Практичне заняття на тему "Петро Конашевич-Сагайдачний - визнаний лідер українського козацтва"

Практичне заняття на тему

Петро Конашевич-Сагайдачний - визнаний лідер українського козацтва

Мета: Організувати дослідницьку діяльність учнів на уроці. На  основі історичних джерел  закріпити знання про історичну епоху, глибше ознайомитись з  біографією Сагайдачного, зробивши акцент на його лідерських якостях.

Формувати лідерську компетентність

Хід заняття

Вступне слово учителя

   Якщо запитати пересічного українця, чим знаменитий гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний, відповідь, напевно, включатиме згадку про слова з відомої пісні: мовляв, це він проміняв жінку на тютюн та люльку, необачний.
Але я вкотре поцікавилася  історичною долею Сагайдачного і виявила у ній чимало актуального для наших  днів.
В 2001 році у Києві на Подолі був встановлений кінний пам’ятник гетьману Петру Конашевичу-Сагайдачному. На його високо піднесеній булаві упродовж усієї Помаранчевої революції тріпотіла помаранчева стрічка, як знак суспільної потреби в лідерах типу  Сагайдачного.

І хоча гетьман помер рівно 398 років тому, він залишається прикладом людини, яка свою політичну вагу і саме життя поставила на службу суспільству.

Діти,  ви мали можливість ознайомитись з підбіркою історичних джерел (фактами біографії, спогадами, думками істориків, а також інтернет- ресурсами) про Сагайдачного.

Сьогодні ми спробуємо  охарактеризувати цю історичну постать як людину-лідера.
     Людина-лідер асоціюється у нас з успішною людиною, оскільки лідер володіє рядом якостей, які відсутні у інших людей і які дають йому переваги перед іншими. Лідери, як правило, професіонали своєї справи, вони активні, упевнені в собі, надійні і послідовні. Вони прекрасно знають, чого хочуть, вміють контролювати свої емоції, ними неможливо маніпулювати, вони комунікабельні і харизматичні. Лідери ― прекрасні організатори, вміють швидко і правильно оцінити ситуацію і вибрати єдино правильне рішення.

Що потрібно для того, щоб стати ефективним лідером?

1. Наявність хорошої освіти

Проаналізувавши біографію Сагайдачного, розкажіть, яку освіту отримав цей історичний діяч?

   У 1570 р. в селі Кульчиці на Самбірщині в сім'ї шляхтича, народився Петро Конашевич, син-одинак, який успадкував сімейний герб і світлий розум. Хлопчина рано лишився сиротою, тому його вихованням опікувався Костянтин Острозький. Петро навчався в Острозькій академії та в школі Львівського братства, де подружився з майбутнім митрополитом Іовом Борецьким. Петро Конашевич мав хист до наук, писав наукові розвідки, наприклад, твір "Пояснення про унію" та низки віршів.

2. Наявність життєвого досвіду і спеціальної підготовки

Учитель. Спеціальна підготовка з розвитку лідерських якостей важлива, хоча сама по собі не робить з людини лідера. Вона дає необхідні професійні навички, «надаючи лоск» образу лідера і «відточуючи» його стиль керівництва.

Учні. Петро Конашевич служив домашнім учителем, а також помічником київського судді Івана Аксака, у домі судді Стефана Аксака.

   У 30 років потрапив ще до однієї академії – на Січ у гирлі річки Чортомлик. Конашевича, який за хвилину випускав від 8 до 10 стріл, визнали неабияким лучником, кращим хіба покійний Байда міг бути.

Часи тоді були паскудні – : за 10 років 15 гетьманів змінилося. Вивчив козак стратегію, тактику, сформувався як полководець, побував і обозним, і кошовим отаманом і гетьманом.

   У бездержавній Україні Сагайдачному дісталося військо на 4 тисячі степових піратів, спортсменів, які полювали на людоловів. Гетьман юрбу перетворив на професійне вишколене військо. Сам не пив і козаків до цього привчив. Усі вивчили пішу та кінну службу, стріляли з мушкетів, орудували шаблею, списом, кидали ножі. Кожна сотня мала вузьких спеціалістів: розвідників-пластунів, гармашів. Сагайдачний запровадив скорострільний рушничний бій, мотузяні драбини з гаком.Військовий геній гетьмана, вміння не канючити гроші, а здобувати їх, дало можливість утримувати справжнє військо на 40 тисяч козаків.

