Практичні поради корекції поведінки дітей з ООП дошкільного віку

Практичні поради корекції поведінки дітей з ООП дошкільного віку

 «Під поведінкою розуміють визначеним чином організовану діяльність, яка здійснює зв'язок організму з навколишнім середовищем» 

С. Л. Рубінштейн

Поведінка базується на:

• мотиві;
• меті;
• причині.

Поведінка, яку дитина демонструє неодноразово, завжди має мету або виконує функцію. У деструктивної поведінки завжди є мотив. Без розуміння мотиву втручання в поведінку може бути неефективним.

Поведінка має 4 функції:

1. Уникнення вимог
2. Привернення уваги
3. Досягнення бажаного
4. Аутостимуляція (сенсорна стимуляція).

Уникнення тиску і неприємних ситуацій

Часто причина певної поведінки полягає в тому, що людина хоче уникнути ситуації. Наприклад, дитина може проявляти агресію, бо не хоче отримувати навчальні завдання, а інша дитина може завдати собі шкоди, щоб її не змушували йти гратися з іншими дітьми.

Привернення уваги

Дитина може демонструвати ту чи іншу поведінку, щоб отримати реакцію інших людей. Наприклад, поведінка дитини може бути спрямована на те, щоб дорослі подивились на неї, погралися з нею, обійняли її або навіть насварили, бо іноді негативна увага  краща, ніж повна її відсутність.

 Досягнення бажаного

Мета деяких видів поведінки в тому, щоб дитина могла отримати бажаний предмет або доступ до бажаного заняття. Наприклад, дитина кричить і плаче, поки батьки не куплять їй нову іграшку.

Сенсорна стимуляція

Функція деяких видів поведінки пов’язана не із зовнішніми факторами, а із внутрішніми, і така поведінка приносить фізіологічне задоволення, є «самостимулювальною». Функція такої поведінки – досягнення приємних відчуттів (розгойдування назад-вперед) або ж зменшення неприємних відчуттів (потерти забите коліно). В обох випадках діти не намагаються отримати увагу, як і не намагаються уникнути чогось.

Прийоми корекції поведінки

Небажана поведінка, мета якої – привернення уваги, дратує найбільше. Є кілька методів, за допомогою яких можна зменшити таку поведінку.

Заплановане ігнорування. Коли ми вчимо дитину привертати увагу, можна й ігнорувати небажану поведінку. Проте іноді поведінку занадто небезпечно ігнорувати (завдання собі шкоди), або вона заважає іншим людям (дитина розкидає предмети під час заняття). Якщо ігнорувати поведінку неможливо, варто відволікти увагу дитини.

Необумовлена увага. У рамках цього методу увагу приділяють регулярно відповідно до графіка або тоді, коли дитина не вдається до небажаної поведінки. Ключ до успіху в правильно вибраному часовому інтервалі. Проаналізуйте поведінку дитини та подивіться, як часто відбувається той чи інший прояв. Виберіть інтервал коротший, ніж середній між випадками небажаної поведінки. Якщо приблизний інтервал між випадками – 5 хвилин, то вам доведеться приділяти дитині увагу кожні 4 хвилини.

Тайм-аут. Може бути покаранням за поведінку, мета якої – привернення уваги. Це не означає, що дитину ставлять в куток або виставляють у коридор, просто вона якийсь час проводить без сторонньої уваги. Цей період може бути зовсім коротким. Якщо увага є сильним заохоченням, то таке втручання спрацює дуже швидко. Тайм-аут не можна переривати, поки небажана поведінка триває.

Блокування реакції. Деякі види поведінки для отримання уваги занадто небезпечні, щоб їх ігнорувати, зокрема поведінка, яка може заподіяти шкоду дитині, наприклад, биття головою або кусання .У такому випадку можна фізично блокувати реакцію без контакту очима і мовчки.

Економія жетонів (балів). Це система зміни поведінки, коли за бажану поведінку дають символічні жетони або бали, які можна обміняти на бажання. Це прекрасний спосіб працювати над навичками в групі,а також розвивати бажані реакції.

НЕ ДОПОМАГАЄ ПІД ЧАС ПОВЕДІНКИ,

МЕТА ЯКОЇ ПРИВЕРНЕННЯ УВАГИ:

1. ЗАУВАЖЕННЯ
2. ПОГРОЗИ
3. КРИКИ

Метод «Рахунок і прохання». Скажіть дитині припинити або скажіть їй «тихіше» і починайте рахувати. Можна рахувати вголос або на пальцях. Зазвичай рахують до 10. Якщо проблемна поведінка продовжується під час рахунку, починайте рахувати знову, але не більше 3 разів (у дитини є тільки три можливості заспокоїтись). Якщо дитина втікає/йде, припиняйте рахувати. Якщо ви завершили рахувати і у дитини не було під час рахунку проблемної поведінки, підкажіть їй, як прийнятно попросити усно, жестами або дотиком. Обов`язково заохочуйте дитину, наприклад, дайте бажаний предмет у відповідь на правильну комунікацію.

