Презентація "Акт проголошення Української Держави. Опір нацистським загарбникам. Український визвольний рух. Поліська Січ. Українська повстанська армія (УПА)"

Акт проголошення Української Держави. Опір нацистським загарбникам. Український визвольний рух. Поліська Січ. Українська повстанська армія (УПА). Українсько-польське протистояння. Українська Головна Визвольна Рада (УГВР). Розділ 6. УКРАЇНА В РОКИ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ

У результаті навчально-пізнавальної діяльності учні/учениці зможуть: Знати: – дати Акта проголошення Української Держави, створення УПА, Розуміти:– зміст поняття «похідні групи»;Уміти:– встановити хронологічну послідовність і синхронізувати події Другої світової війни в Україні та поза її межами;– пояснити: особливості впливу нацистського окупаційного режиму на спосіб життя та свідомість населення окупованих територій; передумови, сутність: 1) розколу ОУН, розвитку українського визвольного руху та його військово-політичної формації– УПА; 3) польсько-українського протистояння, ролі німецької окупаційної влади та радянських партизанів у його загостренні; 4) Волинської трагедії;– схарактеризувати історичні постаті Івана Багряного, Олени Теліги;–створити історичні портрети Андрія Мельника, Кирила Осьмака, Романа Шухевича, Степана Бандери, Тараса Боровця (Бульби).

Діяльність націоналістичних організацій в 1939-1941 рр. Український національний рух напередодні Другої світової війни гуртувався навколо декількох центрів. Перший центр був представлений урядом УНР в екзилі на чолі з А. Лівицьким, що мав свої представництва в різних країнах Європи. УНРівці не мали чіткої єдиної позиції щодо того, чий бік зайняти. Частина заявили свою прихильність ідеалам демократії і, відповідно, тяжіли до англо-французької коаліції. Однак швидка поразка Польщі, а згодом Франції, переконала прихильників відновлення УНР у необхідності спроб налагодити співпрацю з III рейхом. Крім того, військові структури УНР висунули ідею створити на Волині збройні загони «Січі», які з початком радянсько-німецької війни мали організуватися в армію, котра разом з німецькими військами мала б звільнити Україну від більшовизму. Реалізація цієї ідеї почалася в середині 1940 р., а далі вилилася в створення «Поліської Січі» під керівництвом Тараса Бульби (Боровця).

Діяльність націоналістичних організацій в 1939-1941 рр. Найбільш дієву позицію серед українських політичних сил займала ОУН, яка спиралася на розгалужене підпілля в західноукраїнських землях, а також на осередки в різних країнах Європи. Однак на вироблення єдиної лінії організації у майбутній боротьбі трагічно позначився розкол в ОУН (1940 р.) на прихильників голови ПУН А. Мельника й керівника Крайової екзекутиви на західноукраїнських землях С. Бандери. Головним питанням, яке призвело до розбіжностей між двома фракціями ОУН, стало визначення стратегії подальшої боротьби.І А. Мельник, і С. Бандера виходили з того, що радянська імперія з її сталінським тоталітарним режимом є головним ворогом українського народу. Звідси випливала основна мета українських політичних сил — рішуча боротьба проти СРСР. У цій боротьбі ОУН(М) орієнтувалася на нацистську Німеччину. ОУН(Б) вважала, що Українську самостійну соборну державу можна вибороти лише власними силами і революційними методами та засобами боротьби. С. Бандера не відкидав думки і про союзників, але більш схилявся до того, що визвольна боротьба — це справа насамперед самого народу.

Діяльність націоналістичних організацій в 1939-1941 рр. Напередодні німецько-радянської війни обидві ОУН організували «похідні групи» (2–2,5 тис. осіб), які мали просуватися за лінією фронту і створювати українську адміністрацію на всіх українських етнічних землях. Маючи інформацію про підготовку Німеччини до війни, керівники ОУН(б) у Кракові з березня 1941 р. налагодили контакти з Вермахтом і абвером, сподіваючись, що Німеччина надасть їм допомогу в створенні української армії. Навесні 1941 р. німецькі спецслужби сформували з добровольців-біженців, переважно оунівців бандерівського напряму, з’єднання під назвою «Легіон українських націоналістів». Легіон цей поділили на два батальйони – «Нахтігаль» і «Роланд». Особовий склад був одягнутий в уніформу Вермахту. Командування Вермахту мало намір залучати українські частини до каральних дій, спрямованих насамперед проти поляків і євреїв.

