Презентація ЄВГЕН ПЛУЖНИК Аналіз поезій «Вчись у природи творчого спокою…», «Ніч…а човен - як срібний птах!..»

ЄВГЕН ПЛУЖНИКАналіз поезій «Вчись у природи творчого спокою…», «Ніч…а човен - як срібний птах!..»

Вчись у природи творчого спокою…Вчись у природи творчого спокою. В дні вересневі. Мудро на землі,Як від озер, порослих осокою,Кудись на південь линуть журавлі. Вір і наслідуй. Учневі негоже. Не шанувати визнаних взірців,Бо хто ж твоїй науці допоможе. На певний шлях ступити з манівців?

Історія написання вірша"Вчись у природи творчого спокою…" – це один з найвідоміших віршів Євгена Плужника. А поета вважають одним з кращих представників українського культурного середовища XX століття.Євген Плужник з 1923 року працював перекладачем у редакціях, а вечорами продовжував самоосвіту й писав вірші. Вірш "Вчись у природи творчого спокою" написаний у 1927 році. На цей час поет вже хворіє на туберкульоз. Євген Плужник ніби втікав від дійсності, заглиблюючись у свій власний світ, але прагнув передати нащадкам думку про те, що все минеться, а людина все одно буде бажати гармонії з довколишнім світом. Творчий спокій – це саме те, що потрібно будь-якому письменнику, митцю, будь-якій людині, яка робить великий внесок у збагачення культурної спадщини. Постійні набіги різних думок, вічні проблеми зі знаходженням тієї «музи», яка буде надихати митця на створення нового. Якщо подумати глибше щодо цього, то можна дійти висновку, що талановита людина постійно шукає собі все нові й нові заняття, не може всидіти на місці, через що може поступово втрачати гармонію із собою і внутрішній спокій, який допомагає їй працювати над собою. Кожна людина має право на помилку, але аби цього не припускатись, необхідно навчитись жити в гармонії із самим собою, про що і написав відомий український поет Євген Плужник у своєму пейзажному творі «Вчись у природи творчого спокою».

Автор – Євген Плужник. Збірка – “Рання осінь”Рік написання: 1927 Літературний рід – лірика. Жанр: вірш. Лірика – пейзажна. Напрям – неокласицизм. Тема: Возвеличення краси природи і гармонії людської душі, внутрішньої урівноваженості і зрілості людиниІдея: Заклик шанувати природу. Головна думка – людині притаманно сумніватися, помилятися. Тому і потрібно вчитися у природи, прислухатися до свого серця, своєї натури як частки цієї природи. І вірити, мати якісь ідеали, співзвучні загальнолюдським, щоб не схибити, не піти манівцями. Провідний мотив вірша — гармонія людини й природи. Віршований розмір: ямб. Римування: перехресне

Тематика твору Оспівати красу навколишнього середовища, гармонія людської душі, внутрішня урівноваженість і зрілість людини – головні теми, які возвеличив письменник Євген Плужник у своєму творі «Вчись у природи творчого спокою». Кожна із цих тем розповідає дещо своє, наприклад, краса природи завжди привертає увагу багатьох поетів, бо саме завдяки її краси письменники знаходять у собі певний поштовх для написання майбутнього цікавого твору. Гармонія людської душі – це те, чого іноді усім бракує. Через постійні набіги величезних проблем, які нам важко розібрати, а також через постійні думки, які стосуються різних сфер життя. В такий момент усе перестає радувати людину, вона починає «скитатись по світу» у пошуках власної гармонії, аби не з’їхати з ґлузду остаточно. Внутрішня урівноваженість людини – це одна із основних ознак здорової людини, адже саме завдяки чіткому розумінню всіх подій і сприймання ситуації із холодним розумом – це велике досягнення. Зрілість людини також відіграє досить вагому роль під час написання шедеврів для людства, адже зріла людина більш точно і менш емоційно зможе передати основний зміст твору, використовуючи прості слова, але ті, які запам’ятаються назавжди.

