Презентація "Бойові дії Легіону Січових Стрільців та Української Галицької Армії".

Шегинівська ЗОШ І-ІІІ ст. Бойові дії Легіону Січових Стрільців та Української Галицької Армії. Підготувала Буцик О.Р.

ІВАН БОБЕРСЬКИЙ

БОБЕРСЬКИЙ ІВАН (1873-1947) - відомий укр. гром.-політ. діяч, один із засновників укр. спортивного руху. Нар. у с. Доброгостів на Дрогобиччині в родині священника. Навчався в університетах Львова, Відня i Граца. У 1890-1914 викладав нiм. мову й фізкультуру в Академічній пімназії. Один з орraнiзaтopiв сокільського руху, 1910-1914 - голова "Сокола-батька". Редагував видання цієї організації "Bicті з Запорожа", «Січові вісти». 3 вибухом Першої світової війни увійшов до Бойовоі Управи, став одним з організаторів Легіону УСС. 3 1915 - член Головної Української Ради. У 1918-1919 - референт Держсекретаріату військових справ ЗУНР, 1920 за дорученням останнього виїхав до США, з 1922 секретар представництва ЗУНР у Канаді. 1931 повернувся у Європу, до смерті жив у Югославії.

Петро Франко 1890-1941

ФРАНКО Петро (1890-1941) - укр. педагог, гром. діяч, письменник. Нар. у с. Нагуєвичі Дрогобицького пов. у родині Івана Франка. Один iз засновників "Пласту" в Галичині Закінчив Львівську політехніку. 3 вибухом I світової війни вступив добровольцем до Легіону УСС, був четарем у coтнi Сушка, командиром сотні. Відзначився під Семиківцями 1915. 3 1916 навчався у летунській школі в Сараево. У грудні 1918 організував в УГА летунську частину, що на травень 1919 складалася з 3 сотень, налічувала 80 літаків i базувалась у Красному, Дулібах i Тернополгі. Авіація УГА протягом yciєї україсько- польської війни мала перевагу в повітрі. У cічні 1919 потрапив у польський полон, був у тaбopi в Домб‘є. Після війни повернувся в Галичину, викладав xiмію у школах у Львові й Коломиї. 1923-1925 працював у Львові в Українському (таємному) ун-тi. 1927 виїхав у Радянську Україну, працював у Xapковi в інституті прикладної xiмії. 1936 відмовився прийняти радянське громадянство й був депортований у Галичину. Після 1939 - директор музею I. Франка, викладач Львівського торгово-економічного iн-ту, з 1940 депутат Верховної Ради УРСР. Вивезений зi Львова 1941, загинув разом із К. Студинським.

Гриць та Іван Коссаки

КОС КОССАК Гриць (1882-1931) - Нар. у м. Дрогобичі Працював учителем у с. Ясениці біля Дрогобича, був одним з організаторів стрілецького руху. 3 початку I світової війни мобілізований до австро-угорського війська, потім на прохання Бойової Управи УСС відряджений до Легіону УСС, з серпня 1914 – отаман I куреня. У січні - березні 1915 командант полку УСС, у cepпнi 1915 6epeзнi 1916 - командант I полку УСС. 1917-1918 - заст. команданта i командант Вишколу УСС. Під час Листопадового зриву 1918 - командувач укр. Військ у Львові, потім - очолював 3-й корпус УГА, далі командував запіллям армії. 1920 інтернований у Ліберці в Чехословаччині. Піспя звільнення жив у еміграції в Австрії та на Закарпатті. 1924 виїхав до Радянської України.1931 заарештований НКВД, звинувачений у приналежності до т. зв. Українського національного центру й розстріляний.

КОССАК Іван (1879-1927) - Нар. у м. Дрогобичі. Працював викладачем у Чортківській учительській семінарії, брав участь у діяльності т-в "Просвіта”, "Сільський Господар", "Сокіл". На початку І світової війни вступив до Легіону УСС, командував сотнею, що однією з перших воювала в Карпатах. 1915 отримав звання поручника. Під час українсько-польської війни 1918-1919 командував Жовківським відтинком, був поранений і потрапив у полон. 1920 був військовим атташе УНР у Римі. Звідти повернувся до Відня, активно працював у Західноукраїнському товаристві Ліги Націй. 1925 емігрував на Радянську Україну, працював у кооперативному банку в Харкові.

Михайло Мінчак зі стрільцями своєї чоти 1916 р.

МІНЧАК Михайло (1894-1953) - укр. військовий діяч. Нар. у Сольці на Дрогобиччині. Закінчив Дрогобицьку Гімназію. Під час І світової війни вступив добровольцем до Легіону УСС, воював у сотні Вітовського, на "Веселій" командував чотою, потім хорунжий УСС. Відзначився на Лисоні 1916, де був поранений і отримав медаль за хоробрість І класу. Під Конюхами потрапив у полон. Учасник Листопадового зриву й вуличних боїв у Львові 1918. Потім поручник УГА, командант сотні. Брав участь у Чортківській офензиві. У складі УГА перебував у «чотирикутнику смерті», тричі хворів на тиф. Інтернований у Чехословаччині. Тут здобув вищу лісоінженерну освіту. Згодом емігрував до США.

