Практичне заняття "Порівняння правового статусу і повсякденного життя на теренах України в ХІV - XV ст. представників різних станів, верств і етносів.

Про матеріал

Урок проводиться в комп’ютерному класі, кожен учень має власне робоче місце. Учитель заздалегідь готує пакет матеріалів до уроку – медіатексти - фрагменти історичних джерел, ілюстрації, історичні карти – і розміщує його на робочому столі кожного комп’ютера. Практичне заняття з історії згідно вимог програми є повноцінним уроком. Структура уроку та методика його проведення за рекомендаціями автора підручника «Історія України. 7 клас» Віталія Власова. Автор конспекту пропонує ряд завдань, які виконуються учнями під керівництвом учителя під час практичного заняття. Враховуючи рівень навчальних досягнень учнів, темп їх роботи з комп’ютером, можливий вибір завдань.

Перегляд файлу

Автор: Лемешко Ніна Володимирівна, учитель історії Лисогірської ЗОШ І-ІІІ ступенів №1.

Предмет: історія України

Клас : 7

Методична ремарка

Тема.

«Порівняння (за відомостями з наданих учителем джерел) правового статусу і повсякденного життя на теренах України в XІV–XV ст. представників різних станів та етносів.»

Мета:

Поглибити знання з історії українських земель у складі Великого князівства Литовського та інших держав;
з’ясувати особливості соціальної структури українського суспільства та правового статусу різних станів;
продовжити роботу над формуванням історичних компетентностей – інформаційної, логічної, мовленнєвої, аксіологічної;
сприяти формуванню інформаційно-цифрової культури, медіаграмотності школярів.

Передбачувані результати уроку:

Після цього уроку учні зможуть:

визначати роль у житті давньоукраїнського суспільства різних соціальних верств і етнічних груп;
оперувати цифровими даними для пізнання і пояснення минулого - суспільних подій, явищ і процесів;
перетворювати джерельну інформацію з однієї форми в іншу ( різні види діаграм);

Тип уроку: формування та вдосконалення предметних умінь.

Форма уроку: практичне заняття.

Обладнання: комп’ютери, медіатексти історичних джерел, ілюстрації, історичні карти.

Які в народу звичаї крилаті,

Який багатий наш духовний світ!

Традиції живуть у кожній хаті

І їх вивчають діти з юних літ,

Щоб українцями по світу крокувати,

Й на цій землі прожити недарма.

І щоб ніхто не зміг нам дорікати,

Що в нас коріння власного нема.

Перебіг уроку

І етап. Підготовчий

1. Актуалізація опорних знань учнів.

Визначте за картою, до складу яких держав входили українські землі в XIV – XV століттях?

Варіант відповіді: в зазначеному періоді українські землі входили до cкладу Великого князівства Литовського, Королівства Польського, Королівства Угорщина, Князівства Молдавія, Кримського ханства, Османської імперії.

З наближенням кінця періоду середньовіччя із заходу через Польщу в українські землі проникла система станової організації суспільства. Дайте визначення поняття «стани».

Варіант відповіді: стани — великі соціально-правові групи людей, що різнилися між собою спадковим, закріпленим у законах становищем у суспільстві, певними правами, привілеями та обов’язками.

Що таке правовий статус?

Варіант відповіді: Правовий статус - закріплене у законах становище у суспільстві, певні права, привілеї та обов’язки.

4. Назвіть, до яких станів належало українське населення? Пропоную вам розгадати віршовані загадки.

Загадки

У їхній власності десятки й сотні сіл

З землею й працьовитими селянами

Багатством, родовитістю і честю

Їх виділяли поміж станами.

У військо йшли з конем своїм і шпагою

І воювали з мужністю й відвагою.

За службу привілеї й нагороди мали

Тож відгадайте, як їх називали? (Шляхта)

Плебс, бюргери, патриціат –

Такий у цього стану склад.

Турбот у нього вистачало -

Щоб ремесло різноманітне процвітало,

Торгівля була жвава й прибуткова,

Дороги, площі, міста забудова.

Та привілеїв їм за це не дали.

Тож відгадайте, як їх називали? (Міщани)

На них тяжкі повинності лягали,

Продуктами, грошима постачали

Усіх, на кого завжди працювали,

Самі, на жаль, землі й багатств не мали,

Безправні, найбідніші люди -

Ні привілеїв їм, ні прав не буде. (Селяни)

Згадаємо стан особливий і суворий,

Що закликав усіх на світі до покори.

Про душу кожного цей стан повинен дбати

Молитися щодня, не працювати -

Такий обов’язок оті святоші мали

І привілеїв, скільки забажали. (Духовенство)

5. Визначте, про які категорії селянства йдеться.

