Практичний семінар для лідерів учнівського самоврядування
Тема. Лідерство - запорука успіху.
Мета: виявлення та удосконалення лідерських здібностей учнів.
Завдання:
- розширення знань про лідерство;
- поглиблення знання учнями самих себе, своїх психологічних особливостей, усвідомлення своїх думок, зміцнення позитивних якостей особистості, набуття навичок адекватної поведінки в певних соціальних ситуаціях;
- розвиток організаторських та комунікативних здібностей;
- розвиток вміння встановлювати та розвивати соціальне партнерство як запорука розвитку громадянського суспільства;
- формування стратегії дій лідерів з перенесення здобутих знань і навичок на актив та весь колектив класу.
Вікова категорія: лідери учнівського самоврядування 8-11 класів загальноосвітніх шкіл Барвінківського району.
План проведення семінару
І. Організаційний блок
1. Реєстрація учасників семінару.
2. Ознайомлення з планом роботи.
3. Продовження знайомства. Гра-розминка «Асоціації». Вправа «Я пишаюсь собою, коли...».
4. Повторення правил роботи в групі.
5. Очікування учасників «Квітка очікувань».
ІІ. Теоретичний блок.
1. Інформаційне повідомлення «Основи ефективного лідерства».
Пономаренко М.І., методист РМК
2. Колективне складання портрету лідера.
Пономаренко М.І., методист РМК
3. Інформаційне повідомлення «Лідер – організатор однолітків».
Педенко Л.М., методист БТДЮ
4. Напрямки роботи органів учнівського самоврядування.
5. Планування роботи органів учнівського самоврядування.
Пономаренко М.І., методист РМК
6.Організація роботи з молодшими школярами.
Педенко Л.М., методист БТДЮ
ІІІ. Практичний блок.
1. Розвиток практичних навичок. Складання плану роботи та презентація його по групах.
2.Тренінг на розвиток комунікативних здібностей «Запровадження змін».
3. Ігри, які можна провести з однолітками.
ІV. Майстер – клас «Скарбничка корисних справ»
1. Презентація книги «Герої не вмирають»
Методист районної бібліотеки С.О.Григоренко
2.Зустріч із краєзнавцем, журналістом, поетом В.І.Мандрикою.
3. Відвідування виставки колажів «Наше місто і нам в ньому жити» В.І.Мандрики у краєзнавчому музеї.
V. Підсумково-узагальнюючий блок.
1. Рефлексія «Піраміда».
2. Процедура прощання «Нам сьогодні вже щастить..».
Хід семінару
І. Організаційний блок.
1. Повідомлення теми та плану проведення семінару.
2. Продовження знайомства.
Гра-розминка «Асоціації».
Діти по черзі називають своє ім’я та символ, на який вони схожі. Наприклад, я - Олена, я схожа на веселку, тому що буваю різною, як сім її кольорів, я – Інна, схожа на сонце, тому що люблю дарувати друзям тепло і т.д.
Вправа «Я пишаюсь собою, коли...».
Тренер: Висловлюйтеся по колу, починаючи зі слів «Я пишаюся…», при цьому називайте будь-яку подію свого життя, яка є вашим власним досягненням (може, і невеличким) або називайте свою лідерську якість. Наприклад: «Я пишаюся собою, коли допомагаю іншим», «А я люблю організовувати різноманітні заходи, і цим я пишаюсь» і т.д.
3. Повторення правил роботи в групах.
Учасники повторюють правила роботи в групах, які були прийняті на попередньому занятті.
4. Очікування учасників. Вправа «Квітка очікувань».
Ведучий роздає учасникам різнокольорові пелюстки, пропонує на них написати свої очікування від заняття та приклеїти на плакат під назвою «Я чекаю від заняття...»
ІІ. Теоретичний блок.
1. Інформаційне повідомлення «Основи ефективного лідерства».
Найвищою цінністю на Землі є людина. Виховання людини, формування особистості є невід’ємною складовою ідеології і культури суспільства. Розбудова української держави ставить на порядок денний надзвичайно важливе і невідкладне завдання – виховання справжнього патріота рідної землі із сформованою громадянською компетентністю.
