Презенація уроку з всесвітньої історії 7 клас на тему: "Середньовічне місто".

Середньовічне місто. УРОК №18

Сформувати уявлення про виникнення середньовічних міст і розвиток у них ремесла і торгівлі; пояснити причини виникнення цехів і гільдій та з´ясувати їхню роль у житті міст; ознайомити з боротьбою міст за самоврядування і її результатами; виховувати повагу до історичних надбань. Мета уроку:

Основні поняття: «бюргерство»;«патриціат»;«плебс»; «цехи»; «шедевр»; «гільдія»; «Ганза»; «ярмарок»; «лихвар»; «міняйло»; «вексель»; «комуна»; «комунальний рух»;

Актуалізація: На які стани поділялось середньовічне суспільство?Яким було життя феодалів?Якими були особливості життя середньовічних селян?

Мотивація навчальної діяльності У X-XI століттях у Західній Європі почалося відродження деяких старих і виникнення нових міст. Що ж зумовило відродження міського життя у Європі? Які призвели до цього. Саме про це ми і поговоримо на сьогоднішньому уроці.

План1. Виникнення та населення середньовічних міст..2. Цехи. Майстерня ремісника.3. Торгівля. Лихварі та банкіри.4. Міське самоврядування. Міста-комуни. Городянин - людина нового типу.5. Повсякденне життя.6. Міська культура.

Теорії походження міста«Романістична» теорія, яка будувалася головним чином на матеріалі романізованих областей Європи, вважала середньовічні міста та їх установи прямим продовженням пізніх античних міст. «Вотчинна» теорія - місто і його інститути розвивалися з феодальної вотчини, її управління та права. «Маркова» теорія виводила міські установи і право з ладу вільної сільської громади - марки. «Бургова» теорія вбачала центри міста у фортеці - бурзі і бурговому праві. «Ринкова» теорія виводила міське право з ринкового права, що діяло в місцях, де велася торгівля.

Назви міст допоможуть визначити де виникали міста. Наприклад: Гамбург та Зальцбург, Франкфурт і Оксфорд. Закінчення назв на : форд, фурт – ознаачає «брід» касл – означає – «замок» бридж – означає «міст» бург – означає «фортеця»

Розвитку міст сприяли економічні процеси. Так, у X-XI століттях збільшилося виробництво зерна, розвивалося садівництво, виноградарство, городництво тощо. У селян поступово виникає надлишок сільськогосподарських продуктів, які можна було обміняти на ремісничі вироби. У свою чергу, зросла майстерність сільських ремісників. Вони вже не встигали займатися сільським господарством, це тільки відволікало їх від основної роботи. Зрештою ремісництво відокремилося від сільського господарства. Для збуту своєї продукції ремісники зосереджувалися в тих місцях, де були значні скупчення людей: на перехресті важливих шляхів, річкових переправах, під стінами замків та резиденцій єпископів і королів. Поступово в цих місцях почали формуватися постійні поселення ремісників.

На місці римських поселень. Біля бродів і мостів. На перехрестях доріг. Біля замків і монастирів Біля перевалів. МІСТА ВИНИКАЛИ

Збільшення площі орних земель;Двопілля було замінено трипіллям;Поліпшення знарядь праці, збільшення кількості залізних знарядь праці. Поява колісного плуга;Збільшилась кількість продуктів харчування;Розвиток сільського господарства дозволив частині населення зайнятися тільки ремеслом. Зростає зацікавленість населення у якісних товарах;Ремесло відокремлюється від сільського господарства;Виникнення міст як центрів ремесла і торгівлі;ОСНОВНІ ПРИЧИНИ ВИНИКНЕННЯ МІСТ

Найбільше міст налічувалося в Італії та Фландрії. Середньовічні міста зазвичай були невеликими – 1-3 тисячі жителів. Лише кілька міст у Європі мали населення понад 100 тисяч жителів. Це Кордова, Париж, Лондон та інші. Міста розбудовувалися концентричними колами від центру фортеці або ринкової площі. Вулиці були вузькими, не освітлювалися, тривалий час не мали бруківки і каналізації. Будинки стояли досить тісно і мали два-три поверхи. Нерідко верхній поверх нависав над нижнім, оскільки через дорожнечу землі фундаменти будували вузькими. Тривалий час міста зберігали сільський вигляд: біля будинків розташовувалися сади і городи, у дворі тримали худобу і птицю. За стінами міста мешканці мали земельні ділянки і виноградники.

