Презентація "Борис Грінченко. «Моє щастя» - життєве і мистецьке кредо автора. «Весняні сонети» - ідея єдності природи і душевного стану людини"

Борис Грінченко. «Моє щастя» - життєве і мистецьке кредо автора. «Весняні сонети» - ідея єдності природи і душевного стану людини. Образи природи як психологічний паралелізм у літературі романтизму та реалізму

{5 C22544 A-7 EE6-4342-B048-85 BDC9 FD1 C3 A}«Слідячи від перших Ваших виступів… за вашою діяльністю, я мусив дивуватися вашій енергії, витривалості в праці і широкому обсягові ваших літературних та суспільних інтересів». Із листа Івана Франка до Бориса Грінченка

На попередніх уроках ми з вами ознайомилися з оповіданнями Б. Грінченка, письменник і справді більше відомий як автор прозових творів. Але у творчому доробку Бориса Дмитровича не останнє місце посідає і поезія. Ліричні твори, байки, балади, поеми, віршовані казки письменника допомагають нам краще уявити особливості літературного процесу того часу, шляхи розвитку літератури, її багатоплановість, багатство та різноманітність. Свої поетичні твори Б. Грінченко підписував псевдонімами Іван Перекотиполе, Василь Чайченко. Його ліриці високу оцінку дав І. Франко. Сьогодні на уроці ми ознайомимося з деякими поезіями Бориса Грінченка, попрацюємо над удосконаленням навичок виразного читання віршів та їх аналізу.

Повторення теорії літератури Які твори називаються ліричними? Які характерні ознаки ліричних творів? Які жанри лірики вам відомі? Дайте визначення кожного з них.

Основне завдання української літератури Б.  Грінченко вбачав у пробудженні національної і культурної свідомості народу. Закономірно, що провідне місце в доробку письменника посідає громадянська лірика. Б. Грінченко-поет майстерно переходить від зображення життя окремої людини до широких реалістичних узагальнень. Настрій автора передають назви збірок, наприклад, «Під хмарним небом». Пояснюючи сумні мотиви власної творчості, Б.  Грінченко писав: «Під хмарним небом не заспіваєш веселої пісні...».

Серед громадянської лірики виразно виокремлюються поезії, присвячені важкій історичній долі України. Невипадково письменник закликає: «Нумо до праці, брати!», а вірш «До праці» (1881) можна вважати програмним. Епітети «тяжка», «щира», «кривава», «поважна», «міцна», «свята», «невтомна» характеризують поняття «праця на благо народу», «звитяжний труд» («До праці», «Хлібороб», «До народу», «Я зрікся мрій...»). Образ рідної землі у Б.  Грінченка невіддільний від тих людей, які на ній працюють. У вірші «До праці» у кожній строфі звучать заклики до дії: «нумо до праці мерщій», «до праці берись», «годі лякатись», «за діло святеє», «сміливо ж, браття», «до праці ставайте», «час наступає – ходім».

Праця єдина з недолі нас вирве: Hумо до працi, брати!Годі лякатись! За діло святеєСміло ми будему йти!Праця єдина нам шлях уторує,Довгий той шлях і важкий,Що аж до щастя і долі прямує: Нумо до праці мерщій!Праця не згине між людьми даремне: Сонце засвітить колись,-Дякою нас тоді люди згадають —Нум же! До праці берись!Хоч у недолі й нещасті звікуєм —Долю онукам дамо!Ми на роботу на світ народились,Ми для борні живемо!Сміливо ж, браття, до праці ставайте,-Час наступає— ходім!Дяка і шана робітникам щирим!Сором недбалим усім!

Прослуховування аудіовірша

Про готовність пожертвувати собою заради Батьківщини йдеться й у вірші «Моє щастя» (1886). Хоч ця поезія належить до інтимної лірики та оспівує вічне і незрадливе кохання, яке робить людину щасливою, але ліричний герой виявляє бажання пожертвувати своїм життям заради щастя рідного краю. Щастя осмислюється письменником як філософська категорія, яка поєднує в собі як особисте, так і суспільне. Сучасна дослідниця літератури Ольга Камінчук назвала цей вірш «маніфестом неоромантичного ідеалу гармонійної цілісності особистості».

