ЗБЕРЕЖЕННЯ

БІОРІЗНОМАНІТНО      ТІ

                                                         Бакланова Олена

Бурхливий розвиток промисловості  та сільськогосподарського виробництва, інтенсивне будівництво, розширення мережі шляхів, сполучення, осушення болотних масивів та річкових долин, розорення  всіх придатних для сільськогосподарського обробітку земель, зменшення лісових  площ – все це призводить до значних  змін природних комплексів, впливає  на екологічну рівновагу, видовий склад  фауни та флори довкілля.

Процес видозмін природних  комплексів триває, зміна екосистем  набуває дедалі більших масштабів. Вже зараз необхідно вжити  заходів щодо збереження унікальних ландшафтів, рідкісних та зникаючих  видів рослин і тварин, усього генофонду  рослинного і тваринного світу. Охорону екосистем, включаючи  всі їхні живі компоненти, покликані  здійснювати так звані охоронні території.

Розподіл за категоріями  охорони природних об‘єктів та територій  розроблений у Законі України  про природно-заповідний фонд. Ці об‘єкти  розділюються на природні біосферні  заповідники, національні природні парки, заказники, заповідні урочища, пам‘ятки природи та ін.

Природно-заповідний фонд становлять ділянки суші і водного простору, природні комплекси та об'єкти яких мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність і виділені з метою збереження природної різноманітності ландшафтів, генофонду тваринного і рослинного світу, підтримання загального екологічного балансу та забезпечення фонового моніторингу  навколишнього природного середовища.

Правові основи організації, охорони, ефективного використання природнозаповідного фонду, відтворення  його природних комплексів та об'єктів  визначає Закон України "Про природно-заповідний фонд України" від 16 червня 1992 р., в  якому знайшли закріплення форми  власності на території та об'єкти природно-заповідного фонду України, цілі його використання, права громадян з означених питань.

Території природних заповідників, землі та інші природні ресурси, надані національним природним паркам, є  власністю народу. України. Регіональні  ландшафтні парки, заказники, пам'ятники природи, заповідні урочища, ботанічні  сади, дендрологічні, зоологічні парки  та парки-пам'ятники садовопаркового  мистецтва можуть перебувати як у  власності народу, так і в інших  формах власності, передбачених законодавством України.

Території та об'єкти природно-заповідного  фонду можуть використовуватися  в природоохоронних, науково-дослідних, освітньо-виховних, оздоровчих та інших  рекреаційних цілях; для потреб моніторингу  навколишнього природного середовища.

Заповідна справа – це теорія і практика організації, функціонування і збереження заповідних територій  різних рангів і категорій; це система  управління біоценозами на користь  природи і людства. Останнє розуміється  не вузько, не тільки як одержання господарської  продукції, сировини та іншої користі. Тут усе повинно бути розраховане  на необхідність підтримки екологічної  рівноваги, збереження краси і різноманіття ландшафтів, рослинного і тваринного світу.

Природно-заповідний фонд України (ПЗФ) – це ділянки суходолу і  водного простору, природні комплекси  яких мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність. Він охороняється як національне надбання, щодо якого  встановлюється особливий режим  охорони, відтворення і використання з метою збереження природної  різноманітності ландшафтів, генофонду  рослинного і тваринного світу, підтримання  загального екологічного балансу. Розвиток заповідної справи є одним з найважливіших  пріоритетів довгострокової державної  політики України.

КЛА ИФІКАЦІЯ ТЕРИТОРІЙ ПРИРОДНОЗАПОВІДНОГО ФОНДУ УКРАЇНИ.

Заповідник або заповідник строгого режиму — територія або  акваторія, на якій зберігається в природному стані весь її природний комплекс.

Природні території, штучно створені об’єкти, заказники, пам’ятки природи, ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки та парки-пам’ятки садово-паркового мистецтва.

ПРИРОДНІ ЗАПОВІДНИКИ.

