Презентація БОГДАН – ІГОР АНТОНИЧ Аналіз поезій «Різдво», «Коляда», «Зелена Євангелія»

БОГДАН – ІГОР АНТОНИЧ Аналіз поезій «Різдво», «Коляда», «Зелена Євангелія»

Історія написання: в умовах польської експансії на Західній Україні Антонич відбувається як український поет, який шукає нових форм і продукує новий погляд на світ, поезію, де поєднуються християнська міфологія із традиційними національними фольклорними ідеями й образами.

Автор – Богдан-Ігор Антонич. Рік створення: 1934. Джерелом написання поезії “Різдво” є біблійна легенда про народження Христа. Збірка: «Три перстені». Літературний рід: лірика. Жанр: ліричний вірш. Вид лірики: філософська. Напрям: модернізм. Течія: авангардизм, символізм, міфіологізм. Богдана-Ігоря Антонича складно віднести до якоїсь течії, оскільки його творчість характеризується винятковою вишуканістю й неоднозначністю, де національне злите зі світовим, міфологія з реальністю, раціональне з ірраціональним. Тема: факт народження Христа.Ідея: переосмислення факту народження Христа як події, що відбувається в кожному селі й містечку; уславлення народження життя й радості. Провідний мотив: возвеличення таїнства різдвяного вечора. У поезії “Різдво” переплетені мотиви христи­янські та язичницькі. Віршовий розмір: хорей. Система віршування: силабо-тонічна. Строфа: чотиривірш (катрен). Римування: перехресне (абаб).

Мотиви:- «велике в повсякденні»;- «краса»;- «Батьківщина»;- «природа». Художні засоби. Епітети: місяць круглий, снігова завія, золотий горіх;Метафори: прийшли лемки і принесли місяць; народився Бог на санях; ніч крутиться довкола стріх; у долоні у Марії місяць – золотий горіх.“Різдво” образи-символи Образи:- людей: лемки у крисанях; Марія;- міфологічних істот (умовно): бог; природи: ніч у сніговій завії, місяць — золотий горіх;- предметів і явищ: народження; сани; містечко; крисані (круглі капелюхи); стріхи; долоні.

Художньо-стильові особливості: у вірші — мотиви двох релігійних основ: сюжет християнської містерії, тонко помережаний язичницькими елементами, розгортається в українському середовищі. Волхви уподібнювалися до лемків: "Прийшли лемки у крисанях і принесли місяць круглий", тобто хліб. Справді, на Різдво лемки з хлібом і свяченою водою обходять обійстя й освячують його. Згаданий тут символ місяця пов'язувався здавен із дохристиянським святом Різдва. До речі, язичницький місячний знак — "золотий горіх" — опинився в долоні Матері Божої, утаємниченої в долю її небуденного Сина. Вона знає його трагічне майбутнє, але нічого вдіяти не може, покладаючись в усьому на Господнє провидіння. У вірші Б.-І. Антонич по-своєму розкриває біблійну легенду про народження Христа. Він уміло взаємодоповнює дві однаково рідні українцям релігійні системи. Залучаючи творчу фантазію, уяву, автор щільно переплітає християнську і язичницьку традиції, робить інтимним переживання віри.

Символічні образи: Сани (український символ-аналог ясел, де народився Христос);лемки (символ-аналог волхвів);золотий горіх (символ-аналог дитинчати Христа, нового життя);місяць (символ батьківщини). Лемки приносять у дарунок новонародженому “місяць круглий“. Цей дар символізує – хліб. Автор «Трьох перстенів» — національно орієнтований митець, про що свідчить, наприклад, такий його запис: «Проти розуму вірю, що місяць, який світить над моїм рідним селом в Горлицькому повіті, є інший від місяця з-над Парижа, Рима, Варшави чи Москви… Вірю в землю батьківську і в її Поезію».

Композиція: складається із двох чотиривіршів, у яких у символічній формі розказано про волхвів, які принесли дарунки новонародженому Христу, і Марію, яка тримає на долонях (притуляє до лона) сина («золотий горіх»). Біблійну легенду про народження Христа Б.-І. Антонич розкрив по-своєму. Син Божий має людську подобу, то чому б йому не народитися «в лемківськім містечку Дуклі»? А замість пастухів прийдуть лемки й принесуть у дарунок «місяць круглий», котрий буде у Матері Марії, як золотий горіх. І це не треба розуміти, як святотатство, це відчуття близькості своєї до Сина Божого, єдності з тим, хто взяв на себе гріхи людства й постраждав за нього.

