Презентація "«Активні форми організації навчально – пізнавальної діяльності учнів на уроках історії: досвід, проблеми та переспективи удосконалення»

Тема: «Активні форми організації навчально – пізнавальної діяльності учнів на уроках історії: досвід, проблеми та переспективи удосконалення». Вчитель історії Трофимова І.М.

Необхідною умовою успішного формування тих чи інших вмінь є бажання самого учня до пізнання. Ось чому від самого вчителя вимагається створити в учня позитивну мотивацію до виконання розумових і практичних дій.

Систему форм навчальної діяльності учнів на занятті становлять фронтальна, індивідуальна та групова. Цим формам також властиві всі компоненти процесу навчання. Вони відрізняються одна від одної кількістю учнів і способами організації роботи.

Фронтальною формою організації навчальної діяльності учнів називають такий вид діяльності на уроці, коли всі учні класу під безпосереднім керівництвом вчителя виконують спільне завдання. При цьому педагог проводить роботу зі всім класом в єдиному темпі. У процесі розповіді, пояснення, показу і под. він прагне одночасно впливати на всіх присутніх. Уміння тримати в полі зору клас, бачити роботу кожного школяра, створювати атмосферу творчої колективної праці, стимулювати активність учнів є важливими умовами ефективності цієї форми організації навчальної діяльності учнів.

Індивідуальна форма організації роботи учнів передбачає самостійне виконання учнем однакових для всього класу завдань без контакту з іншими учнями, але в єдиному для всіх темпі. За індивідуальної форми організації роботи учень виконує вправу, розв'язує задачу, проводить дослід, пише твір, реферат, доповідь тощо. Індивідуальним завданням може бути робота з підручником, довідником, словником, картою і под. Широко практикується індивідуальна робота в програмованому навчанні.

Групова форма навчальної діяльності виникла як альтернативна існуючим традиційним формам навчання. В її основу покладено ідеї Ж.-Ж. Руссо, Й.Г.Песталоці, Дж. Дьюї про вільний розвиток і виховання дитини. Й.Г.Песталоці вважав, що вміле поєднання індивідуальної і групової навчальної діяльності підвищує активність, самодіяльність учнів, створює умови для взаємного навчання, що сприяє успішному оволодінню знаннями, уміннями і навичками.

Як правило, вдало обраний вид діяльності учнів на початку уроку налаштовує їх на плідну працю на протязі усього уроку. Тому необхідно надати особливу увагу організації початку уроку. На початковому етапі уроку цілісно використовувати ті прийоми активізації, які забезпечують підведення учнів до визнання необхідності засвоєння нового матеріалу або виконання певного завдання. Й чим більше ненавязуючи діяти, тим кращий результат можна досягти в рішенні цього завдання.

Плануючи спосіб включення учнів в урок, я, в першу чергу, думаю про створення мотиваційної основи їх роботи. Відомо, що саме творчі, причому посильні завдання найбільш ціпко тримають увагу дітей. При цьому опір на цікавість й радість, яку отримують діти від зроблених на уроках відкриттів і, головне, відкриття своїх можливостей, здібностей, допоможе створити мотиваційну основу для витоків творчої діяльності. Допомагає в пошуці побудови початку уроку визнання того, що складність, допустима для дітей, й новизна – основні причини цікавості.

Новизна в першу чергу повязана зі змістом інформації і способами її подачі. Особливо необхідно це враховувати в 7,8 класах, так як в цьому віці учні виявляють хто із них самий – самий. Тому в цих класах на початку уроку, як правило, різноманітні приклади на прояв спостереження, уваги, вигадки, фантазії. Такі вправи для них перетворюються в перевірку розумових можливостей й носять характер змагання.

В 7 класі починається вивчення нового предмету – історії України. Й перший семестр діти працюють з великим задоволенням: багато нового матеріалу, повязаного з минулим життям наших предків, а саме « Правління перших київських князів». Згідно нової програми введено практичні заняття.

Програма з історії України у 8 класі також насичена новим матеріалом, практичними заняттями тощо. Тому тут від вчителя вимагається пошук різноманітних прийомів й методів навчання.

Відомо, що на практичних, лабораторних роботах увага, зацікавленість учнів гарантована. Немає проблем в організації мотиваційного моменту й на уроках повторення й узагальнення знань та вмінь, коли учні працюють в парах або в малих групах, а також на уроках усної контрольної роботи тощо. На всіх цих заняттях новизна пов'язана з незвичайною формою подання інформації. При цьому необхідно враховувати, що учні швидко звикають до одного методу викладання і стомлюються від однотипної організації їх діяльності на уроці, а новий початок дозволить уникнути цього, навіть якщо основна частина уроку побудована традиційно.

Перерахую лише деякі методи організації початку уроку, які я використовую в своїй практиці.

Пропонується завдання, яке вирішується тільки з опорою на життєвий досвід учнів , на їх винахідливість.

Задається задача на тренування пам'яті, логічності зв'язку, на пошук закономірностей з матеріалу, добре засвоєному учнями.

На дошці написані терміни й визначення, серед яких є як вірні, так і не вірні відповіді. Учням пропонується перевірити їх.

В своїй практиці я часто пропоную дітям звичайний історичний диктант зі звичайними відповідями .

На столі у кожного учня лежить чистий аркуш паперу. Пояснивши тему уроку, я повідомляю, що в кінці уроку за деякими розглянутими на уроках питаннями буде проведена перевірочна робота на 15 хвилин ( “Графічний диктант” )

Урок починається з читання по окремому абзацу заданого для самостійного вивчення параграфу і колективного коментування його змісту. Учні відповідями на запитання вчителя доводять глибину вивченої теми. Якщо клас опиняється в скрутному становищі, то відповідають консультанти по цій темі ( консультантів я назначаю на попередньому уроці )

Учні розглядають ілюстрації та висловлюють припущення щодо чинника, який об'єднує запропоновані зображення. Наприклад: чай, порцеляна, ваза, дракон, шовковий шлях, рис, шовк, порох, ієрогліф.

Розглядаються різноманітні методи рішення юридичної задачі, яка була задана на минулому уроці. Як правило, це задача, рішення якої потребує дослідницької роботи. Воно повинно бути незвичайним, цікавим, але доступним для всіх учнів.

Якщо домашнім завданням було скласти казку, розповідь чи історичний кросворд, то в такому випадку я починаю урок з представлення найбільш цікавих робіт.

Розглядається певна історична проблема, яка ще не обговорювалася в класі. Учні складають план пошуку її рішення.

Урок починають “солісти”. Так називають учнів, яким належить захищати виконання домашнього завдання чи проекту. Клас слідкує за грамотністю викладання рішення домашнього завдання.

Загальним в усіх наведених прикладах є намагання викликати протиріччя між тими установками, шаблонами, які в учня сформувалися в процесі навчання, і тією ситуацією, розглянути яку йому пропонується.

М.І. Пирогов у свій час писав: "Головне в навчанні не тільки те, що повідомляється, а й те, як повідомляється... Найзвичайніші щоденні предмети, які майстерно прищеплюються дитині, для неї у стократ корисніші в майбутньому, ніж високі істини, погано викладені й анітрохи не пристосовані до його понять".

Дякую за увагу!