Поет наголошує, що для його ліричного героя кохання не є домінантною категорією. У композиційній структурі вірша «Моє щастя» чітко виокремлюються три частини. У першій – подано перелік усього того, що люди називають щастям, зокрема «втіхи світу», «брязкіт золота дзвінкого», «влада». У другій частині ліричний герой відмовляється від матеріальних спокус, віддаючи перевагу коханню, яке здатне зробити людину найщасливішою у світі. У третій частині утверджується думка про те, що не можна почуватися щасливим, якщо батьківщина переживає нелегкі часи: «…Я віддав би усе на цім світі / За змогу умерти за рідний свій край!» Філософські роздуми про щастя, які звучать у цьому вірші, дають усі підстави віднести його до жанру медитативної лірики. Любовна тематика у Б.  Грінченка переважно реалізовується через описи коханої («милої погляд ласкавий», «милої карії очі», «усміх, як щастя ясний», «поцілунок, як сонце палкий») та палку емоційність ліричного героя, який переживає «кохання хвилини святі».

Паспорт твору{5 C22544 A-7 EE6-4342-B048-85 BDC9 FD1 C3 A}Назва“Моє щастя”Автор. Б. Д. Грінченко. Рік написання1886 Рід літературилірика. Жанр. Філософська лірика, медитація. Тема. Осмислення людських цінностей.Ідея. Піднесення кохання, зокрема до Батьківщини. Головна думка. Слава, влада, гроші – фальшиві цінності. Художні засоби Епітети: «затоптану душу», «фіміамом запашним»;• Метафора: «затоптану душу, багном оповиту»;• Анафора: «Хай люди женуться…»

Композиція вірша{5 C22544 A-7 EE6-4342-B048-85 BDC9 FD1 C3 A}Вірш складається з трьох частин{5 C22544 A-7 EE6-4342-B048-85 BDC9 FD1 C3 A}Іу першій – подано перелік усього того, що люди називають щастям, зокрема «втіхи світу», «брязкіт золота дзвінкого», «влада». ІІу другій частині ліричний герой відмовляється від матеріальних спокус, віддаючи перевагу коханню, яке здатне зробити людину найщасливішою у світі. ІІІу третій частині утверджується думка про те, що не можна почуватися щасливим, якщо батьківщина переживає нелегкі часи: «…Я віддав би усе на цім світі / За змогу умерти за рідний свій край!»

Почуттям любові та закликом до праці сповнені й «Весняні сонети» Б. Грінченка. Сонет – ліричний вірш, що складається з чотирнадцяти рядків, написаних п’ятистопним або шестистопним ямбом, які переважно мають вигляд двох чотиривіршів (катренів) і двох тривіршів (терцетів) з усталеною схемою римування: абаб, абаб, ввд, еед або перехресною абаб, абаб, вде, вде тощо. Кожна з чотирьох частин сонета має бути синтаксично викінчена, рими – точні. Складну віршовану структуру, що її змістовно-смислово творять ͩͬ сонетів, у яких перший рядок кожного наступного є повторенням останнього рядка попереднього сонету і завершується магістралом (п’ятнадцятим за порядком лічби сонетом), укладеним послідовно з перших рядків усіх попередніх сонетів, називають вінком сонетів.{F5 AB1 C69-6 EDB-4 FF4-983 F-18 BD219 EF322} Вважають, що сонет як класичний вірш є витвором геніальних італійських ліриків. Остаточної форми, із встановленою кількістю рядків і порядком рим, сонет набув завдяки Франческо Петрарці. В українській літературі до цього жанру зверталися Левко Боровиковський, Амвросій Метлинський, Маркіян Шашкевич, Юрій Федькович, Борис Грінченко. Найвищого розвитку досягає сонет у творчості українських «неокласиків» початку ХХ ст., зокрема у Миколи Зерова.

Уже сама назва вказує на радісні почуття, які дарує весна: Вона співа, що згинули морози,Що сонце вже засяло в небесах, Щоб висушить усі блискучі сльози, Що ще тремтять на травах і квітках. Застосовуючи принцип паралелізму, поет наголошує – ліричний герой сподівається, що з приходом весни щасливішими стануть і люди: «І про одно я сонце ще благаю: / Ой, обсуши ти сльози всі до краю / Усім смутним на всій землі смутній». Автор витворює яскраву зорову картину, яку підсилює звуковими ефектами: «Природи спів, новий веселий спів», «Дзвенять в повітрі згуки, / Дзвенять гаї, дзвенять степи і луки, / І світ увесь, здається, задзвенів».

