Позаурочний захід з екології "Світ навколо нас"

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Методична розробка

позаурочного заходу з екології на тему:

“Світ навколо нас”

 

 

 

 

 

 

Розробив: Викладач біології

ЗП(ПТ)О ЗПКГРБ

Бородай Ірина Петрівна

 

 

 

 

 

 

 

 

 

м. Запоріжжя, 2024

Екологічна конференція "Світ навколо нас"

•   Цільова аудиторія: студенти, дорослі.
•   Мета: поглибити знання про екологічні проблеми, обговорити шляхи їхнього вирішення, стимулювати до активних дій, формувати зацікавленість до науки; навчати учнів з’ясовувати значення об’єктів природи для людини; сприяти дбайливому ставленню до навколишнього середовища, правильному використанню природних ресурсів та вторинній переробці відходів; розвивати екологічну свідомість та виховувати екологічну культуру.
•   Формат: конференція з доповідями, презентаціями, дискусіями.
•   Обладнання:
  • Мультимедійний проектор.
  • Презентації з інформацією про шкоду батарейок, пластику, шин, небесних ліхтариків та космічного сміття.
  • Відеоролики про екологічні проблеми та їхні наслідки.
  • Матеріали для проведення дискусій.
•   Хід конференції:
  • Учасники виступають з доповідями на задані теми.
  • Після кожної доповіді проводяться дискусії.
  • Учасники обмінюються ідеями та пропозиціями щодо вирішення екологічних проблем.
  • В кінці конференції можна провести вікторину з питаннями що були в наданому вами тексті.
•   Очікувані результати: учасники отримають глибокі знання про екологічні проблеми, навчаться аналізувати інформацію, розвинуть навички публічних виступів та дискусій.

 

Шкода батарейки

Шкода батарейок для навколишнього середовища досить серйозна. Використане джерело живлення відправляється у відро для сміття, сміттєпровід, далі переміщається на звалище. Йде час, батарейка починає розкладатися, виділяючи шкідливі речовини.

Проте, мало хто задумується над тим, якої шкоди екології завдають батарейки.

Вони містять різні важкі метали, які навіть в невеликих кількостях можуть завдати шкоди здоров’ю людини. Це цинк, марганець, кадмій, нікель, ртуть та інше. Після викидання батарейки, її металеве покриття руйнується і важкі метали потрапляють в ґрунт і ґрунтові води. З ґрунтових вод ці метали можуть потрапити в річки і озера або в артезіанські води, що використовуються для питного водопостачання. Один з найнебезпечніших металів, ртуть, може потрапити в організм людини як безпосередньо з води, так і при вживанні в їжу продуктів, виготовлених з отруєних рослин або тварин, оскільки цей метал має властивість накопичуватися в тканинах живих організмів.

Шкода для людини полягає ще й в тому, що свинець, що міститься в акумуляторному елементі, пошкоджує сечостатеву систему (нирки). Так само страждають кістки і нервова тканина. Іноді гинуть клітини крові еритроцити. Кадмій виводить з ладу легені і завдає шкоди ниркам. Такий важкий метал як ртуть вражає буквально кожен орган. Вона руйнує дихальну систему, проникає і губить знову ж нирки і нервову систему. Так само під дією ртуті порушується травлення.

Цинк з нікелем призводять до мозкових порушень і руйнують підшлункову залозу. Крім цього їхній вплив здатен зашкодити кишківнику. А від цього страждає весь наш організм.

Що потрібно зробити, щоб мінімізувати шкоду від використаних батарейок?

1. Як альтернативу гальванічним елементам можна використовувати звичайну розетку.

2. Беріть акумуляторні батареї, їх можна заряджати і користуватися до 2-5 років.

3. Вибирайте елементи з написом «без ртуті та кадмію».

4. По можливості збирайте джерела живлення в спеціальний пункт прийому. Вдома зберігайте їх у закритій коробці.

5. Вставляйте батарейку в пристрій, дотримуючись полярності.