Метод «Піти і вирватись». Скажіть «ні», і якщо дитина прийме таку відповідь, підтримайте її або похваліть. Якщо почалася проблемна поведінка, відійдіть від дитини. Не намагайтеся переключити дитину на іншу діяльність. Повертайтеся тільки в тому випадку, якщо потрібно убезпечити дитину або цілісність речей, але при цьому не розмовляйте і намагайтеся не дивитися на дитину. Знову йдіть від неї. Якщо дитина починає хапати або тягнути вас, зупиніть її і займіться своїми справами. Якщо проблемна поведінка припинилась на хвилину, повертайтесь. Скажіть «ні» і якщо дитина приймає «ні», підтримайте її. Якщо почалася проблемна поведінка, дайте дитині інструкцію про співпрацю. Наприклад: «Збери іграшки». Щойно дитина виконала інструкцію про співпрацю, ви можете її заохотити. Якщо проблемна поведінка продовжується, будьте готові її ігнорувати (пам’ятайте, що ви ігноруєте поведінку, а не дитину). Намагайтеся не нагороджувати небажану поведінку, наприклад, відійдіть, якщо дитина не припиняє плакати.

Методи корекції

Перепочинок. Дитині варто давати регулярні необумовлені перерви, незалежно від того, що вона робить. Або ви можете використовувати візуальний таймер, щоб дитина бачила, коли вона зможе піти на перерву. Діти можуть просто не вміти попросити про перерву. Ви можете використати усну підказку («Ти можеш сказати: «Я хочу на перерву»). Діти, які не вміють говорити, можуть використовувати картку «перерва». Коли починаєте використовувати цей метод, надавайте перепочинок, коли вона просить. Важливо спочатку відпрацювати  цю навичку і тільки згодом починати обмежувати її.

Спрощення завдань. Можливо, завдання занадто складні для дитини? Спробуйте зробити їх простішими і поступово ускладнюйте.

Скорочення часу занять. Нехай дитина займається менше часу до перерви. Ви можете зробити заняття частішими і просто коротшими!

Надавайте завдання повільніше. Бажання використати кожну хвилину заняття і зробити всі вправи не завжди втілюється.

Дозвольте дитині вибирати завдання або порядок їх виконання. Це дуже проста і ефективна стратегія – запитайте у дитини, що вона хоче виконати і дайте їй вибрати завдання. Або попросіть її вибрати порядок виконання завдання.

Зниження вимог. Деякі діти уникають будь-яких вимог. Їм буває важко виконувати чужі вказівки. З такими дітьми краще починати з маленьких завдань. Поступовий процес – гарний спосіб навчити виконання всіх завдань повністю. Це дуже ефективний підхід для дітей з великою кількістю видів проблемної поведінки.

Легко, легко, легко, важко. Починайте з декількох простих завдань, а потім давайте складніші завдання. Наприклад, для дитини, якій складно імітувати слова, ви швидко говорите «Покажи очі, поплескай в долоні, (кладете руки на голову), скажи «Привіт». Дитина так захоплюється виконанням простих прохань, що автоматично може виконати і складне завдання.

Перерви за виконання роботи. Давайте перепочинок за виконання певних завдань.

Візуальна підтримка, яка підказує обсяг роботи. Дієвий метод – показати дитині, скільки завдань потрібно зробити, за допомогою розкладу або візуальних підказок

«Надкорекція». За використання цього методу дитині потрібно докладати зусиль, щоб усунути шкоду від своєї небажаної поведінки.

Блокування реакції/рука в руці.

Отже, крім всіх цих методів, дуже важливо стежити за тим, щоб проблемна поведінка дитини не призводила до того, що вона звільняється від роботи. Потрібно постійно слідкувати за тим, що за таку поведінку не можна отримати перерву.

Дослідження доводять, що найефективніший спосіб змінити поведінку дитини з ООП на краще – це не покарання або звертання уваги на небажану поведінку і помилки, а підтримка позитивної поведінки і сильних сторін дитини. Важливо щоб дитина відчула гордість за свої досягнення й особисту відповідальність, а також зрозуміла, чого від неї очікують у різних ситуаціях. Це зменшить тривожність і роздратування, які часто призводять до небажаної поведінки.                                                                                                                                                                                                                                                               

Позитивні стратегії

•                                                         Прислухайтеся до дитини
•                                                         Серйозно ставтеся до страхів і переживань дитини
•                                                         Продемонструйте дитині, що ви від неї очікуєте
•                                                         Акцентуйте увагу на успіхах.