В цьому випуску:

5   випадкових  відкриттів         Помилкові 1  

1. Анестезія (1844 рік)Помилка, що привела до відкриття: використання наркотичної дії речовини Закис азоту відкрили ще у 1772 році, але впродовж десятиріч його використовували лише як наркотик. І все ж у 1844 році дантист із американського міста Хартфорд на ім’я Горацій Уеллс зміг знайти корисне застосування «побічного ефекту». Ідея осяяла його під час вечірки, на якій його товариш, будучи під дією газу, поранив ногу. Рана була глибока, але він не відчув болю і навіть не помітив порізу.А у 1864 році Американська асоціація стоматологів офіційно визнала першість відкриття анестезії N O за Горацієм Уеллсом.

відкриття

майже ідеальне зображення. Дагер зрозумів, що якийсь із хімікатів у кабінеті вступив в реакцію з пластиною, але не знав який саме. Врешті-решт, тестуючи останній елемент, він вирішив залишити пластину в порожньому Цікаво про 2 кабінеті, як він зробив на початку. Цього разу він отри- звичайне мав темні зображення. Науковець ретельно перевірив полиці кабінету, і виявилося, що у такому ефекті винна ртуть. Кілька її кульок, що лишилися від розбитого гра- Загадка 2 дусника, лежали на полиці. Саме ртуть, взаємодіючи із фулеренів йодидом срібла, утворила темне зображення. Так неаку-

ратність допомогла відкрити  фотографію.   Хімічна     2 смакота

4. Аніліновый пурпуровий барвник (1856 рік)Помилка,

що привела до відкриття: завищена самооцінка

Далекого 1856 року 18-річний англійський студент-хімік на ім’я Вільям Перкін загорівся бажанням створити аналог хініну,

2

який використовується й нині для лікування малярії. Мета шляхетна, але справа в тому, 2. Йод (1811 рік)Помилка, що привела до відкрит-    що студент і гадки не мав, з якого боку пі-

т я :          а в а р і я         н а   в и р о б н и ц т в і                                                   дійти до розв’язання проблеми. Свої пошу-

У ХІХ столітті у Франції монополія на вироб- ки Перкін почав із того, що змішав анілін  з ництво селітри, важливого пропіленом та дихроматом калію. Лишаєтьскладника армійських вибу- ся тільки дивуватись, як юний вчений не злетів у повітря хових речовин, належала Бер- разом з лабораторією, але в результаті реакції він отринару Куртуа (Bernard Cour- мав густу чорну масу, застигну на стінках колби. Миючи tois). Селітру фабрикант отри- посудину, студент несподівано помітив, що вода забарвмував із водоростей, якими люється у пурпуровий колір. Ще трохи проекспериментубагаті узбережжя країни. Од- вавши, Перкінс отримав барвник, придатний для фарбуного разу робітники викорис- вання тканини.

тали сірчану кислоту, щоб виділити із водоростей селітру. Над цехом піднявся фіолетовий

дим. Коли він розвіявся, на дні цистерни помі- 5. Нейлон (1934 рік)Помилка, що привела до відкриття: відктили чорні кристали. Куртуа дослідив їх і зро- ладання роботи на потім У 1934 році в лабораторіях корпозумів, що це невідома речовина. Він дав їй на- рації DuPont вчені намагалися створити штучний шовк. зву iodine від грецького слова iodes – Кілька місяців напруженої роботи не дали результатів: «фіолетовий». Невдовзі лікарі зрозуміли, що полімер, котрий отримували після експериментів, не могйод критично необхідний для нормальної робо- ли перевести з рідкого стану в твердий. Керівник проекту ти щитовидної залози, тож тепер ним штучно вже був ладен припинити пошуки. Після марних зусиль збагачують кухонну сіль. дослідники врешті переключились на тестування інших

речовин. Одного разу молодий працівник лабораторії взяв скляну паличку і витягнув із краплі клейкої речовини дов-

3. Фотографія (1835 рік) Помилка, що привела до гу нитку. Це заняття так захопило команду відкриття: небажання мити експериментальне обла-

дослідників, що одного разу, коли керів-

днання У період з 1829 до 1835 року Луї-Жак ника групи не було на місці, вони влаштуДагер працював над хімічними процесами, не-

вали змагання – хто витягне довшу нитку.