Діяльність націоналістичних організацій в 1939-1941 рр. Провідну роль в розгортанні діяльності мельниківців відігравав заступник голови проводу ОУН(м) О. Кандиба-Ольжич. 5 жовтня 1941 р. в Києві відкрилися установчі збори, на яких обрали Українську Національну Раду (УНРаду) на чолі з М. Величковським. Почався випуск газет (більше 100), відкривалися «Просвіти». Але 20 листопада 1941 р. окупанти заборонили діяльність організації. Почались арешти активістів ОУН та активістів місцевих рад. Частину їх стратили в Бабиному Яру, зокрема О. Телігу. Львівську УНРаду очолював К. Левицький, а з листопада 1941 р. — А. Шептицький. Останній у лютому 1942 р. надіслав до Берліна меморандум з приводу геноциду євреїв, а також заявив про права українців на власну державу. Це стало приводом до розпуску нацистами львівської УНРади в березні 1942 р.

Діяльність націоналістичних організацій в 1939-1941 рр.

Діяльність націоналістичних організацій в 1939-1941 рр.30 червня 1941 р. за підтримки «Нахтігаля» ОУН(б) проголосила у щойно захопленому німцями Львові Акт відновлення Української держави. Уряд очолив один із найближчих соратників Бандери – Ярослав Стецько. Керівництво Третього райху розцінило цю подію як зухвалий виклик Німеччині, С. Бандеру та його найближчих соратників було ув’язнено. Будь-яку політичну діяльність націоналістів заборонено. На знак протесту військові формування «Нахтігаль» і «Роланд» відмовилися від виконання військової служби, і невдовзі німці їх розформували.

Аналізуємо документи. Львів, дня 30 черв[ня] 1941, год. 21-а. РІШЕННЯ ч.1 Національних зборів українців. Акт відновлення Української держави після 23 років неволі1. Волею українського народу Організація Українських Націоналістів під проводом Степана Бандери проголошує відновлення Української Держави, за яку поклали свої голови цілі покоління найкращих синів України. Організація Українських Націоналістів, яка під проводом її Творця й Вождя Євгена Коновальця вела в останніх десятиліттях кривавого московсько-большевицького поневолення завзяту боротьбу за свободу, взиває весь український нарід не скласти зброї так довго, доки на всіх українських землях не буде створена Українська Суверенна Держава. Суверенна Українська Влада запевнить українському народові лад та порядок, всесторонній розвиток усіх його сил та заспокоєння всіх його потреб.2. На західних землях України твориться Українська Влада, яка підпорядкується Українському Національному Урядові, що створиться у столиці України — Києві з волі українського народу.3. Відновлена Українська Держава буде тісно співдіяти з Націонал-Соціялістичною Велико-Німеччиною, що під проводом Адольфа Гітлера творить новий лад в Європі й світі та допомагає українському народові визволитися з-під московської окупації. Українська Національна-Революційна Армія, що творитисьме на українській землі, боротисьме дальше спільно з союзною німецькою армією проти московської окупації за Суверенну Соборну Українську Державу і новий лад у цілому світі. Хай живе Суверенна Соборна Українська Держава, хай живе Організація Українських Націоналістів, хай живе Провідник Організації Українських Націоналістів Степан Бандера! Слава Україні! Героям Слава![підпис] Ярослав Стецько –Провідник Національних зборів

Діяльність націоналістичних організацій в 1939-1941 рр. Улітку 1941 р. Tарас Боровець (Тарас Бульба) сформував на Поліссі та Волині загони «Поліська Січ». Він мав підтримку уряду УНР у вигнанні, який перебував у Варшаві. Тарас Боровець уважав, що згодом партизанська армія, яку назвав Українською повстанською (УПА), має перетворитися на регулярну армію майбутньої української держави (УНР), і не бажав об’єднуватися з оунівцями. Бульбівці боролися одночасно проти німецьких гарнізонів і радянських партизанів, але не виявляли великої активності.

