Позакласний захід з елементами майстер - класу "Лялька - мотанка"

ВИХОВНА ГОДИНА НА ТЕМУ: ВИГОТОВЛЕННЯ ЛЯЛЬКИ – МОТАНКИ

Мета: - познайомити з історією появи народної ляльки, з обрядами і традиціями, пов’язаними з виготовленням ляльок;  - прищепити інтерес до культури своєї батьківщини, до витоків народної творчості;  - розвивати образне мислення, творчі здібності.

Устаткування: зразки виробів, ілюстрації, фотографії національних костюмів, карти інструкцій по виготовленню ляльки, відео –матеріали.

Інструменти і матеріали: клаптики тканини, нитки різного кольору, мереживо, тасьма, бісер для прикраси, ножиці.

Які в народу звичаї крилаті,

Який багатий наш духовний світ!

Традиції живуть у кожній хаті

І їх вивчають діти з юних літ.

Щоб українцями по світу крокувати,

Й на цій землі прожити недарма.

І щоб ніхто не зміг нам дорікати,

Що в нас коріння власного нема.

Традиції ніколи не вмирали,

Їх українці свято берегли.

А в світлий час їх з пам’яті дістали

І, наче стяг, в майбутнє понесли.

Вчитель. Краю мій рідний, земля моя колискова! Із садками вишневими і солов’ями співучими, вербами кучерявими і джерелами чистими, дорогами тополиними і лелеками білокрилими, росами голубими і райдугами семицвітними, із золотими китичками хмелю та соняшниками і мальвами квітучими, рушниками гаптованими і червоними кетягами калини, з хлібом-сіллю гостинними і людьми працьовитими, ланами широкими і небом блакитним.

Сьогодні ми знову поринемо у світ української культури, рідного краю, поговоримо про обереги.

Український оберіг -  це найдавніший символ щастя, що уособлює традиції, мудрість роду та передається з покоління в покоління, від матері до дочки, від батька до сина.

Учень.  В усі часи, в усі віки, в усіх народів на землі було найбільшою святістю, коли на столі лежав хліб. Тяжко він діставався людям, але був найдорожчим за все на світі, бо давав життя. Недаремно ж і прислів’я є таке в народу: «Не ми хліб носимо, а хліб нас!» або «Не тяжко хліб носити, а тяжко без нього жити».

На столі, на білій скатертині

Сяє, наче сонце, паляниця

З печі вийнята. А господині

Радісно, бо сповнена світлиця

Пахощами хлібними.

Учень. Тільки – но з печі, скоринка в золі –

Свіжа хлібина  лежить на столі.

Кажуть в народі правдиві слова:

Хліб – годувальник –  всьому голова!

Хліб – сіль на рушнику – то висока ознака гостинності українців.

Учень.  Український рушник… Оздоблений квітами, зірками, птахами… Скільки він промовляє серцю кожного з нас! Від сивої давнини і до наших днів, у радості й горі – невід’ємна частина нашого побуту. Його можна порівняти з піснею, вишитою чарівними нитками на полотні.

Учень. Не було жодної на Україні хати, яка б не прикрашалась рушниками. Подивіться, які чудові витвори мистецтва із зображенням геометричних фігур, квітів, дерев. Сьогодні рушник – це оберіг, берегиня добра, щастя, любові у родині.

          Рушникове обличчя веселе

                      Обпліта коровай на столі,

                      Закликає гостей до оселі,

                      Випромінює щедрість землі.

                      Рушничок на стіні - давній звичай,

                      Ним шлюбують дітей матері,

                      Він додому із далечі кличе,

                      Де в калині живуть солов’ї.

Вчитель. Вишиванка – символ краси, здоров’я, краси, щасливої долі, родової пам’яті, святості. Народ ставиться до вишиванок як до святині. Українська вишиванка - це свого роду сімейний оберіг для чоловіка та жінки. маючи вдома таку красу, ми отримуємо енергію наших предків, пишаємось минулим та гордо дивимось у майбутнє.

Учениця. Вишивала мама синіми ниткам, -

зацвіли волошки буйно між житами.

Узяла матуся червоненьку нитку, -

запалали маки у пшениці влітку.

Шила-вишивали хрестики зелені, -

зашуміло листя на вербі й калині.

