Практичне заняття. Соціалістичне змагання змагання. Ізотівський рух. Стаханівський рух

Сорич Ірина Володимирівна,

вчитель історії, вчитель вищої категорії, вчитель-методист

Шевченківської спеціалізованої школи-інтернату з поглибленим вивченням предметів гуманітарно-естетичного профілю Черкаської обласної ради

Історія України

Уроки № 105                                             Дата _______________

Практичне заняття. «Соціалістичне змагання. Ізотівський рух. Стахановський рух». Розвиток навичок роботи з різними історичними джерелами.

Мета: розглянути труднощі й особли­вості індустріалізації; від­мітити, що в ході індустріалізації було досягнуто великих зрушень, які, однак, не супроводжувалися істотним зростанням матеріального добро­буту людей; ознайомити учнів з поняттям «стаханівський рух», особистістю Стаханова, дати уявлення про завдання цього руху,  охарактеризувати його наслідки  в житті минулої епохи і порівняти  з сучасністю, розвивати навички критичного мислення учнів; виховувати у школярів навички позитивного розв'язання суперечливих питань; удосконалювати в учнів уміння оцінювати історичні події і процеси, спонукати клас до участі в обговоренні матеріалу уро­ку; закріплювати в учнів навички аналітичного підхо­ду до статистичного матеріалу як джерела знані.

Основні поняття: соціалістичне змагання; стахановський рух; Ізотівський рух, моральні стимули; матеріальні стимули.

Основні дати: 9 травня 1929 р.— ЦК ВКП(б) при­ймає постанову «Про соціалістичне змагання фабрик і заводів»; 31 серпня 1935 р.— рекорд О.Стаханова.

Тип уроку: практичне заняття.

Обладнання: документи, мультимедійна презентація, аудіо-, відео-, фотоматеріали, підручник.

--------------------------   ХІД УРОКУ   -----------------------------

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

ІІ. ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ

П л а н

1. «Соціалістичне змагання».
2. Ізотівський рух.
3. Стаханівський рух.

Виникнення масового соціалістичного змагання.

Якщо вивчати історію індустріалізації по газетах, в око впадають численні патріотичні починання робітників та інженерно-технічних працівників у виробничому змаганні, спрямованому на дострокове виконання першої п'ятирічки, самопожертва тисяч і тисяч ентузіастів, які відмовляли собі в необхідному щоб найшвидше побудувати економічний фундамент соціалізму.

Технічні зрушення, якими супроводжувався розвиток промисловості вимагали прискорення підготовки кадрів кваліфікованих робітників. Щоб не уповільнити темпів, було прийнято рішення готувати кадри безпосередньо на виробництві. Звичайно, ця прискореність приводила до частих випадків поломок устаткування і аварій на підприємствах, погіршення якості продукції. Отже, треба було не тільки швидко та якісно оволодівати новою технікою, устаткуванням та новими прийомами роботи.

16 січня 1929 р. В. В. Куйбишев підписав наказ про сприяння роботі ударних бригад. Цей наказ по ВСНХ і статтю його голови «Ближче до соціалістичного будівництва» наступного дня опублікувала «Комсомольська правда». Високо оцінюючи діяльність ще нечисленних ударників Ленінграда, Москви, Уралу і Донбасу.

У останній декаді січня з конкретними пропозиціями про організацію широкого виробничого змагання виступили головні радянські газети «Правда», «Робоча газета», «Торгово-промислова газета», «Комсомольська правда». Водночас конкретні пропозиції редакції центральної комсомольської газети свідчили про те, що соціалістичне змагання розглядалося як чергова господарська кампанія: пропонувалася організувати місячник підготування до нього і закінчити його до 1 жовтня 1929 р. (тобто до кінця господарського року).