У 1606-му – успішна морська експедиція на Кілію та Білгород; захоплення 10 галер гумконвою.
1607 – героїчний рейд на Очаків і Перекоп.
1608 – прогулянка берегами Анатолії.
1609 – 16 козацьких чайок побували в гирлі Дунаю, атакували Кілію, Білгород, Ізмаїл.

  Наступні роки дії Сагайдачного були бінарними: він встигав дати раду Московщині, але не дуже, щоби Польщу не підносити і навести лад у Криму.

   Вірменський хроніст Авксентій писав про Хотинську війну:"Якби не козаки, військо Речі Посполитої було б розбите за 3-4 дні, перемогу було здобуто тільки завдяки Богові й запорозьким козакам"

Отевіль писав: "Під час цього походу козаки творили справжні дива"

     Сагайдачний першим із гетьманів став підтримувати православну церкву і вписався з усім Військом Запорозьким до Київського Богоявленського братства.
      Київська православна митрополія тоді номінально не існувала, і для її відновлення Сагайдачний скористався проїздом через Україну Єрусалимського патріарха Феофана.
     За словами Густинського літопису, “супроводжували його безліч козаків та гетьман Сагайдачний Петро (чоловік дуже войовничий і страшний ворогам), і поставили святійшого отця патріарха во братстві, і оточили його захистом, як бджоли матку свою”.

Польський уряд збирався заарештувати Феофана, але Сагайдачний надав йому гарантії безпеки, і той висвятив Київського митрополита і єпископів.

На думку Віктора Горобця
"Він зумів у собі поєднати всі ці якості, які дозволили йому добрі військові перемоги вміло використати у сфері політики і якісь політичні успіхи поставити на службу духовного розвитку свого народу."

"Можна говорити про Сагайдачного як про великого політика, як про великого воєначальника, який досягнув успіхів і на суші, і на морі, як про людину, яка організувала Військо Козацьке, яка опікувалася духовними справами."

Історик Віктор Горобець вважає, що...
Саме Сагайдачному вдалося цивілізувати козацтво. Козацтво, яке до цього часу сприймалося і себе сприймало головним чином як військова організація, він зумів перед ним поставити завдання, і саме ці завдання козацтво вже реалізовувало у своїй наступній діяльності.
 

3.   Наявність негативного досвіду

Учитель  Експерти вважають, що ефективним керівником можна стати, лише маючи за плечима досвід невдач і поразок. Відомі лідери вважають, що кращі уроки життя підносила їм тоді, коли вони робили помилки, терпіли поразки і повинні були мобілізувати всі свої сили, щоб рухатися далі.

Козацьке військо було самостійною, окремою за своєю структурою та організацією армією. Загальна чисельність бойового складу нараховувала 2032 вояки; 100—200 вільнонайманих селян перебувало при обозі. Військо формувалося з чотирьох полків по 500 чоловік, артилерії та обозу. Керівник кампанії Ян Замойський поклав на запорожців функції розвідки та забезпечення безпечної зони навколо основного королівського війська. Попри військові успіхи, кампанія виявилася дуже затратною для скарбниці Речі Посполитої. Бракувало грошей на виплату воякам, не вистачало теплого одягу, харчів, боєприпасів, корму для коней. Війна затягувалася, i вона бачилася козакам абсолютно безперспективною. У перших числах вересня 1602 року запорожці рушили до України, переобтяжені здобиччю, пораненими та хворими вояками. При поверненні додому, відчуваючи свою силу та безпорадність коронного уряду, козаки вдалися до грабунків та помстилися шляхті й міщанам Полоцька та Вітебська, котрі допомагали каральним військам придушувати повстання Северина Наливайка. 1603 року козацьке військо повернулося до України

Період з 1603 по 1614 рік, через відсутність збережених перевірених письменних джерел, вважають «темним» періодом у життєписі Сагайдачного. Очевидно, що на той час він брав активну участь у козацьких походах.

Перше позбавлення гетьманства

Влітку 1616 року сейм Речі Посполитої ухвалив рішення продовжити війну з Московією. Для цього збирали 10-тисячну армію, з якою королевич Владислав мав вирушити до Москви. На сеймі було вирішено виділити запорожцям 20 тисяч злотих, аби залучити їх до цього походу. Проте царські війська змогли витіснити запорожців із московської території ^[30]. Наприкінці 1616 року влада Речі Посполитої ухвалила рішення утворити урядову комісію для переговорів із запорожцями, метою яких була заборона морських походів проти Османської імперії. 

 Невдалий похід на Московщину, а також несприйняття козаками урядової комісії призвело до зростання невдоволенням політикою Сагайдачного. На початку 1617 року козаки обрали гетьманом Дмитра Барабаша   .

