Практична робота «Описати (на основі джерел) військове мистецтво, повсякденне життя, традиції й побут козацтва, облаштування Січі»

Розділ 2. Становлення українського козацтва XVI – перша половина XVII ст. Практична робота «Описати (на основі джерел) військове мистецтво, повсякденне життя, традиції й побут козацтва, облаштування Січі»Ліцей № 3 Охтирської міської ради. Сумської областіВчитель - Іван СОБОЛЄВУрок 7

Спогади 116-літнього Івана Россолода, з яким веде бесіду Дмитро Яворницький. - Розкажіть же тепер мені, дідусю, як зодягалися запорожці. Зодягались запорожці добре, голови брили та ще й милом намаже, одну тільки чуприну (оселедець - П. М.) залишали на голові. Заправе її, замота на ліве вухо разів два або й три, та й повісе, так вона й висе аж до самого плеча… Бороди теж брили, тільки одні вуса зоставляли, і кохали їх, довгі-предовгі…. Одежа у їх була на дроту та на бавовні, на шовкових шнурках та на гудзиках, із тонкого сукна та все різних цвітів: той надіне голубе, той - зелене, той - червоне - хто якого забажа, тільки сорочки були своєї рукодії... На голову надівали високу шапку, гостру, з смушевою околицею, з червоним або зеленим вершком, з срібною китицею на самому вершечку… Шапки робились більш по куреням, який курінь, така і шапка, такий і цвіт на ній… Потім уже надяга каптан, довжини до колін, червоний, з гудзиками, на шовкових шнурках. Застебне той каптан, пов’яже поясом і готов. Пояси були різних цвітів: зелені, червоні, голубі, коричневі. Окрім таких довгих поясів, носили запорожці і коротенькі, зроблені з кожі… На них ззаду навішувались китиці, а спереду гаплички, пряжечки, ремінчики для пістолів, для люльки, кінжалів та шаблі. Шаблі носились низько: як іде козак, то вона за ним так і волочеться. От як надів запорожець червоний каптан, підперезався поясом, почепив на себе кинжал, повісив пістолі, шаблю, тоді він надіва черкеску… Черкеска уже була другого цвіта, ніж каптан: як каптан червоний, то черкеска або голуба, або синя…Поверх черкески інколи надівалась ще керея. Це вже одіяніє зовсім довге, по самі п’яти, зроблене або з кожі, або з вовни, без рукавів, схоже на плащ…До цієї одежі, широкої та просторої, пристали і широкі та просторі штани… Цвітів усяких, а найбільш - синього. Матні в штанах робились такі, що аж до землі доторкались… Холоші штанів носились поверх голянищ, вони прив’язувались до голянищ срібними підв’язками або шовковими шнурками з золотими або срібними китицями по краях… Під штани вже набувались чоботи сап’янові: жовті, зелені, червоні, з золотими або срібними підковками…Така була одежа у запорожців, тільки це не повсякденна, а празникова. Дома ж вони, у будень та ще й на роботі, не дуже розкішно обряжались…»

Завдання № 1 Використовуючи документ та картину Іллі Репіна «Запорожці пишуть листа турецькому султану» створіть свій портрет козакаІ. Репін «Запорожці пишуть листа турецькому султану».

Завдання № 2 Використовуючи фоторепортаж із експозиції на Хортиці дайте відповіді на запитання:

Реконструкція куреня

Реконструкція куреня

Завдання № 3 Використовуючи слайди 8-10 опишіть уявний бій козаків з татарами

Військове мистецтво козаків. Козацький табір (див. Табір козацький), основою якого був обоз, будувався з возів і міг бути у вгляді трикутника, прямокутника, кола тощо. Він міг бути таборомфортецею з ровом, валом, вовчими ямами і стінами, коли у вози насипалася земля і колеса закопувались на валу, а також рухомим табором, вози якого з’єднувалися ланцюгами і приводилися в рух кіньми або волами, що впрягалися з обох боків. У багатьох випадках вози козацього табору стояли у декілька рядів. Рухомий козацький табір під час походу (наступу або відступу) прикривався розвідувальними кінними загонами, які при явній загрозі зачинялися у таборі. Розвідка давала можливісь своєчасно відпрягти від возів худобу і приготуватися до бою. На возах встановлювали гармати і сідали стрільці, які під час бою вели вогонь таким же чином, як і в батовому строю. Борти возів прикривалися зсередини додатковими захисними дошками або мішками із збіжжям власників возу. Рухомі табори у даний період козаки почали використовувати навіть у походах углиб Кримського півострова.

