Практичне заняття " Про що і про кого розповідає історія рідного краю"

                                         Урок історії України   5 клас

 Практичне  заняття.  Про що і про кого розповідає історія рідного краю

 

Мета: пояснити зміст поняття «рідний край», з’ясувати основні події в історії краю, внесок видатних земляків у розвиток краю та країни, навчити використовувати матеріал підручника та додаткової літератури як джерело з вивчення історії краю, аналізувати діяльність історичних постатей, виступати з повідомленням; виховувати інтерес до дослідження історичного минулого краю  та  любов  до  рідної  землі.

Тип уроку:  урок  вивчення нового матеріалу, формування  умінь  і  навичок.

Форма  уроку:  практичне  заняття.

Обладнання : підручник, карта  України, карта  Закарпатської  області,  , ілюстративний  матеріал: фотографії  видатних  людей , вихідцв  із села Тросник,  зображення  історичних  споруд, пам’ятних  місць, мультимедійний  проектор, інтерактивна  дошка.

                                                 Хід уроку

І. Організаційний етап

Привітання, перевірка готовності класу до уроку

II. Перевірка домашнього завдання

     Гра « Снігова куля»

Учні повинні підібрати твердження , що пов'язані з понятям

     « Україна – незалежна держава»

 ІІІ. Актуалізація опрних знань:

Гра « Закінчи речення»

1.Історія це…

2.Історичні джерела…3.Поняття «історія і час» –це…

4. Поняття «історія в просторі» розповідає …

5. Хронологія наука, яка вивчає ....

6.Найдавніші жителі України…

7.Місто Київ засновано …

8. На території суасної України  слов'яни  утворили  державу ……

9. Відомі кн

язі…

10.Християнство запровадив…

11.Козак -це…

12. Національно- Визвольну війнуукраїнського народу проти поляків у ХVI столітті очолив…

13. Революція це…

14. 22 січня 1919 року було проголошено…

15. Україну повністю визволено від фашистів

ІV.Мотивація навчальної діяльності

Мотивація навчальної діяльності; оголошення  теми, мети, визначення  завдань  та  очікуваних  результатів  уроку.

1.Робота з епіграфом

Прочитайте епіграф до уроку, записаний на дошці.

2 . Повідомлення  теми та мети   уроку.

Про  що  і  про  кого  розповідає  історія  рідного  краю.                                                  

IV. Сприйняття та усвідомлення навчального матеріалу

        Зміст  навчального  матеріалу. Про  що  і  про  кого  розповідає  історія  рідного  краю. Учні  заздалегідь  були  об’єднані  у  домашні  групи  і  готували  повідомлення  з історії села.

План вивчення нового матеріалу

1. Знайомство з поняттям геральдика
2. Розповідь  вчителя  про  те,  як  дослідити  історію  рідного  краю.

• Словникова  робота:  краєзнавство  або  історія  рідного  краю – визначення  на  ст.135  підручника (автор О.І.Пометун,  І.А. Костюк, Ю. Б. Малієнко) ;
• Як  ми  з  вами  досліджували  історію  рідного  краю?  Методом  « мозкового  штурму» записати  джерела  вивчення  історії  рідного  краю:краєзнавчий  музей,  бібліотека, інтернет, екскурсії, зустрічі  з  видатними  людьми  краю,  робота  з  історичними  джерелами.

  •   Повідомлення  учнів  І  групи  «З історії Села Тросник»

Перша згадка про село з’явилася у 1220 році.   Але існують припушення ,що на території нашого села існувало укріплення Шашвар , можливо замок. На правому березі р.Тиси,на відстані біля 12 км на південний захід від Канкова. Захисні споруди, вірогідно, були частково сконструйовані з осоки чи тросника, про що свідчить сама назва Шашвар. Можливо саме тут спочатку знаходилася перша управа угорських королів, на базі якої пізніше сформувалася Угочанська жупа , Отже можна зробтити припущення , що замок знаходився в районі нашого сучасного села . Примітно те, що назва "Шашавар" - це фактично адаптований варіант угорського назви села - "де "Шаш" ("sas") - це тросник, а "вар" ("var") - це "замок" . Про існування замку розповідає нам і легенда пов’язана з походженням назви села. Укріплення  було знищене у 1241 р. монголо- татарами - та більше не відновлювалося.  

             Також існують відомості , що в  XIV столітті до Уґочі приєднано територію замкового маєтку Шашвар (угор. Savári várispánság),який  розташовувався  на околицях сучасного села Тросник.

