Презентація - Травлення людини

Травна система. Процеси метаболізму. Біологія 8

Будова і функції травної системи. Травлення — сукупність процесів механічної обробки їжі та хімічного розщеплення її компонентів на сполуки, які організм здатний засвоювати та включати в процеси обміну речовин. Всмоктування — фізіологічний процес транспортування поживних речовин з порожнини шлунково-кишкового тракту в кров та лімфу, з якими вони транспортуються до різних частин організму.

Функції системи органів травлення: Рухова;Секреторна;Травлення;Всмоктування;Видільна;Регуляторна;Захисна

Ротова порожнина. Будова зубів. Ротова порожнина — початок травної системи, якою починається травний канал. Ротова порожнина обмежена:спереду — губами;з боків — щоками;зверху — піднебінням, яке переходить у м'яке піднебіння;дно утворене діафрагмою, яка побудована м'язами.

Ротова порожнина — початок травної травної системи. Її утворюють зуби, язик, внутрішні поверхні щік, тверде і м'яке піднебіння.

Типи зубів людини. У людини поступово розвиваються два типи зубів:молочні — 20 зубів;постійні — 32 зуби.

Типи зубів людини: Різці — мають один корінь, ними відкушують їжу.Ікла — мають один корінь, ними відкушують їжу. Малі кутні — мають декілька коренів, ними роздрібнюють їжу. Великі кутні — мають декілька коренів, ними роздрібнюють їжу. Молочні зуби представлені тільки різцями, іклами і малими кутніми зубами.

Процес травлення у шлунку. Шлунок — розширена частина травного тракту. Він розташований у лівій частині черевної порожнини під діафрагмою. Форма та об’єм шлунка помітно змінюються залежно від його наповнення, положення тіла тощо. У дорослої людини довжина шлунка становить 21 – 25 см, а його ємність — 1 –3 л. Шлунок може розтягатися і до більшого об’єму. Розтягнення стінок шлунка при заповненні їжею дозволяє складчаста поверхня слизової оболонки. Однак надмірне розтягання шлунка заважає дихальним рухам діафрагми.

Зовні шлунок нагадує мішок, верхня поверхня якого увігнута і коротка, а нижня — більша та опукла. Стінка шлунка утворена чотирма типовими для травного каналу оболонками (слизовою, підслизовою, м’язовою та серозною). На відміну від стравоходу, непосмуговані м’язи у стінці шлунка розташовані не у два, а у три шари (кільцевий, косий, поздовжній). Скорочення м’язів стінки шлунка перемішують їжу та періодично просувають її до тонкої кишки.

Внутрішня слизова оболонка шлунку, де розташовані залози, які виділяють шлунковий сік та слиз. Суміш цих речовин разом формує кислий шлунковий сік. За добу в людини виробляється 2 - 3 л шлункового слизу. Підслизова оболонка дає можливість слизовій оболонці збиратися в складки і розширювати об'єм шлунку. Середня м'язова оболонка виконує функцію перемішування та пересування їжі. Зовнішня сполучнотканинна (серозна) оболонка містить судини і нервові волокна.

Процес травлення у шлунку. Основними особливостями процесів травлення у шлунку є:хімічна обробка їжі — за допомогою ферментів шлункового соку розщеплюються білки (фермент пепсин) і жири (фермент ліпаза), а також відбувається активація ферментів шлункового соку. Слиз формує шар, що захищає стінки шлунка від дії хлоридної кислоти та ферментів;фізична обробка їжі — під дією хлоридної кислоти відбувається набрякання білків;переміщення їжі — за допомогою м’язів шлунка здійснюється: змішування їжі зі шлунковим соком та періодичне пропускання вмісту у дванадцятипалу кишку завдяки хвилеподібним скороченням стінок та вихідному м’язу-затискачу (евакуація хімусу). За наявності їжі в шлунку скорочення стінок виникають кожні 20 – 26 с;знезаражування їжі — за допомогою хлоридної кислоти і лімфатичних вузликів знешкоджуються мікроорганізми;всмоктування компонентів їжі — у шлунку всмоктуються вода, спирти, деякі ліки, гормони та ін.