Як же виховати справжнього громадянина нашої країни? Яку виховну модель створити для формування в дітях ключових компетентностей, щоб вона могла реалізуватись через різні форми виховних заходів? Тільки через формування демократичного світогляду, здорового способу життя, через відродження національних традицій, через пропаганду духовних надбань українського народу, через заходи, спрямовані на зміцнення української родини та виховання любові до рідної землі.
Кожне покоління прокладає свій шлях в житті. І якщо дорослі можуть жити по інерції, то діти наділені психологією пошуку і цілеспрямованості зробити те, що до них нікому не вдавалося.
У теперішній час важлива роль належить дитячим та молодіжним організаціям, які створюються з метою захисту прав дітей та юнацтва, забезпечення виконання їх обовязків, а також сприяють творчому розвитку особистості учня, формування ініціативи, громадської компетентності.
Існування дитячої організації - це саме те, що потрібно дітям. Життя в організації дає дітям можливість повірити в свої сили.
Знаходячись в організації, серед однодумців, дитина прагне бути активним виконавцем, діяти ради колективу. Та під впливом колективного мислення дитина починає розуміти свої прагнення, свої вчинки, місце в суспільстві. Такі життєві ігри дітей виробляють необхідні навички соціальної взаємодії, вміння відстоювати свої права, співвідносити особисті інтереси з суспільними.
Суспільство прагне ще й до того, щоб заповнити соціальний час і простір життя дітей (дозвілля) за межами навчальних закладів з метою оволодіння цінностями культури. Кожна новостворена організація повинна формувати у дитини патріотизм, розвивати здібності, а також готувати дітей до дорослого життя.
Молодіжне середовище – унікальний соціум, у якому зосереджені потужний творчий потенціал, енергія і завзяття, безліч інтересів і вподобань учнів, їхнє прагнення до самоствердження як особистості.
Сьогодення потребує від молоді уміння приймати самостійні відповідальні рішення та долати життєві перепони, активізувати їхній потенціал для самореалізації та самоствердження в різних сферах життя.
Бажання молодих людей якомога швидше подорослішати породжує низку різноманітних проблем, які вони ще не готові правильно вирішувати. Саме тому їм необхідно допомогти не лише знайти знання, а й набути вмінь жити у непростих соціально-економічних умовах, усвідомити свою цінність як самодостатньої особистості.
Молодь стоїть перед вибором між двома формами життя: пасивного (коли хтось за людину робить вибір і приймає рішення, коли вона діє під впливом зовнішніх обставин) й активного (коли людина сама свідомо вирішує, як їй жити і діяти у сучасному світі).
Вибравши пасивну форму життя молодь росте споживачами суспільних благ, не здійснюючи для цього над собою ніяких зусиль. На першому місці для них є апатія, байдужість, що стає їх звичним станом. І тому у них формується переконання, що інші люди повинні нести відповідальність за їхнє життя.
Така байдужа молодь – це велика втрата як для суспільства так і для кожної особи, бо вони втрачають повноцінне життя, обмежують свої можливості зростання та самореалізації.
Сучасне життя вимагає від теперішньої молоді енергії, ініціативи, активності, небайдужості. Молодь завжди переполнена ідеями, на рівні з дорослими вона може вирішувати багато проблем, життя ставить молодь в такі рамки, де треба вміти орієнтуватися в існуючій ситуації, розуміти свою роль та місце в суспільстві та впливати на процеси, що відбуваються. Вони повинні вміти організувати соціально-корисну діяльність для досягнення життєвого успіху. Молодь повинна вміти використовувати свій власний досвід, свої знання у вирішенні складних життєвих і професійних завдань, вміння переконувати і вести за собою людей, обєднувати і направляти їх досвід на досягнення поставлених цілей. Тому і виникає необхідність готувати таких енергійних і активних людей ще зі школи, які могли б самостійно вирішувати як щоденні, так і масштабні громадські завдання. Науку - «управляти суспільством» - наша молодь вивчає на практиці: бере участь у самоврядуванні.
