людей – татуся і матусі. Мамина пісня, батькова хата, бабусина вишиванка, дідусева казка – це наші святині, наша вічно жива історія. Отже, мета нашої зустрічі: звернутися до народної мудрості, вчитися на ній шанувати батьків своїх, що подарували нам життя і постійно турбуються про нас.

Пісня «Мама і тато».

Вчитель

Що потрібно для щастя? Тихе надвечір’я, сонячний ранок, рідний дім, мамина незрадлива усмішка, розважливе батькове слово.

Перше наше усвідомлення себе в житті - це відчуття батьківської турботи. Дитина через батьків сприймає весь світ. А яким цей світ буде – визначить батьківське серце і любов. Батьки вчать розуміти любов, творити добро, відрізняти його від зла. Але щасливою залишається сім’я, в якій на першому місці глибока повага до батьків, до родинних коренів.

Саме тут ще й донині діти звертаються до батьків на Ви – як знак великої пошани і любові. Саме тут на Різдво й Великдень сходиться до хати вся родина, сідають усі разом до святкового столу і просять Бога, щоб допоміг ще й наступного року всією сім’єю зустрітися.

Є добра народна традиція: старшого сина називають в честь діда чи батька, старшу дочку – в честь бабусі чи матері. На батьківському подвір’ї стараються залишити сина, щоб тут жила людина з тим же прізвищем, щоб рід не переводився.

Зразковою є та сім’я, де панує дух злагоди, взаємодопомоги, щира турбота одне про одного. Тоді казали «Нащо й клад, коли в сім’ї лад».

Учень

Де злагода в родині,

Де мир, а не війна,

Щасливі тії люди,

Блаженна сторона.

Їх Бог благословляє,

Добро їм посилає,

Ї з ними він живе.

Вірш «Моя сім’я».

Моя сім’я – брат, сестрички й я,

Татусь, мамуся, дідусь і бабуся.

Тато ліс охороняє, шкідників попереджає.

Матуся готує, одягає; бабуся теж допомагає.

Дідусь поле оре, сіє, він у нас усе уміє.

В нас корова є Рябушка, два чорних вушка.

В нас є пес Барс: ось такі тварини в нас.

Є ще в нас кінь, готовий до усяких вмінь.

Рябушка дає молоко, а Машка п’є його.

Барс пасе корів, біжить із рову в рів.

Ось така моя сім’я – брат, сестрички й я.

Татусь, мамуся, дідусь, бабуся

Ось така моя сім’я і горджуся нею я.

Вчитель

Але життя сім’ї складне і безхмарним не буває. Тому особливе значення для забезпечення миру в сім’ї мав звичай прощення всіляких образ напередодні великих християнських свят. А безладдя і нещастя приходить у ту родину, де кожен член сім’ї вважає себе головою. Адже від сімейного розладу страждають не тільки батьки, а й діти.

Оповідання «Найщасливіший день».

Учні

Ми любим вас, кохані мами й тата

І зичимо здоров’я вам багато,

Ми хочемо, щоб завжди ви раділи,

І щоб в житті ніколи не хворіли.

Хоч часом ми буваємо нечемні,

І дуже ви хвилюєтесь за нас,

Але у серці, знаємо напевно:

Частіше радуємо вас.

Хай Бог охороняє вас від злого,

Хай світить сонце і колосяться жита,

Щоб ви були щасливі та здорові

На многії і многії літа.

Хай щастя і радість вам ллються рікою,

Щоб ви не стрічались ніколи з журбою.

Вчитель. Мати і батько – найближчі кожному з нас люди. Вони вчать людських правил, вкладають у наші вуста добрі слова, хочуть, щоб ви були здоровими, чемними, слухняними. Вони про вас турбуються, хвилюються, думають.

Ви прожили свою маленьку частинку цього невгамовного земного життя і поряд з вами повинно бути все добре, людське, чисте, яке не заплямували, а передали вам батьки. Ви не маєте права мати черству душу, бо черствість породжує зло і біду. Слухайтесь батьків, поки вони поряд з вами, щоб потім не шкодувати.

Легенда «Як мати зозулею стала».

Обговорення легенди.