Кавалери срібної медалі С. Галєчко, П. Дідушок, невідомий, М. Мінчак

Андрій Мельник 1890-1964

МЕЛЬНИК Андрій (1890-1964) - Нар. у с. Воля Якубова на Дрогобиччині. 1912-1914 навчався у Вищій сільськогосподарській школі у Відні. З вибухом І світової війни вступив добровольцем до Леґіону УСС, командував сотнею. Відзначився у боях на Маківці, під Заваловом, над Стрипою. У вересні 1916 під час боїв на Лисоні потрапив у полон, перебував у таборі під Царицином. У січні 1917 разом з іншими старшинами утік з табору до Києва й тут став одним із організаторів у листопаді 1917 Галицько-Буковинського куреня Січових Стрільців, був начальником штабу. 18.11.1918. Під час облоги Києва СС розгорнулися у дивізію (11 тис. бійців), а потім Осадний корпус, який воював проти більшовиків, А. Денікіна. А. Мельник був заступником командира, а з січня 1919 - в. о. командира корпусу у званні отамана армії. У березні-червні 1919 - нач. штабу Дієвої армії, у липні-серпні - пом. команданта Групи СС. 1919 інтернований у Рівному, протягом 1920-1921 був інспектором військової місій УНР у Празі. 1922 повернувся у Галичину, став співзасновником УВО, згодом її крайовим провідником. 1924 засуджений на 4 роки ув'язнення. Після звільнення далі займався гром.-політ, діяльністю, очолював раду молодіжної асоціації "Орли", з 1934 був членом сеньйорату УВО і головою Сенату ОУН. 1938, після загибелі Є. Коновальця, очолив Провід, 1940, після розколу ОУН - власну фракцію. Під час II світ, війни послідовно обстоював ідею незалежної України, був заарештований, а з лютого 1944 ув'язнений у концтаборі Заксенхаузен. Після 1945 жив у Німеччині й Люксембурзі. 1947 обраний довічним головою ПУН.

У стрілецьких ровах сотня Мельника. Над Стрипою, липень, 1916 р.

МАТЧАК Михайло (1895-1958) - Нар. у Волі Якубовій на Дрогобиччині. Закінчив Дрогобицьку гімназію. На початку І світової війни вступив до Легіону УСС, командував чотою у сотні Вітовського. Один з організаторів Стрілецького Фонду. У боях на Лисоні потрапив у полон. 1917 брав участь в організації формування Січових Стрільців у Києві. 1918 отримав звання сотника, входив до Січової ради. Поранений під Бердичевом. Після війни студіював право у Львові, брав участь у організації Українського (Таємного) університету та УВО. Член Начальної Команди УВО 1920-1923. За участь у замаху на Ю. Пілсудського 1921 засуджений на 2 роки. Згодом вийшов з УВО, працював в УСРП, був членом Головного Секретаріату партії, від неї 1930-1935 був депутатом польського сейму. 1931 заснував власне видавництво "Ізмарагд". 1944 виїхав до Відня, працював у УНРРА. 1947 схоплений радянською безпекою у Відні, засланий на 25 років суворого режиму в таборах. Після звільнення 1955 з табору не отримав дозволу виїхати з Радянського Союзу, помер у Мордовії.

Комітет „Стрілецького пресового фонду": зліва - чет П. Дідушок, чет. О. Навроцький, сот. Д. Вітовський, хор. І. Роґульський, хор. М. Матчак, 1916 р.

Список вояків Першого полку Українських Січових Стрільців, складений 1 червня 1916 р., називає усусусів з Дрогобиччини. Зокрема, до складу булавного відділу (штабу) належали уродженці Добрівлян вістун Осип Бойко та стрілець Іван Кондратів. У першій сотні воювали дрогобичани отаман Григорій Коссак, четар Василь Коссак і стрілець Карло Кобилецький з Ясениці-Сільної. Четаром другої сотні служив Петро Франко, син І. Франка. У третій сотні записані хорунжий Євген Іваницький з Дрогобича і десятник Яким Грех з Волі Якубової. У четвертій сотні воював стрілець Осип Бабій з Вороблевич. Найбільше вихідців з Дрогобиччини служило в п’ятій сотні: хорунжий Михайло Матчак, десятник Василь Біньковський, вістун Іван Кобрин з Якубової Волі, десятники Ілько Кузан з Губичів і Василь Ортинецький з Грушова, вістун Стах Стеців з Нагуєвичів, старший стрілець Теодор Левицький з Рихтич, стрільці Маріян Барків зі Східниці, Петро Берегуляк з Добрівлян, Михайло Гарбяк з Мединич, Лука Луців, Семен Скічніві, Михайло Стецюк з Грушова, Семен Пеклич з Дрогобича, Микола Сеньків і Кость Яцуляк з Ясениці-Сільної, Федь Сеньків з Опаків, Микола Стеців з Нагуєвичів. У шостій сотні були поручник Андрій Мельник з Якубової Волі, стрільці Михайло Турок і Василь Болонний з Тустановичів, Михайло Савчин зі Східниці. Серед стрільців сьомої сотні воював Михайло Думяк з Нагуєвич. У технічній сотні записані вістун Яким Пронь зі Східниці, старший стрілець Василь Лехуш з Волі Якубової, стрільці Іван Вовків і Дмитро Сеньків з Ясениці-Сільної, Іван Мацьків з Добрівлян, Федір Паньків з Рихтич. Вочевидь, це не остаточні відомості, одначе вони достатньо промовисті.