Прес-конференція "Екологія Землі ХХІ ст."

Прес – конференція «Екологія  Землі  ХХІ ст.»

22 квітня Всесвітній день Землі

    Мета : ознайомити учнів із проблемами людства ХХІ ст.; вчити приймати та відстоювати рішення у дискусійних питаннях; допомогти усвідомити, що кожна людина несе персональну відповідальність за майбутнє; розвивати вміння вболівати за  навколишній світ; виховувати любов та повагу до природи, шанобливе ставлення до планети.

    Обладнання: музичні композиції (В.Толкунова «Ах, если бы Земля умела говорить»,С.Ротару «Ти Земле моя»); намальовані учнями плакати до Дня захисту Землі.

     Вступне слово вчителя. Для кожного з нас слово «природа» пов’язане насамперед з пейзажами рідного краю, того куточка Землі, де минули дитячі роки, де мамина колискова зливалася з шумом дерев за вікном. На все життя ті краєвиди закарбовуються в пам’яті, серці, душі незабутніми спогадами. Для когось це білокорі, стрункі берізки чи трепетні тополі, для інших — барвисто уквітчані килими трав чи смарагдове руно гірської полонини. В усі часи, в усі віки композитори, поети і письменники найкращі свої твори присвячували оспівуванню храму Природи.

Читець 1

Переді мною килими чудові
Натура стеле — темнії луги,
Славути красної бори соснові, І Случі рідної веселі береги.
Снується краєвидів плетениця,
Розтопленим сріблом блищать річки, —
То ж матінка-натура чарівниця
Розмотує свої стобарвнії нитки.

                                                                       Леся Українка

      Читець 2

Річка блакитна плеще і в’ється,
Чайка літає над нею,
Річка блакитна грає-сміється
Сріблом — водою своєю.
Квіти пахучі гнуться в коханні,
Шепчуть про щастя, про вроду,
Ліс очерету хилиться п’яний,
Дивиться мрійно у воду.

                                                                       Максим Рильський

    Учень 1.  По-материнськи щедро наділила природа своїми безцінними багатствами і красою українську землю. Та, на жаль, сьогодні на кожному кроці видно наслідки нашого бездумного споживацького, зрештою варварського, ставлення до неї. Чому так відбувається? Чому люди знищують свій дім? Чи розуміють вони наслідки своїх дій? На ці запитання ми спробуємо найти сьогодні відповідь

 Читець 1

В зеленій утробі мегатонний стогін, 

В очах-озерах нафта і багнюка, 
У нетрях ні рогатих, ні безрогих, 
Боги — і ті давно умили руки. Читець 2

Зникають звірі — йдуть стадами в безвість,
Всихають ріки — нічим буде плакать,
Закрив діру старий Карпатський Бескид,
А совість вмерла — вже нема й на латку...
Громи ревуть набатом стоголосим,
Б’ючись за кисень, шаленіють вітри.
Земля спинилась...

      Увага. Наша конференція починається…

Журналіст 1. Через перенасичення території промисловими підприємствами, які працюють за застарілими технологіями, на старому обладнанні, без надійних очисних споруд, у повітряний басейн України потрапляє близько чверті всіх промислових викидів, орані землі отруєно важкими металами, отрутохімікатами, десятки тисяч гектарів землі занапащено радіацією. Уже практично не залишилося річки, вода якої була б придатною для пиття.

      Журналіст 2. Ми часом забуваємо, що на річці, в лісі, в полі ми — гості, а птахи, звірі, комахи — справжні господарі. Наше втручання заважає їм нормально жити, розмножуватися, вирощувати потомство. Зламана гілка, зарубка на дереві, вирізаний ножем «автограф» стає причиною зараження дерев хворобами і шкідниками.

      Журналіст 1. Ніде правди діти, місця нашого відпочинку здебільшого нагадують страшну картину: звалища сміття, битого скла, іржавих бляшанок. Це тому, що люди, які тут відпочивали, забули мудру пересторогу: «Ти прийшов у гості до природи — не роби нічого, що ти вважав би непристойним зробити в гостях».

      Журналіст 2. А до яких непоправних втрат у природі призвела наша господарська діяльність! В Україні зникло майже три тисячі річок, викреслено з карт численні озера й болота, занапащено отрутохімікатами та недбалим господарюванням близько двох мільйонів гектарів найкращих у світі чорноземів. Людина знищує свій дім — Землю. Як це сталося, спробуємо розібратися.

      Звернімося до наших гостей.

— Що зробили люди з планетою Земля?