Наш народ завжди шанував батьків, любив рідний край. І це виливалося в пісні. Українці дуже любили співати. Пісня зачаровує чудовими словами і не менш чудовою мелодією. Вона торкається тих духовних струн, що одвічно жили в народі. Живе пісня і в наших родинах. Хоч діти ще не зовсім дорослі, але Лідія Семенівна і Анатолій Адамович вже сьогодні думають про майбутнє і висловлюють свої почуття словами і чарівною волинською мелодією.

Пісня «Волинь моя». Звучить відеозапис.

Учні

Нехай над вами небо голубіє,

Не знають втоми руки золоті,

Нехай душа ніколи не старіє,

І серце не втрачає доброти.

Нехай для вас не згасне сонце,

Нехай не віють в душу холоди,

Хай жито на столі і Бог на небі

Вас завжди порятують від біди.

Вчитель

Готуючись до свята ми не тільки шукали вірші, пісні, розповіді по темі, але й поцікавились життям наших родин.

На екрані фотографії сімей.

  Всі сім’ї хороші, працьовиті, турбуються про діток, допомагають одне одному у різних справах. Дітей хвилює минуле родини і пам’ятають вони багато-багато цікавого. Ось, наприклад, Олена Василівна та Федір Кузьмович зустрілися, коли Оленка пасла гуси і юнак ішов у армію; побачив гарну дівчину, запала до серця, а, повернувшись, утворили сім’ю. Власюки – Антоніна і Станіслав познайомились в автобусі, а Володимир і Любов Чикуни  - в Кримно на дискотеці. Ольга та Михайло Масло дружать ще зі шкільної парти і назавжди запам’ятають подорож в м. Дніпропетровськ, коли був 25-градусний мороз, змушені були спати на одній полці, щоб не замерзнути. Не відразу помітили одне одного Тетяна Степанівна та Микола Володимирович, хоч і жили зовсім близенько. Тільки доля поєднала їх. Ніна Йосипівна віддаючи заміж подругу, Ніну, зустріла свого судженого. Людмила Василівна свого чоловіка на рідній вулиці не помічала. Потрібно було поїхати на роботу в Запоріжжя з братом Адама Володимировича. А потім брати змінили один одного, а Людмила почувалась дуже щасливою.

А якими цікавими були діти. Сашко і Віта змалечку полюбляли їсти глину. Батьки побачили, що в мішку її помітно поменшало. А Марійку дуже лоскотала трава, коли вона там гралася. Це доводило дівчинку до сліз. А Павлик дуже гордиться за свого тата, він сильний, мужній, пройшов через афганське пекло.

Ліля з радістю думає, яке щастя, що дрова розкидалися, але її мама, коли була маленькою, встигла втекти. А Ані так хотілося до мами, що побігла її шукати на весілля до Лесі Володимирівни.

А мама Павлика добре пам’ятає, як старший синок годував собаку салом, вдаючи, ніби їсть сам. Сестричка Наталки – Аня і до сьогоднішнього дня сама вигадує різні цікаві ігри.

А взагалі їхня родина є дуже співучою ще з діда-прадіда. Ще я ходила в школу, то її тьотя захищала честь нашого класу піснею і до сьогодні ми їх бачимо на сцені. Про це знають усі наші односельці. І зараз Ольга Василівна з донькою Наталкою виконають пісню «Ожини».

Не дуже привітною була доля до Любові Миколаївни та Петра Григоровича. Замість спокійної старості вони доглядають 5 онуків. Важко буває, але хлопці ростуть чесними, працьовитими, добрими. І серце радіє, коли діти ніжно обнімають, лагідно називають дідусем, бабусею. Сергійко дуже любить своїх рідних, про це він говорить у вірші.

Учень

Дуже люблю дідуся і бабусю

І за них я Богу молюся,

Щоб здорові вони проживали

У житті мені допомагали.

Запитання на ангелочках.

