(матеріали для батьківських зборів)
ЗМІСТ
1. Вступ
3. Права і обов’язки підлітків у контактах
із органами правопорядку
3.1. Поради щодо уникнення неприємностей
з боку закону
3.2. Як треба себе поводити, якщо тебе затримали працівники міліції
3.3. Якщо сталося так, що тебе затримали
працівники міліції, запам’ятай
4. Права і обов’язки батьків по вихованню дітей
5.1. Фізичне насильство в сім’ї
5.2. Сексуальне насильство в сім’ї
5.3. Психічне насильство в сім’ї
5.4. Економічне насильство в сім’ї
5.5. Жертва насильства в сім’ї
5.6. Попередження насильства в сім’ї
6. Органи та установи, на які покладається
здійснення заходів з попередження насильства
в сім’ї
7. Підстави для вжиття заходів з попередження
насильства в сім’ї
1. ВСТУП
Однією із актуальних проблем, над вирішенням якої у співпраці із органами учнівського самоврядування, батьками та органами місцевого самоврядування працює педколектив школи №3 м. Котовська, є формування правової культури учнів і батьків. Без цього неможливо виховати вільну особистість, що усвідомлює свої права, обов’язки і відповідальність перед суспільством і державою, справжніх громадян України які у своєму житті керуються верховенством Законів. Ця робота ведеться систематично із залученням до неї працівників міського відділу у справах сім’ї, дітей та молоді, служби у справах неповнолітніх, центру соціальних служб для молоді із використанням інтерактивних виховних технологій: ток-шоу, круглих столів, дискусій, ділових і рольових ігор.
Результатом цієї співпраці стала розробка матеріалів для запропонованого вашій увазі правового порадника, матеріалами якого можуть користуватися класні керівники, учні і їх батьки.
Більш як двадцятирічна робота на посаді заступника директора школи з виховної роботи привела мене до висновку, що правова освіта є найефективнішим чинником попередження правопорушень та злочинності серед підлітків.
Встановлення певного мінімального віку кримінальної відповідальності пов’язане з фізіологічним процесом поступового формування здатностей особи по досягненні певного віку усвідомлювати свої дії і керувати ними та розуміти небезпечність вчинюваних дій.
Згідно з ст. 22 Кримінального Кодексу України (надалі ККУ), відповідальність за деякі злочини настає з 14 років. Тому перелік злочинів, за які можлива кримінальна відповідальність, обумовлена головним чином не їх тяжкістю (як це помилково вважають), а саме можливістю усвідомлювати суспільно небезпечний характер відповідних дій навіть у 14-річному віці.
Вчинення злочину неповнолітніми розглядається як пом’якшуюча обставина. Основними видами покарань неповнолітніх є:
- штраф;
- громадські роботи;
- виправні роботи;
- арешт;
- позбавлення волі на певний строк.
У всіх випадках покарання у виді позбавлення волі неповнолітньому не може бути призначено більш ніж 15 років, у тому числі і призначення покарання за сукупністю злочинів чи сукупністю вироків.
Кримінальна відповідальність неповнолітніх настає з 16 років.
Враховуючи, що кримінальна відповідальність неповнолітніх за своєю формою та змістом досить специфічна, ст.104 ККУ передбачає умови та порядок звільнення неповнолітньої особи від відбування покарання з випробуванням. Ця стаття може бути застосована до неповнолітнього лише у разі його засудження до позбавлення волі.
Якщо неповнолітній не вчинить нового злочину, то після закінчення іспитового строку, засудження скасовується і він визнається не судимим. У разі вчинення нового злочину під час іспитового строку, суд призначає засудженому покарання за новий злочин і повністю або частково приєднує покарання, призначене за попередній злочин.
Формою реалізації кримінальної відповідальності, яка не пов’язана із застосуванням кримінального покарання, є застосування примусових заходів виховного характеру.
Ст. 105 ККУ містить вичерпний перелік примусових заходів виховного характеру, що можуть застосовуватись до неповнолітніх:
1. застереження;
2. обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до поведінки неповнолітнього;
3. передача неповнолітнього під нагляд батьків чи осіб, які їх замінюють, чи під нагляд педагогічного колективу за його згодою, а також окремих громадян на їхнє прохання. Неповнолітній може бути переданий під нагляд педагогічному колективу навчального закладу тільки за місцем навчання, трудовому колективу – за місцем роботи за умови, що цей колектив спроможний здійснювати належний контроль за поведінкою неповнолітнього та позитивно впливати на його виховання;
4. покладення на неповнолітнього, який досяг 15-річного віку і має майно, кошти або заробіток, обов’язку відшкодування заподіяних майнових збитків;
5. направлення неповнолітнього до спеціальної навчально-виховної установи для дітей і підлітків до його виправлення, але на строк, що не перевищує 3-х років. Умови перебування неповнолітніх у цих установах та порядок їх залишення визначається законом.