Літературознавці про твір. Б.-І. Антонич не вдавався до «оязичнення християнства» чи — навпаки. Він уміло взаємодоповнював дві одна­ково рідні українцям релігійні системи. Як-от у вірші «Різдво», де християнське таїнство народження Спасителя тонко помережане язич­ницькими мотивами. Саме воно відбувається в українському, лемків­ському середовищі. І навіть волфи уподібнюються до лемків: «Прийшли лемки у крисанях і принесли місяць круглий», тобто хліб. Образ місяця, що проймає увесь твір, — теж праукраїнський, язичницький символ Різдва, народ­ження нового світу. До речі, язичницький місячний знак— «золотий горіх» опинився в долоні Матері Божої, втаємниченої у долю її небуденного Сина. Вона знає його трагічне майбутнє, але нічого вдіяти не може, покладаючись у всьому на Господнє провидіння. Отже, залучаючи творчу фантазію, уяву, автор щільно переплітає християнську й українську традиції, робить інтим­ним переживання віри.

Примітки та корисна інформація: У справжньому шедеврі лірики — поезії "Різдво" — Б.-І. Антонич християнську місію проектує на Лемківщину, з її язичницькими повір'ями й поклоніннями. У вірші Б.-І. Антонина Бог народжується не в яслах, а на санях. Замість волхвів приходять лемки, приносячи із собою місяць. Підкреслюючи значущість рідного краю, поет переносить подію Різдва Христового в лемківське містечко Дуклі. Тож Батьківщина — центр усіх внутрішніх прагнень ліричного героя поезії Б.-І. Антонина. У поезії "Різдво" бачимо не нове потрактування Біблії, за якою "народився Бог на санях в лемківськім містечку Дуклі", а показ того, що духовність не має географічного окреслення: лемки так само шанують Бога, як і віруючі в Єрусалимі.

Питання до тексту. Укажіть назву збірки, до якої належить поезія "Різдво" Б.І. Антонича.1. Яке враження справила на вас ця поезія? Які емоції вона викликала? Чим зацікавила, здивувала?Чи всі слова в цьому тексті вам зрозумілі? Які «реалістичні» образи створює поет? Яким чином підкреслено їхню «реалістичність»?Які символічні образи постають у творі?9. У поезії Б.-І. Антонича «реалістичні» лемки в крисанях принесли місяць, а Свята Діва Марія дарує золотий горіх. Горіхами в Україні на Різдво пригощали дітей і дорослих. З якою метою автор застосовує прийом «очуднення»? 10. З якою метою автор поєднує «реалістичні» і символічні образи?11. Що символізує Різдво у творі?

Вірш "Коляда" описує радість людей від народження Ісуса. В цьому філософсько-ліричному творі Богдан-Ігор Антонич переосмислює народження Христа і подає його як подію, що відбувається в кожному селі й містечку. Вірш "Коляда" прославляє народження життя і зображає радість від нього. Водночас Богдан-Ігор Антонич подає образ Панни, як симвом матері Божої, яка плаче, передбачаючи тернисту долю свого сина. У поезії Антонича «Коляда» говориться про дорогу Божого Дитяти. Люди радіють народженню Христа-Спасителя, «тешуть теслі з срібла сани», у яких повезуть його в «синь незнану». Поряд — Божа Матір із великими печальними очима. Поки що Дитя маленьке, спить собі безтурботно, але Мати передбачає тернистий шлях життя і місію, йому призначену — «снігом стелиться життя». Ясна Пані Марія плаче, адже знає трагічне майбутнє свого Сина, проте не в силах змінити його долю.

Автор – Богдан-Ігор Антонич. Збірка – «Три перстені»Рік написання -1934 р. Літературний рід: лірика. Жанр: ліричний вірш. Вид лірики: філософська. Тема: зображення свята народження Христа.Ідея: переосмислення факту народження Христа як події, що відбувається в кожному селі й містечку; уславлення народження життя й радості. Основна думка: поет визначає народження Ісуса Христа як найвеличнішу подію людства. Його появу на світ святкують в кожному селі й містечку, тому й «тешуть сани». Провісником щасливого життя є «веснянії сни», що бачить Боже Дитя. Проте його Мати, Ясна Пані, в якої «очі наче у сарни» (тобто перелякані, повні сліз), плаче і сумує, бо знає, що її Сина очікує нелегка доля. Поєднання людської радості і материного горя створює особливий ефект, що передається читачу – радість від причетності до світлої події і розуміння відповідальності за своє існування, за яке Ісус поклав своє життя. Римування: перехресне. Віршовий розмір – хорей.

