Презентація "Бароко як доба і художній напрям у європейській літературі й мистецтві. Формування нового бачення світу і людини в епоху бароко"

Бароко як доба і художній напрям у європейській літературі й мистецтві. Формування нового бачення світу і людини в епоху бароко. Видатні представники європейського бароко та їхні здобутки

Хто не вміє вразити  читача, той не має права називатися поетом. Джамбаттіста  Марино. Людина — лише хворостинка, найбеззахисніше з творінь природи, але хворостинка, яка мислить... Отже, наша перевага — у спроможності мислити. Лише думка звеличує нас, а не простір і час, у яких ми — ніщо. Намагаймося ж бо мислити гідно: у цьому запорука моральності. Блез Паскаль

- Як називається поступальний розвиток світової літератури від найдавніших часів до сьогодення?- Які етапи всесвітнього літературного процесу ми вже розглянули у 8-му класі?- Чи можна стверджувати, що мистецтво античності, Відродження було загальноєвропейським?- Що вам відомо про бароко з уроків мистецтва?

Головна ознака епохи Відродження - гуманізм. Гуманізм (від лат. humanitas — людяність) — світогляд, у центрі якого знаходиться ідея людини як найвищої цінності; ідеологія, що орієнтується насамперед на повазі до людини при визнанні складності її особистості.

Англійський поет Джон Донн порівняв свою епоху зі страшною морською бурею. ХVІІ ст.— трагічний час, коли по всій Європі палали війни й вибухали революції. Де ж шукати пересічній людині душевні сили і моральну опору, кому вірити?Собор св. Георгія, Модіка, Італія

Філософи ХVІІ ст. переконували: Бог подарував людині розум і серце. Людина повинна осягнути навколишній світ, такий привабливий, загадковий і прекрасний, але при цьому вона може покладатися лише на себе. В історії людства розпочалася нова доба, сповнена протиріч, суперечливих думок та почуттів — бароко. З одного боку, роботи митців засвідчили кризу ренесансних уявлень про людину, про гармонійність світу, а з з іншого - діячі культури прагнули відтворити втрачену красу й гармонію. Це призвело до формування в XVII столітті двох основних художніх систем, двох напрямів - бароко і класицизму, які визначили своєрідність даної доби й залишили людству яскраві шедеври мистецтва, що пережили свій час.

Бароко (від італ. вarroco-вигадливий, химерний; від порт. perolo barroka - перлина неправильної  форми) — літературний і загальномистецький напрям, що зародився в Італії та Іспанії в середині XVI століття, поширився на інші європейські країни, де існував упродовж ХVІІ - на поч. XVIII століть. Довго вважалось, що цей термін походить від португальського слова perolo barroka , що означає «перлина неправильної форми», яка переливається різними кольорами веселки. За іншою версією, термін бароко походить від італійського вarroco- - вигадливий, химерний.Існує і третій варіант - слово «бароко» означає фальш і обман.

Термін «бароко» вперше був застосований для характеристики стилю архітектурних споруд. Але згодом його починають вживати для позначення інших мистецьких явищ. У XVIII столітті термін «бароко» застосовують до музики, у XIX столітті його вживають стосовно скульптури та живопису. Наприкінці XIX століття починають говорити про бароко в літературі. Термін бароко був введений у XVIII столітті, причому не представниками напрямку, а їхніми супротивниками - класицистами, які вбачали в бароко цілком негативне явище. Вважають, що першим термін «бароко» щодо літератури використав Фрідріх Ніцше.