Золотилось сонце у розлогій кроні.

Вишивала долю, наче по долоні.

ПІСНЯ «Вишиванка»

Вчитель.  Оберегом від зла був віночок, що плели дівчата.  Що сьогодні ми знаємо про нього? Мабуть, тільки те, що він є невід'ємною складовою частиною українського національного костюму і що він красивий.

Вінок — це давня українська традиція, яка прийшла з глибини віків. Віночок завжди був окрасою голівок дівчат, і кожна виплітала його так майстерно, щоб він був їй до лиця і підкреслював вроду.

Учень. У віночок впліталися чорнобривці, незабудки, барвінок, ромашки. Вважалось, що кожна квіточка лікувала дитину. У 4 роки плівся інший віночок. Усі кінчики пелюсток були вже розсічені, доплітався безсмертник, листочки багна чи яблуні. А для шестирічної доньки у вінок вплітали мак і волошки. Для семирічної дівчинки плели вінок з семи квіточок. І вперше квіт яблуні вплітали. А всього в українському віночку дорослої  дівчини — 12 квіточок, і кожна — лікар, оберіг.

Учень.  Ми українці - велика родина,

Мова і пісня у нас солов'їна!

Квітне в садочку червона калина,

Рідна земля для нас всіх - Україна.

Калина - символ рідної землі, отчого краю, батьківської хати. У розлуці ми згадуємо калину, тужимо. Калина - це той символ, що пам'ять людська береже, нагадуючи про рідні краї, символ безсмертя.

Вчитель. Писанка – символ сонця, життя, його безсмертя, любові й краси. Кожен його орнамент має значення. А ще писанка стала символом воскресіння.

ВІДЕО «Писанки»

Вчитель. А ще один оберіг – це рідна хата.  Хата — вірний друг людини від народження до останніх днів життя. В  хаті твориться доля: в ній народжуються, живуть і вмирають, щоб поступитися місцем прийдешнім поколінням. 

Учень. Як виросту — збудую хату,

На хаті колесо приб'ю,

А там я поселю крилату

Лелечу клекітну сім'ю.

Нехай розводиться, гніздиться

По всіх деревах і хатах.

Нехай мені щоночі сниться,

Що я літаю, наче птах.

Вчитель.

Що ж таке оберіг? Обері́г — найдревніший амулет щастя і гаразду, чарівний предмет, що призначений захищати свого власника. Також вважається, що він може принести удачу, попередити про небезпеку, поліпшити стан здоров'я. Через це обереги зажили неабиякої популярності ще з давніх-давен.

Учениця.

Цей оберіг, що зроблений з любов’ю

Від зла родину щиро збереже.

Він силою чарівною наповнений –

Любов, здоров’я, щастя в дім несе.

В мішечку цім – багатство і удача,

А сонях – квітка нашого життя.

Сплелися у єдиний вічний символ

Минуле наше й світле майбуття.

А в мішечок я поклала все, що вдома назбирала:

Трішки гречки, щоб не було суперечки,

Пригірщ  проса, щоб не було косо,

А іще горошку, везло щоб потрошку.

Гарбузового насіння, щоб міцною була сім’я,

Жменьку пшона – від злих очей захистить вона.

Зубок часнику – вбереже від нечесті всяку сім’ю.

Кабачки соняшникові, дітки щоб були здорові.

Лавровий лист, щоб до всього мали хист.

Кукурудзи ще поклала, щоб ваш рід не покидала

Ні удача, ні достаток, в домі щоби був порядок!

Вчитель. Кожна людина на землі мріє мати оберіг, який захистить від зла та біди, який допоможе виконати найзаповітніше бажання та дасть сили побороти усі негаразди сьогодення.У нашого народу здавна такий оберіг існував – це лялька-мотанка.

  Про історію народної ляльки та про методику виготовлення та використання ми й поговоримо.

Учениця. Лялька, як дитяча іграшка і оберіг родини й роду, як могутній магічний талісман та символ зв’язку між поколіннями, знана в багатьох традиційних культурах земної кулі – від Аляски до Австралії, від Африки до України. Ляльки різних народів відрізняються між собою ззовні і матеріалом, з якого зроблені – в Африці вона здебільшого кам’яна або дерев’яна, десь глиняна, а ще десь – зроблена з тканини, але суть і призначення ляльки – незмінні, і це споріднює більше, аніж відмінність матеріалу. Головне призначення ляльки – берегти душу свого власника від зла й нечистих помислів.