Художні засоби:епітети: сніжиста путь, веснянії сни, синь незнану,повтор – тешуть теслі,порівняння – очі наче у сарни.метафора – стелиться путь, ходить сонце у крисані, снігом стелиться життя алюзії: Дитя боже – Ісус Христос, Ясна Пані – Марія, Матір Божа.алітерація – тешуть теслі з срібла сани. Вірш надзвичайно музикальний: ритмомелодику творять легка рима, звуковий малюнок, що посилює емоційність, вибудовується алітерація із свистячих приголосних: «Тешуть теслі з срібла сани, / сняться веснянії сни. / На тих санях Ясна Пані, / очі наче у сарни»

Образи:- людей:  теслі; ясна Пані – Марія; - міфологічних істот (умовно): слов’янськеє дитя;природи: сніжиста путь, ходить сонце у крисані;предметів і явищ: народження; сани; крисані (круглі капелюхи). Символічні образи: кожен образ у поезії є своєрідним символом: сани (український символ-аналог ясел, де народився Христос); сонце.

Питання до тексту. Яке враження справила на вас ця поезія? Чим зацікавила, здивувала?Що таке коляда? Що ви знаєте про історію, традиції коляди? (За потреби для відповіді на запитання скористайтеся матеріалами мережі Інтернет.)5. Чи двоїстість коляди, яка збереглася в народі, знаходить відтворення в поезії Б.-І. Антонича «Коляда»?6. Вірші Б.-І. Антонича «Різдво» і «Коляда» пов'язані між собою тематично?7. Вірші Б.-І. Антонича «Різдво» і «Коляда» пов'язані між собою на рівні образної системи?8. Вірші Б.-І. Антонича «Різдво» і «Коляда» — це своєрідний диптих, пов'язаний одним ліричним сюжетом?У мережі Інтернет знайдіть і послухайте пісні, літературною основою яких стали вірші Б.-І. Антонича «Різдво» і «Коляда». Яке враження вони на вас справили? Твори в чиєму виконанні вам сподобалися найбільше? Чому?

“Його життя було коротке й високе, як міст над вузенькою штольнею гірської безодні. Хмари сумніву і зневіри сповивали його не раз, але не завадили сміливим думкам філософа і поета переходити по ньому, дивитися з нього наокіл і шукати взором днища світу”, – сказав про Богдана-Ігоря Антонича Дмитро Павличко. Дійсно, творчість Антонича – цілісний, складний і цікавий світ людини, котра за 27 років свого життя спромігся досягти того, що інші не досягають і за ціле життя. Його поезія народжувалася разом із музикою — він ходив по кімнаті, наспівуючи мелодію, а потім з поодиноких наспіваних фраз компонував твір. Його поетичні мотиви можна назвати двоїстими: писав релігійні вірші, та разом з тим прослідковувався в його творчості і міфічний пантеїзм; черпав натхнення від природи — та поряд з тим у віршах виступав і поціновувачем міста, таким собі урбаністом. Модерністичний напрям прослідковується в його алітераціях, звуконаслідуваннях, метафорах, символізмі (особливо, у звукосимволізмі) тощо. (Данило Ільницький)

Зелена Євангелія. Весна — неначе карусель,на каруселі білі коні. Гірське село в садах морель,і місяць, мов тюльпан, червоний. Стіл ясеновий, на століслов’янський дзбан, у дзбані сонце. Ти поклоняйся лиш землі,землі стобарвній, наче сон цей!

Вірш «Зелена Євангелія» — це гімн природі, весні, землі, де все це гармонійно поєдналося. Захоплюють тонкі й незвичні спостереження, зроблені автором. Дійсно, хіба заметіль із пелюсток квітучих абрикосів (морель) не нагадує карусель? І місяць інколи буває червоним, як тюльпан. Земля стобарвна, і весело ловити сонце в дзбан (глечик), радіти йому, цінувати миті життя. Опис краси рідного мальовничого гірського поетового села Новиця, яке тепер знаходиться на території Польщі, ліг в основу вірша. Поетика кольору — явище глибинної структури тексту. Пряме й метафоричне значення кольору можуть бути в тісному зв’язку й зіставленні смислів. Основою основ серед образів Антоничевої поезії став образ землі. Богдан-Ігор Антонич прийшов до переконання, що джерело всіх слов’янських вірувань треба шукати саме тут. Із землі народжується життя. Земля – фундамент світового дому.