      Природа. Минуло всього кілька десятків тисяч років, як з’явилася на Землі людина. Вона почала відчувати себе господарем. І вільно чи невільно цей господар застосовує до мене давній принцип: «Розділяй і володій». У давнину, коли людина була ще збирачем і мисливцем, вона знаходилась в гармонії з природою. З розвитком техніки люди почали вважати себе сильними, навіть всемогутніми. Вони вже могли підпорядковувати сили природи. Щоб прогодувати себе, одягнутись, людина використовує земельні ресурси. Але при неправильному обробітку ґрунтів руйнується верхній родючий шар. Людство щорічно видобуває з надр Землі понад 100 млрд тонн корисних копалин, що призводить до змін у рельєфі Землі та екологічних катастроф.

      Атмосфера. Люди зовсім знищили мене. Чистого повітря незабаром зовсім не залишиться. Забрудниками атмосфери є продукти згоряння автотранспорту; радіоактивні елементи, які потрапляють у атмосферу під час ядерних вибухів, аварій на атомних станціях; промислові викиди і побутово-комунальні викиди. У результаті спалювання мінерального палива в атмосферу потрапляє біля 20 млрд тонн вуглецю, сірчаного газу, що стає причиною кислотних дощів. Найбільш яскравий приклад негативного впливу людини — це виникнення озонових дір над Антарктикою та в інших місцях.

      Біосфера. Щорічно площі лісів зменшуються на 2 %, швидкість знищення екваторіальних лісів за останні роки складає 20 га за добу. За даними Міжнародної спілки охорони природи, з 1600 року на Землі вимерло 94 види птахів і 63 види плазунів, під загрозою зникнення 1000 видів тварин.

      Гідросфера. Вода — найцінніше багатство. Без неї неможливе життя на планеті. Потреба у воді однієї людини за 70 років складає понад 50 т. У сучасному місті лише на побутові потреби кожного дня потрібно 300–500 л води на одну людину. Але люди забруднюють води: побутовими і промисловими відходами; мінеральними добривами, пестицидами тощо.

Лунає запис пісні у виконанні В. Толкунової «Ах, если бы Земля умела говорить».

      Інсценування «Звернення планети Земля до людства»

      Гасне загальне світло й у промені світла з’являється Земля.

Земля. Дорогі діти Землі! Я звертаюся до вас за допомогою. Я — планета Земля. Але я більше, ніж просто планета. Я — ваш дім. Я — ваша мати-Земля, а ви всі мої діти. А всі тварини — ваші брати і сестри. Всі ми — одна сім’я.

      Тварини говорять мені: «Ми схвильовані, мати-Земля. Ми стривожені тим, що люди руйнують наші будинки. Це люди, які не знають, що Земля — наш загальний дім і не піклуються про тебе. Вони не знають, що ми їх брати і сестри. Ці люди знищують ліси та забруднюють води річок та океанів, отруюють небеса». Скажіть мені, де житимуть тварини, коли всі ліси зникнуть? Де плаватимуть риби, кити і дельфіни, коли мої океани будуть дуже брудні? І де літатимуть птахи, коли небо буде отруєно? Діти мої, мені потрібна ваша допомога. І тваринам потрібна допомога теж. Але... «Мати-Земля!», — запитаєте ви. — Як зможемо ми тобі допомогти, коли ти така велика, а ми такі маленькі?» Я не така велика, як вам здається, але через те, що я здаюся такою великою, люди часто роблять мені боляче. Але я знаю і відчуваю.

      Подумайте, що ви можете зробити для мене зараз, що вам до снаги? Мені потрібна ваша любов. І це все. Тільки любіть мене так, як я люблю кожного з вас. Коли ви любитимете мене, то піклуватиметеся про мене і захищатимете мене. А коли ви піклуєтеся про мене і захищаєте мене, ви рятуєте ваш дім і дім ваших братів і сестер — тварин. Любіть і захищайте мене. Я завжди піклуватимуся про вас і буду вашим домом.

Читець 3

Пробач, Земле, пробач, пробач, пробач.
Ми, люди, так тебе образили.
Луна крізь твій надривний плач,
Бо болю ми твого не бачили.

Вважали ми, що так і треба!
Палили, нищили, сушили і рубали.
І ось за це нам тепер нагорода:
Квітучу нашу Землю не пізнати.
Вона у чаді та диму,
Зникають звіри, висихають ріки.
І б’ють в набат сьогодні ось чому
Майбутні покоління...
Вони теж хочуть жити
І милуватися красотами Землі

Захист дитячих плакатів до Дня захисту Землі.

      Заключне слово вчителя. Люди повинні пам’ятати, що тільки від них залежить майбутнє планети Земля. І всі ми несемо відповідальність за наш дім.

            Наостанок лунає пісня О. Пахмутової та О. Добронравого

«Как прекрасен этот мир».