1. Чи можете ви облишити всі свої справи заради спілкування з дитиною?
2. Чи можете ви попросити поради у дитини, незважаючи на її вік? 
3. Чи можете  бути спокійним, якщо дитина вивела вас із себе?
4. Які труднощі виникають у вихованні дитини?
5. Дитина вимагає переключити телевізор з фільму, що вам подобається, на музичну програму. Що ви робите?
6. Що ви робите, щоб підтримувати з дітьми дружні стосунки?
7. Чи радяться з вами діти з приводу особистих проблем?
8. Чи допомагають діти готуватися до сімейного свята?
9. Що найбільше цінуєте в родині?
10.  Ким хотіли б бачити дитину в майбутньому?
11. Яку річ у вашій родині вважають найціннішою?
12. Яку страву ваша дружина готує найкраще?
13. Якби виграли в лотерею чималу суму, що купили б?
14. Коли і де були разом усією родиною?
15. Яким квітам віддає перевагу ваша сім’я? 
16. Чому дитині дали саме таке ім’я?
17. Який подарунок хотіли б одержати від дітей на своє 50-річчя?
18. Як поводити себе у разі виникнення суперечки з дітьми?
19. Чи розповідає дитина про успіхи в навчанні?
20. Як реагуєте, коли ваша дитина образила іншу дитину?
21. Хто в сім’ї безпосередньо займається вихованням? 

Виступ директора школи.

Вчитель     

Діти люблять грати – це їхнє справжнє життя. Через гру вони пізнають світ. Пограємо і ми. Перед нами мотрійка. Вона з’явилася більше ста років тому, складалася з 8 ляльок. Усі іграшки в ній – це родина (дідусь, бабуся, батько, мати, діти).

• Яка з мотрійок найголовніша?

(Жінка, дає життя, захищає, оберігає).

• А навіщо тоді друга?

(Якщо без неї потрясемо, гуркіт порожнечі. Якщо ще заберемо, гуркіт буде ще сильніший).

• А якщо забрати найменші фігурки?

(Не буде кого захищати).

• Яка найзахищеніша?

(Маленька).

Дуже добре почуває себе наймолодший, маючи такий надійний захист.

• Хто з вас дітки наймолодший у сім’ї?
• Не ображають вас старші?

А Никонюк Марія про це написала вірш, послухаємо її.

Величенька в нас сім’я,

І горджуся нею я.

Добрі всі, усі веселі,

Завжди радісно в оселі.

 Головні в нас – мама й тато,

 В них щодня турбот багато.

 Брати й сестри їх шанують

 І мене також шкодують.

Наймолодша я в сім’ї,

То й гостинці всі мені.

Я свою сім’ю люблю,

В дружбі з усіма живу.

Вчитель

    Дуже цікаво, як ми спілкуємось у своїй сім’ї. Щоб ніхто не ображався, щоб був святковий настрій, необхідно говорити своїм рідним тільки хороші слова.

Кому не доводилось бачити, якою радістю загоряються старечі очі, коли внук чи внучка скаже «Дорогенька моя бабуся». Від сина, дочки не завжди такі слова почуєш. А за пошану до батьків Біблія обіцяє добро, благополуччя. Шануймо ж їх і завжди підтримуймо. Без їхнього благословіння не починайте жодної справи. На всяких родинних урочистостях  найпочесніше місце для батьків.

Іноді можна почути, як підлітки звертаються до батьків «батя», «папаша»,  «старий», «маманя», «мамаша», або позаочі називають їх «мої предки» –  і на душі стає боляче чому сьогодні з’являється зневага дітей до батьків. Чогось подібного колись не було.

А ми продовжимо гру. Але мені хотілося б, щоб з сьогоднішнього дня вона стала дійсністю. Гра називається «Будемо говорити один одному компліменти».

Нехай відношення між членами вашої родини будуть толерантними.

• А що ж таке толерантність?

(На екрані схема )

                                                          Толерантність

 

                  Терпимість       Співчуття      Розуміння іншого   Щиросердність

 

Але ще не завжди толерантно відносяться один до одного учні нашого класу. Про свій ми розкажемо трішки з гумором.

Усмішка «Наш клас».

Наш клас ну просто як парламент. Хто гука:

• Регламент.

Хто вищить:

• Ганьба!

Всім лоскоче нерви Сергія тенорок:

• Збільшити перерви! Зменшити урок!

А Славко гукає:

• Пенсію платіть – тим хто в однім класі другий рік сидить.