Наприкінці жовтня запорожці скинули Барабаша з гетьманства і вдруге обрали своїм гетьманом Сагайдачного. 1617 року  Конашевич знову повернувся для ведення переговорів з урядовими комісарами Корони. Він відкинув антикозацький проєкт угоди С. Жолкевського, при цьому вніс у текст Вільшанської угоди 1617 року пункти, що були сприятливіші для козаків. Попри те, що Сагайдачний підкорився волі короля і пообіцяв не здійснювати морських нападів на османські міста, сейм Речі Посполитої не схвалив цю угоду^[32].

4. Бажання стати лідером має бути підкріплене цілковитою самовіддачею у розвитку лідерських якостей

Учитель. Виховання в собі лідера ― це тривала і наполеглива робота над собою і самодисципліна. Такі лідерські якості, як уміння ставити цілі і досягати їх, надійність і обов’язковість, відповідальність та вміння швидко приймати рішення, готовність до ризику і впевненість, ініціативність і активна життєва позиція, врівноваженість і володіння собою, комунікабельність, гнучкість поведінки ― це ті якості, які можна виховати в собі шляхом наполегливої роботи над своїм характером

Учні  Віталій Пономарьов - історик:  "Сагайдачний спирався на статечних козаків і без вагань карав, як тоді казали, “своєвольства козацької голоти”. Одночасно він домагався від польського уряду визнання козацьких привілеїв і прав православної спільноти.

Але, зауважує Віктор Горобець..   Інша справа, що Сагайдачний за своїм складом характеру прагнув ті всі зміни провести нереволюційними способами.

Ось як писав про Сагайдачного польський політик Якуб Собеський: “Цей Петро Конашевич, муж рідкісної мужності та зрілості у судженнях, винахідливий у словах і вчинках... Це був чоловік великого духу, що шукав небезпеки, легковажив життям, в бою був перший, при відступі останній”.
 

Підсумок

Учитель Люди, які «йдуть» за лідером, розглядаються не як його підлеглі, а як послідовники. «Лідер діє відкрито, бос ― за закритими дверима. Лідер веде за собою, ― писав 26-й американський президент Теодор Рузвельт, ― а бос керує».

французький філософ Люк Вовенарг, «Хочете підкорити собі інших ― починайте з себе». А ще хтось з відомих людей сказав: «Божевільний той, хто, не вміючи керувати собою, хоче керувати іншими».

Як  ці висловлювання можуть стосуватися Сагайдачного як лідера?

Учні . Ми переконалися, що  П. Конашевич Сагайдачний був видатним лідером, який запалював особистим прикладом, завжди діяв відкрито, але при тому був непересічним політиком та дипломатом, котрий будував довгострокові дипломатичні комбінації як в межах України так і за кордоном. Свою політичну лінію він проводив наполегливо та безумовно, при цьому чітко висловлював свою позицію щодо короля Речі Посполитої та шляхти. Він був вимогливим до себе, заради досягнення мети, не шкодував ні сил, ні вміння.

 Будучи гетьманом, виражав інтереси національно-патріотичних сил та активно виступав проти чужоземного панування на українських землях  Підтримуючи прагнення українського народу до більшої політичної самостійності, Сагайдачний домагався автономії України, досягнення для неї широких прав у складі Речі Посполитої, підтримував концепцію, згідно якої українці розглядались як третій рівноправний із польським та литовським народ Речі Посполитої.

Сагайдачний виступав палким поборником та захисником православ'я, яке після Берестейської унії було оголошене поза законом

У переговорах із владою Речі Посполитої Сагайдачний домагався розширення козацького реєстру, вимагав легалізувати й офіційно визнати козацьку військову та політичну організацію, розширити козацькі права та вивести війська Речі Посполитої з України. Одночасно підтримував історичне явище «покозачення», коли українські селяни відмовлялись від феодальної повинності та залучались до Війська Запорозького.

Учитель. Діти, чи кожна людина може стати лідером? Сагайдачний лідер  чи герой?

Висловлювання учнів

 Одні вважають, що лідерство — це вроджена якість, інші — що надбана. І питання часто формулюється так: чи треба ставати лідером і чи варте воно того?

Лідером є та людина, яка здатна повести за собою інших. А лідерство починається з уміння контролювати самого себе, свої думки і емоції. Якщо ви відчуваєте в собі лідера, то в першу чергу повинні навчитися керувати собою і виконувати всі ті правила, дотримання яких будете вимагати від інших. І якщо ви зможете це робити по відношенню до самого себе, це означає, що ви здатні керувати і великою кількістю людей.