Позакласний захід з біології "Подорож країною пташиного вернісажу"

Мета: збагатити знання учнів про птахів;

Формувати громадянина – українця засобами виховання особистості елементами народознавчого характеру;

Виховувати інтерес  до птахів-символів, розвивати творчі здібності;

Ознайомити з народними прикметами, пов’язаними зі святом Сорока Святих та з птахами;

Пробуджувати пізнавальні інтереси до історії свого народу.

Завдання: ознайомити учнів з національною культурою, піснями, віршами, міфами, легендами про птахів, виховувати в учнів почуття гордості за свою Вітчизну, любові до пісні, продовжувати традиції свого народу.

Обладнання: листівки із зображенням птахів, виставка книг про птахів, малюнки та аплікації із зображенням птахів.

 

                                                               Хід заходу

Вчитель. Наш виховний захід ми проведемо у вигляді подорожі, тож вирушаємо у «політ»,  але епіграф нашого заняття  буде такий:

 

          Все на землі, все треба берегти-

          І птаха, і звіра, і оту травинку.

          Не чванься тим, що цар природи ти,

          Бо, врешті, ти – лише його частина.

          Так, частка – невелика і залежна.

          Цю істину сприймай беззастережно.

          І як береш, то треба й віддати,

          Коли й надалі хочеш працювати.

 

 

Пісня "Щебетала пташечка".                

Вчитель. Що з весною настає?

Діти. Сніг у полі розтає.

Вчитель. А чому це так буває?

Діти. Сонце його пригріває.

Вчитель. Що ж синіє на землі?

Діти. Ніжні проліски малі.

Вчитель. А що пнеться з-під листа?

Діти. То травичка пророста.

Вчитель. А над полем що бринить?

Діти. Любий жайворон дзвенить!

Вчитель читає оповідання В.О. Сухомлинського "Жайворонок і пролісок".

Вчитель. Весна-красна, пробуджена жайворонком і першими сонячними променями та потічками, прийшла на землю. Тому не випадково наші предки вважали весну початком нового року. Із сивої давнини прийшов до нас обряд закликання весни. Найбільше цьому святу раділи дівчатка і хлопчаки. Всі одягали нове вбрання і прохали: Благослови, мати, весну закликати, Весну закликати, зиму проводжати. Зимонька в саночках, літечко в возочку.

А мати відповідала:

Благословляю, дитино, йди весну гукай,                                                

Щоб прийшла з радістю і великою милістю божою.

Вважалося, як свято зустрінеш, так весна тебе щастям-красою обдарує.

Весна — пора засіву землі. Недарма говорять, що весняний день рік годує. Народна мудрість щедра на прислів'я про культури, які вирощують.

1-й учень. Казав овес: сій мене в болото — буду я золото.

2-й учень. Казав ячмінь: кинь мене в грязь — буду я князь.

3-й учень. Греча каже: а мене хоч в золу, аби в пору.

4-й учень. Не вважай на врожай, а жито сій, то й хліб буде.

5-й учень. Мусій, гречку сій, як хочеш кашу їсти.

6-й учень. Тоді просо засівається, як дуб глухий розвивається.

Учитель. Посів супроводжували обрядовими піснями-веснянками. Спробуємо й ми. (Діти стають в коло і, супроводжуючи пісню рухами, співають).

ВЕСНЯНКА

Виоремо нивоньку довгеньку.

Посіємо гречечку чорненьку.

Гречечка вродиться,

Женчики знайдуться.

Гречечку чик-чик, чик-чик.

А з тої гречки чорні вершечки,

А з того проса — русая коса,

А з тої пшениці — русі косиці.

                                                                         Учень.

Ой сонечко яснее пригріва,

А сніжок водицею підлива.

І весняні струмені у ярку,

І нагорі квітонька у сніжку.

Ой та квітка — пролісок лісовий,

А над полем жайворонок весняний.

Один з підготовлених учнів читає оповідання В. О. Сухомлинського "Жайворонок і сонце".

Учитель. Провісниками весни вважали птахів. В деяких районах України весну зустрічали, коли прилітали журавлі.

Учень.Тому веселиками звуться журавлі,

    Що прилітають до веселої землі,

    Що теплий день приносять на крилі

    І залишаються у нашому селі.

(Я.Щоголів) Пісня "Журавлики" (сл. В.Татаринова, муз. М.Парцха-ладзе).

Учитель.Дуже рідко трапляються люди, малі й дорослі, які не люблять птахів, не милуються їхнім яскравим оперенням, веселою метушнею, дзвінкими, мелодичними голосами, що іноді цілком слушно називають піснею. Так, це дійсно пісня, що має свою мелодію, певний набір звуків, які складаються в гармонійний порядок, що милує нам слух, примушує радісно забитися серце, особливо ранньої весни, після тривалого зимового сну всієї природи – і рослин, і тварин, і нас, людей, теж.

Учень: Пташиний спів – це один з могутніх сигналів природи про те, що знову настала чудова весняна пора, з теплом і сонцем, великою кількістю смачної їжі, коли все живе охоплює бадьорий, веселий настрій.

