Мета: ознайомити учнів із розвитком сучасної фізики, із її творцями. Активізувати пізнавальну діяльність учнів; розширити їх кругозір; формувати самостійність, уміння орієнтуватися в новій ситуації. Виховувати інтерес до предмету «фізика».

1 ведучий:

Людина біля вогнища сиділа,

У шкурах вдягнена, наївна і проста…

Пізнати світ навколишній хотіла,

Щоб вижити у ньому, не спроста!

2 ведучий:

Чом племені вогонь не погасає?

Як вона дихає повітрям, воду п’є?

Чому, чого, для чого все буває?

Чому над нею сонце й небо є?

1 ведучий:

Чому роса ранковою порою

Намистом срібним на траві лягає?

А вітер стрімко, швидкою ходою

Дерев зелене віття колихає?

2 ведучий:

Людина біля вогнища ходила

Природи тайни пізнавала всі.

Науку фізику вона творила,

Щоб повноцінно жити на Землі.

3 ведучий: Друзі! Ми зібралися сьогодні, щоб сказати найкращі слова про славну науку, визнану найважчою, найважливішою із всіх наук, без якої не обійдеться жоден винахід людства. Про її величність «фізику», а також про її відомих творців.

4 ведучий: То ж розпочинаємо наші «Фізичні посиденьки». Нехай вони пройдуть у легкій невимушеній атмосфері: яскраво, весело, завзято. Бажаю вам побільше жартів та винахідливості!

1 ведучий: Фізика – це поезія розуму, людської думки, велика енциклопедія теорій, формул, законів.

А чи не хочете стати свідками того, як відкривалися закони? Наприклад, найбільш усім відомий закон всесвітнього тяжіння, відкритий англійським вченим Ньютоном.

Учень:

 Налиті соком і медами

Пахучі яблука в саду.

І цими ласував плодами

На щастя нам чи на біду

Великий Ньютон — цвіт науки.

Це він механіки нас вчить.

Лиш тільки простягнув він руки,

Аж з гілки яблуко летить.

Мов камінь в голову вдаряє,

То ж треба трапитися цьому?

І раптом думка виникає

Та нова формула закону —

Закону всесвітнього тяжіння.

 

Виходить «яблуня» із табличкою «Білий налив». Руки розставлені горизонтально, неначе гілки. У кожній руці по яблуку.

Виходить Ньютон із згортками паперу і ручкою. Замислився.

Ньютон: Принцип відносності механічного руху… Явище інерції, взаємодія тіл… Це я вже сформулював. Більш уточнив, узагальнив, ніж Галілео Галілей. Ще трохи попрацюю, подумаю…(Підходить до яблуні)

Як пахнуть, налиті соком, яблука! Скуштувати б хоч одне!

( Звертається до яблуньки)

Яблунько, яблунько, повернися яблуками до мене, листям від мене. (2 рази)

(Яблунька повертається від нього)

Яблунько, яблунько, подаруй мені свої плоди!

Яблунька: Не дам тобі жодного яблука, бо вони—мої діти, мої діти… (Піднімає гілки)

Ньютон: Щиро вибач мені, якщо я тебе образив. Тоді я розкланяюся. Прощавай.

Яблунька: Дивись, який ввічливий, ще й вибачення просить. Мабуть дуже грамотний. (Відпускає із руки одне яблуко, а Ньютон його підхоплює.)

Ньютон: І чого воно падає на Землю? Це ж, напевно, всі тіла притягуються, як яблуко до Землі. Та це ж буде новий закон, закон всесвітнього тяжіння! Піду запишу, поки не забув.

( Виходить, повертаючись із плакатом, на якому записана формула:

 F)

Ньютон: Я швиденько запатентував цей закон( читає): Патент №85.2020 на визнання закону всесвітнього тяжіння. Винахідники: Ісаак Ньютон і яблунька.

2 ведучий: Видатні вчені-фізики — люди творчі і цікаві. Інколи із ними стаються дуже кумедні пригоди. Ось приклад бувальщини про одного із них.

3 ведучий: Відомий французький фізик ішов вулицею і вираховував щось у голові. Раптом він побачив перед собою чарівну дошку, таку ж, як в аудиторії. Зрадівши, він підбіг до неї, дістав шматок крейди, яку завжди мав при собі, почав писати формули.

4 ведучий: Дошка, однак, зрушила з місця. Вчений, не усвідомлюючи того, що робить, пішов за нею. Дошка набирала швидкості. Фізик отямився, коли почув нестримний сміх перехожих. Аж тоді він помітив, що писав формули на задній стінці карети.

1 ведучий: Хто ж цей вчений? Звичайно, Андре Ампер. У січні виповнилося 245 років від дня його народження. Ознайомимося із його творчим шляхом.

(Доповідь учня із презентацією).

2 ведучий: Коли ви ще зовсім молоді, коли вам тільки 16, 17, дуже хочеться романтики і пригод. То ж давайте здійснимо мандрівку у засніжений ліс, а поряд крокуватиме велична наука Фізика. Вона допоможе знайти відповіді на звичайні життєві запитання – «Чому?», «Для чого?».То ж вирушаймо у дорогу!

Учень 2:

Надворі зима. Глибокий скрипучий сніг…

Я убрався в кожушину

І узувся в чобітки.

Та вирубувать ялинку

Я подався у ліси.

Але по дорозі зустрівся дід Панько і сказав, що мені обов’язково потрібно повернутися назад, щоб надіти лижі.

Чому він запропонував це?

Відповідь: Оскільки площа взуття у людини невелика, то вона створює великий тиск на глибокий сніг, тому провалюється у снігу. Лижі мають більшу площу, тому тиск зменшується і легше здійснювати переміщення.