обхідними для виробництва фотографій. Дагер І коли вже змагальники заснували нитками знав, як переносити зображення на відполіровавесь коридор, їх осяяла думка, що от він, ну поверхню, вкриту йодидом срібла – речовиспосіб переведення речовини з рідкого ною, чутливою до світла. Але зображення, які

він отримував, були ледь помітними. Після кі- стану в твердий. Нитки виявились достатньо міцними, щоб їх можна було ткати. А першу повністю лькох невдалих спроб Дагер покинув пластину в лабораторії, думаючи, що помиє її пізніше. синтетичну тканину назвали нейлон.

Повернувшись через кілька днів, він побачив

Чи відомо тобі 

Саме                   поняття

«цивілізація» складається з багатьох «доданків». І одним з найголовніших серед них є хімія.

Вона дає людині змогу добувати метали з руд і мінералів. Вона добуває з мінеральної, тваринної і рослинної сировини речовини, одна від другої чудесніші і дивовижніші. Вона не тільки копіює природу, наслідує її. а й — з кожним роком дедалі більше — починає перевершувати її. Виникають тисячі і десятки тисяч речовин, природі невідомих. З властивостями дуже корисними і важливими для практики, для життя людини.

Загадка фулеренів 

У Харкові в міському саду кілька років тому на радість фанатам команди

« М е т а л і с т » б у л о споруджено пам’ятник футбольному м’ячу. Але він може з рівним правом п р е т е н д у в а т и н а пам’ятник фулерену С60 — речовині, яка була вперше синтезована 1985 року. Це третя після графіту і алмазу форма чистого вуглецю. Її молекулу можна уявити як сферичний багатогранник, складений із 20 шестикутників і 12 п’ятикутників, з атомами вуглецю в кожній із його 60 вершин. По суті, це модель футбольного м’яча, зменшеного приблизно в мільярд разів. Тільки-но булі розроблені прості способи одержання вуглецевих молекул, у науковому світі розпочався «фулереновий бум». Фахівці пророкували, що фулеренові «м’ячики», а також відкриті пізніше вуглецеві нанотрубки і наноцибулини дадуть змогу одержувати надзвичайні електричні, механічні, оптичні, магнітні, біохімічні та інші ефекти, які можна використовувати в різних галузях науки, техніки і медицини. У розвинених країнах було налагоджене виробництво фулеренів і вуглецевих наноматеріалів на їхній основі, створені спеціалізовані дослідницькі фірми, відкриті науковотехнічні програми. З’явилися нові наукові дисципліни — фулеренознавство і наука про нановуглецеві матеріали. Кілька невеликих груп дослідників працює й в Україні, зокрема в Харкові.  Саме фулеренові похідні є базовим матеріалом нанотехнологій.

А ще виявилося, що вода, проходячи через фулерен стає структурованою” і має цілющі властивості!

Можливо, фулерени і фулереноподібні структури в комплексі з водою і були тією первинною матрицею, завдяки якій на нашій Землі з’явилося життя? Вчені не виключають також, що його зародження не є первинним і єдиним у своєму роді актом, можливо, цей процес відбувається безупинно й якимось чином впливає на розвиток життя й утворення його нових форм. 

 за матеріалами сайту http://www.dt.ua

Міжнародною групою вчених з Швеції, Канади, Фінляндії і Франції було вперше зафіксовано присутність молекулярного кисню (O₂) в міжзоряному просторі.Відкриття було зроблене за допомогою космічного апарату Odin, який досліджував щільність хмар в Чумацькому Шляху, розташовані на відстані 500 світлових років від Землі.

Біологи виявили в Середземному морі багатоклітинні істоти, які не використовують для своєї життєдіяльності кисень. Досі вважалося, що здатність існувати в безкисневому середовищі характерна тільки для одноклітинних і вірусів. Істоти розміром менше одного міліметра мешкають на глибині більше 3 тисяч метрів. Вони належать до групи лоріціфер - мікроскопічних морських безхребетних. Зовні вони схожі на мішечки, з горла яких виходять “щупальця”.