Учнівське самоврядування – це форма активності учнів, яка є способом життя і є прикладом творчої самореалізації особистості. Завдяки самоврядуванню учні беруть участь в різноплановій, різноманітній і змістовній роботі навчального закладу.
Ми можемо сформувати в дітей ті якості, які потім у дорослому житті допоможуть їм стати гідними громадянами демократичного суспільства.
Тому педагогічні працівники повинні створити таку модель учнівського самоврядування, яка дасть ефективність в процесі виховання. А ефективність взаємодії педагогів та учнів залежить від того, наскільки учні набувають умінь і навичок організаторів будь - якої діяльності, наскільки вміють організуватися, наскільки вміють зайняти активну позицію, наскільки в них буде сформована соціальна активність і відповідальність.
Роль вчителів в дитячому самоврядуванні є досить значною. Вони, насамперед, мають утвердити вихованців як організаторів і відповідальних за якість життя колективу.
На першому етапі під час організації творчих справ педагогічний працівник є керівником, а його основне завдання – виявлення інтересів і здібностей вихованців. Спільні справи мають грунтуватися на принципі добровільності і з урахуванням індивідуальних можливостей.
На другому етапі вчитель та учні разом створюють творчі групи за інтересами і педагог виступає в ролі організатора.
На третьому етапі учні, здобувши певні вміння і навички, вже можуть самостійно виконувати заплановане, а педагог відіграє роль консультанта.
Учнівське самоврядування – це комплекс заходів, що використовується в навчально-виховному процесі в системі заохочення та навчання школярів.
Воно потрібно для того, щоб розширити уявлення молоді про демократичні норми життя суспільства, виховувати почуття господаря, організаторських здібностей; відповідальності за спільну справу; формувати активну позицію кожного члена в колективі; розвивати ініціативність, самостійність, працездатність, творчість, критичне мислення, вміння аналізувати, вирішувати конфлікти, ефективність спілкуватися, підбивати підсумки колективних справ.
Велику роль у дитячому самоврядуванні відіграють теплі взаємовідношення між педагогами, дітьми та батьками. Характерними рисами їх спілкування є стриманість і простота, почуття гумору, відсутність найменшої нервозності, показної суворості та панібратства.
Завдяки самоврядуванню між членами організації відбувається обмін індивідуальними властивостями, розвиваються вміння об’єднувати свою мету з метою інших і рухатися не лише в бажаному, а й у потрібному напрямку. Діти оволодівають вмінням планувати та організовувати роботу будь-якого дитячого колективу, самостійно складати сценарії, проекти заходів, розподіляти доручення в колективі однолітків, співпрацювати з ішими організаціями.
Тому завдяки самоврядуванню у дітей формуються вміння у сфері самопізнання, самоактуалізації, самовираження, самоствердження, самовиховання, самореалізації.
2. Колективне складання портрету лідера.
Учні продовжують роботу над виявленням якостей справжнього лідера.Учням пропонується великий ватман із назвою «Портрет лідера». Кожен отримує фліп-чарт, на якому потрібно написати одну якість лідера, яка, на вашу думку, є основною для такої особистості. Кожен по черзі клеїть свій листок та «озвучує» його. Тоді поряд вивішується «Портрет лідера» з написами:
1. Впевнений в собі;
2. Вольовий;
3. Ініціативний;
4. Наполегливий, вміє розумно ризикувати;
5. Добре пристосовується до різних ситуацій;
6. Надійний, тримає слово;
7. Витривалий;
8. Відповідальний;
9. Оптимістичний;
10. Самокритичний.
Тренер: Порівняйте ваші відповіді з тими, які узагальнені з науково-методичної літератури. В чому вони збігаються? Яка різниця? Чому?
3. Інформаційне повідомлення «Лідер - організатор однолітків».
Життя людини – це чарівна подорож, яка має багато пригод і тому вимагає від людини не тільки здоров’я, знань і навичок, але ще і витримки, вимогливості до себе.