- Якщо Відродження було добою панування гуманітарних наук, то епоха бароко позначена розвитком природничих і точних наук. Наукові відкриття не лише поліпшили життя людей, а й призвели до того, що на порозі XVII століття людство здригнулося від жаху: з’ясувалося, що наша рідна, надійна і затишна мати-Земля насправді є  маленькою кулькою, яка мчить невідомо куди в холодному байдужому космосі, неосяжному безкінечному просторі.- Як вплинули ці відкриття на світогляд людини? - Відродження охоплює глибока криза. Світ, що уявлявся впорядкованим і гармонійним, обернувся ірраціональним (тобто незбагненним) хаосом, сповненим зяючих безодень і нерозв’язаних суперечностей, а людина - істотою, що роздвоюється між добром і злом. Так виник притаманний добі бароко «метафізичний неспокій». Постійний сумнів у всіх цінностях життя, тривожне світовідчуття не могло не вплинути на мистецтво й літературу.

Доба бароко стала добою справжньої наукової революції. Якщо в добу Відродження  великого значення надавали шаленим учинкам, пристрастям, крайнощам, то для доби бароко головне - пристрасні роздуми про світ. Художня система бароко надзвичайно складна, їй властиві мінливість,  поліфонічність, ускладнена форма.

Визначальні ознаки епохи бароко:1. Посилення ролі держави і церкви.2.  Поєднання релігійних і світських мотивів, образів.3. Мінливість, поліфонічність, ускладнена форма.4. Тяжіння до контрастів, метафоричність, алегоризм.5. Настрої песимізму, розчарування, скепсису.6. Трагічна напруженість і трагічне світосприйняття.7. Прагнення вразити читача пишним, барвистим стилем. 

Митці Ренесансу цінували простоту і структурну досконалість твору, митці бароко замінюють простоту вигадливістю, надуманістю, пишномов’ям.  Розвивається пристрасть до алегорій, з’являються алегоричні драми, поеми, вірші. Важливого значення набуває зовнішній вигляд твору, тексти віршів набувають форми хреста, чари, ковадла, колони, ромба, стають популярними акровірші. Поети бароко часто бавляться нанизуванням вигадливих метафор, порівнянь, антитез. Наприклад: «Любов зв’язує золото з крицею, пряжу — із шовком, спонукає кропиву тягтись до шляхетної троянди, до перлин кладе сміття, до вугілля кладе крейду і часто прищеплює дикому дереву солодкий плід».

Стиль бароко має вади: часом надто велика перевага зовнішнього змісту над внутрішнім, «чиста» декоративність змушує внутрішній зміст твору ховатися або відходити на задній план; ще небезпечнішим є намагання перебільшити, посилити напруження, контраст, щоб вразити читача, глядача,— це призводить до надмірного замилування формою; у літературі — до переобтяження творів формальними елементами.

Батьківщина бароко — Італія (тут з’явилися перші зразки бароко в архітектурі, скульптурі, живописі). Засновник бароко в Італії — Мікеланджело Буонарроті. Головну увагу мистецтво бароко приділяло пристрастям і відчуттям людини, поєднанню реального та уявного, бажанню насолоджуватися дарунками життя, мистецтва й природи. Основні риси стилю бароко — парадність, урочистість, пишність, динамічність.

Людина доби бароко  Людина доби бароко не ідеальна - її внутрішній світ сповнений різноманітних відтінків, а часто досить дивний, суперечливий, дисгармонійний. У мистецтві бароко людина постає як одна багатопланова особистість зі своїм світом переживань, залучена до драматичних конфліктів. Людина бароко - це, за словами англійського поета Дж. Донна, черв’як, який плазує у бруді та крові. У результаті людській особистості відводиться скромна роль піщинки в безмежному всесвіті, безпорадної і цілком залежної від волі Бога. 

Бароко - це загальноєвропейський стиль. Бароко відіграло велику роль у мистецтві XVII століття, дозволило втілити безмежність і суперечливість світу й людини, складність буття, яку неможливо осягнути раціонально, боріння різних сил і стихій,  загадкову таємницю сущого. Бароко дало можливість митцям висловити в різноманітних художніх формах уявлення про духовний стан світу й особистості, виразити моральні запити цієї доби. Бароко стало результатом змін у світобаченні людства, що відбулися під впливом  бурхливого розвитку науки й філософської думки.