На призив організувати соціалістичне змагання першими відгукнулися металурги Уралу, шахтарі Кузбасу і Донбасу. 29 січня 1929 р. відбулася нарада профспілкового активу Щербиновского рудоуправління, на якому обговорювалися шляхи реалізації постанови ЦК ВКП(б) «Про задачі вугільної промисловості Донбасу», прийнятого 17 січня. У резолюції наради підкреслювалася необхідність розгорнути соціалістичне змагання між шахтами рудника й організувати на кожній із них ударні бригади. Обговоривши її, збори гірників рудоуправління, що відбулося двома днями пізніше, підтримало цю ідею. Гірники двох шахт «Північної» і «Центральної» підписали перший у країні договір на змагання, у якому фіксувалися конкретні зобов'язання. Змагання шахтарів охопило всю кам'яновугільну промисловість СРСР. До кінця лютого 1929 р. у ньому брали участь сотні тисяч чоловік.

У 1933 р. було оголошено про дострокове виконання плану першої п'ятирічки. Цей рік стали вважати першим у другій п'ятирічці (1933— 1937). На нову п'ятирічку були заплановані менш на­пружені темпи приросту про­мислової продукції. Це по­м'якшило народногоспо­дарські диспропорції. З дру­гої половини 1935 р. було ви­рішено скасувати граничну межу в заробітках. Запровад­жувалося правило: скільки виробив, стільки й заробив. Перехід від карткової систе­ми розподілу до вільного про­дажу продовольчих товарів через магазини створив мож­ливість витрачати додатково зароблені гроші.

Після цього залишалося тільки організувати почин і розпочати кампанію з пропа­ганди рекордів. 1930-ті роки були роками надзвичай­ного трудового ентузіазму.

Вірш В.Маяковського «Рассказ Хренова о Кузнецстрое и о людях Кузнецка»

По небу тучи бегают, дождями сумрак сжат, 
под старою телегою рабочие лежат. 
И слышит шепот гордый вода и под и над? 
"Через четыре года здесь будет город-сад! " 
Темно свинцовоночие, и дождик толст, как жгут, 
сидят в грязи рабочие, сидят, лучину жгут. 
Сливеют губы с холода, но губы шепчут в лад: 
"Через четыре года здесь будет город-сад! " 
Свела промозглость корчею - неважный мокр уют, 
сидят впотьмах рабочие, подмокший хлеб жуют. 
Но шепот громче голода - он кроет капель спад: 
"Через четыре года здесь будет город-сад! " 
Я знаю - город будет, я знаю - саду цвесть, 
когда такие люди в стране в советской есть! 

• Чому такі вірші могли виникнути тільки в СРСР?

Ніхто до СРСР не на­магався будувати життя, маючи піднесення не від заробітків, не від статків, а від вогнів, що ма­нять у кінці тунелю, де всім буде добре і вільно, але до яких треба спочатку дійти, треба пожертву­вати всім і нічого не бажати. Ніде, окрім СРСР, не було людей, які могли б повірити цьому, отже ніде не було поетів, які могли б написати такі рядки.

Матеріальні стимули були замінені моральними, політико-ідеологічними.

У ніч з 30 на 31 серпня виб­ійник шахти «Центральна-Ірміне» О.Стаханов за допомо­гою двох помічників-кріпильників, імена яких для історії так і залишилися невідомими, видобув 102 тонни вугілля при нормі 7 т, розрахованій тільки на вибійника.

Робота з документами.

«Перші промені сонця визолочували краплини поту на чорному від вугільного пилу обличчі героя, який, хвилюючись від бурхливих оплесків друзів, зніяковіло і втомлено посміхався білозубою посмішкою. Разом зі Стахановим, що всю ніч майже не випускав з рук відбійного молотка, працювали кріпильники Щеголєв та Калінін (тривалий час їх імена були свідомо забуті в СРСР ), а також парторг шахти, власне ініціатор почину Костянтин Петров, що особисто допомагав відгортати нарубане вугілля і водночас протоколював хід експерименту. Отже, була бригада, а почин назвали іменем одного, хай і найголовнішого її члена».

Олексій Стаханов розповідав про цю історичну ніч: «Молоток грав у руках, глибоко врізаючись у пласт і відвалюючи брили вугілля. Новим у моїй роботі був розподіл праці: я майже повні шість годин рубав, а двоє кріпильників за мною укріплювали. Це вирішило успіх. Норма була перевершена у 14 разів!.. Наш рух був підготовлений усією попередньою роботою партії по розвитку соціалістичного змагання і являв собою його новий етап».