Головним в подорожі є сама людина. Тому збереження людського в людині, її природного початку, її неповторності й унікальності необхідно вважати найголовнішим завданням.
Будь-якій людині, яка потрапила у бурхливе море, в дрімучий ліс, в безкраю пустиню завжди знадобиться компас, якщо вона захоче вибрати вірну дорогу і не збитися зі шляху. Коли ж людина береться вести по складній дорозі інших, їй необхідно знати не тільки напрямок, їй знадобляться знання того, як повести за собою, як зробити так, щоб вони тобі повірили, як організувати їх.
Підлітковий вік якраз той період, коли з’являється необхідність визначення свого місця в житті, коли необхідно навчитися оцінювати свої можливості і ставити життєві цілі.
Психологічна готовність до самовизначення передбачає формування у підлітків певних психологічних механізмів, які забезпечують у майбутньому активне творче життя, формування особистої цілеспрямованості, можливість легко знайти своє місце в житті та досягти успіху.
Колектив, команда – вищий рівень розвитку групи, коли в неї є спільна мета діяльності, єдність, порозуміння, прагнення допомагати іншим.
Існує безліч розвиваючих ігор, які допомагають підліткам. Особливо тим, хто відчуває труднощі у навчання, в спілкуванні, під час вираження своїх думок.
Рольова гра – це метод навчання, при якому виконуючи ролі в завданнях, уявлених ситуаціях діти набувають певних знань, вмінь і відпрацьовують необхідні навички.
Рольова гра проводиться для того, щоб:
- визначити ставлення до зазначених тем;
- отримати власний досвід у вирішенні певних проблем;
- сформувати свідому позицію щодо обговорюваної ситуації;
- напрацювати навички безпечної, відповідальної поведінки.
Ігри використовують:
- для зняття втоми;
- для підвищення активності та ініціативи;
- для розвитку особистої свободи;
- для укріплення взаємовідносин один до одного, розвитку дружби та взаємодопомоги у групі.
Ігри мають різну форму проведення:
- круглий стіл (інтелектуальні конкурси);
- командна гра (під час походів);
- естафети (під час спортивних змагань);
- концерт (з залою глядачів);
- хвилина відпочинку( під час перерв між заняттями).
Наприклад, гра для зняття втоми:
Вправа «Черепашка».
За принципом: «Роби як я».
- Уявіть, що ви черепашка, яка гріється на сонці. Сядьте зручно, розслабтесь, уявіть палюче сонце, шум моря, пісок на дотик…. Раптом, черепашка почула якийсь підозрілий звук і сховалась в панцир, потім виглянула шию, глянула ліворуч, глянула праворуч, придивилась, прислухалась – здалося і знову розслабилась. Повторити кілька разів.
Гра «Крокодил» cпрямована на розслаблення і на зняття напруги, а також на розвиток невербальної комунікації. Одному з учасників називають слово, а він повинен показати це слово мовою міміки і жестів іншим учасникам, які повинні вгадати це слово.
4. Напрямки роботи органів учнівського самоврядування.
Робота органів учнівського самоврядування будується за такими напрямками:
Центр з питань захисту прав дитини
Мета: виховувати висококультурну особистість, навчати ввічливо ставитися
один до одного в колективі, поважати старших, прищеплювати почуття відповідальності за однолітків.
Зміст роботи:
- організовує та проводить лекції із правової культури.
Центр з питань інформації
Мета: поширювати інформацію про діяльність лідерів через засоби масової інформації, виховувати правову культуру та політичну грамотність учнів.
Зміст роботи:
Центр з питань культурно-масових заходів
Мета: навчити учнів змістовно проводити вільний час, привчити самостійно організовувати різноманітні виховні заходи на високому рівні, проводити свята, екскурсії, конкурси та розважальні програми.
Зміст роботи:
Центр з питань екології
Мета: сформувати в учнів любов до навколишнього середовища, бережливо ставитися до усього живого, без якого неможлива нормальна життєдіяльність людини.
