Позакласний захід «ЗАПАЛИМО СВІЧКИ»

                1

«ЗАПАЛИМО СВІЧКИ»

(ЛІНІЙКА  ДО ДНЯ ПАМЯТІ ЖЕРТВ ГОЛОДОМОРУ)

 

 

ВЕДУЧА

Відкрийтесь, небеса!

Зійдіть на землю.

Всі українські села,присілки та хутори,

Повстаньте всі, кому сказали6 вмри!

Засяйте над планетою,невинні душі!

Зійдіть на види  й суші,

Збудуйте памяті невигасний собор!

 

ВЕДУЧИЙ

Мамо ,мамо,я скоро помру,

Не рятуйте мене ,не треба.

Не ріжте ні брата мого,ні сестру,

Не вбивайте з горя,нене.

Покладіть біля вишні в садочку мене,

Забринить понад нами бджола золота.

А та вишня весняної ночі.

Накриватиме цвітом наші чола й вуста,

І росою вмиватиме очі.

 

УЧИТЕЛЬ. На вшанування світлої памяті жертв голодомору в Україні 1932-1933 роках оголошую хвилину скорботи..

Хай ця хвилина для громадян нашої незалежної держави ,співвітчизників за кордоном,для всіх людей доброї волі й чистої совісті стане актом поминальним,актом покаяння і перестороги.

Хай у кожному місті й селі ,в кожній оселі,в кожній родині старий і малий схилить голову перед пам’яттю невинно убієнних голодом-геноцидом,уклінно припаде до їхніх могил,поставить свічку перед образом Божим.

Хай ця хвилина увійде в наші серця тихою молитвою,очистить наші душі від зла.

( Діти запалюють свічки)

 

ВЕДУЧА.

(читає молитву К.Мотрич)   Хто се?Чий голос щоночі просить: «Хлібця! Хлібчика дай! Мамо,матусю,ненечко!Крихітку хлібця!»Хто видить за мною запалими очима-криницями,очима,у перелилися всі страждання,муки й скорботи роду людського і розпинає душу мою на хресті всевишньої печалі?Чий же це мільйоноголосий стогін й мене?Хто щоночі будить,стогне,квилить,плаче і веде у холодну ріку,де розлилися не води,а сльози мого народу?У ній – ні дна,ні берегів…

Господи Вседержителю наш!Чи ж ти осліп від горя і людських гріхів? Сину Божий!Ісусе Христе! Спасителю наш!Порятуй від голодної смерті народ мій, якого дика саранча забрала все до зернини!

Богородице!Матір наша небесна! Свята Покрово,покровителька роду свято руського!Куди ви всі відійшли ? Чого ж залишили мою землю і нарід мій на поталу червоних дияволів? Чи ж бо не бачите криниці,повної українських сліз?Чи ж не бачите,що то не Україна вже,а велетенська могила?Де ж ви сили небесні? Роде наш небесний?Народе небесний неоплаканий!

2

Прости ,народе Божий!Прости цю прокляту землю,цей милий рай,на якому оселився

диявол. Усіх нас грішних прости,які мовчали, за упокій твій молебнів не справляли,поминальних свічок не ставили,обід за тебе не робили.Прости ж нас ,роде наш замордований,лише сирою землею зігрітий.Царствіє небесне волі ,душі убієнні!

Господи ! Страждання,муки й горе мого народу до всевишньої скорботи зарахуй і біди й погибель від землі і народу  сущого відведи.Нині,прісно і навіки вічні відведи! Амінь!

 

ВЕДУЧА

А люди біднії в селі,

Неначе злякані ягнята,

Позамикались у хатах-

Та й мруть…

Сумують комини без диму,а

А за городами за тином

Могили чорнії ростуть.

Гробокопателі в селі

Волочать трупи ланцюгами

За царину і досипають

Без домовини.Дні минають.

Минають місяці.Село

Навік замовкло,оніміло,

І кропивою поросло.

Кров холоне в жилах коли читаєш спогади очевидців.

 

ВЕДУЧИЙ.1932-й рік…Того року урожай хліба був гарний,але прийшло розпорядження,що хліб роздали незаконно і почали забирати з домівок усе,що знаходили.

Шукали хліб усюди – розривали підлоги,печі,розкидали скирти соломи.Поступово насувався голод.

Люди ходили по стерні,шукали нірки мишей , розкопували їх,і коли  знаходили хоча би жменьку зерна,це було велике щастя,Найстрашніше почалося весною 1933 року.Закінчилися всі крихти зерна,з’явилися перші померлі від голоду.