              Адже всі ми друзі і вірні, і щирі,

Бо ми бережем повсякчас

Пташок, що літають у вирій,

І тих, що живуть у нас.

Учитель: Можна багато говорити про птахів – наших друзів. Бо вони – невід’ємна частина природи. Вони прикрашають діброви, луки степи, полонини.

Птахи – окраса парків, садів. Чи можна уявити весну без першої пісні шпаків, без дзвінкої пісні жайворонка, або весняний ліс без кування зозулі?

А взимку – хіба метушливі синички нам не підносять настрій? Білу пелену зими прикрашають у лісі червоногруді снігурі.

Учень: А до голубів ми звикли змалечку і не уявляємо, що їх може не бути біля наших осель. Адже їх можна легко приручити і вони будуть вам вдячні.

                 Дмитрик любив голубів,

Сам хатинку їм зробив.

Змайстрував легку драбинку

Й приладнав їм під хатинку.

Поодинці по драбинці

Ходять раді голуби.

І до хлопчика фуркочуть:

„Дуже вдячні ми тобі”.

Птахи – голос наших лісів, полів, гір і пустель. Птахи – діти повітря, підкорювачі повітряного океану. Вони можуть підніматися вище хмар, перелітати через пустелі й моря.

Але птахи не тільки прикрашають наше життя. Птахи – наші помічники, захисники наших лісів, садів, городів, полів від шкідників. Кожна людина повинна охороняти птахів.

Птахи – постійні супутники нашого життя. Віддавна вони були для людини символом її почуттів, думок. Про них складали легенди, міфи, оповідання, казки, їх оспівували у піснях і поемах.

Учитель. Існує навіть свято птахів. Це свято Сорока Святих, яке відзначають 22 березня. Вважалося, що саме з цього дня починається справжня весна. Адже, за народними повір'ями, саме цього дня з чужини поверталися сорок сороків птахів. А який звичай існував, пов'язаний з цим днем?

Діти відповідають. Матері в цей день випікали обрядове печиво у вигляді жайворонків чи голубів, а діти, взявши печиво, бігали по вулицях, вибігали за околицю і закликали птахів.

 

        

Птахів викликаю з далекого краю:

— Летіть, соловейки, на наші земельки, Спішіть, ластівоньки, пасти корівоньки.

Учитель. Хоча цей день і вважали святом Сорока Святих, люди давно примітили:

 

 1-й учень. Сорок Святих ще принесуть сорок морозів.

2-й учень. Сорок Святих сорок лопат снігу викинуть.

3-й учень. Як на Сорок Святих погода, то на гречку урода.

Учитель. Як не злилася Зима, прийшла пора і їй відступати. Адже птахи принесли весну. А що ж роблять птиці навесні, коли із вирію повертаються?

Учениця.

Що роблять птиці навесні,             

Коли із вирію вертаються?

Вони в такі блакитні дні

З ланами і людьми вітаються.

Чиї ж то голоси дзвенять,

Як ліс під сонцем вишумовує?

Дрозди й синиці гомонять

Пташиною своєю мовою.

Що робить жайворон-трудар.

Як луг ромашками квітчається?

Він з неба розсипає жар,

І щедра пісня не кінчається!

Діти виконують "Пісню жайворонка" (муз. Ю.Рожавської, сл. Г.Гриненка).

Учитель.А зараз ми здійснимо зупинку на острівці під назвою 

«Міфи і легенди про птахів»

Люди вивчали природу тварин і властивості рослин для практичної мети – співпраці з навколишнім світом. Святкові жертвопринесення певних тварин Богам і ритуальне вживання м’яса  тварин (або їх хлібних зображень), що супроводжувалося магічними обрядодіями і словами, у давнину мало на меті прилучення родини до сил природи, і через це – примноження добробуту, забезпечення родючості людей і тварин.

 ЛЕБІДЬ

За міфами, у нього перетворювався Зевс, син Аполлона Кікн (вміщений потім, за міфами, у сізір’я Лебедя). Сам Аполлон їздив на колісниці, запряженій лебедями. Один із найголовніших язичницьких богів Білобог, за повір’ями, міг перевтілюватися у білого лебедя, тому волхви під страхом смертної кари забороняли полювання на нього. Лебеді завжди були в упряжці Купайла.

Лебідь у давніх русів – символ вірності, любові до рідної землі.

 

КРУК(ВОРОН)

У слов’янських міфах ворон називається “птицею віщою”, яка вміє говорити людською мовою. У казках ворон виступає власником золота, срібла і самоцвітів, які зберігаються в його гнізді, він приносить «живу» і «мертву» воду, дістає молодильні яблука.

 Оскільки птахи літають у просторі, вважалося, що вони більше чують і бачать, тому й знають краще від людей, про те, що відбувається в світі.