А Віта з Марійкою весело кричать:

• Кабінет косметики в класі влаштувать.

Олег із «гальорки» піднімає руку:

• Вже мені набридло гризти ту науку!

Юля пропонує:

• Книг не треба більше брать, завтра на уроках будем танцювать!

Наталка всміхається:

• Це не клас, а сміх знову на лінійку виведуть усіх.

А Марійка каже:

• Все сиди, сиди. Відпустіть на вулицю попити води!

Не сидиться Насті, голова болить:

• Я спішу в їдальню, в животі бурчить.

Ліля пропонує:

• Менше всі кричіть. Краще всі уроки старанно учіть.

Вчитель

Кажуть, у кожній усмішці є частинка правди. То ж давайте, дорогі батьки, будемо разом працювати над толерантністю.

Кожна дитина має свій характер, свою думку, відстоює своє «я». Цікаво, як думають діти про своє місце в сім’ї. Для перевірки цього пропонуємо такий тест.

(На екрані 6 кружечків)

Завдання:  поставити букву я одному з них.

Висновок: хто поставив у перших кружечках – високої думки про себе, хоче, щоб до нього прислухалися. Хто – в кінці, робить те, що пропонують інші.

Вчитель

Мама. Матуся. Материнство. Все найрідніше, наймиліше, найдорожче увібрало в себе це дивовижне сонячне слово. Задовго до народження дитини і до останньої хвилини власного життя серце матері сповнене турботи про дитину, навіть дорослу, у якої давно свої діти і сім’я. Чи не тому матері не мають віку? Молода, в літах або зовсім  старенька, мати все одно залишається найближчою, найріднішою людиною.

Знає мати, як тяжко дається хліб, знає, що таке лихо, то ж тривожить її найбільше доля синів і дочок. Хай ростуть вони чемними і добрими, працьовитими і побожними, вона ж так старалась їх такими виховати! Щоб не сміялися з них люди, не тикали пальцями, не називали «лінюхами» і «бешкетниками». Якби могла, мати б них небо й сонце прихилила, сама б на смерть пішла, тільки б вони були щасливими!

Мати молиться, тихенько змахує рукою непрошену сльозу. Хай діточки сплять, скільки їм залишилося ще такого солодкого безтурботного сну. А  вона вимолюватиме кращу долю для них, а разом з ними і для свого краю. Спіть спокійно, дітки, мати збереже ваш сон…

Учень

Стоїть матуся світла, як Великдень,

Як свічечка в каплиці край села,

І все буденне враз стає величним,

Здається, що нема у світі зла.

Вчитель

Вся гордість світу від – матерів. Без сонця не цвітуть квіти, без вітру вода не шумить, не хвилюється жито. А без матері не буває ні звичайного робітника, ні героя. Все починається з мами, з доброї казки, ніжної колискової. Саме з материнської пісні вперше дізнається дитина про добро і зло, радість і горе, що можуть трапитись в житті, про історію рідного краю, любов до отчого порога, про працю як найбільшу необхідність у житті.

Учні

Хто, як не мама, дорогу зігріє,

Хто нас на світі ще так пожаліє

Не заморозить вам хуга віконце,

Доки є мама – немеркнуче сонце.

Ти нелегке життя прожила, моя мамо,

В мозолях твої чесно спрацьовані руки,

Скільки ти, моя рідна, не спала ночей,

Аби нас довести до ума, до науки.

Шануйте друзі матерів!

Мені болить, коли матуся,

Що має дочок і синів,

Живе одна, мов та бабуся,

На схилі посивілих днів.

Працює вдень, не спить ночами,

І часто зрошує сльозами

Тверду подушку на зорі.

Скотину порає в дворі,

А вдень копає на городі.

Уста шепочуть: «Світе мій!»

Як важко жить мені одній,

Одна-однісінька, та й годі!

Цим віршем нагадати я хотів:

Шануйте, друзі, матерів!

Матусі присвятила свій вірш Світлана. Запрошуємо її до слова.

Голубко наша, матінко, матусю

До тебе ніжно завжди прихилюся

Ти наша радість, ти наше тепло

Ти для нас все, без тебе ми ніхто.