Люди їли все ,що можливо було жувати.варили цвіт акації, зелену лободу змішували з товченими качаними кукурудзи, і щасливим був той, хто міг додати жменьку висівок.Від такої їжі пухли ноги , тріскалася шкіра.

Люди тихо вмирали , а живим  було байдуже,бо вони божеволіли  і дичавіли від голоду.Батьки несли  на цвинтар мертвих дітей  у мішках,везли на візках у кого  була ще хоч якась сила.

Вимирали цілі родини, особливо , де було багато дітей.люди божеволіли від голоду.Почалося людоїдство.

 

ВЕДУЧА.

Мати зарубала свою дворічну дитину і зварила аби прогудувати решту дітей.Скаламутився у неї розум,кричала тільки6 «Ваня,Ваня,Ваня»

Чуєш,йвану7

Чуєш,кличе мама…

Одягнути чистеньку сорочку.

Білий день.

Така червона пляма.

Озовись ,загублений синочку!

Кличе світ.

Тебе за світка,Ваню!

3

Хоч одне розплющи,синку ,очко…

Божевільна мати…

Біль…

Страждання…

Подивись,загублений синочку.

Стративсь розум.

Вненажернім світі!

Господи ,сокира на пеньочку…

Не вмирай,зарубаний синочку!

 

ВЕДУЧИЙ.

Маленькі рученьки,простягнуті до Бога…

Маленький хлопчик умираючи просивБозю: «Дай хоч одненьку картопельку»

Бозю! Що там в тебе в руці?!

Дай мені Бозю хоч соломинку…

Щоб не втонути в голодній ріці.

Бачиш мій Бозю ,я ще дитинка.

Тож підрости хоч би трохи бодай.

Світу не бачив ще білого,Бозю.

Я-пташенятко , прибийте в дорозі.

Хоч би одненьку пір’їночку дай.

Тато і мама –холодні мерці.

Бозю , зроби,щоби істи не хотілось!

Холодно, Бозю.

Сніг дуже білий

Бозю,що там у тебе в руці?

 

ВЕДУЧА; Звали її Параскою.Помила  дітей,натопила маковинням ,закрила лядку,і до ранку всі померли.

Спіте,діти,спіте,любі.

І не просинайтесь.

Вже не буде мучить згуба.

Забере вас пташка райська.спіте міцно, спіте.діти.

Янгол Божий на порозі,

Вже не буде їсти хтітись.

І не будуть пухнуть нозі.

Натопила маковинням,

Затулила лядку й комин.

І в тумані темно-синім.

Заспівала колискову.

 

ВЕДУЧИЙ

А одне дівча   підповзло до вікна і жалібно просить: « Тітонько, відріжте  мені пальчик,я  його з’їм,а то він не перекусується»

Є страсті господні , є страсті земні!

Чомусь їм немає кінця.

Дитячі ті пальчики

В тому вікні

Не перекусуються.

Страшний аргумент.

В діалекті арго…

4

Хоча би невкраденого півслівця.

Холоне  уява від страху того!

Не перекусується!

Найбільше прокляття

З проклять усіх!

..Ні матері,і ні вітця.

Нам гризти до самої смерті той гріх.

Не перекусується …

 

УЧИТЕЛЬ

Почало поспівати жито на городах, люди теребили незрілі колоски і варили кашу.Дозріливишні, а незабаром дали по 6 кг борошна з колгоспу,і це була сумна і важка радість.Деяким людям не допомогло ні борошно,ні молоко,і вони вмирали- було вже пізно.

Живі почали відходити від голоду ,і це був жах.Поверталася свідомість,а за нею вся гірка дійсність  того,що було.По селах чулися відчайдушні крики,на цвинтарі голосили жінки,а чоловіки прикопували трупи,ставили деревяні хрести.Життя поверталося повільно,тяжко.

Голодомор 1932-1933рр.- страшна трагедія в історії нашої держави.Голодомор забрав мільйони людей.невідома навіть точна цифра.Щоб не повторювалися такі події , ми повинні знати і пам’ятати про них.

 

ВЕДУЧА

Боже великий,всевладний,

Яви нам свою могуть,

Дай розпізнати правду,-

Праведників не забудь.

Дивляться в твої очі,

Мільйони скатованих душ.

Пригорни їх, посели на спочинок,

Та Їхнього сну не наруш.

Заступи нас і нашу державу

Од кривавих ,і лютих негод.

Всі ми-сущі,усопші,прийдешні-

Твій пшеничний безсмертний народ.