     З початку свого існування село знаходилося під владою Угорщини. Селяни бідняки жили в маленьких хатинах, покритих соломою. Вони обробляли немешів ( дворян) за що отримували мізерну плату і трохи продуктів. Одягалися бідно, шили одяг із полотна ,яке самі ткали із конопель.

        За королівським декретом  1351 року  починається масове закріпачення селян , їм заборонялося переходити від одного пана до іншого.

  У 1514 році починається загальноселянська війна, яку очолив Дьєрдь  Дожі .        В червні 1514 року селянський рух охопив Угочанський комітат. Осередком повстання в комітаті стало наше село Шашвар . Ватажком повсталих був              Г. Кемеші Шашварі  - уродженець нашого  села. Повсталі розгромили маєток Перені, оточили Королівський замок Нялаб, але в зв’язку з тим, що повстанцям бракувало зброї та досвіду, взяти його не змогли. Угорські феодали залучившись допомогою трансільванського воєводи придушили постання селян.

 

Наше село як і увесь край перебувало під владою Угорщини до 1919 року.  Під час Першої світової війни юнаки нашого села воювали на боці австро- угорської армії.

  Дещо покращилося життя шашварського населення за часів Підкарпатської Русі, яка входила до складу Чехословаччини у період між світовими війнами, особливо у плані культурного розвитку.   В 20-30-х роках ХХ ст.у селі створено Товариство  « Просвіта». Керівником був Ленчур М.М. , під його керівництвом було створено сільський хор.Діяла державнаьшкла про що свідчать документи.

 

                                    Шашвар- власність пана Лотора

    Після подій Карпатської України на закарпатську землю вступає угорська армія , наш край знову переходить під владу Угорщини.

   З джерел відомо, що Шашвар був власністю пана Лотора. В мальовничому куточку, на околиці села , звідки дорога веде до с. Дротинці та до берега                  р. Тиси, розміщувалася садиба пана Лотора. На жаль садиба не збереглася. На території маєтку росли рідкісні дерева: магнолії, софори, платани. Маєток оточував розкішний і щедрий врожаями сад.

     Пан Лотор був ветеринаром. Він мав ферму, де розводили коней, волів. биків.На території панського маєтку існувала його власна кузня, приміщення якої, розвалилося торік.     В 1944 році пан Лотор і його сім’я виїхали до Угорщини. Деякий час у панському маєтку розмістилися класи Тросницької восьмирічної школи. З 1972 року у будинку Лотора діяв цех по виготовленню сувенірів із дерева. На превеликий жаль маєток розпався, будівля розібрана. Залишився чудовий, але занедбаний парк, де живуть дерева, які посаджені ще за часів господарювання пана Лотора.

   Після 1944 року в Тросник ще часто приїздила дружина та сини Лотора.

 Історія нашого села є невід’ємною часточкою історії краю     Не оминула наше село війна . 26 жовтня 1944 року молоді юнаки с. Тросник вступили в ряди Червоної армії і І Чехословацького армійського корпусу.

     У 1946 році наше село разо із цілою Закарпатською областю ввійшло до складу Української Радянської Соціалістично республіки, назву села Шашвар змінено на Тросник

   колгосп

    У післявоєнний період в селі був створений колгосп « Зірка». У 1950 році, після укрупнення колгоспів, господарство « Зірка» ввійшло до складу фанчиківської  « Іскри».

   На початках господарювати було важко - не вистачало зерна та сільськогосподарської техніки. Але поступово справи йшли на краще.

    В 1955 році трудівники села зібрали хороші врожаї зернових, кукурудзи та овочів. За досягнені високі показники у сільськогосподарському виробництві колгосп « Іскра» отримав у 1958 році урядову нагороду – орден Леніна.

    Урядову нагороду отримав і голова колгоспу, уродженець нашого села                 Фенич Василь Антонович . Він отримав звання Героя Соціалістичної Праці , йому було  вручено Золоту Зірку та орден Леніна.

   Високими урядовими нагродами було нагороджено ряд трудівників:Зейкан Мальвіна, Орос Іван, Олаг Антон, Міговк Іван,Вароді Андрій, Вароді Карло,Гоздик Августин та інші.

 Завдяки невтомній праці трудівників , які працювали на полях село ставало гарним і розвиненим.