Лава, як головний порядок козацької кінноти, застосовувалася для розладнання рядівв супротивника перед атакою головної частини загону, відволікання уваги супротивника від удару головного загону, маскування маневрів своїх військ, заманювання супротивника у засідку, а також для переслідування і охоплення відступаючого супротивника. У ході кавалерійських боїв українські козаки застосовували рушниці лише при розгардіяші, а під час бою галасом, застосовували пістолі, стріляючи лише в упор, щоб куля не влучила у своїх, або на відкритій місцевості, на противагу татарським лучникам. При атакуванні ворога козаки застосовували «білу» холодну зброю, ратища (списи) і шаблі. Але спис був дієвим лише у зімкнутому строю. В поєдинку його легко було відбити шаблею. Велика кількість пістолів у козацьких вершників пов’язана з тим, що під час бою, у ході якого постійно змінювалась ситуація, козак не мав часу на перезаряджання. Військове мистецтво козаків

Військове мистецтво козаків. Особливістю тришеренгового «батового» (від баталія і батоватися – шикуватися) строю козацької піхоти було те, що стріляла лише перша шеренга, яка складалася з досвідчених козаків і старшин; друга, яку становили молодики і служителі старшинські, приймала розряджену рушницю і передавала заряджену першій шерензі; третя шеренга, що складалася з старих козаків і джур, заряджала рушниці. Перша шеренга приймала заряджену рушницю лівою рукою, а після пострілу передавала назад правою. У разі осічки в отвір ствола рушниці вставлявся шомпол, і після передачі зброя перезаряджалася. Внаслідок такої організації вогню перша шеренга весь час знаходилась обличчям до супротивника і мала можливість вправно цілитись, не марнуючи час на операції, які збивали руку стрільця. На землі в ногах першої і другої шеренг лежали списи, обернені наконечниками до ворожого фронту. Списи застосовувались проти удару ворожої кінноти і під час атакування супротивника. Списи наїжачувала друга шеренга, а перша продовжувала стріляти. На той час шеренгова стрільба в Західній Європі, і Польщі також, велась п’ятьма шеренгами по черзі, і позаду шеренг мушкетерів стояли пікінери, які у разі атаки ворожої кінноти ставали попереду фронту мушкетерів або самі атакували супротивнка. Батовий же стрій дозволяв козакам збільшити як прицільність, так і скорострільнісь, а також зменшити втрати від ядер супротивника.

Завдання № 4 Що міг навчити козак джуру?Джу́ра, цю́ра або чу́ра — так називали в Україні в 16—18 століттях зброєносця, учня у козацької старшини. Зазвичай джурами були молоді хлопці. Разом із козаками джури ходили в походи, брали участь у боях. Походження терміну джура точно не визначено. Очевидно, це спільне індоєвропейське поняття  — чи слово з іранських мов (скіфів/сарматів), занесене в Подніпров'я. В іранських мовах воно означає «товариш».

Використовуючи слайди 13-14 уявіть себе запорізькьким козаком. Напишіть коротке оповідання «Як я провів день на Січі»

Розпорядок дня на Січі

Розпорядок дня на Січі Розпорядок: Козаки суворо дотримувалися розпорядку дня. За сигналом (церковним дзвоном) вони вставали до сходу сонця, молилися і йшли, незважаючи на пору року, на річку купатися. Потім снідали в куренях. Після сні­данку — спільна молитва у церкві, прання білизни, лагодження одягу, зброї, човнів, укріплень, інші роботи. Щодня проводилася бойова підготовка: змагання на конях, стрільба з вогнепальної зброї, долання ровів і загорож, бій на шаблях «до першої крові» та ін. Ось як описував Дмитро Іванович Яворницький обід на Січі: «Рівно о 12 годині курінний кухар вдаряв по казанові, і на цей звук кожен козак поспішав до свого куреня на обід. Обід у кожному курені готував окремий  кухар з помічниками, невеликими хлопцями, обов'язком яких було приносити воду в курінь і тримати в чистоті казани й посуд...». Побувавши на Січі, монах Лука Яценко (Зеленський) розповів у своїх записках цікаву і, видно з усього, характерну для запорізького життя історію про покарання курінними кухарями пекарів, які випікали поганий хліб. Пекарі вимушені були рятуватися втечею, а весь хліб задарма залишався кухарям. Після обіду співали пісні та думи, слухали роз­повіді старших, гру кобзарів. Частина козаків готува­лася до служби у наряді (охорона фортеці, шляхів, переправ). Військовий осавул разом із курінним ота­маном проводив огляд підрозділів, що заступали на чер­гування, відправляв на виконання бойового завдання. Надвечір дзвони скликали козаків на молитву. Після вечері хто грав на скрипці, сопілці, бандурі, хто співав пісень, хто брав участь у козацьких танцях. Згодом уся Січ, крім вартових, поринала у сон.

Що ви знаєте про покарання на Січі

Використана література та ресурсиhttp://www.kozatstvo.net.ua/ua/publications/uk_r.php?d=a&i=1309https://www.radiosvoboda.org/a/photoreportazh-yak-zhyly-peresichni-kozaky-na-zaporizkiy-sichi/30878391.htmlhttps://moodle.znu.edu.ua/pluginfile.php/105049/mod_resource/content/1/lekc_Ist_koz_07.pdf