6. Не розбирайте використані гальванічні елементи.

7. Ретельно стежте за дітьми, вони через незнання можуть проковтнути цей барвистий циліндр.

Пластикові пакети

Сьогодні поліетиленові пакети всюди. В них запаковують більшість продукції в магазинах та супермаркетах. Вони мають широке використання в побуті. Гори сміття з поліетиленових пакетиків заполонили міста: вони стирчать зі сміттєвих баків і валяються на дорогах, плавають у водоймах і навіть чіпляються і тріпочуть на деревах. Весь світ тоне у цих виробах із поліетилену.

Пакети – це досить зручно, однак користуватися та утилізувати їх потрібно розумно, адже від цього залежить наше здоров’я та екологія нашої планети.

Проблеми, пов’язані з поліетиленовими пакетами

Ці, здавалося б, безневинні й такі зручні вироби, недаремно збільшують зону ризику. Справа в тому, що вони виготовляються з полімерів, які не розкладаються в природному середовищі, а при спалюванні в атмосферу виділяють отруйні речовини.

За низьких температур поліетилен виділяє токсини, продукти в пакетах псуються в рази швидше. Тому тримати продукти в холодильнику в пакетах не дуже корисно. За високих температур поліетиленові пакети виділяють формальдегіди, які призводить до онкологічних хвороб. При використанні нехарчового поліетилену з нього виділяються мономерні фталати, які погано впливають на здоров’я печінки та нирок.

Поліетиленові пакети – причина загибелі тварин – риб, птахів, черепах, різних морських тварин та мешканців лісів. Проковтнуті пластикові пакети – найчастіша причина їх смерті. Кожен викинутий поліетиленовий пакет, який опинився в умовах дикої природи, може вбити тварину.

Наведемо деякі цифри:

• поліетиленові пакети використовуються в середньому лише 20 хвилин;
• середня сім’я використовує за рік до 500 пакетів;
• пакети розкладаються до 400 років;
• в ґрунті пакет гниє 1000 років;
• пакети становлять до 10% всіх відходів людства;
• пакети засмічують до 15 мільйонів квадратних кілометрів;
• на рік від пакетів помирає до 300 тисяч тварин;
• пакетів виготовляється до 5 трильйонів штук на рік.

Шляхи вирішення проблеми

До недавнього часу існувало лише два шляхи вирішення проблеми – поховання та спалювання поліетиленових пакетів. Але поліетилен не розкладається в ґрунті, а при його спалюванні у повітря виділяються вкрай токсичні для людини компоненти, що містять хлор – діоксини та фурани (найбільш токсичні з відомих на сьогодні органічних з’єднань), виділяється СО2.

Діоксини на сьогоднішній день – одна з найстрашніших отрут з погляду дії на організм людини. Вони руйнують імунну систему людини і призводять до гормональних та онкологічних захворювань, що впливають на репродуктивну систему, призводять до збільшення жіночих хвороб, викиднів, народження дітей-інвалідів. Діоксини цілком справедливо дістали назву «хімічний СНІД».

Проникаючи в ґрунт, «отрута» потрапляє в ґрунтові води, а потім і в водопровід. Вчені знаходять пластик вже в організмах прибережних океанських морських тварин і риб, звідки для нього пряма дорога в організм людини.

Поліетилен має тривалий період розкладання, а його знищення методами, що застосовуються зараз, завдає шкоди навколишньому середовищу. Тому із пластиковими пакетами вже досить активно воюють по всьому світу.

