Працюємо з батьками (тематика батьківських зборів, рекомендації, поради

Працюємо з батьками (тематика батьківських зборів, рекомендації, поради)

Батьківська громадськість  – важливий союзник школи у вихованні учнів.

Класний керівник, шкільний психолог і батьки учнів повинні чітко уявляти основні напрямки своєї співпраці:

 

       розвиток гуманного виховного середовища класу, яке створює можливості для задоволення потреб дитини у пізнанні, спілкуванні і забезпечує вільне самовираження в різноманітній діяльності;

       контроль за дотриманням прав і свободи дитини у школі та в сім’ї, виключення будь-якого – морального, фізичного – насилля над дитиною;

       створення можливостей для розумного і культурно-ціннісного дозвілля дітей;

       контроль за дотриманням належних умов щодо зміцнення здоров’я дітей, за посиленням здоров’єзберігаючих  заходів у школі;

       створення і розвиток постійних зв’язків класу із соціальним середовищем.

    Стратегічні напрямки своєї педагогічної турботи класний керівник може реалізувати завдяки згуртуванню батьківського колективу для досягнення загальних виховних цілей. Допоможуть у цьому батьківські збори, проведення яких відбувається у формі неформальних зустрічей, бесід за «круглим столом», спілкування, обміну досвідом. З усіма батьками на зборах достатньо зустрітись двічі на семестр, а проблеми, що виникають в процесі роботи, необхідно вирішувати індивідуально.

      Можна залучати батьків до проведення різних заходів, свят, походів, екскурсій, зустрічей. Доцільною і корисною є також організація вечорів запитань і відповідей, днів відкритих дверей, консультацій для батьків, читацьких конференцій, практичних занять.

      Тематика класних батьківських зборів має бути різноманітною і торкатися усіх важливих питань виховання й навчання дітей з першого по випускний клас.

 

                      Орієнтовні теми проведення класних батьківських зборів

 

1 клас

1.     Шестирічна дитина. Яка вона? (консультація вчителя, психолога)

2.     Як допомогти дитині у навчанні.

3.     Народна педагогіка, народна казка у формуванні морально-етичних цінностей у дітей.

2 клас

1.     Психологічні аспекти виховання і заохочення до навчання дітей молодшого шкільного віку.

2.     Щоб не згасло родинне вогнище.*

3.     Українські народні традиції в сімейному вихованні. Ознайомлення дітей з родиною та родоводом.

3 клас

1.     Умови успішного виховання в сім’ї: єдність вимог дорослих до дітей, атмосфера злагоди і довіри.

2.     Виховання самостійності, відповідальності.

3.     Народні морально-етичні цінності та їх врахування в сучасному сімейному вихованні.

4 клас

1.     Спільна діяльність батьків і дітей як спосіб формування морально-етичних цінностей молодших школярів.

2.     Гра в житті дитини. Світ сімейних захоплень.

3.     Родинне свято «Сім’я –ключ до щастя»

5 клас

1.     Психолого-педагогічні особливості виховання молодших підлітків.

2.     Розвиток творчих здібностей дитини у процесі спільної діяльності.

3.     Союз сім’ї та школи.*

6 клас

1.     Сфери і специфіка спілкування підлітків.

2.     Патріотичне виховання дітей у сім’ї, зв'язок поколінь, знайомство з культурою, звичаями і традиціями родини та рідного краю.

3.     Формування здорового способу життя молодших підлітків.

7 клас

1.     Старший підлітковий вік і його особливості.

2.     Педагогіка почуттів і культура їх вираження. Формування культури поведінки дітей.

3.     Духовний світ особистості. Морально-етичні цінності особистості та їх врахування в сучасному сімейному вихованні.

8 клас

1.     Виховання характеру і формування моральних якостей особистості.

2.     Профорієнтація і допрофільна  підготовка старших підлітків; шляхи самовизначення і вибору професії.

3.     Щаслива сім’я. Яка вона? (збори-диспут)*

9 клас

1.     Роль  сім’ї у визначенні життєвого шляху старшокласників.

2.     Про шкідливі звички і роль батьків в подальшому розвитку стійкої потреби дітей щодо здорового способу життя.

3.     Проблеми виховання юнаків і дівчат. Педагогіка почуттів, етика сімейних стосунків.

10 клас

1.     Взаєморозуміння і взаємоповага. Як уникати конфліктів з власними дітьми?

2.     Сім’я, етика сімейних стосунків. Педагогіка В.Сухомлинського, М.Стельмаховича у вихованні родинних позицій.

3.     Роль батька у вихованні дитини.*

11 клас

1.     Виховний потенціал сім’ї .

2.     Виховання відповідальності у старшокласників.

3.     Сім’я, освіта, вибір життєвого шляху. Державна підсумкова атестація і незалежне зовнішнє оцінювання знань.

ПОРАДИ ВЧИТЕЛЯМ ТА БАТЬКАМ

Поради вчителям

Батьківські збори – як військовий парад. Кожен раз вимагається наново демонструвати свої можливості. Краще, щоб наочно. А головне батьківське питання завжди те саме: що відбувається з моєю дитиною в школі?

Дякуйте батькам за все підряд. Багато разів за одне й теж саме. Обов'язково у присутності всіх. Дякуйте учням за їх надзвичайних батьків. Дякуйте бабусям і дідусям за те, що зустрічають дітей зі школи, допомагають організовувати шкільні свята. Окремо дякуйте татам – за виняткову увагу до потреб школи, за найменший крок назустріч дитині й учителю.

Звичайно, вияв вдячності може бути будь-яким. Але особливо запам'ятовуються листи з подякою.

Записи в щоденнику улюбленого дитяти – найболючіша тема для багатьох батьків. Як правило, записи невиразно інформують про те, чого дитина не виконала в школі. А якщо змінити тактику і почати писати позитивні, схвальні відгуки дякувати дитині офіційно (письмово), регулярно закріплюючи похвалу? Так, це потребує вашого часу, але воно цього варте!

Основне завдання школи, якщо вона справді хоче розірвати ганебне коло протистояння з батьками з приводу прав і обов'язків за виховання і навчання дітей, – переконати батьків у своєму щирому бажанні розділити цю відповідальність порівну.