2-гагрупа РОЗВИТОК ОСВІТИ  у с. ТРОСНИК

Розвиток  освіти у с. Шашвар  мало чим відрізняється від інших сіл. Школа діяла при церкві, кошти на розвиток освіти держава не виділяла, навчання велося на угорській мові…

Про стан освіти у селі наприкінці ХІХ ст. дізнаємося з праці Оцела Ласло                                            « Справа народної освіти». Автор повідомляє :У1880-1897 р.р. у с. Шашавар  діяла школа при греко- католицькій церкві( зараз на її місці знаходиться недобудоване приміщення будинку культури по вул. Перемоги  В цьому ж році відкрито державну початкову  школу, в якій навчалися дівчата.  Навчання у школі велося на угорській мові. За час керівництва Ленчура М.М. у 20-30-х.  роках ХХ століття діяв церковний хор, в якому співали учні школи.

  З 1938 року навчання в школі велося на чеській мові, але в червні того ж року на вимогу страйкуючого населення навчання ведеться на українській мові.

  З приходом радянської влади у  1945 році  на базі початкової школи створено семирічку, першим директором був Грицак. У Тросницькій школі навчалися діти з с. Фанчикова.

    У 1948 році відбувся перший випуск учнів семирічної школи:перші випускники:                  Дораж Йолана Ю., Габор Магдалина, Дораж Йолана Ів. та інші.

       Школа діяла у трьох приміщеннях: церковній фарі, де зараз діє дитячий дошкільний заклад, приміщенні старої школи,приміщення садиби пана Лотора.

 

                      У 50- х роках Тросницька школа стає восьмирічною.

 З 1951 року директором школи став І.А. Мюллер.  За його керівництва в 1957 році на громадських засадах на базі школи організована районна станція юних натуралістів.     

       На станції юних натуралістів були створені і працювали такі гуртки:     Юні квітоводи, садоводи  виноградарі, тваринники, рослинники, агрохіміки.

Паралельно з навчанням учні займалися вирощуванням сільськогосподарських культур,плодових дерев. Руками школярів юннатів створено оранжерею, де красувалися різні декоративні рослини. На міні –фермі вирощували кроликів.

Школа тісно співпрацювала з колгоспом « Іскра», головою якого тоді був                        В.А. Фенич.  Юннати листувалися з науковими установами УРСР, звідки отримували насіння нових культур, та рекомендації.

У 60-х роках експонати школи представлені на ВДНХ у Москві.

 

      У 1972 році у с. Фанчиково відкрито середню школу. Тросницьку восьмирічку реорганізовано  в початкову школу. Цей процес був болючим для не лише для учнів та педколективу, а й для жителів усього села, які збирали підписи, зверталися з клопотання у різні інстанції з вимогами, щоб Тросницьку школу не закривали.

   З 1972 року середню освіту тросницькі діти здобувають у Фанчикові, а в селі діє лише початкова школа у  старому приміщенні.

У  1982 році по вул. Вародія , біля приміщення старої школи розпочато будівництво нової школи, але з розпадом колгоспу « Іскра будівництво припинено, відновлено  у 1991 році.

       Справжньою окрасою села стала Тросницька загальноосвітня школа , відкрита                                       1 вересня 2004 року, в якій ми навачємося

3. •  Повідомлення  ІІІ групи « Відомі люди села Тросник» »

    Відома істина:людське життя не проходить безслідно. Кожен залишає після себе  слід. Тросник гордиться  людьми, які тут народилися, жили чи працювали.

               Андрій Кутлан   - управляючий народної школи.

 Андрій Кутлан  - яскрава особистість з трагічною долею. В історії нашого краю та села його життєвий шлях є визначним , але нажаль маловідомим.

  Народився 23 березня 1907 року у досить багатій родині с. Фанчиково, де навчався у початковій народній школі.

   Закінчив « горожанку» в Севлюші , а потім здобув освіту  у Мукачівській учительській семінарії . Після її закінчення працював у Верхньому Шардові                ( зараз с. Широке) ,  у Торговельній школі м. Севлюша, був учителем управляючим  народної школи с.Тросник  з 1936 по 1940 роки.

  В 1940 році його запрошено до Ужгородської школи греко-католицької молоді. Роботу в даній школі Андрій Кутлан поєднував з роботою редактора газети новин      « Неділя»  та «Народна школа». За період його  роботи  у видавництві газета « Неділя» була найцікавішою, близькою  народу .

  З приходом Червоної Армії у 1944 році направлений на примусові роботи в східні області України. Повернувся в 1947 році. З вересня 1948 року почав працювати  в   с. Петрово вчителем математики.  2 вересня 1949 року заарешто-  ваний на робочому місці. Засуджений на         25 років .Трагічно загинув                      4 квітня 1950 року у таборі  Гулаг. 17 квітня 1991 року реабілітований. 

    Михайло Габор- належав до активних діячів селянського руху на Закарпатті.

Народився 22 червня 1888 року в нашому селі в сім’ї селянина- бідняка.Після закінчення народної школи пішов на науку до шевця, став шевцем.

