12 січня 1918р.- делегація більшовицької Росії намагалася замінити на переговорах представників Центральної Ради делегатами уряду совєцької України, як заявив Троцький через те, що більша частина території УНР опинилася під контролем більшовиків. Але О. Севрюк, керівник делегації УНР ознайомив присутніх із текстом IV Універсалу, а граф О. фон Чернін від імені союзників заявив, що УНР є суверенною державою, яка може самостійно укладати міжнародні договори. Спроба російської делегації провалилася.
27 січня (9 лютого) 1918 р. договір між УНР та Німеччиною, Австро-Угорщиною, Болгарією, Османською імперією було підписано. Ним скасовувався стан війни між воюючими сторонами. Усі чотири держави визнавали незалежність і самостійність України, яка ставала суб҆єктом міжнародного права. встановлювалися дипломатичні зносини, економічні зв’язки і кордони України. Брест-Литовський договір було ратифіковано спеціальним законом Центральної Ради від 17 березня 1918 р.
Брест-Литовський мирний договір: - Встановлення кордонів (кордон між УНР та Австро-Угорщиною пролягав по лінії Хотин–Гусятин–Збараж–Броди–Сокаль, майже вся Холмщина і Підляшшя поверталися УНР); • відмова від взаємних претензій на відшкодування збитків, заподіяних війною; • взаємний обмін військовополоненими; • взаємний обмін надлишками промислових та сільськогосподарських товарів; • встановлення взаємних митних пільг та режиму найбільшого сприяння у прикордонному товарообміні; • налагодження дипломатичних відносин.
Окрім того було укладено таємну угоду між УНР і Австро-Угорщиною. Остання зобов'язувалася поділити Галичину на польську й українську частини і об'єднати українську Галичину з Буковиною в один «коронний край». Проте, через слабкість Центральної Ради, Австро-Угорщина згодом анулювала цю угоду.
Уряд УНР зобов҆язувався: - протягом першої половини 1918 р. постачати Німеччині та Австро-Угорщині 60 млн пудів хліба, 2 млн 750 тис пудів м҆яса (живою вагою), 400 млн шт. яєць, 3 млн пудів цукру, багато картоплі, сала, іншої сільськогосподарської продукції, 600 тис. т. залізної руди та промислову сировину. Німеччина зобовязувалася: - постачати Україні сільськогосподарські машини, сіль та інші дефіцитні в Україні промислові товари. Взаємні поставки було регламентовано Господарським договором між УНР, Німеччиною й Австро-Угорщиною 23 квітня 1918 р. - надати збройну допомогу у боротьбі проти більшовицької Росії; - надати УНР позику в розмірі 1 млрд крб.
3 березня 1918 року було укладено Брестський мир між РСФРР і Німеччиною та союзниками. За умовами договору Раднарком зобов’язувався визнати угоду між УЦР і Німеччиною. Одним з пунктів договору між Росією і Німеччиною передбачав: «Росія укладає негайно мир з УНР. Україна і Фінляндія негайно звільняються від російських військ і Червоної гвардії»
12 лютого 1918 р. уряд УНР звернувся з проханням про допомогу до союзних країн у боротьбі проти більшовицької Росії. 18 лютого на територію УНР увійшла німецька армія, згодом австро-угорська — чисельністю 450 тис. чол. Це надало австро-німецькій допомозі характер окупації. Кожен іноземний солдат, який служив в Україні, мав право відправити на батьківщину посилку вагою 12 фунтів.
Наступ союзників не зустрічав значного опору більшовиків. Військові підрозділи УНР, чисельність і боєздатність яких швидко зростала, наступала в авангарді, першими входили в залишені більшовиками міста і села. Без бою більшовики залишили Київ і переїхали до Полтави. 2 березня в столицю ввійшли підрозділи Армії УНР, а на день пізніше-німецькі війська. Легітимний уряд Центральної Ради повернувся в Київ 7 березня. На початку квітня 1918 р. більшовики залишили Харків, до міста ввійшли спочатку німецькі, а наступного дня – Запорізька дивізія. Навесні 1918 р. збройні сили УНР, за підтримки союзників, звільнили від більшовицько-російської окупації майже всю Україну. Серед частин УНР успішно діяла Запорізька дивізія на чолі з полковником Петром Болбочаном.
Похід Петра Болбочана на Крим Військовий похід Запорозької дивізії армії УНР на чолі з полковником Петром Болбочаном у квітні 1918 року на Крим проти більшовиків з метою встановлення на території півострова української влади та взяття під контроль Чорноморського флоту. Кримська група Болбочана була добре укомплектована (окрім піхоти, мала кавалерію, артилерію, два бронепотяги, автопанцерники). Болбочан звільнив від більшовиків Олександрівськ і зустрівся з Січовими стрільцями, які з австрійськими частинами виганяли більшовиків з Правобережжя України.
Невдовзі Болбочан вибив росіян з Мелітополя і, форсуючи Сиваш і неприступні, як вважали більшовики Чонгарські укріплення, ввірвався в Крим. 22 квітня загони Болбочана захопили м. Джанкой. До українських частин стали приєднуватися загони кримських татар і місцевого населення. Це розширило можливості П.Болбочана, і він віддав наказ розгорнути наступ відразу за кількома напрямками: Сімферополь, Євпаторія, Феодосія. 24 квітня було звільнено від російських більшовиків Сімферополь, і Бахчисарай. 29 квітня 1918 року о 16.00 адмірал Саблін оголошує Чорноморський флот флотом УНР, та особисто піднімає український прапор. Український бліцкриг зі звільнення Криму відбувся. Але на півострові вже діяли німецькі війська. Їхнє командування поставило П.Болбочану ультиматум – залишити Крим, оскільки, за умовами Брестського миру, півострів не входив до території УНР. За наказом військового міністра УНР, українські війська були виведені з Криму .
Історичне значення договору: • Договір поклав початок міжнародно-правовому визнанню України як незалежної держави; • Україна стала другою державою, що вийшла з Першої світової війни; • було визнано кордони Української держави. Наслідки договору : • Україна була звільнена від влади більшовиків; • відновлено контроль ЦР на території України; • присутність іноземних військ в УНР прискорила процес втрати ЦР влади; • демократична влада змінюється монархічною формою правління – гетьманатом.