Якщо зграї ворон супроводжували військо, то вважали, що вони віщують поразку і загибель багатьох воїнів. Траплялося, що орли й ворони летіли разом. Це знак, де буде запекла битва: хтось одержить перемогу, а хтось – поразку Слов’яни переконані, що в Чистий четвер крук перший купає своїх дітей у цілющій воді, наділеній чарівними властивостями. Вважалося, що цей обряд, виконаний людиною «до ворона», приносить надзвичайну силу.

 Ворон також віщує непогоду: якщо каркає – до вітру, бурі, заметілі (залежно від пори року). Вороняче каркання вважають поганою прикметою. Щоб захиститися від негативної прикмети, слід відповісти вороні: «Кар – на твою голову!»

ЗОЗУЛЯ– віща птиця, присвячена Богині Весни Живі. Вважалося, що сам Бог чи Богиня в образі зозулі літає лісами і віщує роки. Зозулю запитували скільки літ житиме та чи інша людина, скільки матиме дітей тощо. А після того, скільки разів вона «накує», робили висновки про тривалість того, про що запитували. Тому зозуля пов’язана з Богинею Долі. Про це говорить українська приказка:

Побутують такі прикмети: якщо зозуля вперше закує на сході сонця і при зеленому дереві – на врожай, якщо увечері і на «голе дерево» – до неврожаю, голоду та епідемій. Якщо закує після співу солов’я, то буде гарне літо, коли ж почути зозулю раніше солов’я – переслідуватимуть невдачі. Хто зачує зозулю на голодний шлунок, тому буде невдача. Якщо ж зозуля не закує аж до Купайла, буже неврожай, голод, мор. Почувши вперше зозулю, слід побряжчати монетами, «щоб водились гроші». Про це й приказка: «Сховай грошульку на зозульку», бо якщо в цей час грошей не виявиться, не буде їх протягом року.

Прадавня легенда про сотворення світу Соколом-Родом оповідає:

І була напочатку Пітьма – вічна й безмежна. Ні Землі, ні Неба, ні Сонця. Тільки – морок. Густа, холодна й безконечна Ніч. А її пронизувало Око.

Звідки летіло воно? І – куди? Нізвідки і в нікуди? І де взялося воно.

Око, пролетівши чорне безмежжя впродовж безконечної кількості часу і не знайшовши краю пітьмі, одного разу спинилося. І пустило Сльозу. Чисту-пречисту Росинку. З неї вродилося диво: Першоптах і Першобог – птиця

 

 

 СОКІЛ

Його золотаве пір’я осяяло непроникну ніч.

Сокіл розправив крила і закружляв над Оком.

І пустив Сокіл золоту Сльозу-Росинку, що впала на Око. І вмить розрослося воно у великий острів серед мороку.

І пустив Сокіл срібну Сльозинку, і впала вона посередині острова, де утворилося озеро Живої Води.

І пустив Сокіл зелену Сльозу-Росинку, і від неї проросли дивовижні квіти й густі високі трави на острові й берегах озера.

Тоді Сокіл зніс золотий жолудь. І сталося диво: виросло з того жолудя розкішне й могутнє Першодерево. Дуб-Стародуб.

І наче зорі розцвіли на його крислатому гіллі: то вродили Молодильні Яблука – плоди невмирущості. Стало довкола світло й весело.

СОВА-СИЧ, пугач є в українській народній поезії найзловіснішими птахами. За українськими народними віруваннями, сови й пугачі пішли з кішок, тому в них котячі голови, і крик їхній нагадує крик кішки. Поява сови і пугача поблизу села наводить нудьгу й смуток на всіх пожильців його. Крик сови й пугача на хаті взагалі віщує пожежу або смерть когось із членів родини. Та в Проскурівському повіті розрізняють: якщо пугач гукає "вповів! вповів!", то в тій хаті народиться дитина; а якщо "поховав! поховав!" − то хтось помре.

Учитель.Народні символи – це те, що найбільше любить і шанує будь-який народ.

Народні символи України є рослинні і тваринні. Але найулюбленішими тваринними символами є птахи.

 Пропонуємо відвідати зупинку нашого перельоту «Птахи – символи».

 

ЛАСТІВКА - символ весни і відродження, добра і щастя. Вона - Божа пташка, а тому, вбити її - великий гріх; зруйнувати гніздо-накликати на себе велику біду. Благословенний той дім, на якому поселиться ластівчина сім'я...

Божа благодать на ластівці через те, що в час, коли іудеї розпинали Христа, ластівки крали в них цвяхи.

Тож ластівка-співучасниця долі людини.

 

ГОЛУБ - Символ Святого Духа. А також - щирої любові, злагоди й ніжності. Голуб і голубка в парі - символ вічної й вірної любові. Для всього людства-це птах усеземної любові, птах миру. За переказами, душа людини по смерті перетворюється в голуба.

Як «Божа птиця», є символом чистоти і очищення, навіть жертовності. Його зображення часто застосовується в обрядово-ритуальному значенні, зокрема, фігурки голубів вишивають на рушниках і такими ж фігурками прикрашають весільний коровай. За багатьма повір'ями, голуба не можна ні вбивати, ні вживати в їжу, бо це - великий гріх, за яким не минути нещастя.

