Практичне заняття Процеси демократизації в країнах Західної Європи і Америки у другій половині ХХ-початку ХХІ ст: причини, специфіка і наслідки

Практичне заняття Процеси демократизації в країнах Західної Європи і Америки у другій половині ХХ-початку ХХІ ст: причини, специфіка і наслідки18 жовтня. Класна робота

Мета заняття: Проаналізувати історичний процес демократизації суспільства після другої світової війни. Розкрити процеси демократизації в Португалії, Греції, ІспаніїРозвивати вміння встановлювати причинно – наслідкові зв’язки та проводити паралелі між минулим та теперішнім часом

основне питання урокуяк відбувалися процеси демократизації в країнах Західної Європи і Америки у другій половині ХХ – початку ХХІ ст, їх причини, специфіку і наслідки демократичних претворень?

Що стало першим кроком на шляху демократизації у повоєнному світі? Які чинники сприяли розширенню прав людини в післявоєнному світі. Чому, на Вашу думку, вони проявилися після завершення Другої світової війни? Чому цього не відбулося після Першої світової війни?

у 1920-1930-х роках більше уваги приділялося захисту прав меншості, а не всіх людей загаломісторично поняття «права людини» пов'язане з лівими поглядами, права людини не пропагувала жодна впливова політична партіяпроблема прав людини вважалася «західною» темою, яку не порушували в СРСР, країнах Азії та Африки. До того ж обидві наддержави та європейські колоніальні держави, зважаючи на власні інтереси, намагалися не наголошувати на цій проблемі. Після закінчення війни права людини почали відігравати дуже важливу роль. Це було зумовлено декількома причинами: Висновок: Шлях, пройдений від Атлантичної хартії та Статуту ООН до Загальної Декларації прав людини (1948), міжнародних пактів про права людини (1966), був складним. У Європі, розділеній «залізною завісою», права людини системно порушували не тільки в країнах під владою комуністів, а й в Іспанії, Португалії та Греції. З-поміж країн післявоєнної Європи, які не потрапили під контроль Радянського Союзу, вирізнялися держави з авторитарними режимами — Португалія, Греція та Іспанія. У Португалії існувала диктатура А. Салазара, у Греції-«чорних полковників», в Іспанії — генерала Ф. Франко.

Португалія Антоніу де Салазар. Першою країною, де було повалено диктатуру, стала Португалія. Після краху монархії на початку ХХ ст, періоду політичної та економічної нестабільності., формальної ролі президент і парламента, зосередження всієї влади в руках одного диктатора Антоніу де Олівейра Салазара, проголошення ним «нової держави» - поєднання націоналізму та ізоляціонізму, репресивних заходів проти 30 тис.осіб, правління послідовника А. Салазара Марселу Каетану, обмеження ним свободи слова й тиск на політичну опозицію, зниження рівня життя населення, витрати половини бюджету країни на утримання Африканських колоній - Португалія стала однією з найбідніших країн Європи.

https://www.youtube.com/watch?v=XICc. Tfuz. Zzg 25 квітня 1974 р. в країні відбувся безкровний військовий державний переворот, здійснений «Рухом капітанів». Переворот переріс у «Революцію гвоздик». За легендою, мешканка Лісабона в день перевороту встромила гвоздику в дуло рушниці зустрічного солдата. Події відбувалися в сезон гвоздик, і за її прикладом португальці почали роздавати червоні гвоздики солдатам.«Революція гвоздик” — перша з багатьох наступних “квіткових”, або “кольорових”, революцій. ...“Революція гвоздик” привела до повалення закріпленої законом диктатури. Вона раз і назавжди покінчила з європейським колоніалізмом в Африці. ... Вона стала стимулом для мирних демократичних змін у сусідній Іспанії. ... Зрештою, це була подія, що спричинила “третю хвилю” демократизації — явище, покликане змінити політику в усьому світі». Арк Паддінгтон, експерт міжнародної правозахисної НУО Яким було, на думку експерта міжнародної правозахисної організації, внутрішнє й міжнародне значення «Революції гвоздик»?

