Практична робота з історії України для учнів 7 класу. Під час вивчення теми використовувся підручник під ред. І.Я. Щупак.
Джерело № 1..Імператор Цимісхій у позолоченому озброєнні, на коні, під’їхав до берега Дунаю, супроводжуваний великим загоном корінників. Святослав приплив по річці на скіфському човні і, сидячи за веслом, гріб нарівні з іншими без жодної відмінності. На вигляд він був таким: середній на зріст, не надто високий, не надто малий, із густими бровами, із голубими очима, із рівним носом, із голеною головою і з густими звисаючими донизу вусами. Голова в нього була зовсім гола, і лише з одного біжу висіло пасмо волосся, що означало знатність роду; шия товста, плечі широкі і весь стан досить стрункий. Він виглядав похмурим і суворим. В одному вусі висіла в нього золота сережка, прикрашена двома перлинами і рубіном, вставленим між ними. Одіяння на ньому було біле, яке нічим, окрім чистоти, не відрізнялось від одягу інших. Сидячи в човні на лаві для веслярів, він поговорив трохи з государем про умови миру і виїхав. Таким чином закінчилась війна ромеїв із русами. [История Льва Диакона. — М., 1995. — С. 108]
Джерело №2 В літо 964. Коли князь Святослав виріс і змужнів, почав він збирати багато хоробрих воїнів. У походах він ходив легко, мов пардус, і багато воював. Не возив він за собою в походах ні воза, ні казанів, не варив м'яса, а тонко нарізавши конину, або звірину, або воловину, підсмажував на вогні і так їв. Не мав він і шатра, а спав, підстилаючи у голови пітник із сідлом, і такими ж були і всі його воїни. А коли князь виступав походом, то посилав у інші землі із словами: „Іду на ви”.
Джерело№3 Сказав Святослав матері своїй і боярам своїм: «Не любо мені є в Києві жити. Хочу жити я в Переяславці на Дунаї, бо то є середина землі моєї. Адже там усі добра сходяться: із Греків - паволоки, золото, вино й овочі різні, а з Чехів і з Угрів - срібло й коні, із Русі ж - хутро, і віск, і мед, і челядь». Рушив Святослав на Дунай на болгар, і в битві одолів Святослав болгар. І взяв він вісімдесят городів по Дунаю, і сів, князюючи, тут, у городі Переяславці, і беручи данину з греків.
Джерело №4 І послали кияни гінця до Святослава, говорячи: «Ти, княже, чужої землі шукаєш і дбаєш про неї, а свою полишив. Нас же мало не взяли печеніги, і матір твою, і дітей твоїх. Якщо ти не прийдеш, не оборониш нас, - то таки нас візьмуть. Чи тобі не жаль отчини своєї, і матері, що стала старою, і дітей своїх?». Це почувши, Святослав швидко сів на коней з дружиною своєю, і прибув до Києва, і цілував матір свою, і дітей своїх, і журився тим, що сталося од печенігів.
Джерело№ 5 Досягнувши миру з Візантією, Святослав із військом навесні 972 року вирушив на Батьківщину. Чорним морем, а звідти і Дніпром планував він дістатися Києва. Але на цьому шляху його чекала перешкода – побережжя Дніпра заполонили печеніги. Незважаючи на прохання візантійців не зачіпати княжого війська, печеніги чекали вояків у засідці в очікуванні поживи. Прийшов Святослав у пороги, і напав на нього Куря, князь печенізький. І вбили вони Святослава, і взяли голову його, і з черепа його зробили чашу, — окувавши череп його золотом і, пили з нього.