Головною ідеєю для написання твору «Вчись у природи творчого спокою» Євгена Плужника став заклик автора любити та шанувати навколишній світ. Усе, що нас оточує здатне приносити вагомий внесок у реальне та творче життя кожного. Головна думка твору полягає в тому, аби людина перестала сумніватись у власних досягненнях і завжди пишалась тим, що вона зробила. Маленьке діло породжує велику справу, а прислухатись до свого серця – найголовніше, що повинна робити кожна людина. Сумніви ніколи не призведуть до чогось гарного у людському житті, бо сумніви породжують у серцях небезпеку та невпевненість у своїх намірах, але якщо людина навчиться бути і сприймати ситуацію так, як і природа – усе стане набагато простіше і не буде бажання відійти від думки про створення чогось нового. Ліричний герой твору - це мудра та спокійна людина, філософ. Він роздумує про два начала буття: людину та природу.

Художні засоби епітети: визнаних взірців, творчого спокою, дні вересневіпорівняння – як від озер, порослих осокою.інверсія – дні вересневіриторичні запитання – хто ж твоїй науці допоможе На певний шлях ступити з манівців?Поет використовує звукопис у першій строфі: ри ро оро єре ро ер оро ра, за допомогою чого відтворюються й звукова наповненість, і плинність картин вересневих днів, яку завершує ключ журавлів, що линуть у небі над чудовою осінньою землею. До тих вічних цінностей, взірців, до яких варто звертатися, поет відносить природу, у якій все гармонійно поєднане, включене в життєвий коловорот. Людині притаманно сумніватися, помилятися. Тому потрібно і вчитися у природи, прислухатися до свого серця, своєї натури як частки цієї природи. І вірити, мати якісь ідеали, співзвучні загальнолюдським, щоб не схибити, не піти манівцями. Така головна думка поезії Є. Плужника «Вчись у природи творчого спокою…».

Образи-символи. Для створення яскравого пейзажу автор використовує такі образи: дні вересневі;озера, порослі осокою;південь;журавлі;осінь. Що символізують журавлі, які летять на південь у вірші “Вчись у природи творчого спокою”? Журавлі у вірші символізують мудрість, адже вони живуть у гармонії з природою, прислухаються до неї. Осінь. Велична в пору дозрівання осінь символізує у вірші стан духовної зрілості людини. У вірші «Вчись у природи творчого спокою» утверджується філософська думка про те, що взірцем для творчої людини має бути природа. Тільки в її «творчому спокої» все досконале й гармонійне, тому у творі звучить заклик шанувати «визнаний взірець» — природу. Євген Плужник хотів нащадкам передати думку про те, що все минеться, а людина все одно буде бажати гармонії з природою. Гармонія із собою, спокійний стан, як у природи – це одні із ключових моментів для тих, хто займається творчими справами. Лише тоді, коли надихає муза, а душа живе в гармонії і з людиною, і з природою – будь-яка думка обов’язково здійсниться. Оскільки Євген Плужник наголошує на тому, що варто сприймати і шанувати природу, сам письменник вважає її одним із тих способів, який допомагає налагодити внутрішній стан людини.

Питання до вірша "Вчись у природи творчого спокою»Яка лірика поезії? (Це приклад пейзажної лірики). Яким ви побачили ліричного героя "Вчись у природи творчого спокою"? (Це мудра та спокійна людина, філософ. Він роздумує про два начала буття: людину та природу). Наймудрішою порою у вірші Вчись у природи творчого спокою...'' є? (Осінь. Автор розповідає саме про цю пору року, і  це підтвержують слова «Вересневі дні», «кудись на південь линуть журавлі»). Яка Історія написання поезії "Вчись у природи творчого спокою"? (Вірш був написаний у 1927 році. На той час автор боровся з туберкульозом. Хвороба змусила поета переоцінити своє життя. Він зрозумів, що все минає, а природа є завжди і потрібно жити з нею в гармонії). Про що змушує задуматися цей твір?  (У вірші утверджується філософська думка про те, що взірцем для творчої людини має бути природа. Тільки в її «творчому спокої» все досконале й гармонійне, тому у творі звучить заклик шанувати природу. Поет ніби втікав від дійсності, заглиблюючись у свій власний світ, але прагнув і нащадкам передати думку про те, що все минеться, а людина все одно буде бажати гармонії з оточуючим світом).

