Права людини та права дитини в умовах збройного конфлікту.

Права людини та права дитини в умовах збройногоконфлікту.

Загальна відмова від насильства вимагає переконаності всього суспільства. Це питань не урядового, а державного рівня; це питання не тільки офіційних органів, а суспільства в цілому. Мобілізація, яка вкрай необхідна для забезпечення переходу від культури війни до культури миру, вимагає участі кожної людини. Для змін у світі необхідна участь всіх.

Міжнародні механізми захисту прав людини – це спеціалізовані міжнародні інструменти, організації та установи, які безпосередньо займаються захистом прав людини.

Міжнародне гуманітарне право (МГП) - це галузь міжнародного публічного права, яка застосовується під час збройних конфліктів з метою обмеження засобів та методів ведення воєнних дій.

Міжвідомча комісія МГП в Україні є дорадчим органом, що діє при Кабінеті Міністрів України, у сфері сприяння забезпеченню реалізації міжнародно-правових зобов’язань України у галузі міжнародного гуманітарного права та являє собою платформу для:виявлення основних практичних проблем в сфері гуманітарного права;визначення короткострокових та довгострокових пріоритетів;їх подальшої реалізації всіма відповідальними сторонами;дійснення моніторингу вирішення поставлених проблем та оцінка його ефективності

Війна жахлива завжди. Особливо коли вона у твоєму будинку, місті, державі. Але найжахливіше і таке, що не піддається усвідомленню та виправданню, — смерть дітей під час війни. З 24 лютого по 8 квітня в Україні лише внаслідок бойових дій загинуло 383 дітей і було поранено 742. І це далеко не остаточні дані. Смерть рідних, зруйновані будинки та школи, холод підвалів, страх обстрілів, самотність і сирітство стали новою жахливою реальністю для дітей усієї України. Збройні сили Росії знищили дитинство цілого покоління українців. Цьому немає ані виправдання, ані прощення. Як міжнародне право захищає дітей під час збройного конфлікту? Які воєнні злочини проти дітей вчиняє російська армія в Україні? Які механізми притягнення до відповідальності російських воєнних злочинців? Яким буде покарання винних у дитячих стражданнях?Права людини та права дитини в умовах збройного конфлікту

Захист дітей у міжнародному гуманітарному правіДіти як частина цивільного населення користуються загальним захистом, передбаченим Женевською конвенцією 1949 року про захист цивільного населення під час війни (ЖК ІV) та Додатковим протоколом до Женевських конвенцій1977 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (ДП І). Названі документи імперативно встановлюють заборони нападів на цивільних осіб, невибіркових нападів, а також використання зброї невибіркової дії. Всі вони були варварськи порушені Росією під час обстрілів Маріуполя, Києва, Харкова, Херсона, Чернігова та інших населених пунктів і спровокували численні жертви серед дітей. Такі дії кваліфікуються як воєнні злочини та злочини проти людяності і становлять частину державної політики Росії, що полягає в повному ігноруванні та недотриманні фундаментальних правил ведення війни.

Крім загального захисту цивільного населення, діти є окремою категорією, котра потребує особливого захисту від загроз і небезпек війни. Спеціальні норми міжнародного гуманітарного права стосовно захисту дітей під час міжнародного збройного конфлікту містяться у статті 77 ДП І, яка визначає, що діти користуються особливою повагою, їм забезпечуються захист і допомога, які потрібні з огляду на вік чи з будь-якої іншої причини, а також захист від будь-якого роду непристойних посягань.

Звичаєве міжнародне гуманітарне право, як і Конвенція ООН про права дитини, прямо вказують, що під час збройного конфлікту діти мають право на особливі повагу та захист. Окремі заборони стосуються залучення дітей до участі у збройному конфлікті. Серед них — заборони вербувати дітей до збройних сил та дозволяти дітям брати участь у бойових діях. Ці заборони містяться у Факультативному протоколі щодо участі дітей у збройних конфліктах від 2000 року, а також у Декларації про захист жінок і дітей під час надзвичайних ситуацій та збройних конфліктів від 1974 року.Імперативність і безальтернативність названих норм міжнародного права щодо захисту дітей під час збройних конфліктів не заважає Росії грубо порушувати їх. Вбивства та поранення дітей, руйнування шкіл і лікарень, відмова в доступі до гуманітарної допомоги, примусове переміщення цивільного населення, зокрема дітей, на територію РФ свідчать про тримання під прицілом дітей усієї України.

Які злочини проти дітей здійснює російська армія?Резолюція Ради Безпеки ООН 1261 (1999) визначає шість серйозних порушень проти дітей під час збройних конфліктів. Саме ці порушення є предметом Щорічної доповіді Генерального секретаря ООН «Діти та збройний конфлікт» і Щорічної доповіді Спеціального представника Генерального секретаря у справах дітей та збройних конфліктів. До них належать:1) вербування і використання дітей;2) убивства та каліцтва дітей;3) сексуальне насильство проти дітей;4) напади на школи, лікарні та захищених осіб, які пов’язані з ними;5) викрадення дітей;6) відмова в доступі дітей до гуманітарної допомоги.