https://www.youtube.com/watch?v=u_f. LRqq. J59 E&t=2s

Греція https://www.youtube.com/watch?v=54fxso4 I5x. EУ Греції після завершення Другої світової війни відбувалася громадянська війна. Було відновлено монархію, а в 1952 р. країна вступила до НАТО. Проте в результаті військового перевороту 1967 р., який очолили молодші офіцери сухопутних військ було встановлено диктатуру «чорних полковників». Король емігрував з країни, а військових правителів не підтримувала жодна партія чи верства населення. У Греції після завершення Другої світової війни відбувалася громадянська війна. Було відновлено монархію, а в 1952 р. країна вступила до НАТО. Проте в результаті військового перевороту 1967 р., який очолили молодші офіцери сухопутних військ було встановлено диктатуру «чорних полковників». Король емігрував з країни, а військових правителів не підтримувала жодна партія чи верства населення.«Нові військові лідери мали багато спільного. Усі вони народилися в селі й поза Грецією майже нічого не знали. Походили з бідних родин, для яких єдиною можливістю підвищення суспільного статусу був вступ до лав армії. ... Пізніше, під час громадянської війни, усі вони боролися проти комуністів. Дехто з них належав до ультраправих організацій... Вони наголошували на традиційних чеснотах: відданості, релігійній та національній самосвідомості; стверджували, що переворот запобіг комуністичному заколоту». Як описує представників режиму «чорних полковників» Б. Єлавич? Пригадайте відомі Вам з історії приклади, коли вихідці із соціальних «низів» захоплювали владу й установлювали диктатуру. Протягом семи років існування авторитарного режиму більшість населення ставилася до нього негативно. Після придушення в 1973 р. виступу студентів Афінського політехнічного університету «чорні полковники» зіткнулися з опозицією. Поштовхом до повалення режиму став Кіпрський територіальний конфлікт 1974 р. між грецькою й турецькою етнічними громадами. З метою повалення демократично обраного уряду правлячий режим Греції організував на острові державний переворот. У відповідь Туреччина відправила на Кіпр контингент збройних сил нібито для відновлення конституційного порядку (до речі, північна частина Кіпру донині залишається окупованою Туреччиною). У Греції була оголошена загальна мобілізація для підготовки до війни з Туреччиною. Проте грецькі офіцери, які усвідомлювали неминучість військової поразки в разі повномасштабної війни з Туреччиною, здійснили в 1974 р. переворот і повалили режим «чорних полковників». На роль лідера країни організатори перевороту запросили колишнього прем'єр-міністра Константіноса Караманліса. Він не обмежився частковими реформами, а радикально змінив політичну систему Греції на засадах демократії. Лідерів режиму «чорних полковників» віддали під суд. Завдяки демократизації в 1979 р. Греція стала членом Європейського Союзу.

https://www.youtube.com/watch?v=4re. Tt. Sw8 Pi. I Іспанія В Іспанії після перемоги націоналістів у громадянській війні 1936-1939 рр. установився авторитарний режим генерала Ф. Франко. (Під час Другої світової війни Іспанія офіційно була нейтральною країною, що не завадило їй відправити на Східний фронт «блакитну дивізію» на допомогу німцям. Коли ж західні союзники почали перемагати, Ф. Франко повернув залишки дивізії на батьківщину.) Після війни режим Франко ще більше зміцнів, зокрема завдяки тому, що диктатор активно просував ідею національного примирення щодо подій громадянської війни. Післявоєнна Іспанія була оголошена монархією з «тимчасово відсутнім» монархом.«Холодна війна» об'єднала Іспанію та країни Заходу. Через десять років після створення ООН Іспанія стала членом цієї організації. Наприкінці життя внаслідок хвороби диктатор самоусунувся від управління країною. У 1975 р. Ф. Франко помер, управління країною перейшло до короля Хуана Карлоса I, який забезпечив перехід країни від тоталітарного режиму до демократії.

Висновок. Ці країни навіть у 70-і роки ХХ ст. були біднішими за інші країни Європи. Оскільки вони не стали повноправними членами Європейського економічного співтовариства, яке згодом перетворилося на Європейський Союз, їхні громадяни не могли скористатися перевагами загальноєвропейської інтеграції. Коли ж авторитарні режими зіткнулись із серйозними кризовими явищами, заможніші сусіди пообіцяли їм фінансову допомогу тільки за умови проведення демократичних перетворень. Гроші в обмін на демократію — перед таким вибором постали південноєвропейські диктатури.

Закріплення вивченого матеріалу. Як відбувався процес утвердження принципів громадянського суспільства?- розширення мережі та впливу неурядових організацій, найавторитетніші з них отримували «дорадчий статус» від поважних міжнародних організацій, зокрема ООН;- деколонізація, яка сприяла становленню громадянського суспільства в раніше пригноблених країнах світу;- розширення прав жінок, які вони вибороли в роки війни завдяки значному внеску в перемогу над нацизмом. Після 1945 р. жінкам стали доступні певні «чоловічі» професії, вони отримали право голосу (у Франції — у 1945 р., в Італії — у 1946 р.).

https://pro-cikave.com.ua/cikavi-fakty-pro-grecij/ - цікаві факти про Греціюhttps://pro-cikave.com.ua/lisabon-cikavi-fakty/ - цікаві факти про Лісабон Домашнє завдання. Параграф 4 https://forms.gle/t. XUg. P6 YEy. War. W3 L8 A - тести