Історія написання вірша "Ніч... а човен – як срібний птах!"Євген Плужник з 1923 року працював перекладачем у редакціях, а вечорами продовжував самоосвіту й писав вірші. Вірш "Ніч... а човен – як срібний птах!" увійшов до збірки поезій "Рівновага", яку автор закінчив у 1933 році. На цей час поет вже хворіє на туберкульоз. Євген Плужник не застав цю збірку опублікованою, бо її автор не встиг видати, тому що був заарештований. Невеличкий вірш і лише декілька образів. Ніч і човен... А ще місяць — силует човна у світлі місяця нагадує срібного птаха. Поет помер у 1936 році, а збірку опублікували в Аугсбурзі у 1948 році. В Україні збірка з'явилася ще пізніше – у 1966 році. Це мариністично-символічна поетична мініатюра, сповнена неоромантичного світовідчування. Вона нагадує симфонію, у якій почуття ліричного героя й морські краєвиди зливаються в один візерунок, характеризують макрокосмос і мікрокосмос душі ліричного героя, його бунтівливу вдачу. Водночас морська стихія є втіленням вічності, що підносить душу людини до космічних вершин, до абсолюту світла.

Автор – Євген Плужник. Рік написання – 1933 Рід літератури – лірика. Вид лірики – філософсько-пейзажна. Жанр-класична любовна елегія. Збірка – «Рівновага»Напрям – романтизм. Тема – зображення чарівної картини місячної ночі над рікою;відтворення врівноваженості душевного стану ліричного героя, мотиву туги за минущістю краси, щирих особистих почуттів людини, пов'язаних із роздумами про те, що людське життя сповнене радості, гармонії, а подекуди — непевності й смутку.Ідея – висвітлення  гармонійного поєднання різних вимірів, граней буття, мікрокосму і макрокосму; возвеличення любові до всього, що пов'язано з людським життям, вибором людиною життєвого шляху, глибокого зачарування красою свiту. Основна думка – світ такий глибокий і незбагненний, але в цьому його краса й привабливість, те, заради чого варто жити: «О, який же прекрасний ти, Світе єдиний». Провідний мотив – захоплення красою Всесвіту. Віршовий розмір – чотиристопний ямб. Римування – перехресне. Мариністично-символічна поетична мініатюра. Композиційно складається з 2 строф. Емоційний темпоритм створюють не лише рима, а і своєрідні розділові знаки. Три крапки вжито 5 разів (у вірші всього 8 рядків!), ними поет передає глибоке внутрішнє хвилювання героя. А знаки оклику створюють атмосферу піднесеності й тихої урочистості.

Художні засоби вірша “Ніч… а човен – як срібний птах!.. ”риторичне звертання: Не спіши, не лети по сяйних світах, Мій малий ненадійний човне!; О, який же прекрасний ти, Світе єдиний.епітети: срібний птах, по сяйних світах, малий ненадійний човне;порівняння:човне - як срібний птахметафори – горять свiти, не спіши, не лети по сяйних світах, Мій малий ненадійний човне! (абстрактне, переносне значення, метафора, що може означати і людське життя, і вибір шляху людиною, і мрію).інверсія – свiте єдиний;полісиндетон: І над нами, й під нами горять світи. І внизу, і вгорі глибини.риторичні оклики: Що слова, коли серце повне! Ніч… а човен — як срібний птах!