Наразі є достатні підстави вважати, що військовослужбовці Росії вчиняють на території України як мінімум п’ять видів серйозних порушень міжнародного гуманітарного права: вбивства і каліцтва дітей, зґвалтування та інші форми сексуального насильства проти дітей, напади на школи, лікарні та захищених осіб, які пов’язані з ними, викрадення дітей і відмову в доступі до гуманітарної допомоги. Ці серйозні порушення міжнародного гуманітарного права є воєнними злочинами. Убивства і каліцтва дітей масово вчиняють військовослужбовці ЗС Росії на всій території України. Так, 24 лютого родина 56-річних Анни та Олега Федьків, їхньої невістки Ірини Федько та двох онуків, Софії й Івана, намагалася евакуюватися з села Веселе Херсонської області, яке захопили підрозділи ЗС РФ, до міста Нова Каховка. Уже на виїзді з села Веселе цивільний автомобіль з родиною був розстріляний підрозділами ЗС РФ зі стрілецької зброї. Вся родина, включно з шестилітньою дівчинкою та півторамісячним хлопчиком, загинула.

Напади на школи, лікарні та пов’язаних із ними захищених осіб — усталена практика військ РФ на території України. Так, 25 лютого підрозділи ЗС РФ реактивними системами залпового вогню «Град» і «Ураган» обстріляли цивільні об’єкти міста Охтирка (Сумська область), зокрема й дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) «Сонечко». Внаслідок обстрілу на місці загинуло три особи і 17, у тому числі троє дітей, отримали поранення різного ступеня тяжкості. Двоє поранених, зокрема одна дитина, померли того ж дня в лікарні. Ще одна дитина, семилітня Аліса, померла наступного дня. Лікарні та лікувальні заклади постійно піддаються нападам із боку російських військ. Агресор не зупиняється ні перед дитячим відділенням, ні перед пологовим будинком. Так, 9 березня підрозділи ЗС РФ завдали авіаційного удару по дитячій лікарні та пологовому будинку в Маріуполі, внаслідок якого три особи, зокрема одна дівчинка, загинули, 17 осіб отримали поранення різного ступеня тяжкості. Приміщення лікарні, дитяче і терапевтичне відділення були знищені.

Викрадення українських дітей Росією здійснюється у формі примусового переміщення. Так, 19 березня російські окупаційні війська незаконно вивезли на територію Російської Федерації 2389 дітей, які знаходилися в тимчасово окупованих районах Донецької та Луганської областей. Згаданий Маріуполь разом із Тростянцем, Волновахою, Бучею, Ірпенем стали свідками вчинення російськими військами ще одного серйозного порушення — відмови в доступі до гуманітарної допомоги. Сотні дітей у названих містах (і деяких інших) тривалий час перебували та (або) продовжують перебувати в холодних укриттях, позбавлені доступу до базових речей — води, їжі, теплого одягу, медичної допомоги. Жахливим підтвердженням зазначеного стала смерть від зневоднення шестилітньої дівчинки Тані в Маріуполі 8 березня. І це тільки один приклад із сотень і тисяч інших випадків смертей українських дітей, їх поранень, хвороб та страждань, спровокованих агресією Російської Федерації проти України.

Наразі всі злочини військовослужбовців Збройних сил РФ проти дітей ретельно фіксуються й документуються правоохоронними органами України, правозахисними організаціями та інституціями. Така діяльність забезпечує створення незаперечної доказової бази вчинення представниками Росії міжнародних злочинів проти дітей в Україні. Доказова база буде використана Офісом Прокурора МКС, правоохоронними органами України та іноземних держав для притягнення воєнних злочинців до кримінальної відповідальності.

Кримінальні провадження в Україні про воєнні злочини проти дітей. З 24 лютого 2022 року органи прокуратури активно фіксують факти вчинення воєнних злочинів проти дітей, більшість яких зареєстрована за статтею 438 Кримінального кодексу України (порушення законів та звичаїв війни, тобто вчинення воєнних злочинів). Згідно з даними ЄРДР на 8 квітня 2022 року, їх загальна кількість становить понад 300 кримінальних провадження. Документування воєнних злочинів проти дітей здійснюється у межах п’яти видів серйозних порушень, відзначених раніше у статті: вбивства і каліцтва дітей (заподіяння їм шкоди внаслідок обстрілів), сексуального насильства проти дітей, напади на школи, лікарні (їх руйнування і пошкодження) та захищених осіб, які пов’язані з ними, викрадення дітей (примусове переміщення) і відмова у доступі до гуманітарної допомоги (умисне перешкоджання безпечній евакуації).

Наразі розслідуються вбивства дітей та заподіяння їм шкоди внаслідок обстрілів із застосуванням будь-якої зброї та техніки як безпосередньо, так і шляхом пошкодження будівель, транспорту.Інформація щодо кількості потерпілих дітей щоранку публікується на офіційному сайті Офісу генерального прокурора, і ця цифра добігає майже 500 дітей, загиблих та поранених. Тобто щодня в Україні від зброї російських військ гине щонайменше чотири дитини, ще семеро дітей отримують поранення, які є небезпечними для їхніх життя та здоров’я і часто призводять до інвалідності. Найбільше дітей постраждало в Київській, Донецькій, Харківській, Чернігівській, Миколаївській, Луганській, Херсонській, Запорізькій, Житомирській, Сумській областях та в місті Києві.

Міжнародна кримінальна відповідальність вищого військового і політичного керівництва Росії за серйозні порушення міжнародного гуманітарного права (тобто за вчинення воєнних злочинів), зокрема і злочинів проти дітей, а також кримінальна відповідальність кожного російського військовослужбовця, котрий вчинив воєнний злочин, — це питання часу.

Захистимо нашу країну - захистимо наших дітей