 

 

                                                                                                                                                                                        ГОРОБЕЦЬ - проклята Богом пташка. Горобці не благословенні до їжі; Бог сплутав їм ноги, і вони не ходять, а стрибають по землі; їм Господь заборонив вилітати в теплі краї, через що їх дуже багато гине взимку.

А все це з тієї причини, що в час розп'яття Христа горобці кричали: «Жив! Жив!» - й іудеї ще більш жорстоко мучили Ісуса, аби смерть його була ще важчою і більш мученицькою...

Коли горобець б'ється в шибку, то це означає попередження про недобрі вісті, навіть про покійника в хаті...

Окрім цього, він символізує спритність, моторність і злодійство, точніше, спритність і моторність горобець виявляє заради злодійства. Недобра слава горобця підсилюється ще й тим, що він, як вважають, є єдиним птахом, котрий в'є гніздо на Благовіщення - це в той час, коли говориться: «На Благовіщення навіть пташка гнізда не в'є!».

ЛЕЛЕКА - символ любові до батька-матері, котрі благословили тебе на світ, а тому це - й символ сімейного благополуччя, любові до рідної землі, Батьківщини. Щасливий той двір, де є гніздо лелеки, бо він - птаха священна, за розорення його гнізда - кара вогнем. А ще лелека приносить до оселі немовлят...

Окрім цього, лелека є символом вогню і сонячного світла: він завжди прилітає з наближенням бурі або грози. Лелека довіряє людям, на господарстві яких проживає, тому може спокійно розгулювати по їх двору навіть у їхній присутності. Вважають, коли дівчина вперше весною побачить лелеку високо в небі, то цього року обов'язково вийде заміж, а якщо вже в гнізді - то ще рік залишиться в батьківському домі...

СОЛОВЕЙКО - Свята і вільна Божа пташка, співець добра і кохання, символ весни і волі, високого натхнення і неперевершеного таланту. Виконати свою роботу так, як виконує свою соловейко, не здатен жоден інший птах: соловейко — найдосконаліший співочий талант пташиного світу. Навіть люди рівняються на нього, тому і кажуть про талановитого співака: «Співає, як соловейко!». Його спів настільки високий і чистий, що людина, слухаючи соловейка, підноситься духом, очищується душевно і втішається чуттями.

Він - передвісник справжньої весни в лісах та гаях, але тільки тоді розпочинає оспівувати весну, коли нап'ється води з березового листя, і співає доти, поки не перецвітуть сади. Обсипається цвіт - поступово стихає солов'їний спів.

Має соловейко і свою магію: якщо співає він у пізню пору літа, треба готуватись до великої біди...

  СИНИЦЯ - вісниця всього доброго, легкого і веселого. І сама живе легко і весело: мало їсть-п'є, зате багато радіє своєму пташиному життю, Сонцю і Небу, котрих славить своїм особливим співом. Люди принаджують її годівницями, щоб у її співі - свисті вловити натяк на своє майбутнє. Синиця висвистує людям їх завтрашній день, тільки треба вміти прочитати - вловити в її співові зрозумілий для себе зміст. Знається вона і на близьких прогнозах: якщо б'ється в шибку, то звіщає про гостей.

 

 

 

 

ДЯТЕЛ - такий же передвісник лихого, як і сорока. Коли він стукає в ріг дому, то передвіщає про смерть когось із домашніх. Тож і звук його стуку об деревину схожий на забивання цвяхів у труну...Хоча в багатьох повір'ях вважається священним птахом, який має доступ до Небесного вогню, бо й своє гніздо в'є на дереві якнайвище, де дятлову домівку взимку сковують морози, а весною відкриває грім-блискавиця. Саме цим у своїй символіці дятел відрізняється від одуда.

ОДУД - вважається нечистим птахом, до того ж смердючим та огидним, котрого навіть бридко взяти в руки і через це його стороняться інші птахи.

Існує повір'я, що в людини, котра голодною почує одуда або візьме його в руки, протягом року смердітиме з рота. Або, якщо хтось довго дивитиметься на одуда, то наживе собі зоба. Зв'язок одуда з нечистою силою виявляється у пов'язаних з ним прикметах: коли одуд стукає в кут хати - когось з домашніх чекає смерть; якщо у вікно чи двері - чекати морозу або дощу; якщо одуд кричить, то частіше на неврожай, аніж на врожай. То він є птахом, якого треба уникати...

 

 

 

ВОРОН - проклятий птах, про що свідчить його чорний, тяжкий колір. Бог прокляв його, бо він не повернувся до Ноєвого ковчегу. Крик ворона чи його брата крука - на чорне лихо. І дуже рідко - на зміну погоди.

З іншого боку, ворон - священний птах: його не можна ні лякати, ні проганяти, бо він символізує невідомі людині сили і попереджає про лихе. Отже, не приносить злого, а попереджає про нього!

