ПРАВОСВІДОМІСТЬ ДІТЕЙ З ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ

ПРАВОСВІДОМІСТЬ ДІТЕЙ З ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ

 «школа зобов’язана гнучко відгукуватися на зміни

 в суспільстві і повинна сама стати

немов би суспільством в мініатюрі»

Георг Кершенштейнер

У грудні 2015 року Україна ратифікувала основні міжнародні документи у сфері забезпечення прав дітей згідно зі світовими стандартами освіти, соціального захисту та охорони здоров’я. Передусім йдеться про статтю 24 Конвенції ООН про права людей з інвалідністю, в якій визначено обов’язок держави щодо реалізації інклюзивної моделі освіти, тобто створення такого предметно-просторового спеціального середовища, яке б дало змогу всім дітям бути однаково рівними учасниками навчального процесу в єдиному освітньому просторі відповідно до їхніх особливостей, потреб та можливостей.

5 липня 2017 року президент України П. Порошенко підписав ухвалений 23 травня цього ж року закон «Про внесення змін до Закону України "Про освіту" щодо особливостей доступу осіб з особливими освітніми потребами до освітніх послуг». Відтепер українські діти з особливими освітніми потребами мають повне право здобувати освіту в усіх навчальних закладах, зокрема й безоплатно в державних та комунальних, незалежно від «встановлення інвалідності». Також для цих дітей передбачено можливість запровадження дистанційної та індивідуальної форм навчання, отримання психолого-педагогічної та корекційно-розвиткової допомоги, створення інклюзивних та спеціальних груп (класів) у загальноосвітніх навчальних закладах та «прилаштування» загальноосвітніх шкіл і класів під їхні потреби – тобто здійснення відповідних архітектурних перепланувань, наймання додаткових працівників (корекційних педагогів, психологів), адаптація навчальних планів і програм, методів та форми навчання, використання ресурсів спеціальної освіти, партнерство з громадою тощо.

Правосвідомість характеризується наслідуваністю. З покоління в покоління можуть передаватися ідеї, погляди, уявлення про права та обов’язки, про місце у суспільстві осіб з особливими потребами. Можливо сприйняття правових ідей, поглядів, вироблених іншими народами.

На нові законодавчі акти України в сфері запровадження інклюзії наклали відбиток законодавчі акти європейських держав.

Правосвідомість відіграє дуже важливу роль в механізмі правового регулювання суспільних відносин у цій сфері, в забезпеченні прав осіб з особливими потребами. Різні автори по-різному виділяють і аналізують функції правосвідомості в механізмі дії права. Можна вказати на такі основні функції правосвідомості - пізнавальна (гносеологічна), оцінна і регулятивна.

 Зміст правосвідомості зумовлено його оціночним характером. Воно визначає насамперед, якими мають бути діючі норми права, і з цією метою співвідносить їх з реально існуючими суспільними відносинами, інтересами особистості, її моральними уявленнями.

Далі правосвідомість встановлює, чи є діючі норми права належними нормами, тобто чи відповідають вони тим чи іншим вимогам та реаліям суспільства. І нарешті, воно виробляє певне ставлення до дотримання або недотримання діючих норм права. Результат оцінки суб'єктом своїх дій в подальшому виступає як мотив його поведінки. Правосвідомість втілює погляди, уявлення, переконання щодо суті та характеру правових інститутів в суспільстві.

Розвиток в Україні інклюзивної освіти, націленої на:

• залучення дітей з обмеженими можливостями в освітній процес;

• соціалізація дітей-інвалідів у сучасному суспільстві;

• створення активної поведінкової установки у дітей-інвалідів на впевнене позиціонування себе в сучасному суспільстві;

• вміння перетворювати свої недоліки в достоїнства;

• зміна ставлення сучасного суспільства до людей з обмеженими можливостями через вищевказане залучення дітей з обмеженими можливостями в наше суспільство, Потребує зміни у правосвідомості не лише викладачів, а й зміни у самих дітей. Зміни повинні бути направлені на розуміння іх прав, та обов’язків, на цілісне сприйняття себе як повноцінної ланки суспільства.

Концепція інклюзивної освіти відображає одну з головних демократичних ідей – усі діти є цінними й активними членами суспільства. Навчання в інклюзивних навчальних закладах є корисним, як для дітей з особливими освітніми потребами, так і для дітей з нормальним рівнем розвитку, членів суспільства в цілому. Інклюзивна освіта передбачає створення освітнього середовища, яке б відповідало потребам і можливостям кожної дитини, незалежно від особливостей її психофізичного розвитку.

Основний принцип інклюзії: у всіх випадках, коли це можливо, усі діти мають навчатися разом, незважаючи на певні труднощі чи відмінності, які існують між ними. Розкриття потенційних можливостей дітей з психофізичними порушеннями залежить не стільки від форм навчання (інтернатна чи інклюзивна), хоча вони й визначають різний ступінь соціальної адаптованості, скільки від гнучкості системи спеціальної освіти, рівня та діапазону наданих послуг, які задовольняють їхні потреби (раннє виявлення порушень, єдність діагностики і корекції розвитку, наступність дошкільного, шкільного і після шкільного змісту освіти тощо).

Основна ідея інклюзивної освіти – від інтегрування дитини до інтегрування у суспільство. Спільне навчання має не лише гарантувати право дитини з порушеннями розвитку не бути ізольованою від інших, а й забезпечити їй можливість відвідувати той заклад, який би вона відвідувала, коли б була здоровою. Основний принцип інклюзивного навчання — якомога менше зовнішньої і якнайбільше внутрішньої диференціації. Інклюзивна освіта як сучасна інноваційна тенденція нині широко обговорюється в наукових колах, педагогічною та громадською спільнотами.

Інклюзивна освіта направлена на забезпечення якісної освіти для всіх. Освітній заклад повинен представити комплекс різноманітних форм і методів для індивідуалізації навчального процесу з тією ціллю, щоби всі учасники достойно брали участь у ньому і приймали та розуміли цю участь. Для інклюзивного навчального закладу характерна мобільність в залежності від індивідуальних особливостей дитини, спрямованої на створення та підтримку можливостей реалізації здійснення якісної та пізнавальної та поведінкової діяльності кожного в навчанні і можливості бути успішними в цьому процесі.

Інклюзивна освіта – перший крок до визнання ціннісної значимості і поваги до особистості кожної дитини, прийняття її індивідуальності й неповторності, забезпечення її подальшого повноцінного та гідного життя в суспільстві.

          Сучасне громадянське суспільство неможливе без активного залучення всіх своїх членів у різні види діяльності, поваги прав і свобод кожної окремої людини, забезпечення необхідних гарантій безпеки, свободи і рівноправності.

Підготувала провідний юристконсульт КЗ «МУК» ЗОР         О. О. Ходоніна