Більшість городян складали бюргери (від нім. Burg - фортеця). Вони були повноправними жителями міста, займалися торгівлею і ремеслом. Одні виробляли і торгували дрібницями, необхідними городянам і селянам з околиць. Інші, багатші, вели торгівлю з областями або країнами, закуповуючи і продаючи великі партії товарів. Крім названих груп, значну частину населення становили вантажники, водоноси, вугільники, м´ясники, пекарі, тобто ті, що були зайняті у сфері обслуговування. Сеньйорам та їхньому оточенню, представникам світської та духовної влади, тобто знатним людям, належали найкращі будинки в місті, вони мали доступ до міської влади і разом із заможними бюргерами утворювали патриціат - правлячу верхівку міста.

Найбідніші прошарки міського населення називалися плебсом. У різних містах плебеї складали від 20 до 70 % населення. Як правило, населення міст поповнювалося за рахунок вихідців із сіл, які тікали від своїх сеньйорів. Якщо такий утікач прожив у місті рік і один день, то він ставав вільним. У деяких міських документах навіть писалося: «Міське повітря робить вільним».

Основну частину городян у німецькомовних містах складали бюргери, в італомовних - пополани, у франкомовних - буржуа. Крім названих груп, значну частину населення складали вантажники, водоноси, вугільники, м´ясники, пекарі, тобто ті, що були зайняті у сфері обслуговування. Робимо висновки ГОРОДЯНИПатриціат. Міська верхівка. ПлебеїМіські низи. Бюргери (пополани, буржуа) середня верства

Робота з поняттями. Бюргерство - повноправні жителі західноєвропейського середньовічного міста. Патриціат - міська верхівка. Плебс - найбідніші верстви міського населення.

Робота з документом ІЗ РОЗПОВІДІ ПРО ВИНИКНЕННЯ МІСТА БРЮГГЕ (IXСТ.)... Для потреб мешканців замку почали сходитися до воріт його мосту торговці або продавці цінних речей, згодом крамарі, потім власники заїжджих дворів для надання харчування і притулку тим, хто вів торговельні справи в присутності володаря, який часто там бував, почали зводити будинки й готелі, де розміщувалися ті, хто не міг мешкати всередині замку. І стало їхнім звичаєм говорити: «Ідемо до мосту». Тут поселення настільки розрослося, що скоро утворилося велике місто, яке дотепер у простій мові має назву «Міст», бо їхньою говіркою «Брюгге»

Запитання для документа:1) Як виникло місто Брюгге?2) Якими були головні причини виникнення цього міста?

Середньовічні міста розвивалися, насамперед, як центри ремісничого виробництва. На відміну від селян, ремісники виготовляли продукцію на продане. Виробництво товарів розташовувалося в майстерні на першому поверсі помешкання ремісника. Усе виготовлялося вручну, за допомогою простих знарядь праці, одним майстром від початку і до кінця. Зазвичай майстерня була й крамницею, де ремісник продавав вироблені ним речі, будучи, таким чином, і основним робітником, і власником.

Для розв´язання основних проблем ремісники почали об´єднувати свої зусилля, організовуючи цехи - замкнуті організації (корпорації) ремісників однієї спеціальності в межах одного міста, створені з метою усунення конкуренції (захисту виробництва і прибутків) і взаємодопомоги. Члени цеху допомагали один одному опановувати нові способи ремесла, але при цьому вони охороняли свої таємниці від інших цехів.

Виборна цехова верхівка пильно стежила за тим, щоб усі члени цеху перебували приблизно в однакових умовах, щоб ніхто не багатів за рахунок іншого, не переманював замовників. Із цією метою вводилися суворі правила, де чітко вказувалося: скільки годин можна працювати, скільки верстатів і помічників мати. Порушників виключали з цеху, а це означало втрату засобів до існування. Також існував суворий контроль за якістю товару.

Крім виробництва, цехи організовували і побут ремісників. Члени цеху будували власні церкву, школу, разом відзначали свята. На утриманні цеху були вдови, сироти, інваліди. У разі облоги міста члени цеху під власним прапором утворювали окремий бойовий підрозділ, який мав обороняти певну ділянку стіни чи вежі.