Що ж робити, щоб скоротити шкоду, завдану нашій планеті пакетами:

• віддавати пакети на переробку – той поліетилен, що є вдома, можна сміливо здати на вторинну переробку сировини. У містах все частіше почали відкриватися пункти прийому вторинної сировини, і якщо пошукати, то таку можна знайти у вашому місті;
• звичні всім нам пакети можна замінити якимось іншим пакуванням. Так пакет-майка можна легко замінити текстильною або плетеною сумкою. Такі вироби мають більшу міцність, вони добре виглядають, а найголовніше, вони більш екологічні. Якщо говорити про прозорі пакети, без яких неможливо уявити повсякденний побут, то їх можна легко замінити простими паперовими пакетами, пергаментом або фольгою. Якщо ж продукти потрібно тримати в холодильнику, варто просто купити контейнери. Так їжа довше зберігатиме привабливий зовнішній вигляд і якість;
• при поході до магазину відмовляйтеся на касі від пакетів. Часто мережі супермаркетів роблять пакети безкоштовними і, переконуючись, що така послуга користується попитом, продовжують її пропонувати. Однак, насправді це – замкнене коло, яке не веде ні до чого доброго. Так при поході до магазину просто беріть із собою сумку.

Автомобільні шини — джерело забруднення

 

Відпрацьовані автомобільні шини відносяться до четвертого класу небезпеки. Вони являють собою з'єднання поліароматичних вуглеводнів і канцерогенних речовин, що володіють високим рівнем токсичності.

Головним матеріалом для шини є гума. Вона буває різною і може виготовлятися як з синтетичного, так і з натурального каучуку. Другий за кількісними показниками елемент складу шини – вуглець технічний. На його частку припадає приблизно 30% всієї суміші. Досить часто замість технічного вуглецю використовується сірка або кремнієва кислота. В якості добавок  застосовуються різні олії і смоли.

При зношуванні автомобільні шини виділяють високотоксичний пил, вдихання якого сприяє розвитку ракових захворювань. У шинному пилі у великій кількості присутній дуже шкідливий канцероген - бензопірен.
Вміст хімічних речовин в поширюваних мікрочастках набагато вище, ніж у вихлопних газах автомобільного двигуна. Використані і викинуті покришки розкладаються в землі більше ста років, при цьому відбувається забруднення ґрунту, вимивання токсинів і канцерогенних речовин ґрунтовими водами. При високій температурі повітря так само відбувається виділення високотоксичних сполук. Під час горіння покришок виділяється кіптява і сірчиста кислота. 
Використання шин на дитячих майданчиках – шкода для здоров’я малечі. При нагріванні на сонці у повітря випаровуються небезечні канцерогени.

В 1 тонні відпрацьованих шин міститься близько 700 кг гуми, яку можна використати для виробництва палива, гумотехнічних виробів і будівельних матеріалів. В той же час, якщо спалити 1 тонну відпрацьованих шин, в атмосферу потрапить 270 кг сажі і 450 кг токсичних домішок й газів.
Технологія утилізації покришок набагато вигідніше з будь-якої точки зору, ніж старі методи спалювання, складування і закапування. Більш ніж три чверті всіх шин у світі складаються з синтетичного каучуку, що видобувається з нафти. Остання відноситься до категорії не відновлюваних ресурсів. Переробка відпрацьованих покришок здатна значно скоротити споживання цінних корисних копалин.

Та головним чином – подібну діяльність з утилізації мають виконувати підприємства, які не тільки отримали ліцензії на поводження з небезпечними відходами, але й мають реальні виробничі потужності та дотримуються норм природоохоронного законодавства під час своєї діяльності.

 

Небесні ліхтарики

Повітряний ліхтар винайдений китайським майстром 3 століття Чжуге Кунміном. Звідсіля і друга назва цієї забавки – ліхтар Кунміна. Створювалися і використовувалися китайцями та монголами ці ліхтарі як сигнальні засоби під час бойових дій. І лише з 15-го століття небесні ліхтарі почали слугувати прикрасами китайських, корейських та японських свят. Сьогодні у ряді східноазіатських міст їх використання заборонено через небезпеку створення масштабних пожеж.

В Україні ж небесні повітряні ліхтарі якраз «на піку» популярності – вони стали обов’язковим елементом не лише великих свят – весіль, Нового року тощо, а й щоденною забавкою дорослих та дітей. І навіть попри те, що Інтернетом «гуляє» немало страхітливих міфів та правдивих фактів про небезпеку використання цієї забавки, а інструкція їх правильного та безпечного використання є на самому продукті – більшість нехтує цим всім. Завдяки спеціалістам ми спробували з’ясувати, в чому саме полягає небезпека від летючих ліхтарів і чи є можливість її уникнути.