Батьки не повинні боятися школи (пригадайте відсутність оптимізму на обличчях батьків, коли ви їм повідомляєте про чергові батьківські збори). Батьки не повинні почуватися у школі гостями, яких запрошують тільки на великі свята, або підсобними робітниками для миття вікон чи фарбування парт, або безрозмірними гаманцями, з яких треба "витрушувати" необхідну суму в разі потреби.

Ніколи не "викликайте" батьків до школи. Завжди запрошуйте їх поговорити. І неодмінно наперед. Не практикуйте ситуації "Щоб завтра батьки були у школі!". Адже розмова під гарячу руку призводить до протилежного результату. До того часу, поки зустріч учителя і батьків буде для дитини покаранням, розраховувати на повноцінну співпрацю передчасно...

Вивчайте батьків (та інших членів сім'ї) за їх інтересами, сферою професійної діяльності, методами виховання, але не як маму Світлани чи тата Михасика, а просто як досвідчених дорослих людей, з якими вам доводиться вирішувати спільні проблеми. Можливо, ви зустрінетеся з дивовижними людьми, і вони стануть відомими завдяки вашій щирій зацікавленості.

Учіться у батьків, адже вчитель – це не обов'язково та людина, яка знає більше, а та, яка знає інше.

На жаль, на сьогодні батьківські збори – найпоширеніша форма взаємодії вчителя та родини учня. А де ж поділися лекції, семінари, педагогічні практикуми, дискусії, тренінги, конференції, психолого-педагогічні консультації? Що це – лінощі, дефіцит часу чи професійна невідповідність багатьох учителів? Виходить, кількість батьків, присутніх на зборах, – єдиний показник їх активності, довіри до школи, готовності взяти участь в житті класу. Але й тут дотримання простих правил може суттєво стимулювати процес залучення батьків до школи.

Ніколи не дорікайте батькам, які не відвідують батьківські збори, адже це не сприяє їх бажанню зустрічатися з вами частіше. Завжди щиро (без іронії) радійте їх появі у вашому класі.

Обов'язково звертайтесь до батьків по імені та по батькові, а не кажіть "мама Михайлика". Інакше може скластися враження, що батьки мають значення для вас тільки в такій ролі.

Привселюдно на зборах намагайтеся говорити про загальні проблеми, а не про проблеми конкретної дитини. А хвалити – персонально і обов'язково всіх. Знайдіть кілька теплих слів для кожної дитини. Діти змінюються, дорослішають, освоюють новий простір, і, як правило, набагато успішніше, ніж ми собі уявляємо на перший погляд.

Ви досягнете особливого ефекту, якщо вдасться проаналізувати, чого саме досягли школярі з часу вашої останньої зустрічі з батьками, а що їм не вдалося, залишилося недосяжним. Вияв проблеми має бути конструктивним: ось проблема; заради її вирішення було б непогано зробити це і це; я постараюся зі свого боку, а ви спробуйте зі свого...

Якщо батькам пропонується реальна і конкретна модель застосування батьківських ресурсів, то віддача завжди збільшується. Крок за кроком цілеспрямовані дії сприяють позитивним результатам. Зростає зацікавленість батьків. Вони починають звертатися до вас за порадами, а ви отримуєте можливість відслідковувати розвиток дитини у сім'ї.

Намагайтеся не критикувати дії колег, дотримуйтеся професійної етики, навіть якщо у вас інша думка з цього приводу.

У разі необхідності, просіть батьків про надання допомоги, докладно пояснюючи, чому саме ви не можете без них обійтися; попросіть висунути інші варіанти розв'язання проблеми і з бажанням їх обговорюйте.

Запрошуючи батьків до школи, запитайте себе: "Що я хочу отримати в результаті?" Якщо ви хочете зустрітися з мамою чи татом тільки для того, щоб висловити своє обурення, засудити дії дитини чи батьківські методи виховання, то цей шлях неефективний. Спробуйте знайти й запропонувати конструктивне рішення, і це принесе полегшення перш за все вам.

Під час обговорення в присутності дитини пам'ятайте: наскільки б вона не була винна, батьки завжди (принаймні на людях) повинні бути адвокатами своїх дітей. Нечесно і несправедливо нападати обом на одного!

Не покладайтеся на чутки. Говоріть тільки про достовірно відомі речі, не заохочуйте наклепи.

Намагайтеся не використовувати загальні фрази "погано себе поводить", "не хоче вчитися" тощо. Висловлюйтеся чітко: "не виконав два домашніх завдання з математики", "відмовився відповідати на уроці хімії" і т.д. У такому випадку батькам буде легше проконтролювати подальшу навчальну діяльність дитини.

Пропонуючи різноманітні способи вирішення проблеми, не провокуйте батьків на насилля після так званого "розбору". Цим ви лише настроїте дитину проти себе, і, як результат, діти будуть уникати повідомляти батькам дати чергових зборів.

Завершуючи зустріч, запитайте себе, чи виправдалися ваші очікування щодо неї? З якими почуттями батьки йдуть додому? Як подивиться на мене учень завтра?

Поради батькам

У батьків із школою стосунки нерідко бувають складні... За десять років багато з них так і не можуть переступити через страх відвідування батьківських зборів, "індивідуальних консультацій", на які періодично запрошують вчителі. Але будь-хто з батьків розуміє: роз'єднаність із школою викликає непривабливі наслідки для обох сторін, не кажучи про дитину, яка, як і в давні часи, залишається яблуком розбрату двох соціальних інститутів – сім'ї та школи.

Школа не завжди може задовольнити всі запити батьків. Зрозуміло також, що наявні у школі умови вимагають кращого, а рівень оплати праці, що існує зараз у системі освіти, не дозволяє батькам наполягати на багатьох своїх вимогах. І все ж таки... Якщо глянути на ситуацію по-іншому, то що ж зрештою залежить від нас, батьків? Як ми будуємо наші взаємостосунки зі школою? Не є таємницею те, що школа – це величезний "полігон" для конфліктів, які часом провокуються нами, батьками. Змінити устрій шкільної системи нам не під силу, але, можливо, можна змінити щось у собі?..