Епоха бароко — одна з найцікавіших епох в історії світової культури. Відзначається вона драматизмом, інтенсивністю, контрастністю і водночас гармонією, цілісністю, єдністю. Для нашого часу — швидкоплинного, динамічного, що лише шукає стабільності та впорядкованості,— епоха бароко надзвичайно близька за духом.

ОТЖЕ!Бароко — стиль у мистецтві, архітектурі, літературі, який виник у Італії. Для нього характерними є: виразність, значна кількість декору, пишність і надмірність у всьому. Мистецтво бароко розвивалося передовсім у католицьких країнах Європи: в Італії, Іспанії, Португалії та їхніх колоніях, у Фландрії, частково у Франції, згодом поширилося Польщею, балтійськими країнами, а у XVIII ст. — Україною та Росією, дало помітні здобутки в Австрії та Німеччині.

Характерні ознаки бароко:- грандіозність, незвичайність і унікальність; - перебільшена пишність (безліч прикрас і золотих елементів); - динаміка, напруженість; - яскравість, витонченість; декоративність, театральність; - надмірність химерних елементів (майже цілковита відсутність прямих ліній, значна кількість кривих, округлих і хвилеподібних форм);- емоційність і чуттєвість, поєднання ілюзорного та реального; - сильні контрасти (масштабів і ритмів, матеріалів і фактур, світла і тіні); - різноманітність жанрів і синтез мистецтв (скульптура і живопис немов злилися з архітектурою).

Течії та школи доби бароко= Гонгоризм - аристократична школа в іспанській поезії. Засновник - поет Луїс де Гонгора-і-Арготе. Утвердження культу чистоти форми; принципова безсюжетнсть; ускладненість поетичного слова.= Маринізм – літературна течія в Італії XVII ст. Засновник – Джамбаттіста Марино. Перевага форми над змістом; наявність примхливих метафор, порівнянь, словесної гри, етичних і громадських ідей.= Преціозна література – аристократичний напрямок у французькій літературі XVII ст.= Метафізична школа – напрям в англійській літературі XVII ст.

Література бароко прагнула втілити в художніх образах суперечливість життя людини, відсутність гармонії в її внутрішньому світі й у стосунках із навколишнім світом. Часто у творах використовують метафори, побудовані на порівнянні й наближенні несхожих предметів, і це наближення іноді має парадоксальний вигляд. Література бароко передає почуття мінливості життя, яке читачі сприймають як ілюзію, сон. Герой барокової літератури усе піддає сумніву, а світ у його уявленні схожий на театральну виставу або сон, де потрібно повсякчас розгадувати символи й алегорії. Розвиваються такі жанри, як галантно-героїчний роман, риторична церковна проповідь, різні види сатири.

ПРЕДСТАВНИКИІСПАНІЯФрансиско де Кеведо, Луїс де Ґонґора-і-Арґоте, Педро Кальдерон де ла Барка

ПРЕДСТАВНИКИФРАНЦІЯЖорж де Скюдері, Мадлен де Скюдері, Оноре д’Юрфе

ПРЕДСТАВНИКИАНГЛІЯ - Джон Донн. НІМЕЧЧИНА - Ганс Якоб Крістоффель фон ҐріммельзгаузенІТАЛІЯ - Джамбаттіста Марино

ДЖОН ДОНН (1572 – 1631)Щоб мучить мене, крайнощі у всім. Зійшлися; я — клубок із протиріч;В душі моїй зустрілись день і ніч;Веселий щойно — враз стаю сумним. Впадаю в гріх й розкаююсь у нім. Любов кляну й хвалу їй шлю навстріч;Вогонь я й лід, жену й тікаю пріч;Німий в мольбі, великий у малім. Я зневажав ще вчора небеса —Молюсь сьогодні й Богові лещу,А завтра вже від страху затремчу —Й набожність потім знов моя згаса. Коли тремтів від страху я — ті дніСпасіння, може, принесуть мені.