Як правило, примусові заходи виховного характеру застосовуються до осіб, які вперше вчинили злочин, що не являє великої суспільної небезпеки. Направлення неповнолітнього до спеціальної навчально-виховної установи для дітей і підлітків означає поміщення його у спеціальну школу або професійно-технічне училище. Це найбільш суворий примусовий захід виховного характеру. При вирішенні цього питання суд враховує, зокрема, що неповнолітній важко піддається вихованню, вийшов з-під батьківського впливу чи впливу педагогічного або трудового колективу, підпав під негативний вплив інших осіб тощо.
До спеціальної школи направляються неповнолітні правопорушники віком від 11 до 14 років, а до спеціальних училищ – від 14 і до досягнення правопорушником 18-річного віку. Не підлягають направленню і прийому до спеціального училища неповнолітні, які раніше відбували покарання в місцях позбавлення волі.
До неповнолітнього може бути застосовано декілька примусових заходів виховного характеру.
3. ПРАВА І ОБОВ’ЯЗКИ ПІДЛІТКІВ У КОНТАКТАХ
ІЗ ОРГАНАМИ ПРАВОПОРЯДКУ
3.1. Поради щодо уникнення
неприємностей з боку закону:
якщо тебе затримали працівники міліції:
Триваліше затримання (арешт) можливе тільки з санкції (дозволу) прокурора. Наприклад, коли неповнолітнього затримано на місці злочину.
що тебе затримали працівники міліції, запам’ятай:
БАТЬКІВ ПО ВИХОВАННЮ ДІТЕЙ
Визначення прав і обов’язків батьків та дітей викладені в Кодексі про шлюб та сім’ю України (КшШС України).
Цей Кодекс встановлює порядок і умови одруження, регулює особисті та майнові відносини, які виникають в сім’ї між подружжям, між батьками та дітьми.
Право на виховання дітей є передумовою здійснення обов’язків по вихованню. Право та обв’язок батьків неможливо відокремити від їх особи. Відмовитись від прав і обов’язків по піклуванню про здоров’я, фізичний, духовний, моральний розвиток, навчання і підготовку до праці дітей вони не можуть, а можуть тільки втратити їх за рішенням суду. Така втрата тягне за собою надзвичайні наслідки – повне скасування прав та обов’язків стосовно дітей, за винятком одного – матеріального утримання.
Підстави, при наявності яких може постати питання про позбавлення батьківських прав, передбачені ст.70 Кодексу про шлюб та сім’ю України. Таке питання може постати, коли буде встановлено, що:
Кожна з вказаних підстав є самостійною умовою для вирішення питань про позбавлення батьківських прав, яке проводиться тільки у судовому порядку.
Цей перелік підстав свідчить про те, що батьки можуть позбавлятися батьківських прав за порушення вимог ст.61 КпШС України, де передбачено, що батьки мають право і зобов’язані виховувати своїх дітей, піклуватися про їх здоров’я, фізичний, духовний та моральний розвиток, навчання, готувати їх до праці.
Ст. 59 КшШС України проголошує, що батько та мати мають рівні права та обов’язки щодо своїх дітей і у випадках, коли шлюб між ними розірвано. Тому, коли йде мова про позбавлення батьківських прав, слід розуміти, що позбавлення може стосуватись як батька так і матері або обох батьків.
Для захисту інтересів дитини суд може прийняти рішення про відібрання дитини без позбавлення батьківських прав і передачу на опікування органу опіки і піклування. Воно може мати місце тоді, коли подальше перебування дитини у осіб, у яких вона знаходиться, загрожує її здоров’ю, вихованню і небезпечне для неї (дитина залишається без їжі, одягу, необхідного постійного догляду, ст. 76 КпШС України).
Позбавлення батьківських прав щодо неповнолітніх дітей є надзвичайним засобом впливу на батьків. Але навіть рішення суду з цього питання не є остаточним вироком. Наше гуманне законодавство передбачило поновлення в батьківських правах (ст. 75 КпШС України), яке допускається, якщо цього вимагають інтереси дітей і якщо діти не усиновлені. Поновлення в батьківських правах проводиться тільки в судовому порядку, якщо буде встановлено на скільки змінились обставини, що були підставою для позбавлення батьківських прав.
Адміністративна відповідальність батьків.
Адміністративна відповідальність батьків встановлена, виходячи із вимог КпАП, за ухилення від виконання своїх обов’язків:
Зловживання батьківськими правами може бути в різних формах і з різними наслідками для батьків.
Так постійне нанесення дитині тілесних ушкоджень є підставою не тільки для позбавлення батьків (чи одного з них) прав, але й притягнення до кримінальної відповідальності за злочин проти здоров’я дитини. Законом передбачено, що якщо суд при позбавленні батьківських прав виявить у діях батьків ознаки злочину, то відповідно до ст. 70 КпШС України він може сам порушити кримінальну справу або повідомити про це прокурора, який повинен вирішити це питання по суті.
Кримінальна відповідальність батьків.
