Предмет філософії науки, її функції і місце у суспільстві

Предметфілософії науки,її функції і місце у суспільствіВиконала студентка 1 курсу 113-М групи. Спеціальна освіта. Логопедія Романова Альона. Науковий керівник: д.ф.н., професор С. К. Костючков2024 р.

Філософські проблеми наукового пізнання вивчає така галузь філософського знання як філософія науки. Це аналітичне, інтегративне знання, що сформувалось у другій половині ХХ ст., і поставило завдання узагальнити окремі досягнення і новації у цій галузі. Вона розглядає загальні закономірності, тенденції наукового пізнання як особливої діяльності по виробництву знань, що розглядаються в історичному і соціокультурному контексті. Своїми ідейними витоками філософія науки сягає глибин багатовікової рефлексії над запитанням про те, що є, чим має стати наука для людства. Як самостійна галузь досліджень вона сформувалася у середині ХІХ ст. у лоні позитивізму. Згодом філософія науки вийшла далеко за межі позитивізму представлено у критичному раціоналізмі К. Поппера, історицизмі Е. Куна, І. Лакатоса, у науковому реалізмі С. Кріпке, Г. Патнема та в інших сучасних позиціях. Крім того, впродовж ХХ ст. сформувалися такі гілки філософії науки, як філософія економіки, філософія екології, філософія біології, філософія географії тощо, не кажучи вже про потужну та сформовану раніше філософію математики. Ці галузі досліджують проблеми, що є теоретичними, фундаментальними для відповідних наук, але, водночас, мають відчутну філософську складову, можуть використовувати методологічний інструментарій філософії. Концепції, які представляють зазначені галузі філософії науки, грунтуються на різних концептуальних засадах і методологічних традиціях

У кінці ХХ ст. – на початок ХХІ ст. окреслилися нові тенденції рефлексування над наукою. Ідеться про постнекласичний погляд на науку. Він ґрунтується на нелінійному мисленні та на методології синергетики, що дозволяють представити сучасну науку як складну багатовимірну систему. Специфіку її процесу пізнання пов’язують з об’єктами дослідження – складними самоорганізованими системами, методологіями дослідження, залученням аксіологічних принципів у процес дослідження. Як автономна сфера знання, філософія науки характеризується своїм власним об’єктом і предметом дослідження, проблемним полем, тезаурусом моделей, концептуальним інструментарієм. Об’єктом філософії науки є наука як соціокультурний феномен.

Предметом – структура наукового знання, закономірності, принципи, засоби і методи наукового пізнання, способи отримання, обґрунтування і розвитку наукового знання. Отже, філософія науки, це галузь філософського знання і наукова дисципліна, що досліджує науку як соціокультурний феномен, вивчає закономірності, принципи і методи наукового пізнання, способи отримання, обґрунтування і розвитку наукового знання. На сучасному етапі вона значно розширило коло своїх проблем і охоплює як особливості сучасної посткласичної науки так і проблеми співвідношення між природничим і гуманітарним знанням, між наукою й іншими формами знання, розглядає проблеми синтезу різноманітних наук, ролі науки в суспільстві, оцінювання наукових досягнень, етики науки тощо. Тим самим філософія науки виконує загальнокультурну функцію, не дозволяючи науковцям обмежитись вузькопрофесійним баченням процесів і явищ.

У сучасних дослідженнях філософії науки на першому плані розглядаються проблеми гносеологічного аналізу феномену науки; структури наукової теорії та її функцій; поняття наукового закону; процедури перевірки, підтвердження і спростування, наукових теорій, законів і гіпотез; методи наукового дослідження; реконструкція розвитку наукового знання. Сформувалася постнекласична методологія, що виявляє потужні методологічні можливості щодо дослідницьких ситуацій у сучасній науці – полідисциплінарних, міждисциплінарних і трансдисциплінарних. Отже, сфера постнекласики цілком може бути визнана гілкою сучасної філософії науки. Усі проблеми філософії науки умовно можна поділити на три групи.1. Проблеми, які пов’язані наявністю і функціонуванням науки у суспільстві. Це питання сутності науки, її цінності, місця в структурі людської діяльності, відмінності від інших форм знання, таких як буденне, релігія, міф тощо.2. Питання, що виникають усередині самої науки. Вони пов’язані з аналізом особливих пізнавальних структур, способів, процедур і дій, що застосовуються в наукових дослідженнях. Це проблеми методології, методів, форм, цінностей, норм, закономірностей тощо.3. Питання, що стосуються осмислення взаємодії наукового і філософського знання. Це – питання взаємовідношення цінностей науки і загальнолюдських цінностей, етики науки, перспектив розвитку науки тощо.

Таким чином, філософія науки − це інтегративне знання, яке націлене як на розвиток самої філософії, так і на узагальнення досліджень науково − пізнавальних процесів, на вивчення структури наукового знання, засобів і методів наукового пізнання, способів обґрунтування і розвитку знання. Філософія науки – розділ філософії, предметом якого є цілісний і ціннісний розгляд науки як специфічної сфери людської діяльності в усіх її проявах. Філософія науки має на меті: • формування онтологічних основ науки; • формування гносеологічної бази наукової діяльності;• розробку логічних і методологічних основ науки;• створення моделі наукової підходу і синергетики в науковій роботі;• аналіз мови науки;• розробку класифікації наук;• виявлення зв’язків науки і суспільства;• висвітлення проблем ефективності науки;• розгляд взаємозв’язків науки і релігії, науки і політики; раціональності;• розкриття проблем наукової творчості;• розкриття можливостей використання системного підходу до науки;розгляд аксіологічних основ науки;• розкриття проблем етики та естетики науки;• розробку стратегічної доктрини науки.

Якщо проаналізувати ключову проблематику філософії науки, то в першій третині ХХ століття в центрі уваги знаходились такі проблеми:➢ побудова цілісної наукової картини світу;➢ дослідження співвідношення детермінізму і причинності;➢ дослідження динамічних і статистичних закономірностей;➢ аналіз структурних елементів наукового дослідження: співвідношення логіки та інтуїції, індукції та дедукції, аналізу і синтезу;➢ відкриття та обґрунтування теорії й факту. У другій третині ХХ століття домінуючемісце посіли такі проблеми:➢ аналіз емпіричного обґрунтування науки:вивчення процедур фальсифікації,дедуктивно-монологічного пояснення;➢ обґрунтування парадигмальної моделінаукового знання, науководослідної програми;проблеми тематичного аналізу науки.

В останній третині ХХ століття обговорюється розширене поняття наукової раціональності, загострюється конкуренція різних моделей росту науки, є спроби нової реконструкції логіки наукового пошуку. Нової актуальності набувають критерії науковості, методологічні норми і понятійний апарат постнекласичної стадії розвитку науки. Відбувається поглиблене вивчення історії науки, акцентується увага на соціальній детермінації наукового знання, гуманізації науки. Філософія науки досліджуючи ці проблеми набуває нормативного значення і функціонує як методологія пізнання. Тому вивчення філософськометодологічних проблем науки має велике практичне значення для дослідників.

Список використаних джерел:Інтернет ресурси - https://ela.kpi.ua/server/api/core/bitstreams/35977aa7-9ee6-484b-afed-62453369a601/content Інтернет ресурси -https://ela.kpi.ua/items/0249b691-f537-4129-a459-29cbb9600d25 Інтернет ресурси - https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/9/98/Sanzio_01_Plato_Aristotle.jpg/250px-Sanzio_01_Plato_Aristotle.jpg Дякую за увагу