Діяльність націоналістичних організацій в 1939-1941 рр. ОУН(б), збагнувши, що Німеччина розглядає Україну лише як колонію, почала створювати власні збройні сили – Українську повстанську армію (УПА). До цих збройних сил були включені (здебільшого силоміць) формування Т. Бульби (Боровця) і ОУН(м). Водночас ОУН прагнула за допомогою «похідних груп», що складалися з досвідчених організаторів і пропагандистів, поширити свій вплив на східні й південні області, розгорнути мережу оунівського підпілля у Києві, Сумах, Житомирі, Полтаві та інших містах. Саме учасників націоналістичного підпілля гестапівці називали «українським рухом Опору».

Роль УПА як військового формуванняв націоналістичному русі Опору. Провід ОУН(б) швидкими темпами розбудовував УПА. Спочатку Головною командою УПА керував Василь Івахів. Після його загибелі в бою з німцями у травні 1943 р. головним командиром УПА став Дмитро Клячківський. УПА мала широку підтримку західно українського населення і спиралася на розгалужену, глибоко законспіровану організаційну мережу ОУН(б). Вона налічувала десятки тисяч бійців (загалом через лави УПА пройшло понад 100 тис. осіб), які діяли на Волині, Поліссі і в Галичині. Поступово вдосконалювалася і структура управління й командування УПА. Бойові формування підпорядковувалися трьом командуванням: УПА-Північ, яке охоплювало Волинь і Західне Полісся, Житомирщину, Північно-Західну Київщину; УПА-Захід – Галичину, Буковину, Закарпаття і Закерзоння (Холмщину, Лемківщину, Надсяння); УПА-Південь – сучасну Хмельниччину, Вінниччину, західну частину Черкаської та Кіровоградської областей.

Роль УПА як військового формуванняв націоналістичному русі Опору. Крайовим командирам цих трьох генеральних воєнних округів («країв») підпорядковувалися воєнні округи, яким підлягали курені (батальйони), кожен з яких складався з 3–4 сотень по 80–200 бійців. Тактичними формами боротьби УПА були рейди, напади на німецькі гарнізони, склади, обози, сутички з радянськими партизанами, військами НКВС, підрозділами Армії Крайової. У серпні 1943 р. головним командиром УПА став Роман Шухевич (псевдо – Тарас Чупринка).

Роль УПА як військового формування в націоналістичному русі Опору. У 1943 р. УПА вела боротьбу на два фронти – проти нацистських окупантів та їхніх союзників, а також проти партизанських загонів. У жовтні – листопаді 1943 р. провела 47 боїв із німцями і 54 бої проти радянських партизанів. Провід ОУН(б) з осені 1943 р. прагнув стримувати її від активних дій проти нацистів, намагаючись зберегти сили для боротьби з більшовицьким режимом, оскільки було зрозуміло, що він повертається в Україну. З початком 1944 р. між УПА й частинами Вермахту остаточно склалися відносини взаємної неагресивності. Гітлерівський уряд звільнив з концтабору С. Бандеру, А. Мельника та інших керівників ОУН. Навесні 1944 р. відбулися перші збройні сутички УПА з регулярними радянськими військами та частинами НКВС. Під час однієї з них було смертельно поранено командувача Першого Українського фронту генерала Н. Ватутіна. Від початку 1945 р. майже в усіх районах Західної України розпочалися масштабні операції НКВС, які увійшли в історію під назвою першої «Великої блокади». ЦК КП(б)У поставив завдання перед НКВС УРСР завершити розгром УПА до 15 березня 1945 р. Попри великі втрати УПА лишалася досить численною і дієвою підпільною організацією.