Ти сонце ясне, що життя дає

Тебе так любить серденько моє

Цими словами звертаюсь я до тебе,

Ти найдорожча, люба моя нене.

Вчитель

Зараз ви, дорогі батьки, дивитеся на прекрасних своїх діток і радієте разом з ними. Не можете уявити, що в житті щось було б по іншому.

Вірш «Як було б мені без тебе, доню». Читає мама.

Ну як мені,

Ну як, було б без тебе,

Дитя моє, моя ти люба втіхо?

Як дню без пісні, як без сонця небу, -

Отак мені було б без твого сміху.

 Без рученят – промінчиків ласкавих,

Що світ увесь готовий обійняти,

 Без оченят – таких веселих, жвавих,

 Від котрих і на хвильку не сховатись.

В тобі – мої світання нерозквітлі,

Мої чекання, радощі й тривоги.

В тобі – любов моя, велика, світла,

Моїх надій розкрилені дороги.

 Життя моє в тобі, і сонце, й квіти,

 І дощики ніжні із весняного сміху.

 Ну як мені, ну як без тебе жити,

 Дитя моє, моя незрадна втіхо!

Вчитель

Кажуть батько і ненька – два лебедині крила нашого життя. Берегинею роду в усі часи вважалася мати. А ким для кожного з вас є батько?

Батько – захисник, годувальник. Він зробить усе, аби не загубилося коріння родоводу. Він також понад усе любить дітей. Хто ж, як не батько, підкидав маленького синочка високо-високо, аж до пташок, щоб той міг зустрітися з ангелами. Батьківська любов стримана і врівноважена. Недарма кажуть, що дитину треба любити так, щоб вона цього не знала.

Від батька завжди пахло вітром і дорогою; хлібне поле – то його стихія, постійна турбота і радість. Справжнього господаря в домі відзначатиме самостійність, відповідальність, твердість. Батько виховує власним прикладом. Порядний тато залишає дітям у спадок добре ім’я, добрі богоугодні діла, благородну науку жити на землі по совісті і честі, руки Божої триматися, добро творити, пагубних місць і товариств остерігатися.

Щоб забезпечити добробут сім’ї, наші батьки іноді від’їжджають далеко від рідного дому. Але коли вони повертаються, родинне вогнище розгоряється сильніше.

Тато піклується про дітей. Коли хтось захворіє, підійде до ліжка і стримано скаже: «Нічого, скоро видужаєш…» Або посварить пальцем: «Я ж казав, потрібно тепліше одягатися».

Якщо щось погане накоїла дитина? Мама свариться, кричить, зразу за зошити, за щоденник береться, а тато підійде, гляне і скаже поважно: «Щоб більше цього не було, інакше…» Що це «інакше» означає? – не важливо. Але після цього більше нічого поганого робити не захочеш.

Учні

Усе в житті міняється і в’яне.

Усе мина, відходить назавжди

Лиш батьківська любов ніколи не зів’яне,

Лиш татові слова зі мною назавжди. 

Від батька в тебе є терпіння і удача,

І розум, батьку мій,  - це твоя добра вдача,

Люблю усе живе, що квітне і буяє.

Це, батьку, мабуть, я також від тебе маю.

Ти передав мені усе,що сам умієш,

І наділив мене усім, що сам ти знаєш,

Життя іде-бреде, квітує і згасає,

Науку цю твою я завжди пам’ятаю.

Колись мій батько за столом,

Коли ми їли хліб гуртом,

Казав: «Збирайте крихти!»

Подумала тоді: «Невже

Схотів, мій батеньку, уже

Розбагатіти на них ти?»

А час минув, і всяку мить

У мене на столі лежить

Святинею хлібина.

І зрозуміла я: саме з них,

З тих батьківських маленьких крихт,

І виріс я, Людина.

Материнська любов, як промінь сонця,

З глибини душі бува сліпою,

То діти п’ють її до донця

Любов сприймають лише такою.

У перші роки діти люблять

Ласкаві материнські руки,

Бо вони пестять і голублять,

Вгамовують біль, відвертають муки.