В ст. 52 Конституції України сказано, що будь-яке насильство над дитиною та її експлуатація переслідується за законом.
В ККУ передбачено покарання (ст. 304): обмеження або позбавлення волі на строк до 5 років за втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність, пияцтво, заняття жебрацтвом, азартними іграми.
В ст. 303 ККУ: (проституція або примушування та втягнення до занять проституцією). В част. 3 сказано: дії, вчинені щодо неповнолітнього або організованою групою караються позбавленням волі на строк від 3 до 5 років.
В ст. 307 (309) ККУ про “Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів” сказано, що такі дії із залученням неповнолітнього караються позбавленням волі на строк від 5 до 10 (12) років.
Ст. 324 ККУ охороняє здоров’я неповнолітніх. Схилення неповнолітніх до вживання одурманюючих засобів, що не є наркотичними або психотропними карається обмеженням або позбавленням волі на строк до 3 років.
Насильство в сім’ї – будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування одного члена сім’ї по відношенню до іншого її члена, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи члена сім’ї як людини та громадянина і наносять йому моральну шкоду, шкоду його фізичному чи психічному здоров’ю.
5.1. Фізичне насильство в сім’ї – умисне нанесення одним членом сім’ї іншому побоїв, тілесних ушкоджень, що може призвести або призвело до смерті постраждалого, порушення фізичного чи психічного здоров’я, нанесення шкоди його честі і гідності.
Фізичні ознаки насильства:
Психічні ознаки насильства:
5.2. Сексуальне насильство в сім’ї – протиправне посягання одного члена сім’ї на статеву недоторканність іншого, а також дії сексуального характеру по відношенню до неповнолітнього члена сім’ї.
Фізичні ознаки сексуального насильства:
- ушкодження статевих органів;
- захворювання, що передаються статевим шляхом;
- вагітність.
Психічні ознаки сексуального насильства:
- нічні кошмари і страхи;
- депресія, низька самооцінка;
- невідповідні до віку сексуальні і ігри і знання про сексуальну поведінку;
- намагання повністю закрити своє тіло;
- ексгібіціонізм;
5.3. Психічне насильство в сім’ї – насильство пов’язане з дією одного члена сім’ї на психіку іншого шляхом словесних образ або погроз, переслідування, залякування, якими навмисно спричиняється емоційна невпевненість, нездатність захистити себе та може завдаватися або завдається шкода психічному здоров’ю.
Ознаки психічного насильства:
- затримка фізичного і розумового розвитку дитини;
- енурез, нервовий тік;
- постійно сумний вигляд;
- різноманітні соматичні захворювання;
- неспокій, тривожність;
- порушення сну;
- довготривалий пригнічений стан;
- агресивність;
- схильність до усамітнення;
- невміння спілкуватися.
5.4. Економічне насильство в сім’ї – умисне позбавлення одним членом сім’ї іншого житла, їжі, одягу та іншого майна чи коштів, на які постраждалий має передбачене законом право, що може призвести до його смерті, викликати порушення фізичного чи психічного здоров’я.
Ознаки економічного насильства:
- відсутність адекватних віку і потребам дитини їжі, одягу, житла, медичної допомоги, освіти;
- санітарно-гігієнічна недбалість;
- хворобливість;
5.5. Жертва насильства в сім’ї – член сім’ї, який постраждав від фізичного, сексуального, психологічного чи економічного насильства з боку іншого члена сім’ї.
5.6. Попередження насильства в сім’ї – система соціальних і спеціальних заходів, спрямованих на усунення причин і умов, які сприяють вчиненню насильства в сім’ї, припинення насильства в сім’ї, яке готується або вже почалося, притягнення до відповідальності осіб, винних у вчиненні насильства, а також медико-соціальна реабілітація жертв насильства в сім’ї.
Захисний припис – спеціальна форма реагування служби дільничних інспекторів міліції та кримінальної міліції у справах неповнолітніх щодо жертви насильства в сім’ї, яким особі, яка вчинила це насильство, забороняється вчиняти певні дії стосовно жертви насильства в сім’ї.
Віктимна поведінка – поведінка потенційної жертви насильства в сім’ї, що провокує це насильство.
6. Органи та установи, на які покладається здійснення заходів з попередження насильства в сім’ї.
1. Спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань попередження насильства в сім’ї.
4. Спеціалізовані установи для жертв насильства в сім’ї:
7. Підстави для вжиття заходів
з попередження насильства в сім’ї:
- заява про допомогу жертви насильства в сім’ї або члена сім’ї, стосовно якого існує реальна загроза вчинення насильства;
- висловлене жертвою насильства в сім’ї або членом сім’ї бажання на вжиття заходів з попередження насильства в сім’ї у раз, якщо повідомлення або заява надійшли не від нього особисто;
- отримання повідомлення про застосування насильства в сім’ї або реальної загрози його вчинення стосовно неповнолітнього чи недієздатного члена сім’ї.