Однак, в зв'язку з тим, що ворон живе довго, навіть до трьох сотень літ, він, маючи значний життєвий досвід, володіє дуже важливим умінням - проникати у таємниці світу: передбачає різні події, особливо, сумні; дає поради в складних ситуаціях, зокрема, воїнам у боях; приносить звістки, правда, завжди трагічні (в народі так і кажуть: «Ворон кряче на нещастя!»).

СОКІЛ - його символіка - найвища: сокіл -благословенний Небом синтез розуму, мужності, молодості і сили: з давніх-давен був символом Першобога - Рода, охороняв Дерево життя, що знаходилось у Вирії, і саме звідти приніс на землю іскри Небесного вогню.

Сокіл вважається посередником між світами, бо в нього найясніші очі та найшвидші крила.

Окрім всього, сокіл має і магічну силу: його ім'я згадується в добрих замовленнях...

 

 

 

 

 

СОРОКА - символ лихого, бо служить лихому. Якщо вона комусь стрекоче - то на неочікуваних гостей або попереджає про малоприємну звістку. Тож її стрекіт провіщає тільки лихе.

За переказами, сороку створив сам чорт і вона служить йому замість коня. Тож, очевидно, це лихий ганяє сороку по світу і вона приносить звістки, які сварять людей одне з одним. Ця птаха ще жодного разу не принесла на своєму хвості нічого доброго чи правдивого.

Її не любить навіть домовик. А відьми, відлітаючи творити щось лихе, перетворюються у сорок.

 ОРЕЛ - символ відваги і сміливості, справжньої гордості та чоловічої краси. А ще він символізує зарозумілість і самовпевненість - тоді його політ може завершитись падінням...

Однак, він був і залишається цар-птахом. Його не можна вбивати, особливо, якщо він дивиться не на мисливця, а в бік. Коли ж дивиться на мисливця, то, тим більше, рука на нього не підніметься... А коли загине, то його не їдять черви, і тіло орлове не гниє, а засихає, вбираючи сонячне проміння і подих вітру з небес.

Хоча він вважається царем птахів і господарем позахмарних висот, однак його символічне значення поступається символіці сокола.

То він є царем птахів і господарем повітряних висот не стільки тим, що є сильний і гордий, а більше тим, що може знову і знову повертати собі втрачені сили та зневажену гідність...

Учитель. Птахи завжди були джерелом натхнення для написання повчальних казок, оповідань та притч.

Наша наступна зупинка «Літературно - театральна».

Пропонуємо вам переглянути інсценізацію уривку з казки «Про безхвосту сороку».

(Повний зміст казки додається).

Жила у лісі сорока. Вона вважала себе дуже привабливою, тому часто дивилася в річці на своє зображення. А, коли літала у містечко неподалік, видивлялась себе у блискучих речах.

 Лісові мешканці зробили її поштаркою, бо стільки новин, як сорока, ніхто більше не знав. Та й літала вона швидко.

 Та от біда, іноді, коли у сороки не було ніяких новин, вона їх просто вигадувала.

 Тому в зайчика іноді відпадали вуха, а лисиця губила свій хвостик, коли поверталася з полювання.

 Небилиці сорока розповідала все частіше, тому якось всі звірі і птахи зібрались на нараду.

 - Треба її провчити, - сказав ведмідь.

 Він був найстаршим, тому давно вже головував на зборах.

 - А як? - спитали зайці.

 Сіренькі вже й самі почали вірити, що їхні вушка повідпадають, тому притримували їх передніми лапами.

 - Що сорока любить найбільше? - спитав їжачок.

 Його всі поважали за розум.

 - Ми знаємо! - закричали руденькі білочки. - Найбільше сорока береже свій гарний хвіст.

 - Пропоную за кожну небилицю, яку вона розкаже, виривати з хвоста сороки пір'їнку.

 - Всі згідні? - спитав ведмідь. - Якщо не перестане розповідати дурниці, залишиться без хвоста.

 Сорока якраз підлітала до галявини, де зібрались усі лісові мешканці.

 - А ви чули, що рак щуку ущипнув. Бідна щука навіть з озера втекла...

 І тут поштарка відчула, що хтось потяг її за хвоста.

 У лапі лисиці залишилась пір'їна.

 - За що?

 Ведмідь розказав сороці про рішення звірів.

 Але лісова поштарка не сильно переймалась: пір'я на хвості багато, а небилиці вона розповідає рідко.

 Так і продовжувалося лісове життя. Тільки деколи хтось зі звірят тягнув сороку за хвоста.

 Того сонячного ранку поштарка якраз летіла до міста за новинами.

 Але її відображення у річці було якесь інакше. Сорока опустилася нижче, і побачила, що на хвості у неї залишилась лише одна пір'їна.

 З того часу лісова поштарка розповідала лише правдиві новини. А її хвіст за кілька місяців знову став гарним.

Учитель. Наступна зупинка « Поетична»

Вірші про птахів

 Шишкар

 Гляньте ви на дивачка,

 Що з гніздечка – гамачка

 Озира зимовий ліс,

  На морозі чистить ніс.

    Звуть його ще криго дзьобом,

                Не боїться він зими,

                Ліс сосновий йому любий,

                В нім зимує він з дітьми.