  Іноді з рук майстра народжувалися ляльки, про які складалися легенди, і передавалися від матері до дочки, як священний переказ...

ВІДЕО «Ляльки – мотанки»

 Учениця. У міфах багатьох народів першими людьми були ляльки, створені з глини або дерева, оживлені богами. У спрощеному вигляді цей архаїчний міф простежується і в народних казках, наприклад, в українській казці «Телесик»: чоловік із жінкою, які не мають дітей, роблять ляльку з дерева, колишуть її в колисці, і потім лялька перетворюється на дитину.

 Учениця. До наших днів дійшли обрядові зображення певних стихій чи символів природи з трави або дерева – Купайло та Марена, символи Води й Вогню на святі Івана Купала, Масляниця, яку роблять, коли проводжають зиму і зустрічають весну.

Учениця. Лялька - мотанка – не просто іграшка, забава,

В ній живе історія віків;

Символ людяності, мудрості, а ще – краса прадавня;

Оберіг душі людської з глибини років.

Хоч безликий образ – хрест оберігає,

Символ щастя, сонця і тепла,

Мудрість українського народу

Лялька-мотанка нащадкам зберегла.

ВІДЕО «Лялька – мотанка».

Учень. З давніх-давен в українських родинах молода мати, чекаючи дитину, робила ляльку-мотанку, котра уособлювала собою майбутнє дитя. Перш ніж покласти в колиску новонароджену дитину, туди клали цю лялечку, і вона ставала оберегом дитини, її захисницею. Коли ж малеча виростала, ляльку залишали в колисці, щоб вона її оберігала від усього лихого, до народження наступного немовляти.

Учень. В Україні, ще на початку 20 століття дівчата, готуючи скриню з весільним посагом, разом з рушниками та сорочками, клали туди своїх ляльок. Кожна дівчина робила мотану ляльку, яку забирала із собою в нову сім’ю. Причому в родині чоловіка дозволялось молодій дружині, допоки в молодят немає діток, гратись лялькою, і чим більше, вважалося, вона грається лялькою, то швидше стане матір’ю, і тим здоровіші будуть діти. А коли народжувалась дитина, то молода мати клала своїх ляльок до дитячої колиски, щоб оберігали дитя від хвороб та поганих очей, а коли дитина підростала, то ляльки віддавалась їй для грання.

ВИГОТОВЛЕННЯ ЛЯЛЬКИ - МОТАНКИ

 Вчитель.  Насправді ляльку-мотанку може зробити кожен. Для цього необхідно лише трішки часу, фантазія, та мінімальні знання вишивки свого регіону. І пам’ятайте, лялька, зроблена власними руками, значно тепліша та добріша, ніж куплена-пластмасова, адже вона наша – автентична…лялька-мотанка!

  Перед кожним із вас найпростіший набір необхідних матеріалів для виготовлення ляльки-мотанки. Тож розпочнемо майстер – клас по виговленню оберега.

Вчитель. При виготовленні ляльки-мотанки в жодному разі не використовується голка, а тільки нитки і тканина. Лише в останні часи майстри, що роблять колекційні ляльки, які вже мають не тільки сакрально-обрядове, а й художнє та естетичне значення, використовують голку для оздоблення лише вбрання ляльки вишивкою або гаптуванням. Всі інші, найважливіші деталі ляльки-оберегу,  дотепер виготовляються без застосування голки.

 Учень.  У деяких регіонах України ляльку робили не з самої тканини, а й допомогою інших матеріалів: наприклад, голову могли вирізати з дерева або робити з макової голівки. Втім, останній випадок – це теж зразок обрядової магії, адже мак – це водночас і символ родючості, і могутній оберіг проти нечистої сили. Мак-видюк здавна сіяли біля порогу хати, щоб він захищав оселю від нечисті.