Роль УПА як військового формування в націоналістичному русі Опору. Третій надзвичайний великий збір у серпні 1943 р. затвердив процес демократизації ОУН, скасував принцип однопартійності в суспільстві і державі, проголосив УПА не військом ОУН, а всеукраїнськими збройними силами. Восени 1943 р. командування УПА висунуло ідею створення представницького органу, мета якого – здійснювати політичне керівництво визвольною боротьбою в Україні. Після відповідної підготовки у липні 1944 р. поблизу с. Недільна на Самбірщині (Львівщина) відбувся Перший великий збір за участі різних українських політичних організацій, які сформували тимчасовий парламент України – Українську головну визвольну раду (УГВР) на чолі з Кирилом Осьмаком. Генеральний секретаріат УГВР – Тимчасовий уряд воюючої України – та секретаріат військових справ очолив Роман Шухевич. УПА була формально підпорядкована УГВР. Представники ОУН(м) відмовилися увійти до УГВР. Зусиллями УГВР створювалися органи місцевого самоуправління, система постачання військових формувань і шпиталів, вишкільні центри, служба пропаганди тощо.

Постаті в історії націоналістичного руху Під час німецької окупації 1940-х І. Багряний перебував у рідній Охтирці, що на Сумщині. Тоді там з’являються перші похідні групи Організації українських націоналістів (ОУН). За спогадами одного з членів ОУН(м), Іван Багряний доєднався до відділу постачання організації в Охтирці. Пізніше письменник долучився до редакції газети районної управи ОУН «Голос Охтирщини» як позаштатний ілюстратор та дописувач. А товариш Багряного Василь Гришко переповідав, що Багряний під час війни контактував із західними націоналістами, спочатку — з мельниківцями, а потім і до кінця війни — з бандерівцями. У 1943 році Іван Багряний приїздить до Львова, де відновлює зв’язки з бандерівцями. Іван Багряний працював у референтурі пропаганди, писав пісні на патріотичні теми, статті різноманітного характеру, малював карикатури й плакати агітаційного призначення. Одночасно він брав участь у створенні Української Головної Визвольної Ради (УГВР), у розробці її програмових документів. Судячи з різних спогадів і досліджень, в ОУН(б) Іван Багряний залишався великою мірою чужорідним елементом. Хоч і посідав досить високе становище (наприклад, брав участь у переговорах із промельниківською Всеукраїнською національною радою), але був ніби поза субординацією, не мав формального членства в організації. Перебуваючи в місії УГВР, він постійно дискутував з бандерівцями.

Аналізуємо документи. Проаналізуйте фрагмент джерела «Із листівки УПА «За що бореться Українська Повстанська Армія». 1943 р.» с.2331. З якою метою було створено УПА? Які завдання мала УПА під час війни й після неї?2. Які зміни в діяльності УПА політичного та економічного характеру передбачено за цим документом? Які із завдань відповідають демократичним засадам? 3. Які із завдань прийнятні сьогодні, а які – ні? 4. Які з тез листівки, на вашу думку, найбільше дратували комуністичну владу?«Українська Повстанська Армія бореться за Українську Самостійну Соборну Державу і за те, щоб кожна нація жила вільним життям у своїй власній, самостійній державі. УПА бореться проти російсько-большевицьких і німецьких загарбників, поки не очистить Україну від усіх “опікунів” і “визволителів”... За... індивідуальне та колективне користування землею в залежності від волі селян. За те, щоб велика промисловість була національно-державною власністю, а дрібна – кооперативно-громадською.

Аналізуємо документи. За загальний 8-годинний робочий день. За справедливу оплату праці, за участь робітників у прибутках підприємства... За вільну працю, вільний вибір професій. За національно-державну організацію великої торгівлі, за громадсько-кооперативну дрібну торгівлю та за дрібну приватну торгівлю, за вільні базари. За повну рівність жінки з чоловіком у всіх громадських правах і обов’язках. За державну охорону материнства... За обов’язкове середнє навчання. За вільний доступ молоді до всіх вищих навчальних закладів. За забезпечення студентства стипендіями, харчами, помешканнями та навчальними приладдями. За вільний доступ до всіх наукових і культурних надбань людства. За пошану до праці інтелігенції. За повне забезпечення всіх працівників на старість та на випадок хвороби чи каліцтва. За свободу друку, слова, думки, переконань, віри і світогляду. Проти офіційного насаджування суспільності світоглядних доктрин і догм. За повне право національних меншостей плекати свою власну за формою і змістом національну культуру. За рівність усіх громадян України, незалежно від їх національності, в державних та громадських правах і обов’язках, за рівне право на заробіток і відпочинок...»