                Для коханих пташеняток

                У гніздечку у цей час –

                Пуху, шишок і зерняток

                На всю зиму він припас.

 

Омелюх

Не лінивець, і не сплюх

Гість північний – омелюх.

Влітку тут він не буває,

Лиш на зиму прилітає.

 Скаче він по горобині

     В червонесенькій хустині,

            Одне гронце оббирає,

             А на інше позирає.

            Птах в роботі не сумує,

            Всі дерева облітає,

            Скрізь стрибає, наче свій,

            А, як стихне сніговій,

            День весняний завітає –

            Знов на північ відлітає

 

Снігур

Подивіться : удворі

В чорних шапках снігурі

Ще й червоні фартушки

Одягли собі пташки.

Значить сніг і холоди

   Наближаються сюди.

             Снігурами через те

             Їх тепер і ви звете.

             Ви мене не тільки в книжці –

             Бачили в садку.

            У червоній я манишці,

            В сірім піджачку.

            Зсуну шапочку на очі

            У дворі гуля.

            Жити в клітці я не хоче

            Діток звеселя.

• 
• Вірш “Шпаківня”

Богдан взяв татів молоток                  

І каже: “Знаєш, тату,

Тепер іду я у садок

Хатинку будувати.

Шпаки в садок наш прилетять,

Коли весна прилине,

   В моїй хатинці закладать

Шпаки почнуть родину”.

А тато каже: “Все це так, –

І до синка сміється –

“А знаєш, як хатинка та,

Що ти будуєш, зветься?”.

 

Зозуля

Зозуля  кувала  серед  ночі,

вві  сні  здригнулась  липа  мовчазна.

У  чарах  тиші  голосом  пророчим

сполохано  озвалася  луна.

Чого  не  спиться  вісниці-зозулі?

   Чи  журиться  сама  вона  в  біді,

Чи  десь  її  дитятко  не  заснуло

В чужому  непривітному  гнізді.

Чи,  може,  літ  комусь  недокувала,

І  хтось  чудний  при  місячнім  вогні

Чатує,  щоб  зірниця  не  упала,

Не  згасла  у  захмареному  сні...

Чумацький  Шлях  зачаєно  блискоче

У  зоряній  роздмуханій  золі.

Зозуля  закувала  серед  ночі,

посіявши  тривогу  на  землі.

 

Чарівний журавель                                    

 Птахи: "Курли!" – з піднебесся. 

 "Ой, ще рідненькі, не час!" – 

  Хрест долевий маю нести

  Поки мій день не погас. 

Музична пауза

 

 

Учитель.Тепер запрошуємо вас відвідати «Загадкову» зупинку.

* * *

 Привітала нас піснями із весною

 І живе з нами під стріхою одною.

 (Ластівка)

 * * *

 Маленький хлопчик у сірій свитинці

 По дворах стрибає, крихти збирає.

 (Горобець)

* * *

 Ось хатина, в ній – Співак

 Як цю пташку звати…

 (Шпак)

* * *

 Стрекотуха білобока

 Звуть усі її …

 (Сорока)

* * *

Не лікар, а дерева лікує.

 З дерева лунає звук:

 Хто там стукає: тук-тук?

 (Дятел)

 * * *

 Сам вечірньої години

 Заховався в кущ малини.

 Та на дуду голосну

 Грає пісню чарівну.

 (Соловей)

 * * *

 Ноги довгі, мов жердини,

 Чванькувата ця пташина,

 Нові чоботи убрала,

 По болоту почвалала.

 (Чапля)

 * * *

 Довгі ноги  - довгий ніс.

 Прилетів – обід приніс.

 Смачних жабеняток

 Для своїх маляток.

 (Лелека)

 * * *

 У хазяйстві я госопар,

 Воджу череду пташок,

 Вранці рано вас розбуджу –

 Дасте проса кушільок.

 (Півень)

* * *

 Швидко скрізь цей літає,

 Безліч мошок поїдає,

 За вікном гніздо будує,

 Тільки в нас він не зимує.

 (Ластівка)

 * * *

 Уночі гуляє,

 А вдень спочиває,

 Має круглі очі,

 Бачить серед ночі.

 (Сова)

* * *

 В лісі на зеленій гілці

 Ніби грав хтось на сопілці.

 Підійшов поближче я

 І побачив…

 (Солов’я)

 * * *

 Дзоб міцний і гарні крила,

 Чорний хвіст, жилетка сіра,

 Чи присяде, чи летить, -

 «Кар, кар, кар!» - усе кричить.

 (Ворона)

 * * *

Як веселка кольорова,

 Має здібності до мови.

 Слово пташці цій скажуть,

 Вона його повторить вмить.

 (Папуга)

 * * *

 Птах поважно походжає,

 У хвості квітник ховає.

 Як розпустить він хвоста –

 Наче ружа зацвіла.

 (Павич)

* * *

 Пір’я – вбраннячко розкішне:

 Золоте, барвисте, пишне.

