"Правила батькіської поведінки в процесі організації навчання"

ПРАВИЛА БАТЬКІВСЬКОЇ ПОВЕДІНКИ

В ОРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАННЯ

1. Сприяйте дитячій автономності (самостійності). Чим більше Ви вимагаєте її (самостійності) в усіх сферах повсякденного життя, тим більше зможе ваша дитина працювати з почуттям відповідальності в шкільній сфері. Автономне (самостійне) навчання є тією ціллю, в напрямку якої ви маєте працювати, тому що самостійність є найважливішим елементом ефективного і тривалого процесу навчання. Хваліть свою дитину за самостійні дії, наприклад, за самостійне розпізнавання помилок.

2. Якщо Ваша дитина потребує допомоги, спонукайте її до того, щоб вона сама знайшла шляхи розв'язання. Допоможіть їй завдяки підказкам, таким як, наприклад, вказівка на довідники, знаходження правил, відгадування ребусів та інше, що може привести до шляхів розв'язання. Але не подавайте саме розв'язання. Не спонукайте свою дитину тільки до одного шляху розв'язання.

3. Дайте своїй дитині можливість перенести знання зі школи на домашній рівень і таким чином практично їх засвоїти.

4. Визнайте здобутки дитини. Надавайте перевагу похвалі (заохоченню), а не докорам. Похвалою та заохоченням Ви досягнете чогось набагато легше та краще, ніж ниттям, нагадуваннями і іншими покараннями.

5. При похвалі звертайте увагу на те, щоб не обмежувати П критикою («Дев'ять, звичайно, чудово, але без двох дурних помилок це могло б бути дванадцять»). Будьте обережними в обходженні із заохоченнями (винагородами) як визнанням здобутку (ефективності).

6. Не ставте перед своєю дитиною завищені вимоги. Не робіть їх строгішими ніж вимоги вчителів, наприклад, вимагаєте виконання додаткових завдань.

7.Будьте зразком у поведінці. Вимагайте від своєї дитини не більше, ніж від себе самого. Дитина, яка, наприклад, бачить своїх батьків, які читають, швидше й сама читатиме, ніж дитина, батьки якої часто сидять перед телевізором.

8.Говоріть, по можливості, якомога позитивніше про школу, вчителів та предмети. Вашій дитині досить того, що вона бореться зі своїми власними упередженими думками.

5. У різних віках це проявляється по-різному: від пригніченого стан і симуляції хвороби, до банальних пропусків і прогулів. Тут важливо розуміти, що на різних етапах і причини можуть відрізнятися, не можна сліпо порівнювати старшокласника і учня молодшої школи. У кількох статтях ми спробуємо розібратися, що стоїть за небажанням відвідувати навчальний заклад у учнів молодших, середніх і старших класів, як прищепити своїм дітям мотивацію до школи і навчання.

Не хочу йти в школу»: як це проявляється?

     Багато батьки краще всяких експертів знають, як проявляється небажання йти в школу у їх дитини. Для молодших класів поширені такі прояви:

 пригніченість вранці, ухиляння від занять під будь-яким приводом, падіння успішності, стомлюваність і зниження уваги;

 замкнутість, дратівливість, безініціативність, неврози;

 поганий апетит, спонтанні болі в животі і температура, загальне погіршення фізичного стану;

     «Важливо відзначити, що хворобливі симптоми можуть бути як симульованими, так і справжніми. Широко описані випадки, коли тривожність і переживання позначаються на фізичному здоров'ї навіть дорослої людини, що вже говорити про дітей.»

 дитина не може або не хоче говорити про свої успіхи, проблеми, про школу, про спілкування з однолітками;

 дитина інстинктивно уникає шкільного середовища, як і всього з нею пов'язаного (наприклад, домашнього завдання, підручників, зошитів, або навіть шкільної сумки).

      І хоча у будь-якої дитини трапляються дні, коли він хотів би «прокинутися післязавтра» (наприклад, напередодні відповідальної контрольної, або важливого заходу), але привід для занепокоєння – це системність і повторюваність тривожних симптомів.

      Особливо добре це помітно на контрасті з вихідними днями або канікулами, коли пригнічена дитина немов розквітає. В той момент, коли тиск необхідності йти в неприємну або тривожну середу спадає, спостерігається природне відновлення, а батьки з полегшенням кажуть: «Фух, моя дитина це перехворів, тепер все буде нормально…». На жаль, часто такий стан, що вже отримало назву «шкільний невроз», повертається разом з новим навчальним роком.

Адаптація до школи

      Однією з найпоширеніших проблем для молодших класів-період адаптації до школи. Початок шкільного життя це в 99 випадків з 100 стрес, з цим стикаються як вихованці престижних приватних шкіл, так і учні державних навчальних закладів. Діти звикають до нового розпорядку, Однокласникам і вчителям, самому навчальному процесу. В цьому випадку допомогти звикнути до нових реалій може спільна скоординована робота батьків, викладачів та шкільного психолога.

      Багато фахівців називають перший місяць – адаптаційним, коли діти тільки звикають до нових реалій. На практиці, місяця для адаптації вистачає далеко не всім, а у вітчизняних ЗОШ далеко не всі викладачі знають, як допомогти подолати «вступні труднощі».