Українсько-польське протистояння. Трагедія ВолиніВолинську трагедію, її причини, події, наслідки ще продовжують вивчати як польські, так і українські історики. Жодна сторона не заперечує існування тривалого українсько-польського конфлікту ще з козацьких часів. Не заперечують дослідники і те, що в національній політиці керівники II Речі Посполитої (1918-1939 рр.) допустили чимало помилок і завдали багато лиха українцям. У той же час, стимулювала польсько-український конфлікт терористична та саботажницька діяльність УВО, а потім ОУН на окупованих Польщею українських землях у міжвоєнний період. А ідеологія «інтегрального націоналізму», якою послуговувалась ОУН, мала й антипольську спрямованість. Існуючі документи дають змогу стверджувати, що польсько-українське кровопролиття розпочалося на Холмщині у 1942 р. Обидві сторони нищили національних активістів і звинувачували одна одну у співпраці з нацистами. Проводяться взаємні «відплатні акції», до яких втягуються поліцейські підрозділи, сформовані з українців або поляків, УПА й Армія Крайова. Нищаться цілі села з мирним населенням. У 1944 р. протиборство поширилося на Східну Галичину та Холмщину.

Українсько-польське протистояння. Трагедія ВолиніЗа польськими підрахунками, під час Волинської трагедії з польської сторони загинули щонайменше 35 тис. осіб (здебільшого селян), 18 тис. із яких встановлено; з українського боку загинули до кількох тисяч осіб. В Україні подібних до польських підрахунків не проводили. На думку українського історика Ю. Шаповала, «у цьому кривавому протистоянні поляки втратили до 40 тисяч, а українці – до 16 тисяч осіб». У цьому конфлікті були зацікавлені обидва тоталітарні режими — нацистський і радянський. Як говорив гауляйтер рейхскомісаріату «Україна» Е. Кох: «Нам треба домогтися, щоб поляк при зустрічі з українцем хотів убити його, і щоб українець, побачивши поляка, теж хотів убити його. А якщо по дорозі вони вдвох уб’ють єврея — це ще краще». Радянська сторона у цьому зіткненні бачила можливість послаблення УПА й АК.

Домашнє завдання. Опрацювати §31 п.4, §33 п.2-3 Скласти словник історичних термінів: німецько-радянська війна, «бліцкриг», план «Барбаросса», мобілізація, «випалена земля», «Поліська Січ», Українська повстанська армія (УПА), «похідні групи» ОУН, «український рух Опору», «Все для фронту, все для перемоги!», «Ні кроку назад!», рух Опору, націоналістичний повстанський рух, Українська головна визвольна рада (УГВР), Армія Крайова. Схарактеризувати історичних діячів залежно від їхньої ролі в подіях 1941–1942 рр.: Степана Бандеру, Ярослава Стецька, Tараса Бульбу (Боровця), Андрія Мельника, Кирила Осьмака, Романа Шухевича, Степана Бандери, Тараса Боровця (Бульби).

Домашнє завдання«З автомата стріляти не можу. Моя зброя – різець» – Ніл Хасевич https://localhistory.org.ua/texts/statti/z-avtomata-striliati-ne-mozhu-moia-zbroia-rizets-zhittia-v-kolorakh-krovi-i-chornila-nil-khasevich/ Дзюбак В. В. ПОЛІСЬКА СІЧ [Електронний ресурс] . URL: http://www.history.org.ua/?termin=Poliska_Sich Іван Багряний. Біг над прірвою від Охтирки до Нового Ульма https://www.istpravda.com.ua/articles/2018/12/14/153412/