Автор – Богдан-Ігор Антонич. Збірка – «Зелена Євангелія»Рік написання – 1934 Рід літератури – лірика. Жанр: ліричний вірш. Вид лірики: пейзажна. Напрям – імпресіонізм, експресіонізм, символізм. Провідний мотив твору – гімн природі, весні, землі, якій кожен із нас має поклонятися як божеству.Ідея «Зелена Євангелія» — показати зелений світ, який для поета є священним. Віршовий розмір: чотиристопний ямб із пірихієм. Римування – перехресне. Строфа: два катрени. Композиція твору. Вірш «Зелена Євангелія» — це лише дві строфи-катрени, але в них поет висловив і почуття ліричного героя, і красу землі, і її божественне начало.

Образи-символи. Ліричний герой — людина, яка любить свою землю, її природу, оспівує весну, гірське село, місяць, усю багатобарвність і красу землі. Головним у вірші є образ землі. Поет переконаний, що джерело всіх слов’янських вірувань треба шукати саме тут. Із землі народжується життя. Земля є фундаментом світового дому. Поет згадує у поезії білий колір для надання своїм образам позитивного забарвлення. А червоний допомагає змалювати образ місяця більш насичено. Кінь — символ сонця й водночас потойбічного світу; циклічного розвитку світу; нестримних пристрастей та інстинктів; чоловічого начала; інтуїтивного пізнання; у слов’ян-язичників — символ смерті й воскресіння сонячного божества; багатства, могутності; степу, швидкості; волі; символ вірності, відданості. У давніх слов’ян із конем пов’язували смерть чи народження сонця. Дзбан — глечик — символ єднання Землі і Сонця, без чого неможливий хатній достаток. Вода — символ першоматерії, плодючості; початку і кінця всього сущого на Землі Земля — символ астральний і космічний; символ матері-годувальниці. Ясен — символ чоловічої чистоти, скромності й пісенної душі.

Символіка кольорів. Білий (колір) — символ світла, сонця, життя, вічності, святості, божества; місяця; смерті; радості, святковості; сакрального для українців кольору житла, одягу та ін.; сходу, добра; краси; чогось блискучого, прозорого, невидимого; зими, снігу. Поширеними образами фольклору, міфів є білі боги, білі коні. Зелений колір — символ природи, молодості, плодючості полів, краси і радості, ствердження життя; з іншого боку — символ депресії, інертності, байдужості і смерті. Його полярна символіка пояснюється місцем зеленого в системі кольорів. Зелений колір домінує у християнському мистецтві, оскільки є мостом між двома групами кольорів — теплими та холодними, отже, перебуває на межі, а тому належить до обох груп. Червоний колір використовувався, як незамінний атрибут безлічі обрядових ритуалів українського народу. Він символізував гармонію, кохання і захищав від усього поганого. Жовтий — колір золота, яке із старовини сприймалося як застиглий сонячний колір. Це колір променів, колір зрілих колосів і листя, що в’яне, але також колір хвороби, смерті, потойбічного світу.

Художні засобиепітети: «білі коні», «земля стобарвна» допомагають побачити багаті кольори землі;порівняння: «весна — неначе карусель», «місяць, мов тюльпан, червоний», «земля, наче сон цей» змальовують спорідненість і гармонію різнобарвного світу, в якому все схоже в чомусь між собою — воно живе;омофони: «сонце — сон цей» використовує поет задля створення багатогранного образу — зорового, звукового, тактильного;діалектизм «морель» (пелюстки квіток абрикосів) передає національну своєрідність змалювання пейзажу, робить його впізнаваним. Твір насичений порівняннями: "Весна — неначе карусель", "місяць, мов тюльпан",метафоричні образи: "на каруселі білі коні" — неповторний образ весни (лише у стилі цього поета)Автор звертає увагу, що наші пращури шанували дві стихії — воду і сонце: "…на столі слов'янський дзбан, у дзбані сонце".