До цеху входили лише майстри. Вони обирали голову і раду цеху. Підмайстри - помічники майстрів - членами цеху не вважалися, а отже, не користувалися привілеями і не мали права відкривати власну справу. Щоб стати майстром, підмайстер повинен був оволодіти секретами своєї спеціальності, потім пройти випробування і створити виріб, який би засвідчував його майстерність. У Франції цей виріб називався шедевром - «роботою рук». Нижче від підмайстра за ієрархічною драбиною були учні, яких ще в дитинстві віддавали майстрам на навчання. Спершу вони виконували роль слуги. Якщо навчання йшло успішно (майстри не поспішали розкривати свої секрети), учень міг стати підмайстром. Із часом цехи стали гальмувати розвиток ремесла. ЦЕХОВА ІЄРАРХІЯМАЙСТЕРПІДМАЙСТЕРУЧЕНЬ

Робота з документом ЗІ СТАТУТУ ЦЕХУ ПАРИЗЬКИХ ТКАЧІВ ВОВНИ (ХIIІ СТ.)§ 1. Ніхто в Парижі не може бути ткачем, якщо не купив таке право в короля.§ 3. Кожен ткач може мати у своєму будинку два широких верстати й один вузький.§ 8. Кожен ткач вовни може мати лише одного учня, до того ж не менше ніж на чотири роки служби. Плата за навчання має дорівнювати 4 паризьким ліврам... Або на сім років безоплатно.§ 26. Тканина будь-якого ґатунку може мати ширину 7 чвертей, інакше майстер заплатить 5 су.§31. Ніхто при виготовленні сукна не може примішувати до справжньої вовни вовну ягнят під загрозою штрафу в 10 су за кожен шматок.§47. Ніхто не може починати роботу раніше, ніж зійде сонце. Штраф - 12 деньє.

Запитання для документа: Які основні положення щодо праці ткачів містяться в Статуті?Які вимоги висуває Статут до знарядь праці?Як регулюється якість продукції?Чому Статут не дозволяв починати роботу раніше, ніж зійде сонце?

Розвиток торгівлі, як і ремесла, став однією з передумов виникнення міст. Торгівля в басейні Середземного моря ніколи не припинялася навіть після загибелі Західної Римської імперії. Престижні товари користувалися попитом, особливо серед верхівки варварських королівств. Дорогі тканини, посуд, зброя, прянощі - це те, на чому ґрунтувалася європейська торгівля перших століть Середньовіччя. Основні торговельні шляхи пролягали Середземним морем і річками. Недивно, що перші міста виникали на узбережжі або вздовж судноплавних річок.

ТОВАРНИЙ І ГРОШОВИЙ ОБІГДВА ОСНОВНІ ЦЕНТРИ В ЄВРОПІМіж містом і селом. Між містом і замком. Між областями країни. Південний: із країнами Сходу по Середземному морю Північний: країни Північного та Балтійського морів Ярмарки – центри міжнародної торгівлі: провінція Шампань, міста Кельн, Прага, Ліон, Мілан. Розвиток грошової справи

Для ведення міжнародної торгівлі потрібні були не тільки великі кошти, а й сміливість. Далекі подорожі були небезпечними: пірати на морях чи розбійники на суходолі грабували купців. Також на товар і гроші претендували й деякі сеньйори, володіннями яких пролягали торговельні шляхи. Нерідко мито за провезення товару сягало половини його вартості. Для захисту своїх інтересів купці, подібно до ремісників, об´єднувалися в гільдії. Згодом вони утворили торговельні компанії - об´єднання купців із різних міст зі своїми представництвами. У Середні віки міжнародну торгівлю в Середземному морі контролювали купці з італійських міст Венеція та Генуя, де вони конкурували з візантійськими купцями. У Північній Європі в басейні Балтійського і Північного морів торгівлю контролював торговельний союз багатих міст, який дістав назву Ганза.

Основні торговельні операції здійснювалися на ринках міст або на сезонних ярмарках. Ярмарки - великі щорічні торги, у яких брали участь купці з різних країн. На ярмарки місцевого значення з найближчих містечок і сіл звозили зерно, вино, тканини та інші товари. У XIII столітті найвідомішими були міжнародні ярмарки в чотирьох містах Шампанського графства на північному сході Франції. Наприкінці XIII століття в напрямках основних торговельних шляхів відбулися зміни. Генуезці відкрили морський шлях на північ Європи через Гібралтар. Це дозволило здешевити перевезення товарів і залучити до активної торгівлі північноєвропейські міста. Будь-які значні фінансові операції неможливі без системи позичок. Людей, які позичали гроші під відсотки, називали лихварями. Лихварство було досить поширеним явищем від моменту появи грошей.

