Позакласний захід з історії України з теми: "70-річчя Перемоги над німецько-фашистськими військами"

Виховна година

з теми:»Згадаймо всіх поіменно…»

(до 70-річчя Перемоги у Великій Вітчизняній війні)

 

Мета: розкрити велич подвигу нашого народу у Великій Вітчизняній війні, поглибити знання учнів про події Другої світової війни на території Радянського Союзу та України зокрема, виховувати в учнів шану і повагу до тих, хто ціною свого життя здобув перемогу, захистив рідну землю від коричневої чуми і забезпечив нам мирне життя.

 

Обладнання:

1. плакати та ілюстрації про Велику Вітчизняну війну,
2. портрети Героїв Радянського Союзу та командирів найбільших партизанських з’єднань,
3. учнівські малюнки з теми:»Вічна слава солдатам-героям»,
4. пісні воєнних років,
5. Немеркнуче світло пам’яті: Документальне видання. – Дніпропетровськ, видавництво «ІМА-прес», 2008,
6. Дети «Черного лебедя». Из истории газеты «Трубник Присамарья» ОАО «Новомосковский трубный завод». – Дніпропетровськ, «Пороги», 2004.
7. Г.М.Сердюк. Педагогічний пошук класного керівника. – Тернопіль, Навчальна книга – Богдан, 2002.
8. Наші улюблені свята в школі. – Харків, Видавнича група «Основа», 2008.
9. Наші улюблені свята в школі. – Харків, Видавнича група «Основа»,2007
10. Сценарії шкільних свят. – Харків, видавнича група «Основа», 2005.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

(Звучить «Реквієм» Моцарта)

 

Учитель (на фоні музики):

Роберт Рождественский «Реквием»

Помните! Через века, через года –

Помните. О тех, кто уже не придет никогда

Заклинаю вас – помните.

 

В горле сдержите стоны,

Горькие стоны,

Памяти павших будьте достойны,

Вечно достойны.

 

Детям своим расскажите о них,

Чтобы запомнили,

Детям детей расскажите о них,

Чтобы тоже запомнили.

 

Мечту пронесите через года,

И жизнью наполните.

Но о тех, кто уже не придет никогда,

Заклинаю вас – помните!

 

Встречайте трепетную весну,

Люди Земли, убейте войну,

Прокляните войну, люди Земли!

 

Во все времена бессмертной Земли

О погибших помните…

( Звучить «Реквієм» Моцарта)

 

Учитель: Як тільки вберуться у чарівні білі квіти сади навесні, засвітять дивовижні свічки каштани, а в повітрі розіллється тонкий і ніжний аромат, в бузкових кущах заллються піснями невсипущі солов’ї, а вся земля випромінюватиме радість і щастя, нестримну жагу до життя, в один з таких прекрасних днів, 9 травня, ми відзначаємо велике свято – День Перемоги!

74 років тому, в недільний червневий день 22 числа 1941 року на світанку впали перші фашистські бомби на нашу мирну землю. У міста і села України війна ввірвалася у перші її години.

У цей день був випускний бал, десятикласники прощалися з дитинством, кружляючи у вихорі вальсу, були юнацькі мрії, грандіозні плани, яким ніколи не судилося здійснитися. Чорні крила війни закрили сонце.

 

 

 

Учень 1:

 Ранкові зорі сиплються в росу,

Проміння сонця в них шукає силу.

І люди прокидаються від сну.

Щасливі люди, у недільну днину.

 

Учень 1а

Казалось, было холодно цветам,

И от росы они слегка поблекли.

Зарю, что шла по травам и кустам,

Обшарили немецкие бинокли.

 

Такою все дышало тишиной,

Что вся земля еще спала, казалось.

Кто знал, что между миром и войной

Всего каких-то пять минут осталось!

                               (Степан Щипачев)

 

Учень 1:

В садках уже затихли солов’ї,

Бо жайвір відкриває добрий ранок!

І вже дівчата, ті, що на порі,

Готують сукні на вечірній танок.

 

(Звучить вальс, дві пари танцюють. Вальс обривається і звучить пісня «Священная война»)

Учень 2:

Та небувало враз здригнулася земля,

Й глибока яма стала замість хати.

І зрозуміли всі, що це – війна!