1) Селяни, які сплачували данину (грошима або продуктами чи сировиною) за користування землею та угіддями. (Данники)

2) Селяни, що мали відпрацьовувати панщину зі своїм «тяглом» (худобою та реманентом). (Тяглові)

3) Селяни, що водночас і займалися господарством, і несли військову службу. (Слуги)

6. За ланцюжком визначте поняття: рід → плем'я → союз племен → народність → народ → нація.

Варіант відповіді: це еволюційний ланцюжок виникнення і становлення етносу. Усі ці стадії є історичними типами етнічних спільнот, своєрідні стадії етносу.

ІІ етап. Основний

Оголошення теми, визначення очікуваних результатів, мотивація навчальної діяльності.

Вчитель: на сьогоднішньому практичному занятті ви більш детально ознайомитеся з особливостями соціальної структури українського суспільства, порівняєте правовий статус і повсякденне життя різних станів та етносів. Спочатку правові відмінності між станами та всередині станів були розмитими, люди могли переходити з одного стану в інший, але згодом розмежування між станами, особливо між шляхтою (дворянством) та іншими верствами, стало спадковим і майже непроникним. На початку доби, яку ми тут розглядаємо, станова належність людини була не менш важливою категорією самовизначення, ніж віросповідання чи національність. Часто таке нерівноправне становище приводило до різноманітних соціальних рухів з метою встановлення справедливості. Всі спроби завершувалися невдачею.

Знання, отримані в ході виконання завдань практичного заняття допоможуть вам при вивченні наступних тем з історії України, зокрема селянських повстань та причин їх поразки.
Тема заняття має світоглядне та аксіологічне значення: під моїм керівництвом ви будете вчитися визначати роль у житті давньоукраїнського суспільства різних соціальних верств і етнічних груп.
Крім того, вміння порівнювати сприятиме розвитку критичного мислення, необхідного для свідомого розуміння історії, а не простого механічного запам’ятовування.
Оскільки урок проходитиме в комп’ютерному класі, із застосуванням різних програм, він сприятиме вашій медіагромотності.

Опрацювання нового матеріалу. Формування та вдосконалення вмінь та навичок.

Завдання 1.

В періоді, який ми вивчаємо, відбулися суттєві зміни у сферах економічного життя українських земель, в системі управління, розвитку мови, соціальній структурі населення. Цифрові дані мають неабияке значення у вивченні історії. Як ви вважаєте, для чого потрібно знати кількість населення? Спробуйте відповісти на запитання, використавши джерело 1.

Джерело 1.

«За відповідними підрахунками, станом на 1300 р. населення українських земель налічувало 3200 тис.осіб, у 1400 р. – 3700 тис., 1500 р. – 4400 тис., 1550 р. – 4900 тис., 1600 – 5200 тис. осіб.» (О.Субтельний. Україна. Історія., с.75)

Створіть за допомогою програми Microsoft Exele лінійний графік, в якому покажіть зростання кількості населення українських земель. Висновки запишіть до зошита.

Відповідь: За цим графіком видно, що кількість населення за перші сто років зросла на 500 тисяч, за наступні – на 700 тис., за наступні 50 років – на 500 тис. Отже, кількість населення за три століття зросло на 3 млн. чол. Наслідками зростання кількості населення стали: зростання населених пунктів та зміни в господарському житті.

Завдання 2. За даними, підібраними вчителем, складіть за допомогою програми Microsoft Exсel 2016 секторну діаграму соціального складу населення українських земель 14 – початку 16 століття, зробіть коментар до неї і запишіть у зошит. Порівняйте правовий статус різних станів, тобто встановіть спільне та відмінне між ними.

Учням пропонується фрагмент з академічної книги «Україна. Історія» Ореста Субтельного.

Джерело 2.

«Найвищим станом вважалася шляхта. В Україні до неї належало майже 30 найбагатших князівських родів, які походили від суверенних колись князів із династії Рюриковичів і Гедиміновичів: Острозькі, Сангушки, Чарторийські, Вишневецькі, Заславські та ін. До шляхти належали також багаті нащадки бояр київського періоду, які мали маєтки з 10-15 сіл. Шляхтичів, які належали до найвищої верстви, називали магнатами.

Дрібна шляхта складалася з підданих, які дістали свій статус на службі в кавалерії, охороняючи замки чи кордони. їхніх земель вистачало тільки на те, щоб утримувати сім'ю. Загалом українська шляхта становила 5% усього населення.

До панівної верстви населення також належала частина духовенства (майже 1%)— вищі ієрархи (митрополит, єпископи, ігумени тощо), спосіб життя і доходи яких не поступалися шляхетським.