Батьки ж любов свою ховають

У зморшках серце бережливо,

Любов їх тихо розцвітає

Й іскриться у очах щасливих.

Своєму татові присвятила вірш Масло Наталія, який вона написала сама.

Про тата свого скажу так

Він на все у нас мастак

Дрова цілий день рубає

Охоче мамі помагає.

        Щось тато садить, щось будує,

        Що треба вчасно ремонтує

        За діток молиться весь час

        Бо дуже-дуже любить нас.

Щоб все про нього розказати,

Потрібно книжку написати

Але скажу вам щиро всім:

«Найкращий тато в світі цім.»    

Дуже люблять своїх рідних усі діти.

Пісню батькам заспіваю свою,

Їх від народження дуже люблю.

Мамо, матусенько, рідна моя,

Тату, татусю, я ж доня твоя.

Пісня «Донечка».

Вчитель

Але буває і по-іншому. І тоді батьки, люблячи своїх діток, не помічають у них недоліків. Така сліпа любов у будь-якому випадку дітей виправдовує, а усіх інших принижує. Так робити не треба, бо дитина виросте егоїстом, буде обдурювати батьків, як в усмішці «Брехливий син», яку розказує Павло.

Просить матуся Миколу:

• Синку, внеси мені дров.

Хлопець скривився і про школу мамі нагадує знов:

• В мене уроків багато, сила задач і письма.

З третього поверху мати йде до сараю сама. Дров узяла вона в’язку, йде, спочива, що не крок. Робить синочкові ласку, хай тільки вчиться синок. Хлопець, не гаючи часу, швидко побіг, і тоді – б’є з хлопчаками футбола в третім сусіднім дворі. Вечір, прибіг, засапавшись:

• Їсти давайте, мені. Дуже я, мамо, стомився, дуже задачі трудні.

Вранці іде він до школи, жде випадкових удач. Вчитель питає Миколу:

• Чом не зробив ти задач? Чом не зробив? – я питаю.

Встав брехунець пробасив:

• Я не зробив, бо з сараю дрова для мами носив.

Друзі чекає Миколу дуже поганий кінець, тож не робіть ви ніколи так, як оцей брехунець. 

Це усмішка, а тепер послухаємо бувальщину «Про материнську любов» і зробимо відповідні висновки.

Думаю, що в наших родинах такого не станеться. Напередодні свята я відвідала деякі сім’ї і побачила зовсім інше. Дружні стосунки, атмосфера взаєморозуміння, повага до бабусі. Тато і мама турбується, щоб діти були вихованими, поважали старших, добре вчилися, бо знання потрібні всім: і дорослим, і малим. Їх цікавлять усі дитячі справи. Заохочують доньок особистим прикладом. Бабуся Тетяна радіє, дивлячись на дітей та онуків. Переглянемо відео з життя родини Бородичів Анатолія Адамовича і Лідії Семенівни і самі переконаєтесь у справедливості моїх слів.

Відео «Батьківські поради».

В оселі затишно, приємно. Тато – справжній господар: велику частину хати добудував, мама в’яже, всі захоплюються вишиванням, кімнати переповнені зеленими вазонами, за якими доглядають дівчата. У кожній кімнаті – ікони. Отже, заповіді Божі – це закон їхнього життя. Зараз сестрички Юля, Мирослава і Настя виконають пісню «Василечки».

Відео «Сімейні реліквії».

 

Наодинці з рідними ми відчули себе захищеними та щасливими. І в такі хвилини зовсім неважливо, чи заможні ваші батьки, чи престижна у них робота. Важливо тільки те, наскільки вони люблять вас і наскільки ви любите їх. Батьків не вибирають, а шанують. Діти не мають права засуджувати батьків, тільки прислухатися до їхніх порад.

Вірш-діалог мами з сином.

• Розкажіть мені, мамо, про вишні…

Їх було так багато в саду?

• Були, сину, морози невтішні,

А вони кого хочеш зведуть.

• Розкажіть мені, мамо, про зорі,

Чи такими були і колись?

• А той, сину, хто виріс у горі –

Не часто на зорі дививсь.

• Розкажіть мені, мамо, про долю,

Чи людині підвладна вона?