І закричала страшно на подвір’ї мати…

 

Прийшла біда. Залізною рукою

Стискала серце, груди розривала…

І чорним стало небо над рікою…

А мати плакала та доньку все шукала.

 

Учень 3:

Хто б це вгадав і по якій причині,

На скільки літ розтягнеться війна?

І звісно всім: земель багато в світі,

А рідна, батьківська – лише одна.

 

Гримить гроза війни. Іде розплата.

Покладено судьбу на терези.

Але коли ж порадує солдата

Веселий грім весняної грози?

 

Учитель: Уже 22 червня, в перші дні війни, фашистська авіація бомбардувала Київ. Тисячі киян пішли до лав Червоної Армії. На початку липня у місті було створено 13 винищувальних батальйонів та 19 загонів народного ополчення загальною кількістю 33 тисячі чоловік. У будівництві оборонних рубежів навколо Києва брало участь близько 160 тисяч жителів міста. Із 7 липня почалася його оборона. Спроба фашистів раптовим ударом захопити столицю України не вдалося. Під Києвом ворог втратив близько 100 тисяч чоловік. Оборона столиці України тривала понад 70 днів. Для порівняння: Данія захищалася від фашистського нашестя лише один день, Бельгія – 19, Франція – 44 дні, Норвегія – два місяці.

   Сотні тисяч матерів проводжали своїх синів на фронт.

 

 

(Звучить пісня «Священная война»)

 

Учень 4

Не пускали мене воювати

Яблуневі, вишневі сади,

Не хотіла і мати пускати,

Але тихо сказала:»Іди!»

 

Подивилась у вічі:»Бо треба…»

Вже на заході грізно гуло,

І, як хмара вечірнього неба,

Серед поля лежало село.

 

Причувалися стогони й дзвони,

Що віщують навалу біди,

При дорозі джерельце бездонне

Стукотіло, як серце:»Іди!»

 

На шляху шикувались солдати,

На травиці – сльоза чи роса…

І стояла на вигоні мати,

А за нею – поля й небеса.

 

(Звучить пісня «Степом, степом»)

 

(Заходять два учні, переодягнені в солдатів)

 

Солдат 1:

Разве погибнуть ты нам завещала, Родина?

Жизнь обещала, любовь обещала, Родина.

Разве для смерти рождаются дети, Родина?

Разве хотела ты нашей смерти, Родина?

Пламя ударило в небо – ты помнишь, Родина?

Тихо сказала: «Вставайте на помощь…»Родина.

 

Солдат 2:

Славы никто у тебя не выпрашивал, Родина,

Просто был выбор у каждого: я или Родина.

Горе твое – это наше горе, Родина.

Правда твоя – это наша правда, Родина.

Слава твоя – это наша слава, Родина.

 

(Звучить пісня «Эх, дороги…»)

 

Учень 5:

Війна… Хоч ми її не знали,

Та й нас хвилюють її рани.

Бо часто тут, у стінах ції зали

Сідають з нами поруч ветерани.

 

Вони пройшли з боями до Берліна,

І з тих боїв вернулись одиниці…

До рідних хат, до цілої Вкраїни

Любов у них черпаєм, як з криниці.

 

Учень 6:

Вони ішли… Лежали перед ними

Дороги невідомі і страшні…

І в хлопчаків – з’являлися сідини,

І тихий стогін рвався із душі.

 

Без сліз душа ридала і стогнала,

Як друзів хоронили і братів…

Спасибі їм, що ми цього не знали.

Цим подвигом і край наш збагатів.

 

Їх покалічила війна. І обпалила.

І чорна тінь їх гнула до землі.

Ми вдячні їм, бо в них з’явилась сила

Пройти усі дороги фронтові.

Білокриницька Т.І.

                (До хлопців у військовій формі виходять дві дівчини, одягнені у випускні плаття)

 

Дівчина 1:

Уходили мальчики – на плечах шинели,

Уходили мальчики – храбро песни пели.

Отступали мальчики - пыльными степями,

Умирали мальчики, где – не знали сами.

 

Попадали мальчики в страшные бараки,

Догоняли мальчиков лютые собаки.

Убивали мальчиков за побег на месте,

Не продали мальчики совести и чести.

 

Дівчина 2:

Не хотели мальчики поддаваться страху,

Поднимались мальчики по свистку в атаку.