Не вимагайте від школи більше, ніж вона може дати. Школа – це частина життя дитини. У першокласників – більша, у випускників – менша. Потурбуйтеся про те, щоб ваша дитина жила цікавим життям і поза школою, тоді можливі шкільні поразки і невдачі не будуть настільки руйнівними для її особистості.

Учителі, як і всі інші люди, різні. Не узагальнюйте і не переносьте своє невдоволення на весь колектив школи. Напевне, серед педагогів знайдуться ті, з ким ви можете знайти спільну мову та розуміння.

При виникненні неприємної ситуації, пов'язаної з вашою дитиною, пам'ятайте, будь ласка, що ви – єдина людина, здатна надати їй моральну підтримку при загальному "розборі". Ваше завдання в школі – прояснити становище, а от усі "заходи" краще застосовувати вдома після ретельного спільного обговорення із сином чи донькою.

Приходячи до школи, обов'язково просіть вести діалог на основі конкретних фактів, а не на основі особистих вражень учителів. Враження бувають інколи дуже суб'єктивними, і не варто опиратися лише на них. Намагайтеся зібрати різноманітну інформацію про життя дитини і проаналізуйте її самостійно.

Спробуйте також зрозуміти не тільки особливості поведінки вашої дитини в класі (школі), але й загальну атмосферу навчального закладу. Будь-які вчинки дітей пов'язані із соціальним контекстом, в якому вони розвиваються. Не кваптеся робити поспішні висновки, не зрозумівши справжньої причини саме такої поведінки дитини.

Не приймайте вчительську правоту на віру. Звичайно, не слід обговорювати з дитиною тільки негативні якості (вчинки) учителів. Спробуйте в кожному явищі знайти ту краплю корисного, яка неодмінно присутня в ньому. Вчіть цьому дитину.

Намагайтеся регулярно приходити на батьківські збори. По можливості просіть класного керівника повідомити порядок денний та тривалість зборів.

На самих зборах піднімайте питання загального характеру, важливі для всіх. Усі проблеми, пов'язані саме з вашою дитиною, доцільно розглянути в індивідуальній розмові з учителем. Однак, краще для такої розмови вибрати спеціальний час, оскільки після загальних зборів повноцінна розмова може не відбутися, певні нюанси залишаться нез'ясованими.

Подумайте, чим саме ви можете допомогти школі чи конкретному вчителеві. Не завжди ця допомога повинна проявлятися у матеріальній підтримці. Може статися, що ви володієте якоюсь корисною для школи інформацією чи можете надати консультації, пов'язані з вашою професійною діяльністю або здатні допомогти школі у тиражуванні навчальних матеріалів, забезпеченні комп'ютерними програмами тощо.

Ваша активна участь у житті школи сприятиме позитивному впливові не тільки на вашу дитину, але й на весь освітній простір, в якому вона знаходиться.

І останнє. Для того, щоб навчити дитину дотримуватися соціальних норм, батьки повинні не тільки розповідати про них людині, котра дорослішає, але й демонструвати це на практиці. Подумайте, будь ласка, якими бачить дитина ваші ділові та особисті стосунки з учителями? Чи згодні ви, щоб ваші син чи донька будували свої взаємостосунки з людьми, користуючись саме вашим прикладом? Якщо так – вас можна тільки привітати. Якщо ні – ви маєте час, щоби щось змінити.

 

ТЕМАТИКА ВИСТУПІВ ШКІЛЬНОГО ПСИХОЛОГА

НА ЗАНЯТТЯХ ПЕДАГОГІЧНОГО ВСЕОБУЧУ

ДЛЯ БАТЬКІВ

У роботі засідань університету батьківських знань обов'язково бере участь шкільний психолог. У своїх виступах він повинен пропагувати серед батьків знання про індивідуально-психологічні особливості дітей різних вікових груп з метою раціональної організації сімейного виховання; сприяти запобіганню типовим помилкам у вихованні школярів, налагодженню продуктивної взаємодії старшого та підростаючого поколінь; висвітлювати питання психологічних аспектів ранньої профілактики шкідливих звичок, зокрема вживання алкоголю та наркотиків, запобігання бездоглядності та жорстокого ставлення до дітей у сім'ї.

Знайомство із системою знань, що висвітлюють основні прояви психіки дитини та показують зміни, які характеризують її розвиток, допоможе батькам більш успішно проявити себе в якості "природних психологів" у процесі виховання дітей, а також швидше і легше досягати тих цілей, які вони, батьки, ставлять перед собою.

Нижче ми подаємо орієнтовну тематику виступів психологів на засіданнях університету батьківських знань.

Молодший шкільний вік

1.     Психологічна готовність та адаптація дитини до школи. Складові шкільної готовності. Шляхи корекції неготовності до школи. Адаптованість до школи. Прояви дезадаптації. Допомога батьків у швидкій адаптації першокласника.

2.     Психологічні умови успішного навчання молодшого школяра. Організація навчальної роботи молодшого школяра. Як допомогти дитині у приготуванні уроків. Уміння вчитися, його складові. Роль батьків у формуванні навчальних вмінь. Труднощі у навчанні та їх подолання. Класи інтенсивної педагогічної корекції та їх роль в оптимізації навчання.

3.     Розвиток емоційної сфери молодшого школяра. Прояви порушень емоційно-вольової сфери дітей. Допомога батьків у подоланні тривожності, агресивності, страхів, інших емоційних порушень у дітей. Невротичні прояви та їх запобігання. Чи може бути гра ліками від тілесних і душевних хвороб. Як використовувати гру, коли дитина хворіє.

4.     Побудова психологічного контакту між школярем і батьками. Типові помилки у вихованні та шляхи їх подолання. Стилі сімейного виховання. Природність у вихованні дитини. Як карати і як хвалити. Безумовне прийняття дитини як запорука її психічного благополуччя.

5.     Готовність до навчання в середній школи. Основні новоутворення молодшого шкільного віку (довільність, рефлексія, теоретичне мислення). Навчальні навички як передумова успішного навчання майбутнього п'ятикласника. Емоційні проблеми, пов'язані з закінченням молодшої школи.

Підлітковий вік

1.     Перехід від початкового навчання до середньої школи. Адаптація п'ятикласників до умов навчання у середній школі. Особливості навчальної діяльності учня в середній школі Правила роботи з навчальним текстом. Самостійна робота учнів та допомога батьків. Налагодження продуктивної взаємодії з учителями.