У лютому 1936 р. М.Ізотов на шахті «Кочегарка» вирубав 607 т вугілля. Слідом за Стахановим почали штурм ре­кордів інші робітники.

У всіх процесах, події та явища нашої історії виявлялася діяльність людей, хто так чи інакше впливали на її хід, чиї долі виявилися нерозривно пов'язаними із загальною долею нашої Батьківщини. Одним з таких людей був А.Г. Стаханов - засновник масового руху новаторів, яке за короткий час охопило всі галузі промисловості, транспорт, будівництво, сільське господарство, і розповсюдилося по всьому Радянському Союзу. Стахановський рух означає організацію праці по-новому, раціоналізацію технологічних процесів, правильний розподіл праці у виробництві, звільнення кваліфікованих робітників від другорядної підготовчої роботи, кращу організацію робочого місця, забезпечення швидкого зростання продуктивності праці, забезпечення значного зростання заробітної плати робітників і службовців.

Реконструйовані підприє­мства та новобудови потре­бували робітничих кадрів, здатних працювати з новою технікою. Але на робочі місця приходили вихідці із села, які пройшли лише че­рез короткострокові курси. Вони часто псували машини, випускали браковану про­дукцію. Тому було вирішено організувати кампанію підготовки кваліфікованих кадрів у формі самодіяльно­го робітничого руху за ово­лодіння новою технікою. Газета «Правда» опублікува­ла статтю вибійника горлівської шахти «Кочегарка» М.Ізотова, у якій він розпо­відав, як навчив своєї професії десятьох робітників. Так почав ширитися ізотовський рух.

Ізотівський рух

Реконструйовані підприє­мства та новобудови потре­бували робітничих кадрів, здатних працювати з новою технікою. Але на робочі місця приходили вихідці із села, які пройшли лише че­рез короткострокові курси. Вони часто псували машини, випускали браковану про­дукцію. Тому було вирішено організувати кампанію підготовки кваліфікованих кадрів у формі самодіяльно­го робітничого руху за ово­лодіння новою технікою. Газета «Правда» опублікува­ла статтю вибійника горлівської шахти «Кочегарка» М.Ізотова, у якій він розпо­відав, як навчив своєї професії десятьох робітників. Так почав ширитися ізотівський рух.

Вибійник шахти "Кочегарка" М. Ізотов ділився до­свідом роботи з новачками на шефських засадах (без оплати). Йдучи аналогіч­ним шляхом вдалося за короткий час підготувати сотні тисяч кваліфікованих робітників.

1932 року застосував пневматичний відбійний молоток, виступив з ініціативою передачі досвіду молодим робітникам. 1933 року організував на шахті ділянку-школу («ізотовську школу») підвищення кваліфікації молодих вибійників шляхом виробітку інструктажу на робочому місці. У вересні 1935 році підтримав почин О. Стаханова і видобув за 6 годин 240 т вугілля (понад 30 змінних норм).

Робота з документами.

Документ 1. З листа М.Ізотова «Як я працюю»

Я працюю 10 років вибій­ником на одній з найбільших шахт Донбасу — на Горлівській шахті № 1. Кілька років поспіль я пере­виконую всі завдання і зараз щоденно даю 400—500% нор­ми. У нас 6-годинний робо­чий день, але багато вибій­ників фактично лише 3—4 години працюють у забої. Я ж сиджу в забої в середньому 5 годин. На прихід і повернен­ня з уступу я витрачаю не більше години. Я намагаюсь ущільнити свій робочий день, не витрачати час, дорогий для мене і для держави. Коли на нашій шахті й на всіх шах­тах кожний вибійник по­вністю використає свій робо­чий час... наша країна отри­має додаткові тисячі тонн вугілля.  (Правда. 1932. 6 травня)

• Про що розповідає публі­кація? Яким чином були досяг­нуті трудові успіхи М.Ізотова?
• Як ви думаєте, у чому мета появи цієї статті в цент­ральній газеті СРСР?