У Середні віки більшість платежів здійснювалася готівкою. Ураховуючи те, що тоді в грошовому обігу було чимало різних золотих і срібних монет, які карбувалися в різних містах Європи та Азії, актуальною стала професія міняйл. Крім обміну монет, вони також контролювали їхню якість. У XIV столітті лихварі та міняйли стали засновниками банків. Перші банки надавали дві основні послуги: зберігали гроші й надавали кредити, тобто позичали гроші за винагороду (під відсотки). Розвинулася нова система розрахунків - векселями.

Робота з поняттями. Цехи - союзи ремісників однієї або споріднених спеціальностей. Гільдія - міський купецький союз. Лихвар - людина, яка позичає гроші під відсотки. Міняйло - людина, яка за певну платню обмінює гроші.

Так, наприклад, якщо купець із Любека хотів придбати товар у Венеції, то йому не було потреби їхати з готівкою до того міста, а достатньо було внести необхідну суму в контору, що представляла інтереси його венеціанського торговельного партнера, отримати вексель, який разом із замовленням відправляли до Венеції, і отримати товар. Гроші, що залишилися в Любеку, могли використовувати венеціанці для закупівлі товарів у цьому місті. Банки і векселі дали могутній поштовх розвитку торгівлі та промисловості. У купців зникла необхідність возити із собою значну кількість готівки. Найбільш авторитетними банкірами Європи були Медічі та Строцці в Італії, Фугери і Вельзери у Священній Римській імперії, Жак Кер у Франції.

Назвіть найвідоміших банкірів Середньовічної Європи. Запитання для закріплення:

Із виникненням міст з´явилася й система управління ними. Місто очолювала особа чи група осіб, призначена сеньйором, на землі якого розташовувалося місто, або обрана самими жителями міста. Виникаючи на землях феодала, міста залежали від нього та були зобов´язані сплачувати або, подібно до селянської громади, відробляти податок. Ремісники віддавали частину своїх виробів, купці сплачували товаром або грошима, інші працювали на панщині або виконували іншу роботу. Жителів міст обтяжувала така залежність, і вони прагнули звільнитися від неї.

Боротьба міст за свободу і привілеї розгорнулася в XI-XIII століттях. Для протистояння сеньйорам жителі міста об´єднувалися в союзи - комуни. Через повстання, подарунки королів, які боролися проти посилення влади сеньйорів, або завдяки викупу міста домагалися права самоврядування: мати власні виборні органи влади, суди, поліцію, ополчення, податки, скарбницю, закони тощо. Міста, які здобули самоврядування, називалися комунами.

Комунальний рух - боротьба городян за самоврядування міст. Робота з поняттям

Перші комуни постали в Північній Італії в XI столітті. Жителі міст, скориставшись боротьбою між папами та імператорами, проголошували своє самоврядування. Усі спроби Фрідріха І Барбаросси придушити цей рух успіху не мали. Так комунальний рух став поширюватися Європою. Проте не всі міста зуміли домогтися права самоврядування. Там, де була сильнішою влада сеньйора, успіхи комун були лише тимчасовими. Символом самоврядування стала міська ратуша - приміщення, де розташовувалися органи управління.

Міста здобували свободу, купуючи її у феодала або ведучи жорстокі війни. Так, понад 200 років виборювали незалежність жителі північнофранцузького міста Лана. Здобувши незалежність, міста отримували спеціальний документ – хартію, в якій записували права й вольності городян. Таке право отримало назву – Магдебурзьке.

Магдебурзьке право – право міст на самоврядування. Робота з поняттям

Де у Середньовічній Європі була найбільша кількість міст? На які групи поділялося міське населення? Що таке цехи? Що таке шедевр? Що таке комунальний рух? Де і коли постали перші міста-комуни? Що таке вексель? Хто у Середньовіччі контролював міжнародну торгівлю в Середземному морі?Запитання для закріплення:

Домашнє завдання. Опрацювати матеріал §18.

ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!