Урок № 17

Активні та пасивні дієприкметники

Самойлик І.М.

Дієприкметник — це особлива форма дієслова, що виражає ознаку предмета за дією й відповідає на питання який? яка? яке? які?

Дієприкметники поєднують

ознаки дієслова (доконаний і недоконаний вид, теперішній або минул ий час) і прикметника (змінюються за родами, числами, відмінками).

Дієприкметники узгоджуються з іменниками у роді, числі й відмінку: розплетена коса, розплетеної коси, розплетеній косі, розплетені коси, у розплетених косах.

У реченні дієприкметник найчастіше виступає в ролі означення, рідше — частиною складеного іменного присудка.

Приклад:

Очерет кінчається, відкривається чимала, обрамлена заростями галявина (Олесь Гончар). Се — щоденник. Тут і прибутки усякі записані (Панас Мирний).

За значенням дієприкметники поділяють на дві групи: активні й пасивні.

Активні дієприкметники виражають ознаку за дією, яку виконує сам предмет: лежачий (хворий), синіючий (горизонт), посивіле (волосся).

Активні дієприкметники утворюємо так: теперішній час — за допомогою суфіксів -уч- (-юч-),

-ач- (-яч-): киплячий, нев'янучий; минулий час — за допомогою суфікса л: розімлілий, замерзлий.

Зверни увагу!

При творенні активних дієприкметників минулого часу суфікс -ну- основи інфінітива випадає: загуснути — загуслий, розбухнути — розбухлий.

Активні дієприкметники

Зверни увагу!

Активних дієприкметників теперішнього часу в українській мові мало, їх переважно вживають у наукових текстах (лежачі хворі, летюча миша, горючі сланці), а також у художньому стилі: Мужича правда єсть колюча, а панська на всі боки гнуча (І. Котляревський).

Форм типу будуючий, чистячий, бастуючий в українській мові немає. Активні дієприкметники використовують у сучасній мові обмежено.

ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ!!! 1. При творенні активних дієприкметників минулого часу суфікс -ну- й кінцевий приголосний основи с ВИПАДАЮТЬ! Наприклад: замерзнути – замерзЛий, розцвісти – розцвіЛий.

Замість них варто вживати:

•іменник: наглядач, початківець, працівник (не наглядаючий, не початкуючий, не працюючий);

•іменник-прикладку: компанія-конкурент (не конкуруюча компанія); •прикметник: охочий, пояснювальний, каральний (не бажаючий, не пояснюючий, не караючий);

•описову конструкцію (підрядне речення): той, що тримає; той, що висаджує

(не тримаючий, не висаджуючий);

•синонім: чинне законодавство (не діюче законодавство); •словосполучення з відповідним змістом: з повагою до вас (не поважаючий вас).

В українській мові є окремі дієприкметники на -учий (-ючий), -ачий (ячий), що стали прикметниками, тобто вказують на постійну ознаку: співучий, живучий, родючий, палючий, кусючий, лежачий, ходячий, зрячий/незрячий, терплячий.

Приклад:

Під лежачий камінь вода не тече; лежачого не б’ють; родючі ґрунти, кусючий ґедзь, ходяча енциклопедія; АЛЕ місто, що потерпає від стихійного лиха, а не терпляче від стихійного лиха місто.

Пасивні дієприкметники виражають ознаку

за дією, яку хтось виконує над предметом: тушковане (мамою) м'ясо, прив'язаний (мною) човен.

Їх утворюють за допомогою суфіксів -н-, -ен-, -т-.

Пасивні дієприкметники мають форми лише минулого часу.

ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ! У пасивних дієприкметниках завжди пишемо • одну букву н (бажаНий, складеНий); • букву е (є) (погашЕний, засвоЄний).

Пасивні дієприкметники

У презентації використані матеріали https://www.miyklas.com.ua/p/ukrainska-mova/11-klas/

Дякую за увагу