- це природоохоронні, науково-дослідні установи загальнодержавного значення, покликані зберігати в природному стані типові або виняткові для даної ландшафтної зони природні комплекси з усією сукупністю їх компонентів, вивчати природні процеси і явища, що відбуваються в них, розробляти наукові засади охорони навколишнього середовища, ефективного використання природних ресурсів та екологічної безпеки. Ділянки землі та водного простору, що належать до заповідників, вилучаються з господарського користування. Заповідник – вища форма охорони природних територій, природна лабораторія, де ведуться комплексні наукові дослідження. Заповідники є в кожному великому природному комплексі.

У зоні мішаних лісів – Поліський на півночі Житомирської області. Охороняється ландшафт мішаних  лісів. У Лісостепу – Канівський (Черкаська область), Медобори (Тернопільська  область), Розточчя (Львівської область). Охороняються ландшафти Лісостепу.

У тепу – Асканія-Нова і Чорноморський (Херсонської область), Дніпровсько-Орільський (Дніпропетровська

               область), Луганський ( трільцівський     теп, Провальський теп, танично-Луганський теп), Український степовий

(Михайлівська цілина в умській області, Хомутівський степ у Донецькі область, цілина в  умській область, Кам’яні могили в  Запорізькій область), Дунайські  плавні (Одеської область). Об’єктами  охорони є степові ландшафти. У Карпатах – Карпатський. Зберігає рідкісні, майже не ушкоджені гірські  екосистеми лісового, субальпійського  та альпійського поясів. У Криму  – Кримський, Ялтинський, Опукський, Карадазький,

Казантипський, Мис Мартьян. Охороняється рідкісна рослинність  середземноморського типу. А також: "Горгани"

(Івано-Франківська область), "Єланецький степ" (Миколаївська область), Канівський (Черкаська область), Луганський (Луганська область),  Рівненський (Рівненська область), "Розточчя" (Львівська область), Черемський (Волинська  область).

мають міжнародне значення. У них БІО ФЕРНІ охороняються найбільш типові природні

комплекси біосфери, а також здійснюється        ЗАПОВІДНИКИ фоновий (глобальний) екологічний моніторинг, вивчаються процеси та змін у навколишньому середовищі. Біосферний заповідник виконує три головні функції:

-  збереження біорізноманіття

-  підвищення екологічної  освіти

-  забезпечення сталого  розвитку місцевих

громад.

Біосферні заповідники створюються  на

основі природних заповідників та національних природних парків, але  до їх складу можуть також входити  інші категорії природно заповідного фонду. Важливо, що біосферні заповідники належать до всесвітньої глобальної мережі біосферних резерватів. Біосферний заповідник є українським відповідником „біосферному резервату”.

У біосферних заповідниках виділяються такі

зони як: заповідна, буферна та зона антропогенних ландшафтів.

НАЦІОНАЛЬНІ ПРИРОДНІ ПАРКИ

— заповідні території, що є частиною природно-заповідного фонду України; в які дозволено доступ туристів. В Україні налічується 18 національних природних парків, які розташовані у 12 з 24 областей і Автономній Республіці Крим. Найбільше знаходиться у західних областях — 10, на півдні — 2, на півночі — 4 і 2 на сході України. Азово-иваський (Херсонська область), "Великий Луг" (Запорізька область), Вижницький (Чернівецька область),

Галицький, "Гуцульщина", Карпатський

(Івано-Франківська область), "Голосіївський"

(Київська область), "Гомільшанські ліси" (Харківська область), Деснянськотарогутський ( умська область), Ічнянський,  Мезинський (Чернігівська область), "Подільські Товтри" (Хмельницька область), " вяті гори" (Донецька область), " иневир",  Ужанський (Закарпатська область), " колівські Бескиди", Яворівський (Львівська область), Шацький (Волинська область)

РЕГІОНАЛЬНІ

ЛАНДШАФТНІ ПАРКИ

Окрема категорія територій і об'єктів природно-заповідного фонду, заслуговує на підвищену увагу з кількох аспектів. Це важлива «регіональна» сходинка у відомій ієрархії охорони природи, що складається з глобального (біосферного), національного, регіонального, локального (місцевого) рівнів. Крім того, підкреслює природну своєрідність регіону, вказує на регіональний характер джерел фінансування діяльності РЛП.