Образи-символи твору “Ніч… а човен – як срібний птах!..”: Образи у вірші: світ, човен, серце, птах. Човен у поезії “Ніч… а човен – як срібний птах..” символізує людську долю, що несеться по хвилях життя, передає глибоке зачарування красою свiту. Човен уподібнюється до срібного птаха, стає другим «я» митця. Герой захоплений красою Всесвіту, почувається в ньому, як вільний птах серед безмежжя. Ліричний герой вірша “Ніч.. а човен” просить човна не поспішати, бо, з одного боку, хоче насолодитися красою, а з іншого — усвідомлює, що світ мінливий, невідомо, що чекає на нас завтра, тому треба пливти по життю спокійно, смакуючи його кожну мить. У цьому проявляється вітаїстичне (життєствердне) світобачення митця. Традиційний образ човна набуває символічного значення й уподібнюється до особистості, що перебуває в стихійному світовому русі. А ліричний герой поезії постає як вдумливий спостерігач, котрий немовби відкриває в собі доти незнану рису — здатність інтуїтивно проникати в сутність буття. Це окрилений, охоплений радісним передчуттям дива оптиміст із щирим серцем, що сповнене світлих емоцій.

Питання до віршаІз чим порівнюється човен у поезії Плужника? (Автор порівнює човен із птахом. Човен символізує людську долю). Чим захоплюється ліричний герой поезії "Ніч... а човен-як срібний птах"? (Красою Всесвіту)Яка провідна ідея вірша? (Людина повинна гармоніювати з природою) Вірш "Ніч...а човен - як срібний птах!.." сповнений відчуттям ...? (Вітаїзму )5. Які образи вірша привернули вашу увагу? 6. Які асоціації вони породжували?7. Які зорові образи постають у творі? 8. Якими художніми засобами поет їх створює? 9. Якого емоційного забарвлення набувають ці образи?10. Назвіть контрастні образи вірша. Якої мети досягає автор за їх допомогою?11. Яким постає ліричний герой цього твору?12. На вашу думку, до якого виду лірики — філософської, інтимної, громадянської, пейзажної, релігійної — належить цей твір?

Примітки та корисна інформація: Попри те, що у творах Євгена Плужника відображено врівноваженість душевного стану ліричного героя, часто відчувається мотив туги за минущістю краси. Цією думкою наповнений вірш "Ніч… а човен, — як срібний птах!.." Поезія нагадує про те, який прекрасний світ. Образ малого ненадійного човна, що летить по річці, "як срібний птах", символізує людське життя, сповнене радості, гармонії, а подекуди — непевності й смутку. Мить і вічність у чуттєвому, образному вираженні знайшли в цій поезії найяскравіше втілення. У вірші Є. Плужника конкретна картина ночі на човні поєднується з алегоричною, з глибоким підтекстом. Зачаровує порівняння "човен — як срібний птах" (конкретне значення) і тут же — "не спіши, не лети по сяйних світах, Мій малий ненадійний човне!" (абстрактне, переносне значення, метафора, що може означати і людське життя, і вибір шляху людиною, і мрію). Ліричний герой розуміє глибину й незбагненність світу, але в цьому його краса й привабливість, те, заради чого варто жити. Автор вдається до вiдомого в лiтературi образу човна — симво­лу людськоï долi, що несеться по хвилях життя, передає глибоке зачарування красою свiту. У поезії звучать космічні мотиви. Ліричний герой поезії Є. Плужника усвідомлює себе часткою космосу.