2.     Вікові особливості молодших підлітків. Підвищена втомлюваність та її вплив на поведінку підлітків. Потреба в достойному статусі у колективі – провідний мотив поведінки підлітка.

3.     Психологічні особливості старших підлітків. Новий етап у фізіологічній перебудові організму, якісні перетворення в характері, самоствердження підлітка. Роль спілкування у формуванні особистостей підлітка.

4.     Запобігання важковиховуваності в підлітковому віці. Поведінкові реакції, властиві підліткам. Неврози та акцентуації характеру. Важковиховувані діти чи "важкі" батьки. Патологічні новоутворення особистості(ефект неадекватності, порушення мотиваційної сфери та образу "Я"). Роль сім'ї у подоланні важковиховуваності.

5.     Особливості психосексуального розвитку підлітка. Психофізіологічні зміни в організмі підлітка. Формування психосексуальної ідентичності. Статеве виховання в сім'ї. Підготовка до сімейного життя.

6.     Сімейне виховання в підлітковому віці. Авторитет батьків. Типові помилки сімейного виховання. Як передати почуття відповідальності підлітку. Чому важливий контакт із підлітками. Типові конфліктні ситуації та шляхи їх вирішення.

7.     Чому їм важко вчитися? Шкільна дезадаптація в підлітковому віці. Розумовий розвиток і успішність. Мотивація навчання. Навчальні вміння і навички. Вибір навчального закладу для оптимального навчання. Таланти ваших дітей.

8. Обдаровані діти. Ранні вияви обдарованості й таланту. Загальна розумова обдарованість та пізнавальні нахили. Однобічна пізнавальна спрямованість. Розвиток і стимулювання творчих інтересів та здібностей у сім'ї. Підготовка підлітка до вибору професії.

Юнацький вік

1.     Вік та індивідуальність. Процеси фізичного дозрівання в юності. Самосвідомість, відкриття "Я". Психологічна зрілість. Самоідентичність та епоха мораторію. Формування часової перспективи та здатності до планування майбутнього в юнацькому віці.

2.     Ми їм потрібні. Юнацький вік і взаємостосунки з дорослими. Статус в сім'ї та стосунки з батьками. Конфлікти, їх причини і способи подолання.

3.     Товариство однолітків. Товариськість і уособлення. Юнацька субкультура. Значення спілкування в юнацькому віці. Дружба та міжособистісна прихильність. Шкідливі звички та можливості їх подолання.

4.     Психосексуальний розвиток в юнацькому віці. Статеве дозрівання і юнацька сексуальність. Психосексуальна ідентифікація та засвоєння статевої ролі. Залицяння і любов. Підготовка до шлюбу й статева освіта.

Для всіх вікових категорій

1.     Профілактика бездоглядності. Якщо батько п'є. Занедбані діти. Жорстокість і насилля в сім'ї. Права дитини.

2.     Психологічні передумови виникнення шкідливих звичок (куріння, наркоманія, алкоголізм) та їх запобігання. Фактори ризику. Первинна, вторинна та третинна алкоголізація. Роль сім'ї у ранній профілактиці вживання аддиктивних^[1] речовин. Якщо біда вже сталася. Розпізнавання етапів вживання наркотичних засобів у дітей. Роль сім'ї у подоланні залежностей.

 

СЦЕНАРІЇ БАТЬКІВСЬКИХ ЗБОРІВ

ЩОБ НЕ ЗГАСЛО РОДИННЕ ВОГНИЩЕ

Сценарій батьківських зборів

Зараз усім зрозуміло, що духовне обличчя нашого молодого сучасника значною мірою обумовлене багатьма позитивними і негативними явищами сьогоднішнього суспільства. Але не можна скинути з терезів таке надзвичайно важливе середовище, як сім'я. То ж ви здогадались, напевно, що сьогодні мова йтиме про деякі проблеми родинного виховання.

Чи бувають виховні рецепти на всі випадки життя? Адже кожна дитина – неповторна. Звичайно ж, ні. І все ж спробуємо обговорити деякі проблеми родинного виховання та шляхи їхнього вирішення.

Загальновідомо, що атмосфера для нормального виховання дітей визначається насамперед нормальними взаєминами їхніх батьків (чоловіка і дружини).То ж спробуємо за допомогою тесту визначити свій сімейний мікроклімат.

(Психологічний тест для батьків "Ваш сімейний мікроклімат ".)

"Вік ізвікувати – не пальцем перекивати", – каже народна мудрість.

Кожна одружена людина знає, що як би вдало не склалось її життя, розрив між мрією і дійсністю завжди існує. У кожній сім'ї є свої труднощі, дрібні сутички і серйозні конфлікти – життя неможливе без них.

Чи трапляються у Вас конфліктні ситуації?

А як Ви з них виходите?

Хто поступається?

Чи буває так, що Ви помиляєтесь?

Ви визнаєте перед дітьми свої помилки?

(Батьки висловлюються.)

СИТУАЦІЯ 1. Ви повертаєтеся з роботи після важкого робочого дня, втомлені, роздратовані, заходите у вітальню, а там розкидані по підлозі іграшки. Необережний крок – і Ви падаєте. Що далі? Найчастіше іграшки миттю летять у куток, ви кричите, дитина плаче. Хіба для нас не є типовою така ситуація? Нікого з нас вона не шокує. Подумаєш, за годину усе забудеться.

А якою була б ваша реакція? Прошу взяти участь у розмові всіх присутніх. Як би варто було висловити своє невдоволення дитині?

(Батьки висловлюються.)

Я з певним наміром сказала декілька хвилин тому фразу: "За годину усе забудеться". Виявляється, що зовсім не забудеться. Одна дочка сказала матері "Матусю, я пам'ятаю всі батькові образи". То ж запитання "Чи потрібно визначити перед дітьми свої помилки?" не є риторичним.

Американські психологи радять визначити, що для нас важливіше. Чи буде це мати якесь значення, скажімо, через тиждень? Чи варто починати скандал через недоїдену вермішель, розкидані іграшки, забруднені в пісочку штанці, поламану машинку?