Образ степу породжує відчуття свободи, що простежується у фольклорі, де воля і степ постають як нероздільні поняття. Ліричний герой вигукує: «Мерщій у степ! Я вп’юсь тобою, воле, / Серед моїх незміряних степів!» Оптимістичний настрій ліричного героя пов’язаний із пробудженням природи, приходом весни, яку він сприймає усіма органами чуття: «сяють зорі», «лунає спів по луках і гаях», «ніч панує запашна», «живе повіяло дихання», «простір обняв мене зусюди», «пахне скрізь», «дощ золотий линув». На тлі природи подано романтичний опис коханої, яка асоціюється з весняним цвітом: «…Вона прийшла, прийшла уже вона, / Найкращий квіт між пишними квітками». Особливий настрій, позитивні емоції викликає колористика віршів. Водночас весна квапить до роботи, а заклик «Гей-гей, воли, не гайтеся орати!» стосується не тільки хліборобської праці, а й суспільної. Підтвердженням служать останні рядки циклу: «Працюй, борись, аж поки буде сила, / І всіх людей до праці закликай!»

Цикл Б. Грінченка «Весняні сонети» входить до збірки «Під хмарним небом». Де чотирнадцять поезій, які змістовно становлять цикл. Наскрізна тема цих ліричних творів — пробудження природи, весняних почуттів у серцях людей, їх готовність трудитися і боротися задля здобуття щастя для всіх знедолених.  У своїх «Весняних сонетах». Б. Грінченко дотримується основних канонів сонета. У його поезіях — чотирнадцять рядків, написаних п’ятистопним ямбом. Що ж стосується композиції, автор її не дотримується. Порушує письменник ще одну вимогу до сонету — не повторювати повнозначних слів. Але для веснянки як жанру характерні саме повтори типу «прийди, прийди». «принеси, принеси». завдання яких — накликати дію, про яку говориться. Так, у сонеті «Весна іде! В повітрі молодому». повторюються слова «весна іде».

Цикл «Весняні сонети». Б. Грінченка пронизаний ідеєю єдності природи і душевного стану людини. Однак навіть зображуючи весняні пейзажі, радіючи оновленню і красі, які весна принесла, поет не забуває про простих людей, про їхні тривоги і жалі, про їхню біду, недолю і горе. Як бачимо, у своїх «Весняних сонетах». Грінченко використовує такий прийом поетичної мови як паралелізм.{F5 AB1 C69-6 EDB-4 FF4-983 F-18 BD219 EF322}Паралелізм (від грец. parallelos — «що йде поруч». — один із прийомів поетичної мови, що полягає в зіставленні двох явищ шляхом паралельного їх зображення. Психологічний паралелізм — це один зі стилістичних прийомів. Суть його полягає в тому, що сюжет твору будується на послідовному зіставленні мотивів, картин природи, відносин, ситуацій, вчинків. Зазвичай використовується в поетичних народних текстах. У циклі Б. Грінченка картини природи й життя людей уподібнюються за допомогою паралелізму.

Цикл «Весняні сонети» — свідчення щедрої поетичної обдарованості Б. Грінченка. Читачів зворушують Грінченкові описи чарівної краси рідного краю, передане з сердечною теплотою пробудження природи.{5 C22544 A-7 EE6-4342-B048-85 BDC9 FD1 C3 A}Мозковий штурм{5 C22544 A-7 EE6-4342-B048-85 BDC9 FD1 C3 A}Згадайте, у чому полягають особливості зображення образів природи як психологічного паралелізму в літературі романтизму та реалізму.{5 C22544 A-7 EE6-4342-B048-85 BDC9 FD1 C3 A} Як ви думаєте, у «Весняних сонетах». Б. Грінченко постає перед нами як романтик чи як реаліст? Думку аргументуйте.

РефлексіяІнтерактивна гра «мікрофон». Сьогодні я дізнався (дізналася), що …Про творчість Грінченка я думаю, що …

Домашнє завдання Опрацювати сторінки 109-113, підготуватися до виразного читання поезій Б. Грінченка, їх аналізу