ТЕСТИ1. Ознака вітаїзму А зображення міського середовища Б поширені мотиви — страх, безнадія, біль, страждання В поєднання несумісних явищ Г сприйнятті дійсності як безперервного руху життєвий сил 2. Автор поезії «Вчись у природи творчого спокою…» А М. Семенко Б М. Рильський В Є. Плужник Г В. Свідзинський 3. Які синтаксичні одиниці використав Є. Плужник у поезії «Ніч... а човен — як срібний птах!..»? А Окличні речення, речення з незакінченою думкою. Б Вигуки. В Речення з незакінченою думкою. Г Асонанс4. Філософська думка про те, що взірцем для творчої людини має бути природа, утверджується в поезіїА «Для вас, історики майбутні»Б «Річний пісок, слідок ноги твоєї…» В. «Ніч... а човен — як срібний птах!..»Г «Вчись в природи творчого спокою...»

5. Визначте художньо-виражальний засіб, застосований Плужником у фрагменті Мудро на землі. Яким чином від озер, порослих осокою. Кудись на південь линуть журавлі. А метафора Б епітет В. Порівнювання Г риторичне запитання6. Котру думку передає Плужник в строфі Вір й наслідуй. Учневі негоже. Не поважати визнаних взірців, Адже хто ж твоїй науці допоможе. На певний шлях ступити із манівців?А світ такий глибокий й і незбагненний, однак у цьому його красота і привабливість. Б любов — це те велетенське, чим доцільно дорожити, що потрібно берегти. В. життя людини - це живий біль, жива рана, й не потрібно її ятрити порожніми фразами. Г необхідно й вчитися в природи, прислухатися до власного серця, власної натури як частки даної природи, щоб не схибити, не піти манівцями.7. Наймудрішою порою у вірші «Вчись у природи творчого спокою…» єА літо Б зима В осінь Г весна

8. Є. Плужнику не належить поезія: А. «Для вас, історики майбутні…»Б. «Запрошення»В. «Вчись у природи творчого спокою…»Г. «Річний пісок»9. Перша збірка Є. Плужника: А «Рівновага» Б «Дні»В «Рання осінь» Г «Сідало сонце»10. Псевдонім митця: А Мрійник; Б Плужний;В Кантемирянин; Г Українець;11. Літературний напрям, притаманний поезіям Є. Плужника: А імпресіонізм; Б модернізм;В екзистенціалізм; Г авангардизм;12. . Збірка, яка залишилася ненадрукованою за життя поета: А «Рання осінь»; Б «Рівновага»;В «Дні»; Г «Вибране»;

Словник. Пейзажна лірика — умовна назва ліричного жанру, в якому йдеться про художні переживання природи, олюдненої та одухотвореної. Елегія – це ліричний вірш задумливого, сумного характеру. Медита́ція (лат. meditatio — роздум) — жанр ліричної поезії, в якому автор розмірковує над проблемами онтологічного, екзистенціального і т. ін. характеру, здебільшого схиляючись до філософських узагальнень. Неокласицизм (від грец. νέος – “молодий, новий” і “класицизм”, новий класицизм) – стиль у світовому мистецтві (живописі, скульптурі, музиці, літературі) та архітектурі кінця 18 – початку 19 ст. Вітаїзм (від лат. vitalis – життєвий) - стильова течія початку ХХ ст. , проявилася у кількох модерністських напрямах (неоромантизм, футуризм, експресіонізм) . Головна ознака – відтворення безперервного потоку життя, погляд на людину як на біологічну істоту.Інверсія – це зміна значення слова або виразу шляхом перестановки слів у реченні. Тобто це нестандартна послідовність слів у реченні. Романтизм - один із провідних напрямів у літературі, науці й мистецтві, що виник наприкінці XVIII ст. у Німеччині та існував у літературі Європи й Америки в першій половині XIX ст. Романтики виступали проти нормативності класицистичного мистецтва, проти його канонів та обмежень. Полісиндетон, або багатосполучниковість – це одна з фігур поетичної мови, яка полягає у повторенні однакових сполучників. Цим письменник досягає уповільнення розповіді, більшого її розчленування і разом з тим посилює відчуття зв’язку між словами чи групами слів, що з’єднані сполучниками. Іноді багатосполучниковість — засіб посилення ліричності й наспівності або показу роздумів автора.