Безперечно, що уміння зрозуміти, простити, не пам'ятаючи зла, нанесеного близькою людиною, є золотою рисою в людському характері. Це допомагає сім'ї бути щасливою. Існує думка, що в щасливих батьків щасливі діти

Чи справді це так?

Невже ваші діти ніколи не спричиняли вам прикрощів?

Згадайте якусь складну ситуацію, зв'язану з вихованням дітей, що вам найбільше запам'яталась. Розкажіть, як ви її вирішили.

(Батьки висловлюються.)

Чи не жалкуєте сьогодні, що вчинили саме так? А якби така ситуація трапилась сьогодні, що б ви робили?

(Батьки висловлюються.)

Спілкуватись і працювати з дітьми, які виховуються в щасливих сім'ях, дуже приємно, проте нам, педагогам, досить часто доводиться мати справу з "важкими" підлітками. Звідки беруться важкі діти? Безперечно, що корінь зла слід шукати в сім'ї. Наведемо деякі статистичні дані з життя нашого району (села, міста).

(Учитель наводить дані)

Скільки потрібно делікатності, мужності, розуму, щоб правильно повестися в складній ситуації!

Скажімо, ваша дитина приходить зі школи і скаржиться, що вчителька неправильно виставила оцінку. Як реагувати?

Хтось із батьків скаже: "Учитель завжди правий". Інший: '"Я порозмовляю з вчителькою і виясню, за що вона поставила тобі "2", Не плач!"

Або ще один варіант: "Яка несправедлива твоя вчителька. Я піду до школи. Ніхто тебе не скривдить більше".

Звичайно, можна навести чимало інших відповідей. Але як би відповіли ви?

А що думають з цього приводу наші гості?

А якщо вчитель неправий?

(Батьки та запрошені висловлюються.)

Буває ж і таке, коли "2" виставляється в пориві гніву і є не лише результатом не виконаного вчасно домашнього завдання, а й втіленням усього поганого, що скоїлося в учителя протягом дня.

Чи доцільно вчителю (чи батькові) вибачатись?

Чи не постраждає вчительський авторитет?

Як вважають педагоги?

А учні?

(Психолог наводить дані з анкети, проведеної напередодні з учнями. Батьки діляться думками.)

Особливо часто між членами сім'ї виникають непорозуміння, коли діти досягають підліткового віку. Складний, суперечливий процес переходу від дитинства до юності, коли змінюються уподобання, ламаються стереотипи, нерідко супроводжується конфліктами та нервовими зривами, і для дитини вихід – орієнтація на дорослих. А чи завжди ми, дорослі, чинимо правильно? Чи завжди є прикладом для своїх дітей?

 (Батьки висловлюються.)

У тому, про що ми говорили, немає, ніби, нічого екстраординарного. Ми не відкрили сьогодні якихось особливих нових методів виховання. Та й чи варто? Вони здавна існують в народі, передаються з покоління в покоління.

Чи є мудріший вчитель, ніж народ? Це вічне джерело педагогічної мудрості.

Довести це запрошуємо спеціаліста з питань народної педагогіки.

(Виступ гостя.)

На згадку про сьогоднішню розмову ми даруємо вам пам'ятку "З чарівної скриньки батьківського досвіду", яка є коротким узагальненням нашої бесіди. А ще дякуємо вам за участь у зборах. Бажаємо всім здоров'я, щастя, взаєморозуміння у ваших сім'ях.

(Оголошується тема і час проведення наступних батьківських зборів.)

ЗБОРИ «Союз сім’ї та школи»

Мета:

1) інформувати батьків про концептуальні підходи до  організації виховного процесу в школі і в класі;

2) спільно з батьками визначити основні правила (принципи) побудови взаємодії з учнями.

Учасники: класний керівник, батьки учнів класу.

Підготовка

І. Готуються бланки тесту «Чи в достатній мірі Ви контактні з дітьми?» для визначення рівня контактності батьків у спілкуванні з дітьми.

Тест «Чи достатньо Ви контактні з дітьми»?

1.     Як Ви вважаєте, чи є у Вашій сім’ї взаєморозуміння?

2.     Чи радяться з Вами діти з особистих питань, чи спілкуються душа в душу?

3.     Чи цікавляться діти Вашою роботою?

4.     Чи знаєте Ви друзів Ваших дітей?

5.     Чи бувають вони у Вас вдома?

6.     Чи беруть участь у господарських справах Ваші діти разом з Вами?

7.     Чи перевіряєте Ви, як діти виконують уроки?

8.     Чи є у Вас спільні з дітьми захоплення і заняття?

9.     Чи беруть діти участь у підготовці до свят?

10. Чи віддаєте Ви перевагу проведенню відпустки разом з дітьми?

Обробка результатів тесту

Стверджувальна відповідь оцінюється двома балами. Відповідь, виражена словами «іноді», «часом» – одним балом, «ніколи» – «0».

А тепер підрахуйте:

Якщо Ви набрали 20 балів, Ваші стосунки з дітьми можна вважати благополучними.

Від 10 до 20 балів – задовільними, проте недостатньо багатогранними. Подумайте, в чому саме вони мають бути доповненими, більш поглибленими.

Якщо менше 10 балів – Ваші контакти з дітьми перебувають у недостатній мірі. Варто подумати, як їх поліпшити.

ІІ. Перед проведенням зборів, заздалегідь, дітям пропонується «намалювати» свою біографію (кольорову). « слова, і фрагменти малюнків виконуються кольоровими  олівцями або фломастерами.

Схема автобіографії

1.     Моє прізвище __________________________

2.     Моє ім’я _______________________________

3.     Мені _________ років

4.     Мій улюблений колір ____________________

5.     У променях сонечка розташуй свою сім’ю:

 

6.     Якби у тебе залишилась остання пелюстка від квітки-семицвітки, то вона була б ______________ кольору, а останнє бажання загадав, щоб

 

_________________________________________________________________

7. Мої улюблені слова:

 

 

 

 

                           

 

 

 

8. Моє улюблене місце вдома:

9. Мені не подобаються слова:

 

 

 

 

 

 

Оформлення, обладнання та інвентар

1. У центрі дошки – плакат зі словами Е. Канта: «Діти мають виховуватись не для сучасного, а для майбутнього, можливо, кращого стану роду людського».