 Ходить гордо, наче пан,

 Дивний красень, птах - …

 (Фазан)

* * *

 По болоту гордо ходить

 Та дітей з собою водить.

 Вчить вона своїх малят,

 Як ловити жабенят.

 (Чапля)

 * * *

 Зранку пташечка співає,

 Сад й гайочок звеселяє.

 У дуплі живе цей птах.

 Підкажу тобі… Це - …

 (Шпак)

* * *

 Ллється вечоровий спів

 Поміж парків та полів,

 Звеселяє сад й лісок

 Голосистий птах …

 (Юрок)

* * *

 Балакуча ця вертуха!

 Ліс її щоденно слуха -

 Довгохвоста, білобока …

 Ну й плетуха! Це - …

 (Сорока)

 * * *

 Птах удень в дуплі проспить,

 А вночі – як ненасить.

 Ой, вухаста голова!

 Тихо, мишки! Це ж - …

 (Сова)

 Учитель.Наступна наша зупинка «Джерело мудрості»

Прислів'я та приказки про птахів

• У всякої пташки свої замашки.
• Видно птаха по пір'ю.
• Видно птаха по польоту.
• Всяка пташка свої пісні має.
• Кожна птиця знайде свого Гриця.
• Де багато пташок, там нема комашок.
• Доспівалась пташка до зими, пришилося під стріхою зимувати.
• Зав'яз пазурець — і пташці кінець.
• Маленька пташка, та гострий дзьобик.
• Ліпше пташині голодом у лісі, як при цукрі у багатій стрісі.
• Ліпше пташці на зеленій вітці, ніж у пана в золотій клітці.
• Не ходи у воду за птицею, а у ліс за рибою.
• Нікому сама птаха в руки не вскочить.
• Ранні пташки росу п'ють, а пізні слізки ллють.
• Рано б пташка запіла, якби киця не з'їла.
• Яка пташка, така й пісня.
• Як багато птиць, не буде гусениць.
• Унадився журавель до бабиних конопель.
• Журавлі прилетіли — весну принесли.
• Лови журавля в небі.
• Не кричали журавлі, як з вирію летіли, не будуть кричати, як і назад летітимуть.
• Де ластівка не літає, а на весну додому прилітає.
• Ластівка день починає, а соловей його кінчає.
• Ластівка весну починає, осінь накликає.
• Ластівки вилітають — годину обіцяють.
• Одна ластівка не робить весни.
• Ранні ластівки — щасливий рік.
• Краще битися орлом, ніж жити зайцем.
• Куди орли літають, туди сорок не пускають.
• Не вчи орла літати, а рибу плавати.
• Не вчи орла літати, а солов'я співати.
• Орел мух не ловить.
• Краще синиця в жмені, ніж журавель у небі.
• За морем і синиця птиця.
• Знати сокола по польоту, а доброго молодця по походці.
• Підстреленого сокола і ворона клює.

Учитель.Зупинка «Рекордсмени України»

Найбільший серед птахів – гриф чорний. Маса його до 12,5 кілограма, довжина крила – 87 сантиметрів. Його досить легко впізнати з того, як стрімко він спускається з висоти з напівскладеними крилами, витягнутими лапами та піднятим хвостом, з шумом розтинаючи повітря.

Найвищим птахом є журавель сірий. Висота його досягає 120 сантиметрів, а маса – 7 кілограмів. Прилітає в Україну в другій половині березня, а улюбленими його місцями є глухі зарості, болота, очеретяні заплави річок. Гніздо (до 1 метра в діаметрі) мостить на купинах.

Найважчий птах української фауни – дрохва, її маса може становити 20 кілограмів. Такими можуть бути самці, самиці значно менші.

Найменший лісовий птах – корольок. Його маса 4 – 5 грамів. Трапляється в гірських і рівнинних хвойних лісах. Його їжа – дрібні комахи, а взимку – частково насіння хвойних порід. Має на голові поздовжню смужку, що нагадує корону (звідси й назва).

Найшвидший птах – сапсан, якого ще називають мандрівним соколом. Нападаючи на якогось птаха, він мчить за здобиччю зі швидкістю понад 300 кілометрів за годину. Часто можна помітити лише тінь, що промайнула, і почути свист повітря, яке розтинає птах. Його не наздогнати навіть літаком АН-2. В Україні сапсан гніздиться зрідка на Поліссі, у лісостеповій зоні, в Карпатах і Криму.

Хто літає найвище? Найвище серед птахів піднімаються орли – на 7500 метрів. Дещо нижче літають крякви – 6300 і ластівки – 4000 метрів.

Хто може пролетіти найбільше? Рекорд щодо дальності перельотів належить лелеці та вальдшнепу. Інколи навесні вони долають відстань у 400 – 500 кілометрів за добу.

Хто живе найдовше? Рекордсменами серед птахів-довгожителів (за спостереженнями в неволі) є сокіл – 162 роки, шуліка – 118, гриф – 117 років. Щодо свійських птахів, то гуси доживають до 40, кури – до 20, голуби – до 30 років.

