Екологічна казка для учнів 1-7 класів
«ЯК ЛІСОВІ МЕШКАНЦІ СУДИЛИ ЛЮДИНУ?»
Мета заходу: екологічне мислення несумісне з пасивною позицією щодо оточуючого середовища. Кожен повинен відчувати свою причетність до того, що відбувається навколо нього, бути спроможним приймати рішення, діяти, виконуючи свій обов’язок перед природою. Кожен повинен бути переконаний у необхідності наслідувати мудрим порадам предків:
”Земля не належить нам, це ми належимо Землі.
Ми не плетемо павутину життя, ми лише нитки в ній.
Щоб ми не зробили з цим павутинням, ми робимо це із собою”.
Діючі особи:
Ведучий
Грибок – боровичок
Людина
Ведмідь
Їжак
Заєць
Сова
Лісовик
Водяник
Ведучий. Поряд з гарним лісом, з яким межує чудовий луг з гарними квітами та густою зеленою травою, оселилася Людина. Побудувала місто, а в ньому – фабрики, заводи, проклала автомагістралі. Задимили труби, ринувся потік машин, і все навкруги змінилося. Не чути стало співу пташок, не видно ясного сонечка через смог. І от одного разу на узліссі, де проживав Грибок-боровичок, який мав авторитет, зібралися мешканці лісу та почали бідкатися на своє життя-буття.
Ведмідь. Неможливо стало жити в лісі. Поїси ягідок – черево болить. Меду не знайти, бджілки не літають. Квіточки гинуть. Як зиму буду зимувати?
Їжак.Так, важко знайти чисту воду в лісі. Усі ягоди, гриби отруєні.
Сова. Я також скажу, що й дихати стало важко. Заводи пихтять навкруги, машини бігають автострадами. Димно у лісі. Хворіють птахи, комахи.
Заєць. Що нам робити?
Ведучий. Поміркували, подумали мешканці лісу та вирішили...
Грибок-боровичок. А чи не зібрати нам, браття, віче та позвати винуватця всього цього неподобства – Людину?
Ведучий. Так і вирішили. А ввечері всі мешканці лісу знову зібралися на узліссі. Явився й винуватець – Людина.
Грибок-боровичок. А чи знаєш ти, Людино, навіщо ми покликали тебе сюди?
Людина. Ні, не відаю.
Грибок-боровичок. А покликали ми тебе тому, що від твоїх справ погано стало всьому живому в лісі, та й в околицях теж. Подивись на зайців! Вони такі хворі! Нумо, зайці, скажіть Людині, що з вами сталося.
Заєць. Погано нам, ой, як погано! Черева болять. Голова паморочиться. ані грибів поїсти, ані травки пощипати, ані ягідками поласувати. Як поїси, так і страждаєш від різних недугів. Так і від голоду померти можна, нічого чистого в лісі не залишилося.
Людина. А я тут до чого?
Грибок-боровичок. Не слід так відповідати. Зараз спробуємо пояснити тобі, якщо ти так не розумієш. Покличте нашого експерта – Лісовика. Він полюбляє лісом гуляти, травки, ягідки збирати, та й різні аналізи робити. І є він у нашому лісі екологом.
Лісовик. Я перевірив якість грибів та ягід і виявив у них великій зміст шкідливих для організму тварин речовин. А потрапили вони туди тому, що поблизу лісу проходить автомагістраль. Машини дуже димлять, забруднюючи повітря чадним газом та сполуками Свинцю, що міститься в бензині. Де ви, зайці, найчастіше траву щиплете?
Заєць. Недалеко від траси, там трава висока, там і гриби ростуть.
Лісовик. А чи знаєте ви, що не можна щипати траву, збирати гриби та ягоди поблизу автостради, оскільки в них накопичуються отрути від вихлопних газів?
Грибок-боровичок. От бачиш! Ти отруюєш вихлопними газами своєї машини рослини, що ростуть поблизу автомагістралі, а це тягне за собою отруєння не лише зайців, але й білок, їжаків, мурашок, яких називають санітарами лісу, дощових червів та інших тварин. Коли ти створював автомобіль, ти не замислювався над тим, що пальне не повинно завдавати шкоди навколишньому середовищу? Адже ти сам полюбляєш ходити до лісу за грибами та ягодами.
Людино. Я й не замислювалася над цим.
Їжак. От нехай сам і їсть ці гриби та ягоди. А нам, мабуть, доведеться шукати чистого лісу.
Сова. Дозвольте мені сказати!
Грибок-боровичок. Дозволяю. Що скажеш. Мудра сова?
Сова. Погано стало жити в нашому лісі. Ми, птахи, також почали погано почуватися, повітря не вистачає. Подивиться на наші дерева, що з ними сталося після чергового дощу? Листя пожовтіло.