• Наша доля, мій синку, як море –

Той пливе лиш, хто має човна.

• Розкажіть мені, мамо, про роки –

Чи спливають помітно вони?

• Роки, сину, помітні… допоки…

Матерів пам’ятають сини.

Вчитель

Батьки вас зростили, навчили добра, леліяли, любили. Як же не відплачувати їм пошаною, любов’ю, ласкою і допомогою, - говорить Лілія Кривець у вірші про свою родину.

Мамо моя, мила мама,

Ти така рідна й кохана.

Скільки ночей недоспала,

Ніжно мене колихала.

 Ти до школи одягаєш,

 Стрічку в кіску заплітаєш,

 І годуєш, і голубиш,

 Бо нас дуже міцно любиш.

Тато про нас також дбає

У всьому нам допомагає

Коли покарає, коли приголубить,

Бо татусь нас дуже любить.

 Вам дуже дякую, рідненькі,

 За сльози і молитву в ранній час,

 А ми вже зовсім не маленькі

 І теж турбуємось про вас.

Вчитель

Святе письмо говорить: «Шануй батька свого і матір свою, щоб добре тобі було та щоб довголітнім ти був на землі». Родинний затишок береже ангел-охоронець. Він прилітає в дім тихо, непомітно, думаючи про сімейне благополуччя і назавжди поселяється там, де панує мир і злагода. У нас родини хороші, тому і до нас прилетів ангел-охоронець. Нехай він буде завжди поряд з вами разом з маминою молитвою.

Пісня «Мамина молитва». На екрані фотографії родин.

Виступ матері.

Вчитель

Завжди будемо в неоплатному боргу перед батьками, чия любов супроводжує нас через усе життя. Любов до батьків безкорислива і чиста. І вам потрібно вчитися у них безкорисливо любити, готувати себе до того, щоб завжди в майбутньому залишатися ЛЮДИНОЮ.

Завдання: продовжити речення. (На екрані).

• Щоб бути добрим сином, дочкою, онуком, родичем треба…

Вчитель

Батьки відроджують нашу занедбану землю і душу. Вони є джерелом добра і світла, і тому той, хто скривдить їх, хай попросить пробачення. Відкладіть усі свої справи, підійдіть, вклоніться, скажіть лагідне слово і від цього у ваших батьків сонце засвітить ясніше, на душі буде тепло й приємно.

Бережіть батьків, як вони бережуть вас. Захищайте їх від біди, дайте їм спокій і радість.

Учні

Хай буде у кожній родині

Щастя, радість, здоров’я батькам і дитині.

 До найрідніших зберігай любов у серці,

 Їх світлій пам’яті не раз, не два вклонись. 

 Не забувайте і сучасники, й нащадки,

 Що ви батьками станете колись.

Посивіли ваші скроні

Від турботи про дітей,

Шану праці, шану долі

Віддаємо ми в цей день.

Хай рясним буде суцвіття

У саду, що ми садили,

Зичим миру, довголіття,

Щастя, радості і сили.

 Сьогодні вклоняємось низько до ніг

 І Бога благаєм, щоб він вас беріг.

 Від нас вам подяка і шана висока

 За працю нелегку й стривожені роки.

Вчитель

У нашій школі працює гурток бісероплетіння, яким керує Людмила Степанівна. Під її керівництвом діти виготовили подарунок для найрідніших – квіти. Зі словами подяки зараз вручать їх своїм наймилішим людям.

Спілкуючись з дітьми, я хотіла визначити найкращу родину. І зрозуміла, що всім наймиліша своя сім’я. Всі батьки турбуються про виховання дітей. Тому кожна родина нагороджується листом-подякою (вручення листів).

Ось і прийшов час завершувати наше свято – свято подяки нашим дорогим, любим, чуйним, ніжним, відданим, найкращим батькам у світі. Я бажаю, щоб у вас не лише сьогодні, але й завжди був хороший настрій, щоб сонячне проміння зігрівало серце, а дитячі слова подяки – ваші душі. Давайте працюватимемо разом, адже у нас одна мета: виховати хорошу Людину, якою завжди можна було б гордитися, зробити цю людину щасливою.

Пісня «Не давайте суму жити».