Казка «Про друзів, або про те, як з'явився комп'ютер»
Давним-давно в одному маленькому містечку, в підвалі старого покинутого будинку жила маленька мишка з довгим, немов дріт, хвостом. Спала вона, де доведеться, харчувалася тим, що знайде на сусідньому звалищі. Ось одного дня вранці, зголоднівши, вона знову попрямувала на звалище у пошуках кружечка сиру.. Раптом чує мишка дивні звуки: неначе хтось зубами клацає.. Злякалася мишка, запищала, хотіла втекти, та чує: «Не бійся мене, мишка». Підкралася і бачить: лежить на купі сміття стара друкарська машинка і кнопками клацає. Служила машинка вірою і правдою багато років одній письменниці. Але одного дня машинка надрукувала не ту букву, і хазяйка викинула її, купивши собі нову машинку. Розповіла вона мишці свою історію. Пошкодувала мишка машинку і покликала до себе додому. Поки йшли додому, побачили маленький телевізор. Він розповів їм історію, схожу на історію друкарської машинки, про те, як колишній господар викинув його після покупки нового телевізора.. Вирішили друзі довести своїм господарям, що і старі речі ще можуть згодитися. Ми повинні стати відомими!
Я умію друкувати тексти!
А я можу показувати їх на своєму екрані!
Добре, а я буду вами керувати і допомагати! Друзі вирішили придумати собі нові імена.
Друкарську машинку назвали КЛАВІАТУРОЮ.
Телевізор став називатися МОНІТОРОМ А мишка вирішила залишитися МИШКОЮ А всі разом вони стали називатися «КОМП'ЮТЕРОМ».
Письменниця і колишній господар телевізора незабаром дізналися про новий винахід, який придбав світову популярність. Сьогодні про існування комп'ютерів знає кожен, але не всі здогадуються, що їх появі ми зобов'язані старій друкарській машинці, бувалому телевізору і верткому звірові з довгим, немов дріт, хвостом — мишці.