Найперше, від «летючих китайців», як їх досить часто називають, страждають зелені насадження, лісові масиви. «Небесні ліхтарі починають падати, коли їх пальник ще горить, тож запаленими приземляються куди попало – на дерева, скошену чи свіжу траву тощо, що провокує страшні за наслідками пожежі . А точно визначити траєкторію їх польоту неможливо», – пояснює ужгородський еколог Маріан Бабічин. Однак, цього уникнути можна навіть не забороняючи цю забавку. Слід просто дотримуватися правил її використання, яка, до речі, вказана на упаковці предметі. Слід запам’ятати, що повітряний ліхтар є не дитячою забавкою, вони призначені для дорослого використання, хоча це зовсім не означає, що  їх польотом не може милуватися дитина. Також жоден дорослий за жодних обставин – навіть на найпрекраснішому весіллі чи дні народження – не має запускати такий ліхтар при швидкості вітру більше 5 м/с. Якщо немає можливості відміряти цей показник – при вітряній погоді краще не запускати забаву зовсім, адже він може змінити напрям польоту вже за лічені секунди. Також за жодних обставин не слід використовувати небесний ліхтар навіть на відносно великій, як Вам здається, відстані від лісового, садового масивів, лінії електропередач, житлових будинків саме через небезпеку виникнення пожежі.

Звісно, в умовах лісової пожежі страждає не лише тамтешня флора, але і тварини. Однак, летючі ліхтарі можуть зашкодити представникам тваринного світу і за інших обставин. « На світло злітається більшість комах – Ви бачили не раз. Тож, немало дрібних крилатих попадають у тенета летючого ліхтаря, з яких не можуть вибратися, і згорають у полум’ї.

А от від каркасу небесного ліхтаря страждають немало представників тваринного світу, переконують спеціалісти. Справа в тім, що спочатку цей предмет виготовлявся з бамбуку, лише з цієї рослини виготовляють каркас небесних ліхтарів і в більшості країн. Однак, сьогодні є немало виробників, котрі «не заморочуються» і кріплять паперовий мішечок на металевий, чи який- небудь інший, дріт. На жаль, більшість з повітряних ліхтарів, які продаються в Україні, саме з дротяними каркасами. Часто у такому вигляді їх майструють і власноруч. «Про якусь велику шкоду небесних ліхтарів зоосвіту сказати не можу. Зазначу лише, що у їх каркас нерідко потрапляють тварини. В інтернеті бачив відео, де у кріпленні летючого ліхтаря заплуталася, від чого загинула, сова. Нічні небожителі – кажани, сови, звісно, можуть потрапляти у такі тенета і вибратися з металевих їм куди важче, аніж з рослинних. У дротяному каркасі вже приземленого ліхтаря, звісно, можуть заплутатися і більші представники тваринного світу, до прикладу, зайці, кролі, білки…», – каже зоолог Федір Куртяк.

Науковець також зазначає, що від дротяного тримача ліхтаря та від синтетичних домішків, які можуть входити у склад паперового ліхаря, теж немало шкоди навколишньому природному середовищу і усім його жителям – « Оскільки такий ліхтар може приземлитися де завгодно, то страждає і водний світ. Синтетичні домішки, які можуть бути його складниками, дуже негативно впливають на навколишнє середовище, забруднюючи та отруюючи його». Крім того, якщо бамбук, з якого повинен виготовлятися каркас, є рослинним елементом і перегниває у кілька діб, то речовини, які можуть входити до складу дротяного каркасу, перегнивають сотні років – до прикладу, алюміній розкладається біля 500 років!