Документ 2. Газетне повідомлення Всесоюзний трудовий рекорд вибійника Олексія Стаханова

«Кадіївський вибійник шахти «Центральна-Ірміне» тов. Стаханов, на відзначення 21-ї річниці Міжнародного юнацького дня, встановив новий всесоюзний рекорд продуктивності праці на відбійному молотку. За 6-годинну зміну Стаханов дав 102 тонни вугілля, що становить 10 відсотків добового видобутку шахти [...].

Тов. Стаханов обігнав неперевершених до цього часу майстрів відбійного молотка Гришина, Свиридова, Мурашка».

Джерело: газета «Правда», 2 вересня 1935 року.

Довідка. Газета «Правда» — щоденна загальнополітична газета, орган ЦК КПРС. Уперше вийшла у 1912 році в Петербурзі. Повідомлення про рекорд Олексія Стаханова надру­коване в газеті «Правда», що була офіційним органом ЦК ВКП(б). Автор невідомий, але інфор­мацію про його прізвище та посаду можна отримати, оскільки знаємо назву газети, дату її виходу.

Документ 3. Шкільний підручник про стаханівський рух

«На Україні серед виробничників зародився новаторський рух, на­званий за ім'ям одного з його зачинателів стахановським. Він виник на шахті «Центральна-Ірміне» (Кадіївка), Тут, у результаті впровадження нової організації технологічного процесу, вночі проти 31 серпня 1935 року вибійник Олексій Стаханов вирубав за зміну 102 тонни вугілля, перевершивши звичайну норму в 14,5 рази. Почин Стаханова підхопили інші робітники [...].

Стахановський рух був зумовлений ліквідацією в нашій країні ек­сплуатації, поліпшенням становища трудящих, впровадженням нової техніки й досягненнями вітчизняної науки».

Джерело: Лось Ф., Спицький В. Історія Української РСР. — К.: Рад. шк, 1968. — С. 111—12.

Довідка. Лось Федір (професор), Спицький Василь — автори пер­шого повоєнного підручника з історії Української РСР, який вийшов у 1968 році як пробний. Фрагмент шкільного підручника, цитата з параграфа. Автори — Федір Лось (професор) та Василь Спицький. Оцінка історичної події радянськими істориками другої половини 60-х років XX ст.

Документ 4. Олексій Стаханов про свій рекорд

«Мені довелося добре подумати над тим, що треба зробити для підвищення продуктивності праці, для повного використання усієї техніки. Адже Донбас за останні роки озброєно дуже великою кількістю машин і механізмів. Адже наш відбійний молоток радянського вироб­ництва працює дуже добре — треба тільки буде його завантажити.

Наближався Міжнародний юнацький день, і мені захотілося оз­наменувати цей день рекордом у галузі підвищення продуктивності праці. Треба сказати, що ще задовго до цього дня на шахті разом із парторгами тт. Петровим і Дюкановим думали над тим, як би розбити пута норм, дати вибійникам розійтись, примусити молоток працювати повну зміну. І ось на шахті вирішили: пустити вибійника на всю лаву. Наприкінці серпня до мене на квартиру прийшли: парторг шахти і начальник дільниці й запропонували мені спуститися в лаву. Я з великою охотою прийняв цю пропозицію і в ніч на 31 серпня пішов рубати. Разом зі мною спустилися два кріпильники, начальник дільниці тов. Машуров, парторг шахти тов. Петров і редактор багатотиражки тов. Михайлов [...].

У лаві я почав зарубку з верхнього уступу. Спершу робив підбійку, потім рубав прошарок, який ішов знизу вгору, одночасно знімав верхню частину пласта і зверху вниз знімав земник. Такі операції я проробив в усіх 8 уступах, засікаючи в кожному з них куток. Слідом за мною стали до роботи два кріпильники. Працювали ми напружено, але час минув непомітно. Я проробив 5 годин 45 хвилин. Поміряли, і виявилось, що я зігнав усю лаву і нарубав 102 т».

Джерело: Стаханов О. Мій метод. — К., 1935. — С. 6—7.