Учень. Лялька-мотанка повинна бути безлика, а та, яка служить берегинею – з хрестом замість обличчя.  Голівка обмотується ниткою, яка викладається у формі хреста. Хрест в даному випадку є й оберегом – символом Сонця, життя і нових починань, і символізує саму людину, гармонію її персонального фізичного світу (горизонталь) і духовного (вертикаль). І обов’язково вузлова лялька мотається за рухом сонця – тоді вона принесе вдачу та щастя, крім того, треба враховувати значення кольорів:

• Зелений – колір здоров’я та багатства,
• Червоний – колір життя, вогню, багатства,
• Жовтий – колір сонця, пшениці, землі,
• Синій – колір творчості,
• Фіолетовий – колір мудрості,
• Золотий – колір Божої любові.

Учень. Після того ляльку одягають – вбрання та кольори підбирає майстер за своїми уподобаннями та враховуючи символічне призначення ляльки.

• якщо лялька робиться на добробут та здоров’я родини – для одягу підбираються червоно-зелені відтінки,
• для успіху в фінансових справах – зелені та золотисті,
• для щастя у коханні чи подружньому житті – червоні, рожеві, помаранчеві кольори,
• для успіху в творчості – блакитні.

Велику силу має вишивка, особливо, якщо це вишивка старовинна, яка несе в собі древню символіку і позитивну енергію багатьох поколінь.

Усі елементи одягу мотанки символічні: спідниця уособлює землю; сорочка — три часи: минулий, теперішній і майбутній; головний убір — очіпок, стрічка чи хустка — зв’язок із небом...

ВІДЕО «Ляльки – мотанки»

/Всі разом говорять на свою ляльку/

Моя лялька-мотанка

Ниточкою змотана,

Оберіг мій на землі,

Талісман мені в житті

 Вчитель. Тепер кожен з вас має свою захисницю. Дайте ймення своїй лялечці, тільки нікому його не кажіть. Лялька-берегиня має стояти на видному місці. Ляльку в жодному разі не можна підвішувати за голову. Найкраще ставити її на підставку, так, щоб вона оглядала кімнату. В крайньому разі її можна почепити на стіну за спеціальну петельку ззаду на поясі.

Коли ви вносите ляльку в дім і ставите її на призначене для неї місце, можна їй «розказати», для чого вона прийшла у ваш дім. Не варто у присутності ляльки-берегині лаятися або з’ясовувати стосунки. І не варто ляльку, зроблену для вашого дому, передаровувати іншим людям. Разом з нею може піти ваша домашня гармонія …

А зараз проведемо вікторину, і хто з вас дасть привильні відповіді на питання вікторини, той отримає ляльку -  мотанку в подарунок.

1. Що символізує хрест на обличчі ляльки – мотанки? /гармонію та духовність/
2. Що клали у нову колиску? /ляльку – мотанку/
3. Що символізує спідниця в ляльки – мотанки? /землю/
4. Яке головне призначення ляльки? /берегти людську душу від зла/
5. Який предмет не можна використовувати при виготовленні ляльки – мотанки? /голку/

Закінчити хочеться рядочками:

Покинута й забута,

В минувшину закута,

Внизу життя на сходинках

Маленька лялька – мотанка.

Та не іграшка вона -

Душа вона народна.

Геть викинутий за поріг

Наш український оберіг.

А до рук її візьміть

І до серця пригорніть

Ляльку прадідів забуту -

Це дорога у майбутнє.

Лялька-мотанка полонила не тільки дітей, а й дорослих. Потрапила в серце і вже мабуть ніколи не зможе покинути його.

Моя земля! Чарівна Україна!

Ти мила серцю й дорога мені.

Ти рідна ненька, я — твоя дитина!

В мені твої традиції й пісні.

Оті, що здавна всюди прижилися,

І стали необхідні й чарівні.

Вони з моїм єством давно злилися...

Веселі часом, іноді сумні.

А я росту і хочу більше знати,

Про наш народ, його життя-буття.

Тож хочеться усе мені пізнати,

Щоб не пішло ніщо у небуття.

Це, як повітря, треба для дитини,

Бо тут мій рід, тут народився я.

Я справжній син своєї Батьківщини,

Бо ж українець маю я ім’я.

Я — українець і для мене свято

Усе, що рідне для батьків й дідів.

Традицій в Україні є багато,

І я б усі їх вивчити хотів.

Бо в них життя, історія народу,

Душа дитинна, що в словах живе.

І вічне прагнення отримати свободу,

І щира пісня в небесах пливе.