2. Оформлюється схема «Модель випускника», на якій представлена мета, завдання, зміст виховного процесу в школі, а також форми роботи і взаємодії учнів, учителів і батьків.

3. На партах перед батьками розкладені схеми, які являють собою поетапну модель вивчення процесу самовдосконалення особистості.

4. Музичний супровід – спокійна лірична музика.

Хід (проведення) зборів

І. Експрес-діагностика «Чи в достатній мірі Ви контактні з дітьми?»

… Для того, щоб виховувати, безсумнівно, необхідно дуже добре знати особливості дитини, вміти користуватись різними педагогічними прийомами; та ще важливіше вміти спілкуватися з дітьми, досягати взаєморозуміння у спілкуванні з ними.

(Проводиться тестування батьків, після якого вони відразу ж можуть визначити рівень своєї контактності у спілкуванні з дітьми).

ІІ. Знайомство батьків з автобіографіями їхніх дітей.

Класний керівник повідомляє батькам про те, що їхні діти «намалювали» свої біографії, та пропонує їм передбачити, яким є найзаповітніше бажання їхньої дитини. Потім роздає батькам ці автобіографії, і вони порівнюють свої передбачення з відповіддю дитини. (Звучить тиха музика, батьки продовжують знайомитися з автобіографіями дітей).

ІІІ. Рольова гра «Навпаки».

Мета гри полягає в тому, щоб дати батькам можливість відчути, наскільки у спілкуванні з дитиною ми забуваємо, що вона – теж особистість. Сутність гри полягає в тому, що роль дитини виконує хтось із батьків, а роль суворого батька, в якого у спілкуванні переважає авторитарний стиль, бере на себе вчитель. Після гри батьки висловлюють думку, що таке спілкування поглиблює розбіжність між дитиною і дорослим, сприяє накопиченню суперечностей і проблем. Батьки роблять висновок про те, що необхідно змінювати форми і стиль спілкування, щоб досягти позитивного результату.

Представлення класним керівником виховної системи класу і моделі випускника педагогічного ліцею.

Дійсні причини недоліків людини та її невдач зосереджені не в тих обставинах, які її оточують, а в ній самій. І головне завдання позбавлення недоліків – перебудова самого себе, власне самовдосконалення. Саме ця ідея покладена в основу виховної системи класу. Завдання учителя, батьків – допомогти дитині усвідомити себе, повірити в самого себе і в свої можливості та здібності, сприяти саморозвитку дитини.

ІV. Обговорення принципів спілкування.

Безперечно, наступна робота відповідальна і складна, досягти позитивних результатів можна лише при взаємодії сім’ї та школи, співпраці батьків і самих дітей, а тому необхідно розробити принципи взаємодії дорослих і учнів-п’ятикласників.

В процесі дискусії розробляються такі принципи:

1. Взаємоповага і довір’я.

2. Розумна система покарань і позитивне стимулювання – шлях до успіху.

3. Позбавитись правила: погана оцінка – поганий учень. Вірити у творчі сили дитини.

4. «Діти мають робити те, що хочуть, а хотіти вони повинні саме того, чого бажає педагог» (Ж.-Ж. Руссо).

V. На основі виступу класного керівника і думок батьків формулюється рішення батьківських зборів про побудову такої виховної системи класу, яка ґрунтується на ідеї самовдосконалення і саморозвитку школяра.

 

 

«ЩАСЛИВА СІМ'Я. ЯКА ВОНА?»

(Збори-диспут)

План

1.     Обговорення дискусійних питань.

2.     Обговорення педагогічних ситуацій.

Питання обговорення:

1. Чи був правий Л. Толстой, коли стверджував, що всі щасливі сім'ї схожі, а нещасливі – нещасні по-своєму? За якими ознакамивизначаєте, щаслива ця сім'я чи ні?

2.     Який стиль родинних стосунків вважаєте ідеальним?

3.     Що, на ваш погляд, найголовніше в сімейному житті?

4.     Яке місце в сім'ї займають діти?

5.     Чи можна за зовнішнім виглядом дитини встановити, з якої вона сім'ї?

б. Труднощі, які переборює сім'я за період свого існування,

згуртовують чи роз'єднують сім'ю. Свою точку зору аргументуйте прикладами з власного життя.

Обговорення педагогічних ситуацій.

Ось дві розповіді жінок про своїх чоловіків: "Зовні наша сім'я благополучна. Чоловік не п'є, не курить, зарплату всю – додому. Діти вчаться добре. Але немає в сім'ї духовного ладу, спільних інтересів, немає нічого, що об'єднувало б нас.

Чоловік нічого не любить, нічого не хоче, окрім телевізора. З дітьми розмовляти не вміє, та й не бажає, читання літератури на теми виховання вважає марним витрачанням часу, каже: "Я все знаю".

Тоді, коли він у напівдрімоті проводить вечір біля телевізора, я перевіряю, чи вивчив англійські слова син-шестикласник, стежу затим, як дочка-першокласниця виводить криві літери, а сама думаю, що приготувати на завтра на обід, де у кого відірвався ґудзик, що треба випрати. І так щодня. Кажу "майже" тому, що буває: чоловік і на кухню до мене зайде, і до дітей в щоденник загляне, але це рідко. Частіше він замикається в собі, щоб його ніхто ні про що не питав...

Мабуть, я не відправила б вам листа, коли б не діти. Син у нас росте неорганізований, також нічого не любить і не вміє. Йому скоро тринадцять. Раніше любив читати, тепер і закинув. Як і батько, надає перевагу телевізорові.

Та якщо не під силу більше переносити висиджування чоловіка перед телевізором, вибухаю і – черговий скандал. Лаюсь., правда,я, а чоловік скаже кілька слів, сповнених презирства, і відвернеться до стіни.

Усі роки я билась над проблемою виховання дітей сама. З недосвідченості робила багато помилок. А чоловік і пальцем не покивав, щоб допомогти, підтримати, разом щось обміркувати. Він вважає, що всі риси характеру закладеш в генах і нічого не виправиш. Ось такий теоретик, що влаштувався перед телевізором.