Довідка. Стаханов Олексій Григорович (1905/1906—1977 рр.) — один із зачинателів масового руху новаторів, Герой Соціалістичної Праці (1970), член КПРС з 1936 р., депутат Верховної Ради СРСР 1937—1946 рр. Спогади О. Стаханова про власні здобутки, написані ним у рік встановлення рекорду. Очевидно, що автором цих спогадів є не лише Стаханов. Якщо врахувати, що він був селянином (про це пише його донька) і не мав відповідної освіти, то, ймовірно, цитовані спогади — результат партійного замовлення, яке виконувала особа (явно не Стаханов), що знала, як створюються подібні літературні твори. Зверніть увагу на те, як О. Стаханов у своїх спогадах описує пе­редумови рекорду, причини власного вчинку, як він вихваляє радянський відбійний молоток тощо.

Документ 5. Сучасні українські історики про рекорд О. Стаханова

«Рекорд організували на Кадіївській шахті «Центральна-Ірміне». У ніч на 31 серпня 1935 р. молодий робітник О. Стаханов застосував прогресивний метод роботи, заснований на поділі виробничих операцій між вибійником і кріпильником. Це дало змогу вирубати за зміну 102 т вугілля, тобто в 14,5 рази більше за норму. Однак насправді переви­щення норми було п'ятикратним, оскільки лаву кріпили два робітники, які час від часу змінювалися (історія не зберегла їхніх прізвищ). Неза­баром розпропагований рекорд перекрили інші вибійники. В лютому 1936 р. абсолютний рекорд на шахті «Кочегарка» поставив М.Ізотов: за допомогою 12 кріпильників він вирубав 607 т вугілля».

Джерело: Котляр М., Кульчицький С. Шляхами віків: Довідник з історії України. — К.: Україна, 1993. — С. 216.

Довідка. Котляр Микола, Кульчицький Станіслав — сучасні ук­раїнські історики, доктори історичних наук, досліджують історію України міжвоєнного періоду. Фрагмент науково-публіцистичного твору. Авто­ри — Микола Котляр, Станіслав Кульчицький — сучасні українські історики, доктори історичних наук. Оцінка події сучасними українськими істориками, які починали свою діяльність у часи існування СРСР і продовжили її після проголошення незалежності України (1991 р.).

Документ 6. Із інтерв'ю з донькою Олексія Стаханова Віолетою Стахановою

«Знаменитий стахановський рекорд з'явився з ініціативи парторга шахти Костянтина Петрова. На початку 1935 року шахта «Централь­на-Ірміне», яка до цього була передовою, «закульгала на обидві ноги». З тресту погрожували зробити оргвисновки. В міськкомі дивувалися: «Що ж ви, хлопці, в боргах, почин якийсь би придумали». У серпні 1935 року парторг шахти запропонував Олексію Стаханову відзначити свято Міжнародного юнацького дня виробничим рекордом.

Запитання: Чому на роль передовика вибрали Олексія?

— Один був людиною похилого віку, інший — добре працював, але й добре випивав, третій був не досить охайним у побуті, четвер­тий — політично безграмотним. [...] Ідеально за всіма параметрами підійшли батько й Мирон Дюканов. Обидва були ініціативними, моло­дими, статурними, з необхідною біографією: росіяни, із селян. Усе вирішила бесіда парторга з кандидатами сам на сам. У вихідний день 30 серпня о 10 годині вечора гірняки опустилися в шахту. Внизу їх уже очікував начальник дільниці й редактор місцевої багатотиражки. Стаханов самостійно рубав вугілля відбійним молот­ком, який у ті роки вважали чудом технічного прогресу. За ним, щоб запобігти обвалу, зміцнювали сосновими колодами стелю шахти два робітники-кріпильники. Парторг Петров сам особисто підсвічував лампою вибій. Унизу, на штреці, чергували коногони, які, за спогадами очевидців, отримали авансом по пляшці горілки. За зміну — 5 годин 45 хвилин Олексій видав 102 т вугілля при нормі 7 т.  Батько ніколи не приховував, що в лаві в ніч з 30 на 31 серпня з ним були кріпильники Тихон Борисенко й Гаврило Щоголєв. [...] У 1936 році Стаханова прийняли в партію без проходження канди­датського стажу».