"ХІМІЧНА "СМАКОТА"  

Скрізь зараз продають розчинну каву з цукром і вершками. Зручно - висипав порошок з пакетика, залив окропом, і смачний напій готовий. А здоров'ю така кава не шкодить? 

Пропоную склад компонентів, що входять до окладу популярних розчинних кавових напоїв.

«Петровская слобода» - цукор, рослинні вершки {сироп глюкози, рослинні жири, стабілізатори (Е341 / 452), і емульгатори (Е471 /

472, фарбник Е160), кава натуральна розчинна. Maxwell House - цукор, глюкозний сироп, кава натуральна розчинна, рослинний жир, молочний білок, стабілізатори (Е340, Е452), ему- льгатор (Е471), добавка, що перешкоджає утворенню грудочок (Е551), бета- каротин.

Jacobs - цукор, глюкозний сироп, кава натуральна роз- чинна, рослинний жир, молочний білок, стабілізатори (Е340, 6452), емульгатор (Е471),

Е551,                                                                                                бeта-каротин.

MacCoffee strong - розчинна кава, цукор, вершки рослинного походження (сироп глюкози, тверді рослинні жири, стабілізатори Е340, Е450, Е452, казеїн, лактоза, емульгатори: Е471, Е472с, вільний реагент Е341, фарбувальна речовина Е160а). MacCoffee - розчинна кава: 12,5%; замінник вершків на рослинній основі: 32,5%; цукор: 55%.

Довідка. Е160 - фарбник, каротин , Е340 - калію дігидрофосфат. Компонент добрив, пекарних порошків, харчових дріжджів, рідких миючих засобів, емульгатор харчових продуктів і складів для очищення нафтопродуктів, пом'якшувач води. Е341-кальцію фосфат. За деякими даними, може викликати захворювання шлунково -кишкового тракту. Е450 - калію пірофосфат. Компонент рідких миючих засобів, антиоксидант і бактерицид при консервації м'ясних виробів, добавка до рідин для буріння, до фарб, інгібітор корозії. Е452 - натрію поліфосфат. Стабілізатор, емульгатор. Стабілізатори зберігають задану консистенцію і форму продукту Е551 - кремній двоокис.Так що вирішуйте самі: смакувати "кавою", чи обійтися…

P.S А заодно прочитайте етикетки інших ваших улюблених продуктів…

ПОРОХ

Винайшли порох китайці. Три основних компоненти: вугілля, сірка й калієва селітра.В VІІ столітті алхімік Суни Сі-мяо приготував один з перших зразків пороху. Надалі склад пороху був удосконалений іншими алхіміками. Від китайців секрет пороху довідалися араби й монголи. Араби вживали селітру в багатьох з'єднаннях, додавали до них інші компоненти. І влаштовували феєрверки дивної краси. Від арабів склад порохової суміші став відомий європейським алхімікам. Один з них, Марко Грек, уже в 1220 році записав у своєму трактаті рецепт пороху. 6 із селітри на 1 частину сірки й 1 частина вугілля. Однак пройшло бsля ста років, перш ніж рецепт цей перестав бути таємницею. Один раз фрейбургский чернець Бертольд Шварц став товкти в ступці здрібнену суміш із селітри, сірки й вугілля. І відбувся вибух, що обпалив йому бороду.Незабаром після відкриття Бертольда Шварца порох одержав широке поширення. І його стали виготовляти у всіх країнах Європи.Першу зброю зі застосуванням пороху вигадали китайці ще в VI ст, вона називалась Хо-пао. Хо-пао мало вигляд куль (схожий на сучасну гранату). Щоб використати древньо-китайську зброю, треба було тільки підпалити кулю і метнути з катапульти чи з рук. Хо-пао робилося так: сіру селітру, деревяні волокна, олію і миш'як загортали в багато слоїв грубого паперу і обмазували смолою. Хо-пао летів, фонтануючи вогнем і з гуркотом розривався, димлячі обломки виділяли отруйний дим миш'яка. В цій зброї використовувались тільки вибухові властивості пороху. Крім «хо-пао» існували «вогняні яструби», «вогняні колючки», «чорні дракони».