Практичне застосування інтерактивних методів і прийомів навчання на уроках української мови та літератури

Практичне застосування  інтерактивних методів і прийомів  навчання на уроках української мови й літератури

     Я працюю за такими принципами організації інтерактивного уроку:

 якщо застосовую поділ класу на групи, то

- на початку уроку об’єдную дітей в групи зі змінним, залежно від характеру завдання, складом учасників;

- можу запропонувати  кожній групі визначити лідера (але це не обов’язково);

- намагаюся ставити проблемні завдання з метою підвищення активності учнів, спонукаю їх замислюватися над матеріалом, з яким вони працюють, дивитися на факти під різними, навіть несподіваними кутами зору;

- для обговорення обираю проблему, важливу для учнів, для їхнього сучасного життя;

- обов’язково  роблю опору на учнівський досвід і мінімум базових знань з вивченої теми;

- під час обговорення спонукаю учнів створювати оригінальні власні версії, підштовхую їх до самостійності;

-  враховую й оцінюю індивідуальний внесок кожного учня;

- дбаю про те, щоб діти на уроці мали почуття розкутості, створюю сприятливий фон для засвоєння знань, формування вмінь і навичок, розкриття здібностей кожного.

Звичайно, структура моїх уроків має свою специфіку в залежності від типу уроку, теми, а також від індивідуального бачення мною шляхів виконання поставлених на занятті завдань. Важливо з перших хвилин уроку створити атмосферу зацікавленості, що стане запорукою активної та успішної подальшої роботи дітей. Вважаю, що ознакою інноваційного методу навчання є його орієнтація на збудження інтересу до набуття знань.

На мою думку, різні методи і прийоми інтерактивного навчання    доцільно використовувати на певних етапах уроку. Наприклад, на етапі актуалізації опорних знань найчастіше я використовую такі методи і прийоми як  «лови помилку», роботу в парах, вікторини «так – ні». Вони підвищують активність учнів, покращують якість їхніх знань.

При перевірці домашнього завдання  застосовую групову роботу, роботу в малих групах, диференційовано–групову. Особливо доцільне використання цих форм робіт, коли учні мали випереджувальні завдання, що носили диференційований характер. Також пропоную учням такі прийоми як «мікрофон», «незакінчене речення», анкетування. Визначені прийоми роботи допомагають виховувати взаємоконтроль, співпрацю, товариськість..

На етапі мотивації навчальної діяльності прийом «очікуваний результат» дає можливість учням самостійно визначити цілі уроку й свої власні. Це сприяє вихованню самостійності, логічного мислення.

Під час вивчення нового матеріалу найбільш часто застосовую технології колективного та колективно–групового навчання. Серед них «навчаючи – навчаюсь», «мозковий штурм», дискусія, метод «Прес», рольова гра, «стоп–кадр». «Мозковий штурм» - прийом розв’язання творчої проблеми. Намагаюсь проводити «мозковий штурм» у швидкому темпі, підтримувати будь–яку ідею з метою заохочення, не висловлювати суджень щодо тієї чи іншої думки. Наприкінці обговорення обов’язково роблю підсумок. Ефективному розвитку учнівської фантазії, уяви на уроках літератури сприяє прийом емпатії. Учні прагнуть уявити себе на місці об’єкта, що досліджується, «увійти в образ». Діти із задоволенням «перевтілюються» в героїв, розповідають від їх імені про себе та інших героїв твору, відповідають на запитання. Після рольової гри проходить обговорення. Підводиться підсумок. Ці технології підвищують інтерес до навчання, зацікавлюють кожного , розвивають дослідницькі здібності, кмітливість, виховують відповідальність, навчають володіти своїми емоціями, виступати перед аудиторією.

Під час підбиття підсумків уроку та оцінювання учні вчаться себе оцінювати, коректно реагувати на зауваження  . Застосування таких технологій дає реальну картину рівня засвоєного учнем матеріалу, виховує в учнів віру в свої можливості.

Визначаючи домашні завдання, враховую, що вони мають носити диференційований характер, тому повинні ставитися перед певними групами. Крім того, обдаровані діти отримують індивідуальні завдання.

Головною умовою ефективності уроку є використання таких методичних підходів, які передбачають позицію учня як активного співтворця уроку. Практика свідчить, що саме інтерактивні методи та прийоми – інтенсивніші, змістовніші, ефективніші за традиційні.