Учень 3:

Надворі мороз злощасний,

Не боюсь його зовсім,

Бо хутро таке пухнасте

У кожушкові новім!

— А справді, — сказав дід Панько, — добре, що в тебе такий пухнастий кожух. Буде тобі тепло.

Чому така впевненість у нього?

Відповідь. Між ворсинками хутра міститься повітря, добре затримуючись між ними. Воно є поганим провідником тепла, захищаючи людину від теплообміну із навколишнім середовищем. Старе хутро менше ізолює вихід тепла.

Учень 4:

Я на лижах пробігаю,

Ледве дихати встигаю.

Біля коміра навкруг

Вкрився інієм кожух!

І звідки іній взявся,- запитав я у діда Панька.

Відповідь: Водяна пара, яку видихає з повітрям людина, конденсується, а в морозяну погоду зразу кристалізується, утворюючи іній на комірі.

Учень 5:

А щоб я не заблукав,

Треба добре все згадати…

Свого компаса дістав,

Щоб ним північ відшукати…

Цікаво, чи зміг би я зорієнтуватися на Місяці за допомогою компаса?

Відповідь: Земля має магнітне поле. Його полюси розміщені протилежно до географічних полюсів. Місяць не має свого магнітного поля. Тому стрілка компаса повертатися, показуючи на північ, не буде. Компас нічим не допоможе.

Учень 6:

І ось серед дерев дрімучих

Стоїть хатиночка мала…

Яка мене чекає участь?

Невже у ній Баба-Яга?

А чому вікна у хатині замерзли, адже із  димаря піднімається дим? – запитав я діда Панька.

Відповідь: Вікна в будинку замерзли внаслідок їх поганої теплоізоляції. Тепле і вологе повітря з кімнати пройшло крізь щілини в рамі і, зіштовхуючись із холодним зовнішнім склом, замерзло на ньому, утворюючи візерунки. Потрібно утеплити вікна!

Учень 7:

Із скрипом двері відчинились

І кличе нас дідусь- лісник,

Щоби у нього ми погрілись,

Допомагати всім він звик.

А чому ручка замка дверей закріплена на краєчку, а не в центрі дверей?

Відповідь: Якщо вона на краю, то відстань до осі закріплення дверей велика, тобто плече сили, із якою діє людина, відкриваючи двері, збільшується. Момент сил більший. Від центру дверей до осі відстань набагато менша. Тому момент сили, що спричиняє відкривання, малий. Людині потрібно прикласти велике зусилля. Тому відповідь однозначна: щоб збільшити плече сили.

Учень 8:

Через поріг переступаю

І запах чебрецю і м’яти

На повні груди я вдихаю,

Лише зайшовши у кімнату.

Господар варить чай із пахучих трав. Чому ж їх запахи поширюються по всій кімнаті? — запитав я у діда Панька.

Відповідь: Причиною є явище дифузії, тобто проникнення молекул пахучого чаю в повітря, у всі кінці кімнати із скінченною швидкістю. Вони вилітають із чайника внаслідок пароутворення. Оскільки чай закипає, то водяна пара піднімає кришку чайника, виходячи в повітря.

Учень 1:

Ми разом довго гостювали

І там мене переконали,

Що треба берегти природу

Для нашого людського роду.

Не буду я дерев рубати,

А краще буду їх саджати!

1 ведучий: Наука фізика подібна до велетенського дерева із глибоким корінням та розлогим гіллям. Давайте вберемо наше дерево вічнозеленим листям із прізвищами відомих вам фізиків. Пропоную підійти до дошки і вписати прізвища.

(На дошці зображено дерево із розлогим гіллям. Учні підходять і прикріплюють листя із прізвищами вчених-фізиків).

Учитель: Я хочу вписати прізвище ще одного вченого, академіка, який є символом сучасної української науки. Мова йде про Бориса Євгеновича Патона.

(Демонстрація презентації)

2 ведучий: Перед посиденьками ми пропонували конкурс на кращу пораду або шпаргалку для написання тематичної роботи з фізики.

3 ведучий: Головна порада: якщо ви ніколи не користувалися шпаргалкою, краще не починайте. Це діло вимагає багаторічного досвіду — ще із першого класу.

Пропонуємо деякі моделі весняного сезону 2020.

(Демонстрація моделей)

Модель №1. Плаття креативне. Носять дівчата. Плаття мереживне. Знизу пришиваємо смугу із записаними формулами.

Модель №2. Піджак-підказка. Всередині має дві потайні кишені. В одну із них вкладаються шпаргалки формул і законів теми, а в другу — розв’язки задач. Розмір піджака від 42 до 56. Вдягати можна всім.

Модель №3. Краватка-велетень. На однорідному фоні краватки записуємо всю інформацію: формули, закони. Довжина краватки необмежено велика. Без неї не обійтися на хімії, математиці.

Модель №4. Креативна спина. На спину одногрупнику, що сидить перед тобою, прикріплюєш у вигляді аплікації зашифровані формули. Безперервно повторюєш рухи свого товариша: спина наліво — і ти в ту ж сторону; він нахилився — ти за ним. Після уроку «розкодовуєш» його.

4 ведучий: Не забувайте! Для того, щоб прославитися, не обов’язково сидіти під яблунею  і чекати, поки на голову впаде яблуко.

Завжди, коли навіть щось розумієте на уроці чи на контрольній роботі, не забудьте згадати слово старого Архімеда: «Еврика!»

То ж робіть у своєму житті нові відкриття і прославляйте науку Фізику.

1 ведучий:

Я б їй оду написала

Та немає стільки слів…

Я б їй музику створила

На мільйони голосів,

Щоб прославити й сказати:

«Фізику потрібно знати!»