Твір «Зелена Євангелія» — це Євангеліє, священна книга самого поета, який поклонявся природі, вірив, що все живе має душу. Кожним рядком вірша поет невтомно стукає в нашу душу, не просить, а вимагає любити багатобарвну землю, поклонятися їй, бачити красу в усьому. Це гімн природі, весні, землі, де все це гармонійно поєдналося. Захоплюють тонкі й незвичні спостереження: дійсно, хіба заметіль із пелюсток квітучих абрикосів (морель) не нагадує карусель? І місяць інколи буває червоним, як тюльпан. Земля стобарвна, і весело ловити сонце в дзбан (глечик), радіти йому, цінувати миті життя. У вірші «Зелена Євангелія» поет розкрив особисте світо­сприйняття, яке сформувалося під впливом міфологічних уявлень давніх слов’ян. Зрозуміти його можливо тільки за умови озна­йомлення із символікою давньослов’янської міфології. Релігійні вірування стародавніх слов’ян максимально набли­жались до життєвих реалій і відображали в міфологічній формі прагнення поєднатися з природою, навколишнім середовищем, охороняти їх. Слов’яни вірили, що добрі сили завжди мають перевагу над злими, що тільки мир і злагода дають змогу гідно продовжувати життя, забезпечують процвітання роду чи племені.

Збірку віршів «Зелена Євангелія» називають книгою природи. Поезія «Зелена Євангелія» — ніби візитна картка поета, він невтомно продовжує стукати в наші душі: «Ти поклоняйся лиш землі, землі стобарвній, наче сон цей!» Невеличкий поетичний твір насичений незвичайними порівняннями: «Весна — неначе карусель», «місяць, мов тюльпан», метафоричний образ «на каруселі білі коні» — неповторний образ весни, що міг з’явитися лише у стилі цього поета. Митець ще раз підкреслює, що наші предки шанували дві стихії — воду і сонце: «…на столі слов’янський дзбан, у дзбані сонце». Вірш «Зелена Євангелія» — це гімн природі, весні, землі, де все це гармонійно поєдналося. Захоплюють тонкі й незвичні спостереження, зроблені автором. Дійсно, хіба заметіль із пелюсток квітучих абрикосів (морель) не нагадує карусель? І місяць інколи буває червоним, як тюльпан. Земля стобарвна, і весело ловити сонце в дзбан (глечик), радіти йому, цінувати миті життя. Опис краси рідного мальовничого гірського поетового села Новиця, яке тепер знаходиться на території Польщі, ліг в основу вірша. Поетика кольору — явище глибинної структури тексту. Пряме й метафоричне значення кольору можуть бути в тісному зв’язку й зіставленні смислів.

Корисна інформація:Збірку віршів "Зелена Євангелія" Антонича називають книгою природи. У ній сонце, місяць, вітер оживають, діють і самостійно , і разом з поетом. Захоплюють тонкі й незвичайні спостереження, зроблені автором. Опис краси рідного мальовничого гірського села поета Новиця, яке тепер знаходиться на території Польщі, ліг в основу вірша. Картина, створена поетом у вірші «Зелена Євангелія», існує у трьох світах — реальному, алегоричному та філософському. У реальному — це пелюстки морелі, дзбан на столі, алего­ричний зміст цих картин сягає української міфології та відтворює первісне сприйняття світу автором, філософський світ розкриває головну думку вірша: мірилом людського життя є духовність, гармонія, добро та інші одвічні людські цінності.

Питання до поезії «Зелена Євангелія»Яке враження справила на вас поезія Б.-І. Антонича? Які почуття вона викликала? 3. Як ви зрозуміли назву поезії? 4. Які асоціації вона викликає? 5. У яких зорових образах ця назва розкривається?6. Чому поет порівнює весну з каруселлю?7. Які реалії можуть бути приховані за образом «білих коней»?8. Чому в поезії «Зелена Євангелія» названо багато кольорів, але немає зеленого?9. Чому поет добирає до слова «дзбан» епітет «слов'янський»?10. Як ви зрозуміли образ «у дзбані сонце»?11. Чому поезія завершується образом сну?12. Художнім образом чи реалістичною деталлю в поезії постає червоний колір місяця. 13. У поезії є прикметник «ясеновий». На вашу думку, це просто означення чи художня деталь? 14. До яких джерел треба звернутися, щоб висунути й обґрунтувати свою гіпотезу?