В черный дым сражений, на броне покатой

Уезжали мальчики, стиснув автоматы.

 

Повидали мальчики – храбрые солдаты –

Волгу – в сорок первом, Шпрее – в сорок пятом.

Показали мальчики за четыре года,

Что такое мальчики нашего народа.

 

Дівчина 3:

Ах, война, что ж ты сделала. подлая:

Стали тихими наши дворы,

Наши мальчики головы подняли –

Повзрослели они до поры,

 

На пороге едва помаячили

И ушли, за солдатом – солдат…

До свидания, мальчики! Мальчики,

 Постарайтесь вернуться назад.

 

Нет, не прячьтесь вы, будьте высокими,

 Не жалейте ни пуль, ни гранат

И себя не щадите – и все-таки

Постарайтесь вернуться назад.

 

(Фронтова хроніка: 1)початок війни, окупація України;2)формування партизанських загонів та мобілізація; 3)оборона Одеси; 4) оборона Севастополя;5) блокада Ленінграда; 6) Сталінградська битва; 7)Курська битва; 8) Берлінська операція; 9) підписання Акту про беззастережну капітуляцію гітлерівської Німеччини)

 

 

Учень 7:

Весняний день. В руках тюльпани.

І поряд – сиві ветерани,

Що спогадами діляться своїми,

Як тяжко йшли шляхами фронтовими.

 

Страшна війна їм побілила скроні.

І зброю й досі стискують долоні.

Їм чується жахливий посвист кулі…

Не полишають їх літа давно минулі.

 

Учень 8:

Не забуваються фашистськії потвори,

Що принесли на землю нашу горе,

І край козацький залишили у руїнах…

Своїх героїв не забуде Україна!

 

Як тяжко спогади лягають їм на плечі…

Затамувавши подих, слухає малеча,

Як в юності на танковій броні

Ішли без страху ветерани по війні.

Білокриницька Т.І.

Учень 9: Із спогадів Миколи Григоровича Лачина: « В Червону Армію був призваний в травні 1941 року. Служив в полковій школі 732-го полку протиповітряної оборони. На початку війни полк розташувався на південній окраїні Тули. Я був призначений навідником 85-міліметрової зенітної гармати в 10-ту батарею цього полку. 30 жовтня 1941 року бої розгорілися під Тулою. В цьому бою отримав бойове хрещення вже не як зенітник, а як винищувач танків. Ми вже були готові стріляти, але лейтенант все не віддавав наказу стріляти, хоча танки були вже близько. Виявляється, він чекав, кили головний танк досягне пристріляного рубежу. І ось нарешті наказ: » Вогонь!» Одночасно прогриміли два постріли. Але танки йшли. Поряд з ними  від вибухів піднялися стовпи диму. «Наводити точніше!» - прозвучала нова команда. Наші зенітки від пострілу знову підстрибнули. Цього разу снаряди потрапили в ціль. Головний танк закрутився на підбитій гусениці. Ще секунда – і танк вибухнув, викинувши клуби чорного диму.

«Є один! Молодець, Лачин!» - вигукнув командир гармати. В цьому бою ми знищили 4 танки і дві гармати. За мужність і відвагу командир батареї і командир гармати були нагороджені орденами Бойового Червоного Прапора, а я – орденом Червоної Зірки».

 

Учень 10:

Коли фашисти окупували Новомосковськ, Емілія Мачковська встигла закінчити дев’ять класів. Потім два довгих роки окупації. Де тільки не ховалась від угону в Німеччину! Намагалась зв’язатися з місцевим підпіллям, але відкрито шукати підпільників було небезпечно. Тому у вересні 1943 року, відразу після звільнення міста, разом зі своєю подругою Олею Яшною з’явились у військкомат з проханням зарахувати їх в ряди діючої армії. Саме в цей час там був представник розвідвідділу, і він запропонував дівчатам піти  на курси радистів.