І ще одне правило для хенд-мейдерів. Перш ніж майструвати цю забавку власноруч, добре ознайомтеся з інструкцією її виготовлення. Справжній світильник виготовлений з рисового паперу, просяклого спеціальною рідиною проти займання, а не з пакетів під сміття, різних обгорток, ще чогось. Такі матеріали не лише легкозаймисті, але й, як уже мовилося, забруднювачі середовища – якщо папір розкладається у межах 2-8 років, то поліетиленові пакети – 200 років!

Сміттєзвалище в космосі

Дослідження космосу завжди було захоплюючою темою для багатьох людей, але справа не лише у відкритті нових планет і галактик. У космічних досліджень є й темна сторона, яку часто не беруть до уваги – космічне сміття.

Це створені людиною об’єкти, що обертаються навколо Землі, від маленьких гвинтиків до великих супутників, які більше не використовуються. Хоча вони можуть здаватися нешкідливими, космічне сміття становить серйозну загрозу для безпеки нашої планети і всього, що на ній знаходиться.

У цій статті ми розглянемо небезпеку космічного сміття, як воно впливає на наше повсякденне життя і що ми можемо зробити, щоб не допустити ще більшої шкоди.

Що таке космічне сміття?

Космічне сміття – це сміття, яке залишається в космосі після людської діяльності. Це сміття складається з різних об’єктів, включаючи відпрацьовані ступені ракет, непрацюючі супутники, фрагменти від вибухів і зіткнень. Уламки можуть варіюватися за розміром від крихітних плям фарби до великих супутників. За даними NASA, зараз на орбіті Землі обертається понад 500 000 одиниць космічного сміття, і їхня кількість зростає з кожним роком.

Загроза для супутників

Космічне сміття становить значну загрозу для космічних кораблів і супутників. Навіть невеликі уламки можуть завдати шкоди космічним апаратам і супутникам, що рухаються на високих швидкостях. Це може спричинити дорогий ремонт і навіть призвести до втрати важливих місій. За даними NASA, Міжнародна космічна станція змушена здійснювати маневри, щоб уникнути зіткнення з космічним сміттям, кілька разів на рік.

Космічне сміття як небезпека для життя людей на землі

Небезпека, яку становить космічне сміття, не обмежується космічними апаратами та супутниками. Воно також може становити небезпеку для життя людей на землі. У 2019 році Індія провела ракетні випробування, в результаті яких утворилося понад 400 уламків космічного сміття, що загрожувало Міжнародній космічній станції та іншим супутникам на орбіті. За прогнозами, уламки від випробування залишатимуться на орбіті до 45 днів, створюючи значну загрозу для космічних подорожей протягом цього часу.

Як утворюється космічне сміття

Космічне сміття утворюється в результаті різних видів людської діяльності, включаючи запуск і експлуатацію супутників, випробування ракет і утилізацію космічних апаратів. Коли супутники досягають кінця терміну експлуатації, їх або повертають на Землю, або залишають на орбіті як космічне сміття. Коли космічні апарати утилізують, їх часто залишають на орбіті, де вони можуть стати космічним сміттям.

Космічне сміття також може утворюватися через зіткнення між об’єктами в космосі. Навіть невеликі уламки можуть завдати значної шкоди космічним апаратам і супутникам, що рухаються на високих швидкостях.

Зусилля щодо зменшення космічного сміття

Космічні агентства та оператори супутників вживають різних заходів для зменшення впливу космічного сміття. Наприклад, супутники мають рухові установки, які дозволяють їм рухатися подалі від космічного сміття. Супутники також можуть бути спроектовані таким чином, щоб бути менш вразливими до пошкоджень від космічного сміття, наприклад, з використанням матеріалів, які є більш стійкими до ударів.

Крім того, космічні агентства і супутникові оператори працюють над технологіями видалення космічного сміття з орбіти. Однією з таких технологій є місія RemoveDEBRIS, яка була запущена Європейським космічним агентством у 2018 році. Місія має на меті випробувати різні технології видалення космічного сміття з орбіти, в тому числі гарпун, сітку і вітрило, що тягнеться.