Не знаю коли, але син одного разу відчув цю відчуженість батька, а мою – немічність, наш розлад. Син постійно грубий зсестричкою, вона ж у відповідь не мовчить, огризається. Наодинці намагаюсь присоромити Вітю, весь час стараюсь мирити дітей. Але син мене не слухає, починає не слухати і дочка. Мені дуже важко, інколи починаю умовляти себе: змирися, скільки жінок самі везутьсімейний віз при чоловікові А як можна змиритися з байдужістю?"

1.     Чи можна вважати благополучною сім'ю, в якій вихованням дітей займається один із батьків?

2.     Як позначається на формуванні особистості участь у вихованні тільки одного з батьків?

3.     Поділіться досвідом спілкування з дітьми у сім'ї.

"Перші роки нашого життя були нелегкими: двоє дітей – Світлана і Олексій, а допомогти нікому. Мати Віктора, яка жила з нами,потребувала догляду. Я тоді не працювала. "Витягував сім'ю Віктор. Приходив з роботи втомлений, але ніколи не бачили ми його сердитим або незадоволеним. І звідки бралися в нього сили займатися дітьми? Вони навперебій розповідали йому про свої справи, про все радились з ним.

Світлана і Олексій не тільки знали, що тато хороший виробничник, вони власними очима бачили його працелюбність: чоловік завжди допомагав мені по дому. Усе робили ми разом. Усе було йому під силу. Ніби він ніколи і не втомлювався. І все добре, що в нього є, він передавав своїм дітям. Вони бачили, який Він справедливий, турботливий. Його мати прожила з нами двадцять вісім років. Недавно її не стало. І ось за всі ці роки ні я, ні діти не чули, щоб батько заговорив зі своєю матір'ю роздратовано. І не дивно, що діти також не грубили бабуні.

Дочка Світлана працює старшим інженером, громадський діяч, добра господиня, її чоловік – Сергій – славний хлопець, допомагає їй в усьому. Любить свою сім'ю, у них двоє дітей. Ми жили всі разом, і зять, мабуть, брав приклад з чоловіка мого. Сергій завжди говорить: "У нас батько – ідеал".

У синові Олексієві я також бачу якості, які передав йому батько. Любить будь-яку працю з самого дитинства. Спокійний, витриманий, робити вміє по дому все, як тато. Непогано грає в шахи – батько навчив, коли йому було ще вісім років. Захоплюється Олексій і музикою, добре грає на баяні. Ще він – фотоаматор. Це все від батька. Дружина Олексія Лариса, також інженер. Живуть вони добре, виховують маленького сина. Поїхали недавно в Київську область, вирішили в колгоспі випробувати себе, перевірити, на що здатні. Дуже задоволені.

Мої діти дуже гордяться своїм батьком, як і раніше батька люблять і вважають першим порадником з будь-якого питання.Побільше б таких батьків, з яких діти брали б приклад, особливо сини".

1.     Проаналізуйте описані в цьому листі факти. В чому секрет поваги дружини і дітей до батька?

2.     Що таке батьківський авторитет? Які шляхи його утвердження?

3.     Критично оцініть, чи користуєтесь ви авторитетом у дітей? Як ви стверджуєте свій авторитет?

ОДИН ДЕНЬ – БЕЗ НОТАЦІЙ

(поради батькам)

1.     Будіть дитину спокійно; коли вона прокинеться, мусить побачити вашу усмішку і почути ласкавий голос. Не підганяйте зранку, не смикайте по дрібницях, не дорікайте за помилки і через необачність, навіть якщо "вчора попереджали ".

2.     Не квапте, вміння розрахувати час – ваше завдання, і якщо це вам погано вдається, то провини дитини в цьому немає.

3.     Не виряджайте дитину до школи без сніданку, їй потрібно багато попрацювати.

4.     Не прощайтесь, попереджаючи та наставляючи: "Дивись, не пустуй", "Поводь себе добре", "Щоб сьогодні не було поганих оцінок" т.п. Побажайте успіху, знайдіть декілька ласкавих слів. У дитини попереду важкий день.

5.     Забудьте фразу "Що ти сьогодні одержав?" Зустрічайте дитину після школи спокійно, не обрушуйте на неї тисячу питань, дайте розслабитись (пригадайте, як ви самі почуваєтесь після важкого робочого дня, багатогодинного спілкування з людьми). Якщо ж дитина занадто збуджена, якщо бажає поділитися чимось, не відмахуйтесь, не відкладайте на потім, вислухайте, це не забере багато часу.

6.     Якщо бачите, що дитина засмучена, але мовчить, не допитуйтесь, нехай заспокоїться, тоді і розповість усе сама.

7.     Вислухайте зауваження вчителя, не поспішайте влаштовувати допит і постарайтеся, щоб ваша розмова з учителем відбувалася без дитини.

8.     Після школи не поспішайте посадити виконувати уроки, необхідно 2-3 години відпочинку (а в першому класі добре було б години півтори поспати ) для відновлення сил. Найоптимальніший час для приготування уроків від 15до 17 год. Заняття вечорами некорисні, завтра прийдеться все починати спочатку.

9.     Не примушуйте виконувати всі уроки за раз, після 15-20 хв. занять необхідні 10-15 хвилинні "перерви".

10. У спілкуванні з дитиною намагайтесь уникати умов: "Якщо ти зробиш, то..." Інколи умови стають нездійсненними і не залежать від дитини, і ви можете опинитися в дуже складній ситуації.

11. Під час приготування уроків не сидіть "над душею", дайте можливість працювати самій, але якщо ж потрібна ваша допомога, наберіться терпіння. Спокійний тон, підтримка ("не хвилюйся все вийде", "давай розберемося разом", "я тобі допоможу"), похвала (навіть якщо не дуже виходить) необхідні. Не акцентуйте увагу на оцінках.

12. Знайдіть (постарайтеся знайти) протягом дня хоча б півгодини, коли ви будете належати тільки дитині, не відволікаючись на домашні справи, телевізор, спілкування з іншими членами родини. В цей момент найважливіше справи дитини, радості, невдачі, турботи.

13. Віднайдіть єдину тактику спілкування усіх дорослих у сім'ї з дитиною, свої суперечності з приводу педагогічної тактики вирішуйте без неї. Якщо щось не виходить, порадьтеся з учителем, лікарем, психологом, не вважайте зайвою літературу для батьків, там ви знайдете багато корисного.