Джерело: Московский комсомолец в Украине. — 2003. — № 32. — 6—13 августа.

Довідка. Віолета Стаханова — донька Олексія Стаханова. Спогади доньки О. Стаханова — Віолети у вигляді інтерв'ю кореспонденту сучасної російської газети. Автори — журналіст газети та донька О. Стаханова Віолета.

Документ 7. З книги радянського історика Д. Волкогонова «Тріумф і трагедія»

 «30-ті роки ...були і роками небаченого ен­тузіазму, подвижництва, масового трудового героїзму. Нам зараз часом важко уявити, як мільйони людей, часто маючи мінімум не­обхідного для нормального життя, вірили, що вони справді творці комуністичного майбутнього, що від їхньої самовідданості залежать не тільки 'їхні долі, а й долі світо­вого пролетаріату».

Джерело: Д Волкогонов «Тріумф і трагедія»

Завдання1

• Прочитайте уважно документи і з'ясуйте коли вони з'явилися. Як за цими документами можна відстежити вплив часу на їх появу та зміст?
• Визначте, з яким документом маєте справу. Що це за документ? Хто автори документів? Що про них відомо?
• Охарактеризуйте документи за такими ознаками: а) які з них є первинними, а які вторинними; б) які з документів є упередженими (створювалися спеціально), а які — ні.
• З'ясуйте, якому з документів можна довіряти і чому.

• Відшукайте в документах спільну інформацію, в якій відсутня будь-яка оцінка і яку можна характеризувати як історичний факт. За­пишіть цю інформацію одним або кількома реченнями.

Аналіз документів.

Особливістю документів 2—4 є те, що вони створювалися за радянських часів, в роки, коли ідеологічний контроль у суспільстві здійснювала комуніс­тична партія СРСР. У них свідомо не подано всієї інформації про сам «рекорд». Подія оцінюється у світлі значення соціалістичних змагань, які сприяють розбудові радянського суспільства, помітно впливають на поліпшення життя народу.

Документи 5—6 укладені після розпаду СРСР, в них відстежується вплив часу і ті зміни в оцінках історичних фактів та подій, які відбулися після краху комуністичної ідеології.

Робота з відеодокументами.

Завдання. Проаналізувати відеофрагмент «Стаханов. Кінохроніка» та художній фільм «Светлый путь».

• Що ви відчуваєте, коли дивитеся цей фільм?
• Які люди, події, предмети представлені у фільмі?
• Що б ви виділили як саме основне в цьому фільмі?
• Подумайте, як зроблено фільм - наприклад, чи використовує автор якісь візуальні метафори чи символи?

Робота з фотодокументами.

Завдання. Проаналізувати фотодокументи «Герой CCCP А.Стаханов», «Гірники спускаються в шахту. 1934 р.», «Шахтар А. Г. Стаханов ділиться досвідом роботи».

• Опишіть, що ви бачите на фотографії.
• Які об'єкти відображені на фотографії? Які з них, на вашу думку, автор хотів виділити? Чому?
• Що роблять люди, представлені на фотографії?
• Зверніть особливу увагу, якщо люди, зображені на фото, спеціально приймають позу. Подумайте, чому саме в цьому місці і саме в цей час з'явилася людина з фотоапаратом?
• Яку максимальну інформацію можна отримати, розглядаючи фотографію? На які питання фотографія не може відповісти? Яка інформація відсутня?

Робота з аудіфрагментами.

Завдання. Проаналізувати представлені пісні 30-х років

• «Марш шахтёров 30 гг.»
• «Марш энтузиастов»
• «Стахановское плем’я».

• Якою була тематика пісень в період проведення індустріалізації?
• Поміркуйте, із якою метою створювалося джерело, чи можна довіряти наведеній у ньому інформації.
• Що ви відчуваєте, коли слухаєте ці пісні? А що повинні були відчувати люди в той час?