Зміст роботи:
Центр з питань милосердя
Мета: виховувати в учнів здатність співчувати, почуття гуманності та
людяності; навчати надавати допомогу тим, хто її потребує; уміння робити добро.
Зміст роботи:
Центр з питань спорту та туризму
Мета: залучити учнів до активної участі у районних спортивних заходах, пропагувати здоровий спосіб життя, зацікавити учнів роботою спортивних секцій.
Зміст роботи:
5. Планування роботи органів учнівського самоврядування.
Мета: навчити планувати роботу колективу; ознайомити учасників з призначенням, видами і прийомами планування; виховувати відповідальність за взяті зобов’язання; розвивати пам’ять, мислення, уяву.
Планування - це процес вироблення плану.
Одні люди ретельно планують своє майбутнє, інші – імпровізують. Кожен з варіантів має свої плюси й мінуси. Наприклад, ретельно плануючи завтрашній день, не можна врахувати всіх змін, тому можна зіткнутися з непередбаченими обставинами. З іншої сторони, сподіваючись на вільний хід подій, ми вчимося імпровізувати, але часто забуваємо про важливі речі. Плануючи ж свою діяльність ми встигаємо більше зробити. Отже оптимальним будемо вважати варіант коли спланувавши свою роботу, залишаємо незначне місце для імпровізації.
Які ж є види планування?
- За строками (оперативне, короткотермінове, довготермінове і стратегічне).
- За можливостями (людські, матеріальні, фінансові ресурси).
- За способом (планування зверху до низу і знизу вверх).
Мозковий штурм «Яка послідовність планування?»
Учасникам необхідно запропонувати алгоритм планування.
- Аналіз планування з минулого періоду (що вдалося зробити, а що ні);
- Пошук нових заходів (з досвіду інших навчальних закладів та організацій):
- Створення нових власних заходів (на основі вже відомих).
- Складання плану роботи (включаючи знайдені та створені заходи).
Які бувають заходи?
6. Організація роботи з молодшими школярами.
Гра - це вільна, самостійна діяльність, що здійснюється за особливою ініціативою дитини, де значною мірою реалізується бажання виявити свій задум, по-своєму діяти, змінювати реальне життя. Гра вільна від обов'язків перед дорослими. Вона являє собою своєрідний прояв самодіяльності та самостійності. Воля і самостійність дитини виявляється у виборі гри чи її змісту; у добровільності об'єднання з кимось для гри; у вільному входженні в гру і виході з неї.
Одна з особливостей гри - наявність творчої основи. Вона завжди пов'язана з ініціативою, вигадкою, кмітливістю. У цьому процесі активно працює уява дитини, емоції, почуття. Прояви ініціативи і творчості різноманітні. В одних іграх творчість пов'язана з побудовою сюжету і вибором змісту, ролі, в інших виявляється у виборі способів дії, в їх варіативності (хованки, ігри у доміно, м'яч, тощо). Багато ігор вимагають уміння погоджувати дії партнерів, виходячи з цього, швидко змінювати тактику своєї поведінки чи способи дій (рольові, рухливі ігри). Зараз ми покажемо декілька ігор, які можна запропонувати молодшим школярам на перервах, у літніх таборах, на спортивних майданчиках. (Учасники беруть активну участь в іграх).
1. «Слухай музику». Діти вільно рухаються в групі під спокійну музику. Коли ведучий вимкне музику, діти приймають відповідну позу на 10-20 секунд.
Ведучий говорить слово «лелеки»:
1 - положення «лелеки» (дитина стоїть на одній нозі);
Ведучий каже слово «жаби»:
2 - положення «жаби» (присісти, п'яти разом, руки між ногами на підлозі);
3 - діти відновлюють ходу.
Під час ходи діти повинні вільно рухатися, не заважаючи один одному.
2. «Передай по колу». Діти - у колі. Передають один одному (жестами) гарячу картоплю, холодну бурульку, що тане в руках, метелика, повітряну кульку і т.п. Після гри діти обирають дитину, яка показувала рухи краще всіх.