У тогочасних українських містах проживало до 14% усього населення. Багато міст мали Магдебурзьке право (у німецькому місті Магдебурзі вперше було організовано самоуправління).

У 1356 р. Магдебурзьке право дістав Львів, згодом - Кам'янець-Подільський (1374 р.), Луцьк (1432 р.), Київ (1497 р.). Зазвичай у місті управляло 40-50 багатих патриціанських родин. А більшість населення міста становили пересічні робітники, ремісники, права яких були дуже обмежені. Середні городяни складалися з купців і торгівців. Жителі міста належали до стану міщан.

Майже 80% населення України становили селяни, які були по суті повністю безправними. Селянство як у майновому, так і в правовому відношеннях не становило однорідної маси. У розглядуваний період більшість селян ще не була закріпачена. Ці селяни жили на державних землях, зокрема в Литві на землях, що вважалися власністю великого князя. З розширенням земельних володінь окремих феодалів дедалі більша частина селян опинялася на землях приватних власників. Феодали всіма силами прагнули закабалити і закріпачити селян, збільшити повинності, виконувані ними.»

О.Субтельний.Україна. Історія

Варіант відповіді:

2. Більшу частину населення становили селяни, це накладало відбиток на характер господарства – основним заняттям було сільське господарство. Другий за кількістю стан – міщани, які займалися ремеслом і торгівлею. Шляхта становила всього 5%, але їй належало більшість земель. 1% - духовенство, теж панівний і привілейований стан.

3. Населення українських земель поділялося на 4 стани. Два з них – шляхта та духовенство – були привілейованими, тобто мали наступні переваги: володіння землями, військова служба, яка винагороджувалась привілеями, вплив на політичне життя, звільнення від податків. Міщани і селяни – непривілейовані, тобто своєю працею вони заробляли не привілеї, а нові побори на користь держави та феодалів, тягнули на своїх плечах усе господарське життя. Права міщан і селян були обмеженими.

Завдання 4. Прочитайте джерело 3. Складіть організаційну діаграму складу населення українських земель за релігійною, мовною та етнічною ознаками. Визначте роль кожного етносу в житті українського суспільства.

Вступна бесіда до завдання 4.

Пригадайте, що таке етнос, та які етноси проживали в українських землях.
Які релігійні напрямки були поширені в українських землях?

Алгоритм виконання

1.Читання джерела вголос.

2. Коментар джерела за допомогою навідних питань:

Хто автор документа?
Як називається документ?
Про які явища тогочасного життя йдеться мова в документі? Скільки їх?

3.Інструктаж до виконання завдання.

Джерело 3.

Вчитель : Оскільки ми з’ясували, що в документі ми можемо знайти інформацію про 4 явища, вам пропонується перетворити інформаційне джерело в організаційну діаграму (схему) в програмі SmartArt.

Висновок: Діаграма такого типу полегшує аналіз тексту, запам’ятовування великої кількості інформації, поданої в джерелі, систематизує її.

Завдання 5. Підберіть назви до ілюстрацій так, щоб вони характеризували правовий статус представників різних соціальних станів.

Алгоритм виконання

Порівняємо становище різних станів за ілюстраціями, які теж є джерелом вивчення історії. Разом придумуємо назви до перших двох, а самостійно – до інших.

1 2

4 5

6 7

Варіант відповіді: Двір бідного селянина. Ілюстрація 1 показує бідну селянську хату, дітей біля неї. Хата напіврозвалена, вкрита соломою, двір не обгороджений. Очевидно, в ній проживала багатодітна сім’я. Діти та їх мама бідно одягнені. На задньому плані видно такі ж бідні хати.

Висновок. Серед селян було чимало збіднілих людей. З тих категорій селян, які ми знаємо, це - халупники, у яких були тільки хати і практично ніякого господарства і землі. Вони змушені були виконувати різноманітні повинності на користь феодала і ледве існували.

Ілюстрація 2. Селян зганяють нагаєм на роботу. З розвитком феодально-кріпосницьких відносин, коли феодали привласнювали дедалі більшу кількість земель і закріпачували селян, що сиділи на цих землях, зростали повинності селян на користь феодалів. Це були натуральна та грошова рента і рента відробіткова, панщина. Зокрема, на ілюстрації 2 ми бачимо, як панський управитель нагаєм жене селян на панщину. Він не шкодує навіть жінок і маленьких дітей, які змушені йти разом зі своїми мамами в поле.

Висновок. Ця ілюстрація підтверджує безправне становище селян за часів феодалізму.

