Основні положення теорії “ чистого мистецтва “: незалежність художника і його творчості від практичних завдань часу, політичної ситуації тощо; занурення у світ філософських, психологічних проблем; особисті, інтимні переживання - головний об’єкт зображення; злиття зі світом природи, замріяність, закоханість, схвильованість, трагічність; розвиває любов до прекрасного
Мета уроку: дати учням поняття про школу « чистого мистецтва» в російській поезії XIX ст., ознайомити з найяскравішим її представником А. Фетом, його життєвим і творчим шляхом, продемонструвати найхарактерніші риси його поезії: естетично натхненне переживання, злиття людини зі світом природи, замріяність, схвильованість, музичність вірша, витонченість пейзажних картин, формувати навички аналізу та виразного читання поетичних творів.
Шарлотта Фет (мати) Афанасій Шеншин (батько) Афанасій Фет — поет з яскраво вираженою російською свідомістю — був чистокровним німцем. Його батько, Йоганн-Петер-Карл-Вільгельм Фьот, мешканець Дармштадта, був п'яницею і бив свою вагітну дружину Шарлотту. Російський поміщик Афанасій Шеншин, перебуваючи в той час у Дармштадті на відпочинку й лікуванні, закохався у Шарлотту й забрав із собою в Росію. Шеншин одружився із Шарлоттою, а коли вона народила сина, дав ііому своє прізвище та ім'я. Сталося це наприкінці жовтня чи в листопаді 1820 року в селищі Новосьолки на Орловщині. А. Фет
З 1838 року Фет - студент філософського факультету в Московському університеті. Замість звичайних чотирьох років навчання він провів на студентській лаві повних шість років, так як за його власним визнанням був вельми недбайливим студентом і не міг відмовити собі в задоволенні щодня писати вірші замість відвідування лекцій. Ще будучи студентом, Фет випускає за власний рахунок книгу своїх віршів «Ліричний Пантеон А. Ф.».
Ты раз явилась мне, как дивное виденье, Среди бесчисленных, бесчувственных людей, - Но быстры молодость, любовь, и наслажденье, И слава, и мечты, а ты еще быстрей. Мне что-то новое сказали эти очи, И новой истиной невольно грудь полна, - Как будто на заре, подняв завесу ночи, Я вижу образы пленительного сна. Мария Лазич
Шепот, робкое дыханье. Трели соловья, Серебро и колыханье Сонного ручья. Свет ночной, ночные тени, Тени без конца, Ряд волшебных изменений Милого лица, В дымных тучках пурпур розы, Отблеск янтаря, И лобзания, и слезы, И заря, заря!.. А.Фет Шепіт.. . Ніжний звук зітхання.. . Солов'їний спів.. . Срібна гра і колихання Сонних ручаїв. Ночі блиск.. . Тремтіння тіней.. . Тіні без кінця.. . Ненастанні, дивні зміни Милого лиця.. . У хмаринках - пурпур рози, Відблиск янтаря.. . І цілунків пал, і сльози, І зоря, зоря! (Переклад М. Рильського)
Я пришел к тебе с приветом, Рассказать, что солнце встало, Что оно горячим светом По листам затрепетало; Рассказать, что лес проснулся, Весь проснулся, веткой каждой, Каждой птицей встрепенулся И весенней полон жаждой; Рассказать, что с той же страстью, Как вчера, пришел я снова, Что душа все так же счастью И тебе служить готова; Рассказать, что отовсюду На меня весельем веет, Что не знаю сам, что буду Петь - но только песня зреет. Я прийшов до тебе, мила, Розказать, що сонце встало, Що його живуща сила В листі променем заграла, - І у лісі щохвилини Кожна брунька оживає, I лунає спів пташиний, I нове життя буяє; Що до тебе з тим же палом Б'ється серце, ллється мова, Що душа, пойнята шалом, Вся тобі служить готова, Що на мене повіває Щастя, радість відусюди... Щo співатиму - не знаю, Але співів - повні груди! А. Фет М. Рильський