Презентація "Андріївський узвіз"

Андріївський узвіз Вчитель географії Коренська В. А.

Андрі́ївський узвіз — історична вулиця Києва, що з'єднує Поділ з центральною частиною міста. Пролягає від Контрактової площі до Володимирської та Десятинної вулиць.

20 січня 2012 року Міністерство культури України видало наказ, згідно з яким Андріївський узвіз отримує статус пам'ятки містобудування місцевого значення

Верхня частина Андріївського узвозу виникла на шляху, який вже за часів Київської Русі зв'язував Старий Київ (Гору) із Подолом, пролягаючи між пагорбами Андріївської (Уздихальниці) та Замкової, Хоревиці та Старокиївської гір. За доби середньовіччя відгалуження Андріївського узвозу було прокладено і до замку на горі Киселівка.

Назву узвіз одержав, імовірно, у XVIII столітті від Андріївської церкви (збудована у 1744–1754, архітектор Бартоломео Растреллі). У 1928 році перейменований на вулицю ім. Лівера, з 1931 року — узвіз Лівера. Історичну назву узвозу було відновлено 1944 року.

Існує легенда, відповідно до якої місце, де тепер тече Дніпро, було морем. Коли св. Андрій прийшов у Київ і побудував на горі, де зараз стоїть Андріївська церква, хрест, то все море спливло униз. Але деяка частина його залишилася і сховалася під Андріївською горою. Коли пізніше тут побудували церкву, то під престолом відкрилася криниця. В Андріївскій церкві нема дзвонів, тому що, за легендою, при першому ж ударі вода прокинулася б і залила не тільки Київ, але і все Лівобережжя.

Основна забудова вулиці виконана в 90-х роках XIX — на початку XX століття. Нині, відтворений у стародавньому виді, узвіз — це місце виставки-продажу живопису і виробів народної творчості просто неба. Андріївський узвіз називають київським Монмартром

На узвозі панує атмосфера міста кінця XIX — початку XX століття. Вулиця славиться тим, що у будинку № 13 жив письменник М. О. Булгаков. У цьому будинку розташовано музей Булгакова.

На Андріївському узвозі також функціонує унікальний Музей однієї вулиці. У ньому показано історію Андріївського узвоза у картинах, фотографіях та інших речах від давнини до наших часів. Вздовж усієї вулиці багато картинних галерей, художніх салонів.

буд. № 34 — меморіальна дошка на честь письменника Г. Тютюнника, який жив і працював у цьому будинку в 1963–1967 роках. Бронзовий барельєф відкрито у 1991 році (скульптор В. П. Луцак, архітектор І. Лебідь).

буд. № 23 — меморіальна дошка на честь першого Патріарха Київського і всієї України Мстислава (1898–1993), який був висвячений на єпископа у цій каплиці Андріївської церкви 12 травня 1942 року. Виготовлена з бронзи (скульптор В. І. Щур), відкрита у 1998 році.

У затишному парку нижче від церкви можна побачити скульптури роботи Івана Кавалерідзе, майстерня якого розташовувалася у сусідньому будинку (№ 21). Одна з них — копія пам'ятника Тарасові Шевченку в Ромнах.

На будинку № 34 встановлено жартівливий пам'ятник носу Гоголя. Бронзову скульптуру роботи скульптора О. Дергачова встановлено у 2006 році.

Підставою для встановлення пам'ятника стала легенда, згідно з якою Микола Гоголь, гуляючи одного листопадового дня Києвом, саме навпроти Андріївської церкви потрапив під дощ та підхопив нежить. Усі думки письменника крутилися навколо його носа. Таким чином, згідно з переказом, і виникла ідея написати відому однойменну повість «Ніс».

Біля Андріївської церкви встановлено ще один популярний серед киян пам'ятник — Проні Прокопівні Сірковій та Свириду Петровичу Голохвастову, героям п'єси М. П. Старицького «За двома зайцями». Скульптуру відкрито 23 серпня 1999 року (архітектор В. Скульський, скульптори В. Щур, В. Сівко та Р. Кухаренко).

Андріївський узвіз у літературі Події книги Володимира Діброви «Андріївський узвіз» зав'язані навколо Андріївського узвозу, використовуючи його як літературну метафору, яка наче поєднує минуле і майбутнє героя книги, на Андріївському узвозі частково відбувалися події в творах Михайла Булгакова «Біла гвардія» та «Дні Турбіних» та в комедії Михайла Старицького «За двома зайцями».

Андріївський узвіз і зокрема будинок, де мешкав М. О. Булгаков, були «відкриті» для широкого загалу завдяки нарису «Городские прогулки» Віктора Некрасова. Саме йому й належить вислів «Замок Річарда Левове серце», що закріпився за будинком № 15.

9 квітня 2012 року, відбулося знищення пам'яток архітектури Андріївського узвозу. Все є наслідком прийнятого рішення про його реконструкцію, прийнятого в жовтні 2011 року 11 квітня 2012 року відбулася акція протесту проти забудови Андріївського узвозу.

Пам'ятник Магдебурзькому праву в Києві (Колона Магдебурзького права, перейменований у XIX столітті російською владою на Пам'ятник хрещення Русі; нижній пам'ятник святому Володимиру) — пам'ятник на честь повернення Києву Магдебурзького права. Монумент традиційно вважається найстарішим з існуючих пам'ятників у Києві.

Пам'ятник Магдебурзькому праву розташований на Дніпровських схилах, біля Набережного шосе на київському Подолі.