Поглибити знання учнів про своєрідність та художню самобутність поезії А. Рембо; сприяти їхній творчо-асоціативній діяльності; розвивати дослідницькі та комунікативні навички, сприяти формуванню гуманістичних засад у ставленні до людської особистості, права на творче самовиявлення.
«... Я люблю всіх поетів, всіх парнасців, тому що поет — це парнасець, закоханий в ідеальну красу. Я буду парнасцем. Я присягаюся... завше обожнювати двох богинь: Музу й Свободу»,— писав Артюр Рембо про себе. А Пабло Неруда сказав про нього: «Рембо, перебудувавши всю поетику, зумів знайти шлях до найшаленішої краси» (звернення до епіграфа уроку). Чи зможемо ми відчути цю «найшаленішу красу» віршів А. Рембо — з’ясуємо сьогодні на уроці.
Ліна Костенко. Хлопчик прийшов із Шарлевілю. О Парижу, це малий Рембо. Не доводь його до божевілля,Постарайся вберегти або. Хоч принаймні пожалій, щоб вижив. Грубіян? Пробач, переросте. Він не може звикнуть до принижень,Може, він скажений через те. Він нестерпний? Дами і добродії!Етику порушив, етикет?Не доводьте дійсність до пародії,Вам нічого, але ж він поет!Серед вас, чужих і бородатих,Може, йому снився Лангедок. Я насмілюсь тільки нагадати,Що йому ж сімнадцятий годок!Сни у нього ще не чорно-білі,Серце ще обурене на цвіль!Хлопчик прийшов із Шарлевілю. Мученик вернувся в Шарлевіль.
Інформаційне гронокоротке, але яскраве життянародився в 1854 році в м. Шарлевіліблискуче навчався в коледжіу 15 років був автором надрукованих віршіврозробляє свою теорію «поета-ясновидця»зустріч із П. Верленомостанній твір — «Сезон у пеклі»з 1874 року Рембо блукав світом«Я спробував винайти нові квіти, нові зорі, нові види плоті, нові мови. Я повірив, що володію надприродною могутністю. І що ж!.. Я! Я, що вважав себе магом або ангелом, вільний від будь-якої моралі, я знову кинутий на землю з необхідністю шукати роботу, обіймати грубу дійсність!»
Виразне читання вірша А. Рембо «Відчуття»В блакитні вечори стежками йтиму я;Колотиме стерня, траву почну топтати: Відчує свіжість піль тоді нога моя,Я вітру голову дозволю овівати. Отож мовчу собі, сповільнюю ходу. В душі безмежної любові лиш припливи;Все далі й далі. Мов бродяга той піду,З Природою, немов із жінкою, щасливий.
ОЛС «Голосівки» як символічну картину людського буття»Від темряви (чорний колір А) до світла (білий колір Е), через бурхливі пристрасті (червоний колір І) до мудрості (зелений колір У) і пізнання таємниці Всесвіту (синій колір О). Принцип контрасту: чорне-біле, смерть-життя, потворне-прекрасне, скороминуче-вічне. А яким є ваше бачення?