Багате змістове навантаження пов'язане з поняттям «ландшафт» як генетичне однорідною територією з однотипними геологічною будовою, рельєфом, гідрокліматичним режимом, сполученням ґрунтів і біоценозів.      аме ландшафт подає людині найбільш повне, комплексне уявлення про природу того чи іншого краю. Звертає на себе увагу чітко виражена соціальна спрямованість РЛП, головними завданнями яких є: створення умов для рекреаційної діяльності, сприяння проведенню просвітньо-виховної роботи, охорона цінних природних та історико-культурних об'єктів.

В Україні існують 8 таких  парків: Гранітно-тепове Побужжя, «Приінгульський» (Миколаївська область), «Донецький кряж», «Клебан-Бик», Меотида, "Зуївський",  Половецький степ (Донецька область), «Знесіння» (Львівська область)

ЗАКАЗНИКИ

Природоохоронні об'єкти. На відміну від заповідників можуть бути постійними або тимчасовими; у заказниках можливе часткове використання тварин, рослин та інших природних ресурсів. На території заказників обмежена або заборонена діяльність, що суперечить цілям і завданням, передбаченим положенням про них. Господарська, наукова та інша діяльність, що не суперечить меті і завданням заказників, проводять із дотриманням загальних вимог до охорони навколишнього природного середовища. Власники або користувачі земельних ділянок, водних та інших природних об'єктів, оголошених заказниками, зобов'язуються забезпечити режим їх охорони та збереження. Залежно від характеру, мети організації і необхідності режиму охорони заказники поділяють на: ландшафтні, лісові, ботанічні, загально зоологічні, орнітологічні, ентомологічні, іхтіологічні, гідрологічні, загально геологічні, палеонтологічні, карстовоспелеологічні.

В Україні існують такі заказники: Азовська дача, Бердянський, Бесташ, Казанок, Колодязне, Ландиш, Ларінский, Новосільковський, Обушок,  основі  насадження,

таромихайлівський, Чернецьке (Донецька область), Петровский, тароманзирский заказник, Филофорне поле Зернова, Дальницкий ліс (Одеська область),      околині гори (Рівненська область), Чорний ліс (Кіровоградська область), Аю-даг,  Мис Тарханкут, Мис Айя (Кримська область) тощо.

ПАМ’ЯТКИ

ПРИРОДИ.

Природоохоронні території, на яких розташовані окремі унікальні природні об'єкти, які охороняються за своїм науковим, навчально-просвітницьким, історико-меморіальним або культурно-естетичним значенням. До пам'ятників природи належать, наприклад, унікальні геологічні оголення, печери, водоспади, озера, метеоритні кратери тощо.

ЗАПОВІДНІ

УРОЧИЩА

Заповідними урочищами є лісові, степові, болотні та інші відокремлені цілісні ландшафти, що мають важливе наукове, природоохоронне значення, з метою збереження їх у первозданному вигляді. Присвоєння об'єктам статусу заповідних урочищ здійснюється без вилучення земельних ділянок, водних та інших природних об'єктів у їх власників або користувачів.

ВИ НОВКИ

Розглянувши широке розмаїття  заповідних територій нашої країни, я вивчив цілі та завдання сучасної  заповідної справи України, основні  з яких полягають у наступному:

-  розвиток нормативно-законодавчої  бази у сфері заповідної справи;

-  виявлення резервування  для подальшого включення до  ПЗФ територій, які потребують  охорони;

-  забезпечення збереження  рідкісних та зникаючих видів  рослин і тварин; - участь у формуванні  єдиної національної екологічної  мережі України;

-  залучення громадськості  до управління територіями та  об'єктами ПЗФ; - здійснення еколого-освітньої,  просвітницької та пропагандистської  діяльності;

-  здійснення моніторингу  біосферних процесів.

писок літератури:

1. Давиденко В.М. Заповідна справа: Навчальний посібник для студентів екологічних, біологічних, природничих, лісівничих, агрономічних, зооінженерних факультетів вищих навчальних закладів. – Миколаїв: Вид-во МФ НаУКМА, 2001. – 140с. 2. Закон України "Про природно-заповідний фонд України".

3.      Царик Л.П. Природні заповідні території. – Тернопіль, 1998. 60с.

4.      Гудзевич А. Природозаповідна Україна//Географія та основи економіки. - 1999. - №4