тести1. «Лемки у крисанях», які «принесли місяць круглий», є героями твору. А Миколи Вороного Б Максима Рильського. В Богдана-Ігоря Антонича Г Олександра Олеся. Д Павла Тичини2. «Росте Антонич, і росте трава, / і зеленіють кучеряві вільхи», – писав про себе автор поезіїА «Чари ночі» Б «Різдво»В «Молюсь і вірю...» Г «Балада про соняшник»Д «Лебеді материнства»3. "Йдучи начебто від християнства до поганства, поет утілював у повноцінних художніх образах природність буття людини і її мислення, ту оживленість світу, яку він знаходив у лемківському фольклорі" - сказано про. А Богдана-Ігоря Антонича. Б Миколу Вороного. В Василя Симоненка. Г Євгена Маланюка. Д Василя Стуса

4. «Поет поринає і пориває за собою читача в розкоші молодого зору, слуху, дотику. Його «пейзажі споминів» - безконечно знадливі лемківським колоритом», - сказано про. А Павла Тичину Б Максима Рильського. В Богдана-Ігоря Антонича Г Олександра Олеся. Д Миколу Вороного5. Рядки «Ніч у сніговій завії / крутиться довкола стріх. / У долоні у Марії / місяць – золотий горіх» написав. А Богдан-Ігор Антонич. Б Максим Рильський. В Олександр Олесь. Г Микола Вороний. Д Павло Тичина6. Різдвяну містерію, де давні волхви перетворюються на сусідських дядьків-лемків, які принесли до хати традиційну святкову хлібину, змалював. А Олександр Олесь. Б Микола Вороний. В Павло Тичина. Г Максим Рильський. Д Богдан-Ігор Антонич

7. «Антонич був хрущем і жив колись на вишнях», – говорить про себе автор рядків. А Задивляюсь у твої зіниці Голубі й тривожні, ніби рань…Б Має крилами Весна Запашна, Лине вся в прозорих шатах, У серпанках і блаватах... В Хай на ньому цвіте росяниста доріжка, І зелені луги, й солов’їні гаї…Г Ви знаєте, як липа шелестить у місячні весняні ночі?.. Д Прийшли лемки у крисанях і принесли місяць круглий…8. Який із названих творів НЕ НАЛЕЖИТЬ перу Б.-І. Антонича?  А «Солодкий світ»  Б «Різдво»  В «Зелена Євангелія»  Г «Коляда» Д «Вишні»9. Який із наведених уривків узято з вірша Б.-І. Антонича «Різдво»  А Ти поклоняйся лиш землі, землі стобарвній, наче сон цей! Б Ходить сонце у крисані, спить слов’янськеє Дитя. В Тешуть теслі з срібла сани, стелиться сніжиста путь. Г У долоні у Марії місяць — золотий горіх. Д Весна — неначе карусель, на каруселі білі коні.

10. До якого виду лірики належить твір Б.-І. Антонича «Зелена Євангелія»? А філософська Б патріотична В громадянська Г інтимна Д пейзажна11. Б.-І. Антонич є найбільш відомим як автор А драматичних творів Б короткої прози В поем Г ліричних віршів Д романів 12. Яке з тверджень про Б.-І. Антонича є НЕ ПРАВИЛЬНИМ?  А його творчості властиві міфологізм і асоціативність  Б ніколи не писав прозових творів  В навчався у Львівському університеті  Г він є автором збірки «Зелена Євангелія»  Д помер у 27 років 

ЗАВДАННЯ:• проаналізувати вірші «Зелена Євангелія» ,«Різдво», «Коляда»;• визначити провідні образи й особливості поезій;• охарактеризувати риси аполітичності, метафоричності та міфологізму у творах Богдана-Ігоря Антонича.

СЛОВНИКАнтоничева стихія — це занурення у глибини природи, в прапервісність світу, відчуття себе, свого духовного «я» ланкою в безконечному кільці метаморфоз... Мореля – сорт абрикоси з дрібними плодами. Дзбан – подібний до глека посуд для води, молока, квасу тощо. Зелений – це улюблений колір Антонича, колір навколишньої природи та самого життя.Євангелія (у перекладі «добра звістка») – це «книга Святого Письма, розповідь про життя Ісуса Христа, свідчення про уклад життя, стосунки людини з Богом, стосунки людей між собою». Аполітичність — ухиляння від участі в суспільно-політичному житті. Життєствердність — ідея здатності творити, перебудовувати життя; філософія, пройнята оптимізмом, бадьорістю, вірою в перемогу добра над злом. Християнство – це одна з трьох світових релігій, яку засновано на вірі в Ісуса. Христа як втілення та прояву Бога заради спасіння всього людства. Язичництво – це первісна релігія східних слов’ян, сутність якої полягала в обожненні сил природи й культі предків; тобто сили природи набували божественного значення. Міф – стародавня народна оповідь про явища природи, історичні події, про богів, обожнених героїв тощо. Пантеїзм — філософська доктрина, яка представляє природний світ, включаючи людину, частиною божества.