Грибок-боровичок. Ну ж бо, Лісовику, що скажеш? Хто винний?
Лісовик. Та винний стоїть поряд. Це Людина! Вона побудувала фабрики та заводи. Вони викидають в атмосферу шкідливі гази, які в хмарах поєднуються з водою, утворюючи кислоти. От і ллється на нас не чиста дощова вода, а кислота, що руйнує все живее, навіть метал руйнують такі зливи. Куди ж нам до металу?
Грибок-боровичок. Як послухаєш, то й здивуєшся. Ти ж розумна, Людино! Що ж ти не подумала, коли будувала фабрики та заводи, про те, що потрібно відходи та гази очищувати?
Людина. Я прагнула створити нові матеріали, що відсутні в природі, нові ліки, які вилікували б усі хвороби. Все, що я створюю, я роблю на благо людству.
Грибок-боровичок. На благо людству – це добре. А як же ви, люди, житимете, коли загинуть дерева? Хто ж вам буде кисень доставляти? А чим заміните ягоди, гриби, лісові горіхи, овочі й фрукти, якщо від ваших справ все навкруги загине? Хто ще хоче сказати?
Водяник Я — Водяной, я — Водяной,
Поговорил бы кто со мной.
А то мои подружки —
Пиявки, да лягушки (фу, какая гадость!)
Эх, жизнь моя жестянка!
А ну ее в болото!
Живу я как поганка…
А мне летать,
А мне летать,
А мне летать охота!
Грибок-боровичок. А що сталося з твоїми подружками? Чого ти такий сумний?
Водяник. Я дуже полюбляв увечері сісти на велике латаття, помилуватися синім небом, зірками, послухати спів моїх подружок – жаб, а тут і рибки пропливали туди-сюди. А зараз? Зірок нема через смог, зникли жаби, та й риб теж немає.
Грибок-боровичок. Що сталося?
Водяник. Прийшла Людина відпочивати до лісу. Вона-то відпочила на березі чистого ставка, але залишила після себе гори сміття. Якби хоч би залишила їжі, комашки та птахи підберуть. А тут поліетиленові пакети та пластикові пляшки, з якими не впораються ані вода, ані мікроорганізми. А ще папір, якій два роки буде гнити, та бляшанки металеві, які п’ять років розкладатимуться. А скла скільки набила! Вогнище розпалила, не загасила та й пішла. Добре, що я встиг, а то було б лихо! Ти що, не знаєш, що на місці цього згарища трава три роки не ростиме? Я вже не кажу про те, що ти дерева поламала. Та ще й зі ставком щось сталося. Заростати він почав, рибки гинуть, все гниє. От жаб і немає. Хотів напроситися в гості до свого друга, який живе в річці, та виявилося, що в нього не краще. Не знайти нам чистої водиці, не почути співу птахів та моїх подружок. Мабуть, смерть моя прийшла. Ой, погано мені, погано!
Грибок-боровичок. Нумо, Лісовику, відповідай! Чому ставок заріс? Чому риба гине?
Лісовик. Винна в цьому знов-таки Людина. Вона скидає у водойми стічні води промислових підприємств і комунальних господарств, що багаті на шкідливі речовини та завдають шкоди рибам і мікроорганізмам. Через це й страждають і водоплавні птахи, й інші тварини.
Грибок-боровичок. От бачиш, ти своїми діями завдаєш природі лише шкоди. Ти забруднюєш повітря, воду й грунт! Як же ти житимеш далі? Як житимуть твої діти? Озирнись навколо!
Сова. Та тобі, Людино, вже зараз важко живеться!
Злітала я, друзі, до міста, подивилася на життя-буття людське, та й зробила фотографії. Подивиться, жителі лісові, як несолодко живеться Людині в місті. (Показує малюнок)
Грибок-боровичок. Ой, як же важко тобі живеться, Людино!
Людина. Важко, жителі лісові. Я визнаю, що винна перед вами, перед Природою. Я своїми діями знищую все живе й навіть себе. Я готова вислухати ваш вирок.
Грибок-боровичок. Я гадаю. Друзі, що ми оголосимо Людині такий вирок:
Бережи матінку Природу!
Зрубав дерево – посади три, завдяки йому ти дихаєш.
Прийшов до лісу – прибери за собою! Не сміти!
Виріши питання про чисте, екологічне пальне.
Відходи виробництва та стічні води ретельно очищуй!
Ведучий.
Казка – брехня, та в ній натяк,
Добрим лицарям урок.
Нам Природа подарувала
Розум, силу й вміння.
Віддамо і їй сповна
Щоб вона жива була!