Робота з плакатами, художніми творами.

Завдання. Проаналізувати плакат «Стахановцы! Шире фронт!», «Да здравствует племя героев-стахановцев!» та картина А. Мурзаєва «Рекорд Стаханова».

• Визначити подію, якій присвячений плакат.
• Визначити, за чиїм політичним замовленням він був виготовлений і для якої аудиторії.
• Проаналізувати персонажі і символи плаката.
• Звернути увагу, які фігури, об'єкти винесені на передній план і що віднесено на задній план.
• Проаналізувати, які фігури і об'єкти зображені великими і маленькими і чому.
• Сформулювати повідомлення, яке плакат був покликаний донести до своєї аудиторії.

Рекорд Стаханова був незабаром перекритий його послідовниками. Стаханівський рух, підтриманий і очолений Комуністичною партією, за короткий час охопив всі галузі промисловості, транспорт, будівництво, сільське господарство і розповсюдився по всьому Радянському Союзу. Зачинателями Стаханівського руху були:

• П. Н. Ангеліна, М. С. Демченко, М.Гнатенко - в сільському господарстві.
• А. Х. Бусигін - в автомобільній промисловості.
• М. М. Мазай - в металургії.
• П. Ф. Кривонос і К. П. Корольова - на залізничному транспорті.
• І. М. Кавчук - у вугільній промисловості.
• Н. С. Сметанін - у взуттєвій промисловості.
• Є. В. та М. І. Виноградова - в текстильній промисловості.
• Б. Іхлас - в гірничорудній промисловості.
• І.І.Гудів - у верстатобудівній промисловості.
• В.С. Мусінскій - в лісовій промисловості.

Поширення стаханівського руху

14-17 листопада 1935 відбулася Перша Всесоюзна нарада стахановців в Кремлі, яка підкреслила видатну роль Стаханівського руху в соціалістичному будівництві. У грудні 1935 пленум ЦК ВКП (б) спеціально обговорював питання розвитку промисловості і транспорту у зв'язку зі Стахановським рухом. У резолюції пленуму підкреслено: «Стахановський рух означає організацію праці по-новому, раціоналізацію технологічних процесів, правильний розподіл праці у виробництві, звільнення кваліфікованих робітників від другорядної підготовчої роботи, кращу організацію робочого місця, забезпечення швидкого зростання продуктивності праці, забезпечення значного зростання заробітної плати робітників і службовців».

У 1936 проводилися стахановські п'ятиденки, декади, місячники в масштабі цілих підприємств. Створювалися стахановські бригади, ділянки, цехи, що досягали стійкої високої колективної виробітку. Розгортання Стаханівського руху сприяло значному зростанню продуктивності праці. Так, якщо за роки 1-ї п'ятирічки (1929-1932) продуктивність праці в промисловості СРСР зросла на 41%, то за роки 2-ї п'ятирічки (1933-1937) на 82%. З новою силою творча ініціатива новаторів проявилася 5 роки Великої Вітчизняної війни 1941-1945. Використовувалися такі стахановські методи, як багатоверстатне обслуговування, суміщення професій, швидкісна технологія виробництва та будівництва.

Стахановцям належала ініціатива руху "двохсотенників" (дві норми і більше за зміну), а потім "тисячників" (1000 % норми), створення "фронтових бригад".

Підсумки стахановського руху

Справа в тому, що застосування стахановських методів у вугільних шахтах призвело до значного скорочення забійників (наприклад, в шахті самого Стаханова їх кількість скоротилася з 36 до 24). Хоча їм і не загрожує безробіття, але частина з них перекладена на підсобну роботу кріпильника, значно гірше оплачувану.

Існує думка, що сталінське керівництво ставить стахановців в дуже привілейоване положення не тільки з метою заохочення до підняття продуктивності праці, а й свідомо сприяє диференціації робітничого класу, з політичною метою - спиратися на хоча й більш вузьку, але і більш надійну базу: робочу аристократію. Посилюється диференціація в робочому класі, виділення з нього привілейованої верхівки, робітничої аристократії, надзвичайно загострюють внутрішні антагонізми у робітничому класі. Не дивно, тому, що стаханівський рух робочої масою зустрінута вороже. Цього не в змозі приховати і радянська преса.