Березневим ранком 1945 року на аеродромі міста Кечкемет (Угорщина) йшла посадка в транспортний літак. Слідом за льотчиком на борт піднялися п’ятеро людей з парашутами і важкими речовими мішками. Троє чоловіків були одягнені у німецьку форму, молода дівчина та хлопчина років 16 – в цивільному одязі. У старшого групи розвідників, лейтенанта Кутузова, був відповідний до форми документ, що посвідчував особу, та довідка про те, що якийсь священник повінчав його з «дівицею Любою», яка слідує за чоловіком із країни більшовиків. Цією «дівицею Любою» була Емілія Мачковська. Літак взяв курс на Австрійські Альпи. В цей час фронт наближався до угорських рівнин до кордону Австрії. Командування 3-го Українського фронту потребувало даних про укріплення міста Гарца, його гарнізон. Це завдання успішно виконала група розвідників Миколи Кутузова. 28 радіограм передала в штаб фронту «Люба». На території противники це було небезпечно, кожного разу при передачі радіограм розвідники займали кругову оборону, оберігали радистку. Виконавши завдання, група отримала наказ – рухатися на схід. 8 травня 1945 року ослаблені від холоду, змучені постійним недоїданням за 55 днів перебування в тилу ворога, розвідники зустрілися з частинами Радянської Армії. За успішне виконання завдання в тилу ворога старший лейтенант Микола Кутузов був нагороджений орденом Богдана Хмельницького, радистка Емілія Мачковська – орденом Вітчизняної війни ІІ-го степеня.

(Учні читають спогади своїх прадідів – ветеранів Великої Вітчизняної війни)

 

Учитель: Таких спогадів ветеранів та розповідей про подвиги наших земляків на фронтах Великої Вітчизняної війни ми можемо прочитати в книзі «Немеркнущий свет памяти», яка видана була видавництвом ИМА – прес міста Дніпропетровська у 2008 році за ініціативою правління ОАО «Інтерпайп Новомосковський трубний завод». Нам цю книгу подарувала завідуюча музеєм Новомосковського трубного заводу Пресняк Людмила Федорівна. Надаємо їй слово.

(Виступає Пресняк Людмила Федорівна, завідуюча музеєм Ново- московського трубного заводу)

Учень 11:

Ідуть роки. Все менше вас із нами.

Багато хто у землю вже лягли,

У ту, що захищали юнаками,

І саду цвіт навіки зберегли.

 

Вже третє покоління підростає,

Що про війну по фільмах тільки знає.

І ви для них історією стали…

Спасибі вам, що ми війни не знали.

Білокриницька Т.І.

Учень 12:

Чийсь брат і син, дідусь або знайомий

Пройшов усі дороги фронтові…

У червні, о порі тій світанковій

Пішов на захист рідної землі.

 

Пройшов з боями від Дніпра і до Берліна,

Своєю кров’ю оросив чужі степи.

І думав він, коли свистіла міна:

«Хто ж землю захистить, якщо не ти»?

Білокриницька Т.І.

(Виступають учасники вокального ансамблю «Відлуння» з піснями воєнних років)

 

Учитель: Надаємо слово присутнім тут ветеранам Великої Вітчизняної війни.

 

(Виступи ветеранів Великої Вітчизняної війни)

 

Учень 13:

Це на світанку сталося колись:

Стривожений, із муками і жалем,

Світ стрепенувся, кров’ю вмить заливсь,

Неначе розпанаханий кинджалом.

Війна назустріч молодому дню

Із гуркотом, із брязкотом котилась,

Лавиною металу і вогню.

На нашу землю й долю навалилась.

 

Учень 14:

Тремтять гармати. Б’є на сполох дзвін.

Залізні круки вилітають з хмари.

Горить Вкраїна з чотирьох сторін

І на чужинців просить з неба кари.

Синів, дочок благає:»Захистіть!»

Страждає в муках Україна мила.

І піднімається з глибин століть

Непоборима, нездоланна сила.

 

(Художнє читання. О.Довженко «Воля до життя». Читають учні-старшокласники, одягнені у військову форму)

(Звучить пісня «Журавли»)

 

Учень 15:

Через війну вели усі дороги,

Через біду, пекельний страх,

Щоб квітло сонцем свято Перемоги

І радістю світилося в очах.

 

Вітаємо зі святом всіх вас щиро!

Живіть здорові в щасті і в теплі!

Бажаєм всім любові, щастя, миру

На нашій рідній і святій землі!.

 

Хай пісня лине в синь небес крилато,

У мирне небо хай зліта салют!

День Перемоги – це найкраще свято!

І на землі хай в мирі всі живуть!

 

( Звучить пісня «День Победы»)