14. Будьте уважними до скарг дитини на головний біль, втому, поганий стан. Найчастіше це об'єктивні показники втоми, складності навчання.

15. Запам'ятайте, що навіть "зовсім великі" діти (ми часто говоримо "Ти вже великий" 7 – 8 – річній дитині) дуже люблять казку перед сном, пісеньку і ласкавий дотик. Це все заспокоює їх, допомагає зняти напругу, яка накопичувалась за день, і спокійно заснути. Намагайтесь не згадувати перед сном неприємностей, не з'ясовувати стосунки, не обговорювати контрольну роботу, що буде завтра.

Завтра новий день, і ми повинні зробити все можливе, щоб він був спокійним, добрим і радісним.

Матеріали для батьківських зборів

«Роль батька у вихованні дитини»

Аналіз проблеми

  

   Батьківський авторитет – це надзвичайно велика впливова сила у вихованні дітей. Біда сучасного суспільства полягає в тому, що ця сила часто зовсім не відчувається.

    Коли мовиться про вплив сім’ї на дитину, то звичайно, перш за все, при цьому мається на увазі вплив матері. До школи, на батьківські збори приходять переважно жінки, листи непрацездатності у поліклініці видають також матерям – такою вже є усталена життєва практика.

    Проте відмінності між чоловічою і жіночою виховними стратегіями, безумовно, існують. Видатний психолог і філософ Ерік Фромм визначає два типи любові: батьківський і материнський. Любов батька завжди є більш вимогливою і справедливою: дитину люблять за певні чесноти і заслуги. А для материнської любові об’єктивність невластива: дитину люблять за те, що вона є.

    На думку Фромма, для нормального розвитку будь-якої людини і материнська, і батьківська любов є однаково необхідною, певне відхилення у якийсь бік призводить до викривлення світовідчуття та порушення поведінки.

    Покоління сучасних дітей формується в атмосфері катастрофічної втрати батьківського авторитету. Відсутність батька, навіть за умов його формальної присутності, - велика біда. Батько, який зволікає, не здатний «звести кінці з кінцями», не може дати дитині позитивний приклад, у нього відсутнє матеріальне підґрунтя для справжнього авторитету. Однак і батько, який надто переймається зароблянням грошей, взагалі забуває про існування сім’ї та дітей. Звичайно, це крайнощі, проте мусимо констатувати, що до них має потяг поведінка сучасних батьків.

Стиль батьківського виховання

    Взаємодія батька з дитиною суттєво відрізняється від материнської взаємодії. Матері прагнуть до спокійного спілкування, а батьки схильні до спонтанності, до нових, непередбачуваних утіх.

    Батьківський «грально-активний» стиль спілкування є ключовим у процесі виховання у дитини емоційного самоконтролю. І в подальшому це знадобиться для встановлення глибинних соціальних відносин у дорослому житті.

   «Діяльні», сповнені веселощами і фізичною активністю стосунки між батьком і дитиною позитивно впливають на навчання, допомагають дитині повірити в себе, не боятися виявляти ініціативу і творчість.

    Своєрідною є природа взаємозв'язку між батьком і дитиною. По-перше, цей зв'язок легше руйнується під час розладу між батьками. По-друге, за результатами багатьох досліджень спостерігається безпосередня кореляція між успіхами людей  в особистісній та професійній реалізації та ступенем їхньої близькості з батьком в дитинстві.

    У батьків та матерів також різні підходи до встановлення дисципліни. Матері схильні підкреслювати  «соціальну вартість» поганої поведінки, зважаючи при цьому перш за все на стосунки між людьми. Класичною є реакція матері – присоромити дитину, яка в чомусь провинилась. Стиль матері маніпулятивний

( « Що ти зробив…. У мене й без того багато роботи, а тут ще й за тобою прибирати…»).

    Під час визначення меж допустимої поведінки батьківський стиль є більш функціональним. Ось приклади, властиві батьківському підходу: «Не хочеш прибирати за собою – не будеш грати на комп’ютері…»

    Психологи вважають , що саме таке поєднання обох підходів – маніпулятивного і функціонального – є просто безцінним для розвитку в дитині совісті.

 

Реабілітація батьківства.

 

       Відокремлення чоловіка від сім’ї відбулося внаслідок індустріалізації суспільства. Це сприяло фемінізації домашньої атмосфери та маргіналізації ролі батька.

    Постіндустріальне суспільство створило найбільш сприятливі умови для повернення батьків у сім’ю. Багато сучасних чоловіків прагнуть брати активну участь у вихованні дітей. Так, уже запроваджено декретні відпустки  для тат, а також батькам можуть видаватись «листки непрацездатності» по догляду за хворими дітками. До того ж  у наш час вже немало молодих татусів є присутніми при народженні їхніх дітей і при цьому вони турбуються про них нарівні з дружинами. Це лише перший крок.

 

Нова парадигма батьківства

 

    В сучасних умовах новою парадигмою батьківства може бути тато, залучений до виховного дійства.

    До головних ознак залученого батьківства відносяться: почуття відповідальності за дитину, зайнятість у процесі виховання, фізична присутність, матеріальне забезпечення сім’ї, участь у прийнятті рішень.

    Одним із найважливіших факторів виступає час, проведений батьком разом з дитиною. Численні дослідження підтверджують: чим більше часу батько проводить з немовлям при відсутності матері, тим ширшим в подальшому стає його «батьківський репертуар». З іншого боку, немовлята, не позбавлені спілкування з батьком, володіють більш багатим спектром соціальних навичок і більш високим рівнем дослідницьких якостей.

    До того ж важливішою, ніж кількість, виступає якість взаємодії між батьком і дитиною. Істотним, значущим є не лише те, чимзайняті батько й дитина, а ще й те, як вони це роблять, яку роль відіграє батько у цій взаємодії.

   Батьків сьогодні треба навчати як взаємодіяти. І саме тому їм необхідна психолого-педагогічна підтримка і освіта.

 

 

 

 

 

 

 

^[1] Аддиктивні –  речовини, що вміщують алкоголь, наркотики.