Презентація: "Активний відпочинок."

Активний відпочинок.

Активнийвідпочинок, рекреація (англ. Active leisure) — спосіб проведення вільного часу, різновид хобі, в процесі якого відпочивальник займається активними видами відпочинку, що потребують активної фізичної роботи організму, роботи м'язів, всього тіла. Під активним відпочинком найчастіше розуміють непрофесійне заняття якимись видами спорту.

Види активного відпочинку:

Самодіяльний (спортивний) туризм. Спорти́вний тури́зм  — неолімпійський вид спорту, який полягає у проходженні певних шляхів, які називають маршрутами, з подоланням природних або штучних перешкод (гірські вершини і перевали (у гірському туризмі) або річкові пороги (у сплавах річками)), виконання технічних прийомів, спеціальних тактичних або технічних завдань. Місцем туристських мандрівок можуть бути не лише поверхня Землі, але також і водна тощо. Спортивний туризм — це специфічний вид туристсько-спортивної діяльності, головною формою якої є спортивний похід або змагання з видів туризму, ці види діяльності спрямовані на випробовування фізичних, психічних, духовних сил людини, удосконалення туристської майстерності туриста, виконання нормативів спортивних розрядів[1]. Спортивний туризм має за мету спортивне удосконалення в подоланні природних перешкод. Це означає удосконалення всього комплексу знань, умінь і навичок, фізичної підготовленості, необхідних для безпечного пересування людини по місцевості. Для реалізації спортивної мети здійснюють подорожі, насичені природними перешкодами, що дає змогу класифікувати їх як спортивні походи[2]. Спортивним туризмом в Україні займається Федерація Спортивного Туризму України[3]. Люди які займаються спортивним туризмом є спортсменами. Основною ідеєю спортивного туризму є участь спортсменів в спортивних походах, змаганнях зі спортивного туризму, експедиціях та екскурсіях.

Пішохідний туризм.

Гірський туризм.

Велосипедний туризм.

Водний туризм.

Спеліотуризм.

Альпіні́зм. Альпіні́зм — вид спорту, що основною метою ставить сходження на природні та штучні скелі та стіни, зокрема на гірські вершини. Як правило, технічна частина маршруту — від сотень метрів до декількох кілометрів, при цьому протягом всьому маршруту, як правило, не існує стаціонарних точок страховки. Сходження в залежності від складності і протяжності маршруту може тривати від декількох годин, до декількох днів, тижнів і навіть місяців. Виділяють альпійський і гімалайський стилі сходжень.

Альпійський стиль — це послідовний підйом на вершину разом з всім спорядженням.

Гімалайський стиль відрізняється попередньою підготовкою маршруту сходження, провішуванням страхувальних мотузок (перил), встановленням проміжних таборів, доставкою спорядження і кисню в ці табори, що передбачає багаторазові підйоми і спуски з табору в табір. Гімалайський стиль — це своєрідна облога гори, що займає іноді 2-3 місяці, але саме така тактика дозволила досягнути вершин Евереста та інших восьмитисячників.

Скелелазіння. Скелелазіння — олімпійський вид спорту, який полягає у вільному лазінні (найчастіше – сходженню) по природному (скелі) або штучному (скалодром) рельєфу. Це самостійний вид спорту, який вийшов з альпінізму й нерозривно пов'язаний з ним. Різниця між альпінізмом і скелелазінням у тому, що в скелелазінні, як правило, є постійні (статичні) точки опори — гаки, які забетовані у скелю, а в альпізмі навпаки, всі точки страховки, як правило, є тимчасові (френди, закладки тощо), а також що альпінізм, на відміну від скелелазіння, дозволяє лазіння з застосування спеціальних інструментів та додаткового спорядження для подолання маршруту, лише у якості страховки. Скелелазіння є скадно-коордінаційним видом спорту, у якому фізична, технічна та ментальна складова мають приблизно рівну вагу.

Велосипедні прогулянки.

Маунтенбайк. Маунтенбайк (англ. mountain biking) — вид спорту, що включає їзду на велосипеді бездоріжжям, зазвичай пересіченою місцевістю за допомогою або спеціального обладнаного гірського або гібридного дорожнього велосипеда. ... В результаті гірський велосипед важить помітно більше дорожнього.

Лижні прогулянки.

Гірські лижі.

Сноуборд.

Теніс.

Гольф.

Катання на роликах.

Біг підтюпцем.

Кінні прогулянки.

Рибалка.

Скейтбординг.

Кайтінг. Кайтбординг, Кайтсерфінг (від англ. kite — повітряний змій і board — дошка, boarding — катання на дошці) або кайтинг — вид спорту, основою якого є рух під дією сили тяги, що розвивається утримуваним і керованим спортсменом повітряним змієм (кайтом).

Віндсерфінг. Віндсерфінг (від англ. wind — «вітер» і «серфінг») — вид вітрильного спорту і водних розваг, в основі якого лежить майстерність управління на водній поверхні легкою дошкою невеликого розміру з встановленим на ній вітрилом. Спортивний снаряд, що використовується у віндсерфінгу, називається «вітрильною дошкою» або «віндсерфом», і складається з легкої дошки обтічної форми довжиною 2-4,7 м, виконаної з плавучого матеріалу, і закріпленого на ній в гнучкому з'єднанні вітрила. Вітрильна дошка являє собою спрощену модель вітрильного судна, позбавленого стерна. Управління здійснюється шляхом нахилу щогли з вітрилом, а при русі в режимі глісування, також за допомогою нахилу самої дошки з борту на борт. Швидкість і напрямок руху залежать від положення вітрила відносно вітру. Положення вітрила контролюється спортсменом («віндсерфером»), який утримує його руками за поперечину-«гик». Рух на парусній дошці можливий при будь-якій силі вітру. Досвідчені спортсмени володіють технікою руху на хвилях, а також виконують стрибки різного ступеня складності. У даний час віндсерфінг є не тільки видовищним видом спорту, але і популярною водною розвагою для широкого кола людей, які обирають активний відпочинок.

Стрибки з парашутом.

Парапланеризм.

Водні лижі.

Автоперегони.

Мотогонки.

Геокешинг . Геокешинг (geocaching від грец. γεο- — Земля та англ. cache — схов) — туристична гра із застосуванням GPS, яка полягає у знаходженні схову, створених іншими учасниками гри. У неї можна грати сім'єю, гуртом або поодинці. Основна ідея полягає в тому, що одні гравці готують схов, за допомогою GPS визначають його географічні координати та повідомляють про них в Інтернеті. Інші гравці використовують ці координати і свої GPS-приймачі для пошуку схову. В деяких варіантах гри схов рекомендується створювати тільки в місцях, які представляють природний, історичний, культурний, географічний інтерес. Тому створення і пошук сховів перетворюються в активний пізнавальний процес. Гравці отримують безліч цікавих відомостей про визначні пам'ятки. Заохочуються схови, де ставиться оригінальна і важка (наприклад, багатокрокова) пошукова задача. На перший погляд здається, що знайти схов з допомогою GPS-приймача просто. Однак точність, з якою GPS-приймач визначає позицію — від декількох метрів до декількох десятків метрів, це дозволяє тільки «окреслити» невеликий район місцезнаходження схову. Для точнішого пошуку контейнера слід користуватися підказками з опису схову.

Скандинавська хода.