Процес травлення у кишечнику. Печінка — найбільша залоза в організмі людини, маса якої становить 1,5 - 2 кг. Її функція пов'язана не лише з травленням, а й із процесами регуляції обміну речовин. Печінка розташована у черевній порожнині праворуч під діафрагмою. Складається з двох доль. На нижній поверхні печінки є так звані ворота, через які до неї входять і виходять кровоносні судини, нерви, тут розташований і жовчний міхур. Цей порожнистий орган загальною жовчною протокою сполучений з дванадцятипалою кишкою.

Печінка не утворює травних ферментів, але виконує ряд важливих функцій:виділяє в порожнину кишечника жовч, необхідну для емульгування і розщеплення жирів;створює в кишечнику лужне середовище і стимулює роботу підшлункової залози;відіграє важливу захисну (бар'єрну) функцію. Вся кров, що відтікає від шлунка, кишки й підшлункової залози, проходить через печінку, яка служить бар'єром для отруйних речовин — нею знешкоджується до 95 % шкідливих речовин, які можуть утворюватися у процесі травлення. Завдяки своїм бактерицидним властивостям жовч гальмує гнильні процеси в кишці;шкідливі речовини й мікроорганізми знезаражуються і з деякими продуктами обміну речовин разом із жовчю через кишку виводяться назовні (видільна функція);печінка бере участь в обміні вуглеводів, білків, жирів і вітамінів. Глюкоза, що всмоктується з кишки в кров, перетворюється в печінці на глікоген. За потреби глікоген може розщеплюватись до глюкози, яка надходить у кров і транспортується до тканин і органів. Так забезпечуються енергетичні потреби організму.

Підшлункова залоза розташована зліва під шлунком, між селезінкою та дванадцятипалою кишкою. Вона має довжину 12 - 15 см. На перерізі в залозі добре помітні численні часточки, які мають однакову будову. Це залоза змішаної секреції. Анатомічно й функціонально виділяють внутрішньосекреторну (ендокринну) і зовнішньосекреторну (екзокринну) частини. Внутрішньосекреторна частина представлена острівцями Лангерганса, клітини яких синтезують гормони інсулін і глюкагон. Зовнішньосекреторна частина представлена системою канальців, у які виділяється підшлунковий (панкреатичний) сік, багатий на травні ферменти. Цей сік має лужну реакцію і виділяється тільки під час травлення. До його складу входять ферменти, які сприяють розщепленню всіх поживних речовин: трипсин та хімотрипсин забезпечують розщеплення білків до їхніх складових — амінокислот, ліпаза — жирів до гліцеролу та жирних кислот, амілаза розщеплює крохмаль до глюкози, нуклеази — нуклеїнових кислот до нуклеотидів. Упродовж доби в людини утворюється до 2 л підшлункового соку.

Травлення у кишечнику. Кишка — наступна за шлунком ділянка травного каналу. Вона складаєтьсяз двох відділів: тонкої і товстої кишки.

Захворювання органів травлення та їх профілактика. Глисти, або гельмінти — паразитичні черви (що належать до Типу Плоских або Круглих червів), що мешкають у шлунково-кишковому тракті людини і тварин. Глисти можуть пошкоджувати кишечник і виділяти речовини, отруйні для організму хазяїна. Найбільш поширеними видами є аскарида і солітери (бичачий і свинячий ціп'яки).

Аскарида — належить до круглих червів, мешкає у кишечнику людини, його довжина досягає 35 см. Личинки аскарид розвиваються у кишечнику і через печінкову вену потрапляють у печінку, серце, трахею, гортань, глотку, а потім вони повертаються у кишечник, де перетворюються на дорослих особин. Аскариди можуть викликати біль у животі, блювоту і навіть апендицит. Личинки аскариди, потрапляючи у легені можуть викликати їх запалення.

Личинки плоского черва — свинячого ціп'яка (а також бичачого ціп'яка) — можуть розвиватися у м'язах людини, викликаючи важкі захворювання.

Захворювання шлунку і дванадцятипалої кишки. Гастрит — запалення слизової оболонки шлунку, яка в силу різних причин (бактерії, психічна травма, неправильний прийом ліків, тощо) не справляється з впливом хлоридної кислоти і пепсину, що містяться у шлунку.

Дякую за увагу !!!