3. «Стрибки у річку». Ведучий: - У річку гоп! – всі стрибають вперед. - У річку гоп! – всі стоять на місці. Хто стрибнув, той вибуває з гри. Гра продовжується до останнього гравця. Ведучий має право хитрувати.
4. «Вудочка». Гравці шикуються у коло на відстані 1 м один від одного. У центрі кола стоїть ведучий з вудкою - шнуром довжиною 3-4 м, до кінця якого привязана торбинка з піском масою 150-200г. Ведучий починає крутити шнур з торбинкою так, щоб вона переміщувалась по довжині утвореного гравцями кола. Гравці при наближенні до них торбинки підстрибують так, щоб вона встигла просковзнути місце їх майбутнього приземлення. Той хто не зміг уникнути мішечка або шнура - замінює ведучого. Виграє той, хто жодного разу не зачепив вудку.
ІV. Практичний блок
1. Розвиток практичних навичок. Складання плану роботи і презентація його по групах.
Кожна група складає план роботи на один місяць, користуючись поданими матеріалами, і презентує його як єдино вірний.
Діти підводять підсумки, визначають кращий варіант та аналізують помилки.
2. Тренінг на розвиток комунікативних здібностей «Запровадження змін».
Тренер роздає учасникам вирізані з картону руки. Діти повинні написати на одному боці руки, що б вони найбільше хотіли змінити в цьому світі. На іншому боці (на звороті) - що б вони могли змінити.Учасники діляться своїми думками про написане.
Тренер: - Скільки людей написали одне й те ж саме з обох боків руки. (Зазвичай зовсім мало хто або ніхто не пише одне й те саме.)
- Чому так мало людей вірять у те, що можна змінити бодай одну річ, яку вони найдужче хочуть змінити?
Однією з найважливіших рис лідерів є те, що вони вірять у можливість змін і вирішення проблем і мають сили робити ці зміни. Вони діють, щоб вирішувати проблеми, бо ці проблеми їх справді турбують. Наприклад, можливо, одна людина не може вирішити проблему СНІДу в світі, але вона може розпочати проект просвітницького характеру, щоб людей більше не вражала ця хвороба, або стати лікарем, щоб шукати ефективні ліки. Тренер кріпіть до плакату вислів «Лідер вірить у зміни, творить їх».
3. Ігри, які можна провести з однолітками.
Гра «Вислухай-поверни»
(передається певна інформація один одному на вухо, останній повторює всю інформацію, що отримав повністю, в голос, ведучий перевіряє чи вся інформація дійшла до останнього ігрока)
1. Що було легше: слухати чи передавати?
2. Чи повністю була відтворена інформація?
Гра «Хвіст дракона»
Завдання ведучого: перевести команду з одного острова на іншій, щоб не розірвати ланцюжок.
Гра «Павутина»
Цю гру можна використовувати для знайомства. Передаеться клубок ниток, хто його отримує – назіває своє ім’я, улюблене заняття, страву, настрій.
V. Майстер-клас «Скарбничка корисних справ»
1. Презентація книги «Герої не вмирають»
Методист районної бібліотеки С.О.Григоренко
2. Зустріч із краєзнавцем, журналістом, поетом В.І.Мандрикою.
3. Відвідування виставки колажів «Наше місто і нам в ньому жити» В.І.Мандрики у краєзнавчому музеї.
VІ. Підсумково-узагальнюючий блок.
1. Вправа «Піраміда»
Діти отримують намальовані цеглинки, пишуть на них те, що вони отримали на занятті – знання, емоції, поради... Завдання: побудувати піраміду із знань та позитивних емоцій. Діти говорять: «Сьогодні мені сподобалося наше заняття, тому що я...» та кріплять цеглинку.
2. Процедура прощання «Нам сьогодні вже щастить…»
Педагог-тренер пропонує групі стати в коло. Взявшись за руки, треба на прощання промовити декілька «чарівних» фраз:
«Нам сьогодні вже щастить!
Хай нам завтра пощастить!
Хай усім завжди щастить!»
Для посилення «чарівного» ефекту можна запропонувати дітям похлопати в долоні.