Стахановський рух дозволило в багатьох випадках поліпшити стан справ на виробництві. Проте в ході кампанії виникло і чимало проблем. Керівництво країни вирішило, що новий рух свідчить про можливість чергового «великого стрибка» - різкого одночасного підвищення продуктивності праці. На підприємствах почали вимагати, щоб досягнення окремих робітників-маяків перетворювалися на норму для цілих колективів. Підхльостування «суцільний стахановізації» породила масову штурмівщину і дезорганізацію, погоню за рекордами на шкоду якості роботи, а в ряді випадків - розвал виробництва. Відтак ще одна хвиля репресій прокотилася по країні.

«Стахановізація» проникала в усі сфери життя країни, нерідко приймаючи самі дикі форми.

Красномовним прикладом цього може служити наказ наркома внутрішніх справ Киргизької РСР «Про результати соцзмагання 3-го і 4-го відділів УГБ НКВД республіки за лютий 1938» 1, в якому, зокрема, говорилося: «4-й відділ у півтора рази перевищив у порівнянні з 3-м відділом число арештів за місяць і викрив шпигунів, учасників контрреволюційних організацій на 13 осіб більше, ніж-3-й відділ ... однак 3-й відділ передав 20 справ на Воєнколегію та 11 справ на спецколлегію, чого не має 4-й відділ, зате 4-й відділ перевищив кількість закінчених його апаратом справ (не рахуючи периферії), розглянутих трійкою, майже на сто чоловік »( Известия ЦК КПРС. 1989. № 5. С.74-75). Сталін оголосив також, що подальший розвиток руху залежить від рішучості боротьби з ворогами. Їх шукали всюди: і серед робітників, і, особливо, серед інженерно-технічних працівників. Приводом для переслідування могло стати необережне слово на адресу стахановців, виробничі неполадки, невиконання плану.

Про погляді Політбюро на стаханівський рух можна судити з такого вислову Жданова 5 квітня 1936 на конференції стахановців Ленінграда: «Ми повинні ... твердо пам'ятати вказівку нашого вождя, який казав, що ми повинні стаханівський рух розвивати вшир ... з іншого боку, як казав товариш Сталін, давати легенько в зуби всім тим, хто стане на шляху стахановського руху».

Стахановський рух серйозно матеріально заохочувалося преміями і пропагувалося Всесоюзної Комуністичної партією як новий етап соціалістичного змагання і форма підвищення продуктивності праці.

Чи можливий стаханівський рух в сучасній Україні?

На початку серпня цього року забійник шахти “Новодзержинська” на Донеччині Сергій Шемук нарубав за зміну 170 тонн вугілля, чим перевищив рекорд свого знаменитого колеги Олексія Стаханова на 68 тонн. Шемуку вдалося за зміну перевиконати завдання для всієї ділянки, де зазвичай працюють близько 20 гірників. Допомагали гірникові виконати такий обсяг роботи забійники Андрій Кочетков та Андрій Прудніков, які здійснювали операції з кріплення і прибирання вугілля в лаві. Сергій Шемук — наймолодший заслужений шахтар України. У нагороду за трудову перемогу сучасні “стахановці” отримали грошові премії, а Сергій Шемук — ще й автомобіль!

IV. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВИХ ЗНАНЬ І ВМІНЬ УЧНІВ

Бесіда.

• В чому полягала суть сталінської індустріалізації?

• Коли і за яких обставин почався рух за «трудові рекор­ди»?
• Якими були конкретні ре­зультати промислового будів­ництва в Україні?

VI. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1. Напишіть власний текст до шкільного підручника про стахановський рух у 30-ті роки XX ст. Обсяг — 1 абзац, не більше 6 речень. При укладанні тексту опишіть історичну подію, використовуючи для цього лише ту інформацію, яка не підлягає сумніву і наявна в усіх докумен­тах. В останній частині фрагмента подайте свій коментар щодо різних оцінок цієї події.