Найкращим бігуном на короткі дистанції серед птахів України, звичайно, є фазан – 34 кілометри за годину, кроншнеп – 16 і перепел – 15 кілометрів за годину.

Найдовший дзьоб серед птахів українських лісів має лелека – 19 сантиметрів. Дещо коротший у чаплі – 13, у бекаса – 7 сантиметрів.

Найдовший язик має зелений дятел – 14 сантиметрів, він висовувається на відстань, що перевищує довжину дзьоба в чотири рази.

Найбільші крила у беркута, розмах їх сягає 3 метри. Трапляється в Карпатах.

Найсильніший голос серед птахів має, мабуть, бугай. Весняний крик цього птаха чути за 2 кілометри і більше. Нагадує він ревіння бика, звідки й українська назва цього птаха.

Учитель. Пропонуємо вам відвідати зупинку, де ви дізнаєтеся про те,якими корисними можуть бути ці маленькі дива природи – птахи.

Великі синиці, прилітаючи щодня до гнізда від 300 до 600 разів, за весь період годування зроблять майже 5000 рейсів. За день сім’я синиць може знищити 3600 гусениць, а сім’я горихвісток 7500 гусениць. За час годування пташенят блакитні синиці здатні знищити 24 мільйони комашиних яєць.

• Дятел за день може знищити 750 – 900 короїдів або понад 50 хрущів.
• Одна ластівка протягом літа виловлює близько мільйона різних комах, переважно шкідливих.
• А крихітний корольок, найменший серед птахів, за рік знищує від 8 до 10 мільйонів шкідливих комах, їхніх яєць і личинок.

 Учитель.Сьогодні ми з вами дізналися багато цікавих фактів про наших друзів – птахів. І на останок пропонується зупинка «Охорона птахів»

До Червоної книги України занесено 65 рідкісних і зникаючих видів птахів. Серед них: чорний лелека, сірий і степовий журавель, жовта чапля, чорний гриф, беркут, орел степовий, орлан-білохвіст, скопа, пугач, сич, лебідь малий та інші.

                                              В Червону книгу ми занесли

                                              Світ неповторний та чудесний,

Що поступово вимирає,

Давно рятунку в нас благає.

                                              Ми всі господарі Природи,

То ж збережемо її вроду.

 Але не тільки в  Червоній книзі відзначено ряд птахів, багатьом з них людина створила унікальні пам’ятники.

                                    Пам’ятники журавлю

м.Саратов(Росія)

 

   м. Луганськ(Україна)

 

м. Ялта(Україна)

                                 Пам’ятники  горобцям

  м.Петербург(Росія)

 

       Німеччина

 

        Білорусія

  м.Токіо(

 

Чайці  поставили два пам'ятники на честь урятування ними посіву від сарани: один — у СІЛА, штат Юта, а другий в Австралії.

 

 

 

 

 

 

Учитель. Кожна людина повинна виховувати в собі і в своїх близьких почуття любові до природи, бережливого ставлення до неї і до тварин, зокрема до птахів. А тим часом нерідко, замість того, щоб допомогти птахам, люди платять їм злом за добро. Це стосується не тільки  мисливців, а й птахоловів, які постачають «продукцію» на ринок. Підраховано, що звичайний птахолов виловлює по 300-400 дрібних птахів за місяць, а близько 4 тисяч протягом року. А більшість же птахів, як відомо, не зносить неволі і гине.

Місце птахів не в клітках, а на волі, де вони можуть дати максимум користі людям, які, на жаль, далеко не завжди ставляться до своїх помічників і друзів так, як вони того заслуговують.

Учень 1.Тріпоче серце пійманої птиці.

В руках моїх не чує доброти;

– Я дам тобі водиці і пшениці,

     Моя пташино, тільки не тремти!

– Хіба потоки загубили воду?

Хіба в полях уже зерна нема?!

          Пусти мене, мій хлопче, на свободу,

І все, що треба, я знайду сама.

     Я ж лагідно тебе тримаю, пташко,

        В своїх руках легеньких, як вітрець.

Хіба неволя це? Хіба це важко

Від мене взяти кілька зеренець?

– Пусти мене! Мені, дитино мила,

Дорожча воля, ніж зерно твоє!

           Страшна, хоч навіть лагідна, та сила,

Яка розкрити крилець не дає!

– Лети! Співай у небі гомінкому;

    Хоч і маленький, зрозумів я все.

                                          Моя рука ніколи і нікому

Ні кривди, ні біди не принесе!

За всі турботи у важкий для птахів час вони віддячать людям сторицею: збереженим лісом, насінням, ягодами, врожаєм на полях, у садах і городах.

Та ще й порадують дзвінкими багатоголосими піснями.

Учень 2.Живемо в гармонії з райдужним світом,

                З пташками, що радують співом нас літом.

          Ми робимо гарні хатинки для пташки,

        Щоб ліс не загинув від злої комашки.

                 Щоб ліс був зеленим, співочим, здоровим,

           Красивим, казковим і просто чудовим!

Вчитель. Дякуємо, Веснонько, що прийшла, стільки радості принесла!