Ілюстрація 3. Шляхта. За зовнішнім виглядом (зокрема, одягом, головними уборами та взуттям) людей, зображених на ілюстрації, можемо зробити висновок, що це заможні люди. Деякі з них мають зброю, це свідчило про те, що вони служили у війську. Це привілейований стан – шляхта.

Висновок. З даного джерела можемо почерпнути знання про одяг, головні убори, взуття, зброю шляхти та зробити висновок про її майнове становище.

Ілюстрація 4. Пихатий шляхтич. На цій ілюстрації зображений шляхтич у багатому одязі, прикрашеному дорогоцінним камінням. Пір’я в головному уборі – ознака заможності людини. Він тримає дорогу інкрустовану шаблю. Але не тільки це вказує на приналежність до привілейованого стану, а й гордий зверхній погляд.

Висновок. Ця ілюстрація підтверджує відомості, що виняткові політичні й особисті права виробили в шляхти високе почуття власної гідності й разом із тим зневажливе ставлення до представників нижчих верств суспільства.

Ілюстрація 5. Шляхетський сеймик. Ілюстрація демонструє місцеве зібрання шляхти – сеймик, на якому вирішувалися важливі питання. Видно, що присутні дуже схвильовані, бо всі стоять і жестикулюють. Очевидно йде мова про якісь привілеї.

Висновок. Шляхтичі входили до шляхетської корпорації, що вирішувала різні питання життя повіту, міг бути обраним до повітових органів влади й сейму. Через свої представницькі органи (місцеві сеймики та загальний сейм) шляхта визначала політику держави.

Ілюстрація 6. Духовенство. Зовнішній вигляд цих священиків вказує на їх заможність, а отже, приналежність до панівної верстви населення. Тут зображені — вищі ієрархи – митрополит і єпископ.

Висновок. Дане джерело підтверджує відомості про те, що спосіб життя і доходи духовенства не поступалися шляхетським. Цей стан був також привілейованим.

Ілюстрація 7. Міський ярмарок. На ілюстрації зображено гамірний міський ярмарок, на якому ремісники продають свої вироби. Ярмарок велелюдний, яскравий.

Висновок. Ілюстрація підтверджує активність міщан у торговому житті.

Ілюстрація 8. Сільські різдвяні колядки. На ілюстрації молодь, діти під час колядування. Про це свідчать вертеп (на передньому плані) та Різдвяна Зірка.

Висновок. Незважаючи на тяжке життя, селяни знаходили час на відзначення традиційних свят, зокрема Різдва. Цей факт доводить вірність народним традиціям.

Ілюстрація 9. Інтер’єр сільської хати. Центральне місце відводилося печі. Піч— це насамперед вогонь, вогнище. А воно в оселі відігравало роль не лише «осередку» тепла, а й духовну, згуртовуючу. Звідси метафора: родинне вогнище. Вогнище на тій стадії було свого роду символом непорушності сім’ї.

Найсвятішим місцем у традиційній селянській хаті є покуть. Тут розміщували ікони із зображеннями Ісуса Христа і Божої Матері, до яких рушники вже були просто прикрасою, ознакою особливої поваги. На ілюстрації бачимо вишиті рушники, скатертини.

Висновок. Можна стверджувати, що для сільських людей хата і піч уособлювали у собі увесь світ. Хата надавала людині не тільки притулок від непогоди, але й створювала їй умови для повсякденного існування, де відновлюються сили, визріває натхнення. Тут віками формувалися родинні стосунки, створювалася своєрідна психологічна атмосфера, свій мікроклімат, де людина відпочиває, працює, харчується, осмислює своє буття та взаємини з навколишнім світом.

Слово вчителя: Втративши політичну незалежність, українські землі з середини XIV ст. виявилися розділеними між сусідніми державами. Кожна з цих держав мала власний суспільно-політичний устрій і проводила щодо підкорених руських князівств свою політику. Спільним при цьому було те, що чужоземні володарі й уряди керувалися насамперед інтересами власного панівного стану. Відмінності в становищі українських земель полягали в неоднаковому адміністративно-територіальному устрої, поширенні різних правових норм і судочинства. Неоднаковими темпами розвивалися суспільні відносини. Існували особливості у формуванні основних соціальних верств. Відсутність власної держави й розподіл українських земель створювали умови для їх відособленості, посилення національно-релігійних утисків населення та його асиміляції. Про те, як склалася доля українського населення в XVI-XVIII століттях ви дізнаєтеся в наступному 8 класі. Матеріали, опрацьовані на сьогоднішньому практичному занятті, стануть вам у нагоді.

ІІІ етап. Завершальний. Заповніть чайнворд в програмі Microsoft Word. Що таке чайнворд? Це головоломка, в якій слова продовжуються ланцюжком. Остання буква першого слова є продовженням наступного слова.