     У роки Першої світової війни М. Габор знаходився на службі в австро- угорській армії, відтак потрапив у російський полон. Повернувшись до рідного краю веде активну боротьбу за права трудівників. Кілька разів піддавався арештам за політичну діяльність.

      У 1933 році на розгляд  конференції у м. Севлюш запропонував резолюцію з вимогою відкрити українські школи, дати волю політичним в’язням . Також висував вимоги,щодо організації регуляції течії р. Тиси, від паводків на якій страждали в основному бідняки. Висував вимоги надати допомогу безробітним і тим, які постраждали від засухи.

        У  березні 1939 року, коли Закарпаття було окуповане угорцями, М. Габор

залишився у Севлюші працювати підпільно. Його було схоплено жандармами .

12 червня 1939 року захисника знедолених Севлющини не стало.

Уродженцем села Тросник є Йосип Данко-професор , відомий вчений, громадсько- політичний діяч української діаспори, автор важливих досліджень з історії Закарпаття.

   Йосип Данко навчався  у Севлюшській гімназії. Був активним учасником подій 1939 року. Після трагедії на Красному полі, у березні 1939 року,у зв’язку з загрозою бути заарештованим угорськими жандармами, подався в Прагу, а звідти до Німеччини. У 1947 році виїхав до США, де проживає і тепер.Кілька разів за часи незалежності приїздив у рідне село.

    Йосип Данко був учасником багатьох Міжнародних наукових конференцій, у тому числі – усіх карпатознавчих, які проходили у 1991-1998 рр. в Ужгороді і Пряшеві. Як громадський діяч брав діяльну участь у численних зібраннях закарпатців в Америці (а з 1991 р. і в Україні) з нагоди святкування річниць незалежності України і Карпатської України, ювілеїв Президента Карпатської України о. Августина Волошина, подій пов’язаних з українським підпіллям періоду Другої Світової війни, вечорів пам’яті Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесі Українки, Симона Петлюри та інших визначних постатей української історії.

    Він – автор чисельних наукових і науково-популярних статей з історії Закарпаття і рецензій на різні видання. Його поважні наукові праці стосуються історії православної церкви Закарпаття, плебісциту закарпатців 1918 р. у США та інших тем. Лише в останні роки, вже у поважному віці, вчений надрукував такі ґрунтовні, базовані на джерельних матеріалах, статті, як «Політика ЧСР супроти православних на Закарпатті в 1919-1939 роках», «Український голос у плебісциті 1918 року в США», «Православна церква Закарпаття у роки Другої Світової війни», «Чи був Іван Раковський родоначальником новоправославного руху наЗакарпатті?», «Павло Скоропадський у переговорах 1920 р. з Угорщиною щодо долі Закарпаття» та ін. Й.Данко належить до найповажніших дослідників історії православної церкви та православного руху Закарпаття.

   За вагомий внесок у розвиток науки, культури, громадського життя Закарпаття обраний почесним членом Закарпатського крайового культурно-освітнього  товариства « Просвіта».

 

Відомим  вченим став уродженець нашого села історик: Фенич Володимир Іванович. декан історичного факультету УжНУ ,доцент кафедри історії України ДВНЗ «УжНУ»  .

   Народився в 1970 році, навчався у Фанчиківській середній школі, після закінчення якої вступив на історичний факультет Уж ДУ.

        Коли закінчив університет навчався в аспірантурі. Протягом останніх років своєї наукової діяльності займається дослідженням церковної історії Закарпаття., видав ряд публікацій на цю тему.

      Зараз     Фенич   Володимир Іванович обіймає посаду декана історичного факультету Уж НУ.

Рецензування виступів учнів

 Учитель пропонує декільком учням прорецензувати виступи доповідачів (виступ учня з відгуком до 1 хвилини) за планом (див. пам’ятку «Відгук на повідомлення однокласника»).

Відгук на повідомлення однокласника

1) Відповідність тексту повідомлення зазначеній темі.

2) Інформативність повідомлення.

3) Мовленнєва культура доповідача.

4) Характеристика невербальних засобів доповідачів (жести, міміка тощо).

5) Дотримання встановленого порядку.

V. Закріплення та систематизація вивченого матеріалу

Робота з піддручником ст. 138

Вправа завершіть речення

VІ. Підсумки уроку

  Підведення  підсумків  роботи  в  групі.

Оцінювання учнів за роботу на уроці

VІІ. Домашнє завдання

1. Записати основні  терміни і поняття  за теми у зошит .

2. Виготовити сіннівку з досліджуваної теми.