Презентація "Чародій сміху та великий правдолюб"

ЧАРОДІЙ СМІХУ ТА ВЕЛИКИЙ ПРАВДОЛЮБ Ніколи не сміявся без любові до вас усіх, до сонця, до вітру, до зеленого листу! Остап Вишня

ОСТАП ВИШНЯ(Павло Михайлович Губенко) 13.11.1889 - 28.09.1956 Народився на хуторі Чечва біля містечка Грунь Зіньківського повіту на Полтавщині (нині Охтирський район Сумської області) в багатодітній (17 дітей) селянській сім'ї. Освіта: - початкова, потім двокласна школа в Зінькові, - навчання в Київській військово-фельдшерській школі, - працює фельдшером спочатку в армії, а з часом — у хірургічному відділі лікарні Південно-Західних залізниць, - працюючи в лікарні, займається самоосвітою, складає екстерном екзамен за гімназію і 1917 вступає до Київського університету; - скоро залишає навчання і повністю віддається журналістській і літературній праці.

Перший надрукований твір Остапа Вишні — "Демократичні реформи Денікіна" — побачив світ за підписом. П. Грунський у Кам'янці-Подільському в газеті "Народна воля" 2 листопада 1919. Псевдонім Остап Вишня – вперше в 1921 році в газеті «Сільська правда» під фейлетоном "Чудака, їй-богу!". Чому саме так? – ніхто не знає, мабуть, просто сподобалось таке поєднання слів: тепле, українське, і аж посміхнутися хочеться (пояснення внучки письменника). "Свій вибір псевдоніма письменник пояснював тим, «що плід вишні солодкий і смачний, але водночас терпкий і кислуватий, саме таким і повинен бути доброзичливий сміх, а при потребі кісточкою з вишні затиснувши її у двох пучках, можна влучно стрельнути»" (О. Слоньовська)

Творча спадщина письменника(найвідоміші твори): «Вишневі усмішки (сільські)», «Вишневі усмішки кримські», «Українізуємось», «Вишневі усмішки кооперативні», «Вишневі усмішки театральні» (1927), «Ну, й народ», «Вишневі усмішки закордонні», «Мисливські уcмішки», «Моя автобіографія», «Отак і пишу», «Великомученик Остап Вишня».

Громадська робота: участь у діяльності літературних об'єднань "Плуг" і "Гарт", в організаціі та редагуванні, разом з Е. Блакитним, перших двох номерів журналу "Червоний перець" (1922 і 1927 після поновлення його виходу), робота в оргкомітеті Спілки письменників,після війни – член редколегіі журналу "Перець" і активний його співпрацівник.

1933р. гуморист був звинувачений в контрреволюційній діяльності й тероризмі, зокрема в замаху на товарища Постишева під час жовтневої демонстрації, і незаконно репресований. Повертається до літературноі праці в 1944р. У 1955 р.письменник був реабілітований. Помер 28 вересня 1956 року від серцевого нападу. Могила Остапа Вишні на Байковому кладовищі в Києві.

Остап Вишня започаткував новий жанр — усмішка(коротке гумористичне оповідання, писане живою народною мовою). Цьому жанру властивий ліризм, дотепність, поєднані з доброзичливим тоном оповіді. Усмішка — це різновид фейлетону та гуморески. Ввів цей термін сам Остап Вишня. Пізніше він писав: "Хоч "фейлетон" уже й завоював у нас повне право на життя, та, на мою думку, слово "усмішка" нашіше від "фейлетону".

Теорія літератури: Автобіографічний твір –твір, в основу якого покладено факти з життя самого автора. Засоби комічного – це художні засоби,які сприяють творенню комічного ефекту зображуваних явищ, подій, образів. Гумор - це різновид комічного, відображення смішного у життєвих явищах і людських характерах; добродушний сміх. Сатира - особливий спосіб художнього відображення дійсності, який полягає в гострому осудливому осміянні негативного; спрямована проти соціально шкідливих явищ, має гострий непримиренний характер.

Сарказм -їдка, викривальна, особливо дошкульна насмішка, сповнена ненависті та гнівного презирства; не має подвійного, прихованого дна, завжди виражається прямо. Іронія - художній троп, який виражає глузливе-критичне ставлення митця до предмета зображення. Це насмішка, замаскована зовнішньою благопристойною формою. Пародія - засіб художньої виразності, побудований на імітації манери поведінки, манери мовлення, творчої манери з метою викриття того чи іншого явища, рис характеру; завжди передбачає об’єкт висміювання, його впізнавання.

Алегорія - образне інакомовлення, яскраве втілення в конкретному образі абстрактного поняття чи думки. Гротеск - переважно сатиричний, заснований на фантастиці засіб зображення явищ дійсності, поданих у спотворено-комічному, навмисне перебільшеному чи зменшеному вигляді, де поєднується реальне з вигаданим, страшне або трагічне з комічним, величне з огидним. Автобіографія - один із видів ділових паперів, у якому особа власноруч у хронологічному порядку подає стислий опис свого життя та діяльності.

«МОЯ АВТОБІОГРАФІЯ» ОСТАП ВИШНЯРід літератури : епос. Жанр : гумористичне оповідання. Тема : гумористична розповідь про батьків, навчання й формування світогляду пи­сьменника. Ідея: у гумористичній формі висвітлення факторів, що впливають на формування митця. Гумореску «Моя автобіографія» вперше надруковано окремим виданням у 1927 році(Харків, «Книгоспілка»). Написано за 2дні Проблеми: збереження рідної мови, зв’язку з народом, який виростив, пошани до старших, до вчителів (не тільки шкільних!), відповідальності за свою працю.

Місце подій:м. Груня,Зінківського повіту на Полтавщині; хутір Чечва; Зіньків.«Чому я поспішав так із своєю автобіографією? Через віщо сам я оце її випускаю в світ? Та дуже просто. Я ж не певний, що як дуба вріжу, хтось візьметься за мою біографію… А так сам зробиш, — знатимеш уже напевно, що вдячні нащадки ніколи тебе не забудуть». (Остап Вишня)

Засоби творення комічного:жартівливі прислів’я, приказки, фразеологізми: «яка тебе лиха година… потягла», «куди дірка дівається, як бублик їдять», «як муха дише», «велика… цабе», «роззявити рота», «хай воно йому сказиться!», «собача тропа», «душа в штанях», «як мокра миша»;суспільно-політичну лексику для опису побутових подій, дитячих витівок: «класовасвідомість», «чистийтобі Макдональд» (лейборист), «соціалізм», «король», «експлуататорша», «конституція нервова»

Підтекст: «Так що наші з М. К. Зеровим стёжки розійшлися. Він — на Рим, я на — Шенгеріївку». Тобто Зеров заглибився у вивчення античної літератури, а Остап Вишня — у народну творчість, життя рідного народу. Парадокс : «Фельдшер був з мене непоганий, бо зразу ж закапав одному хворому очі нашатирним спиртом замість цинкових крапель». Іронія : «Про гонорар од того хворого говорити не буду».

Продовження своєї «біографічної» теми в гуморесках: «Перший диктант», «Отак і пишу», «Якби моя бабуся встали…», «Великомученик Остап Вишня», «Все життя з Гоголем», у щоденнику «Думи мої, думи мої…» та інших творах.

«Сом» Остап Вишня. Рік: 1953 Літературний рід: епос. Жанр: усмішка. Тема: гумористична розповідь про сома, що жив у річці Оскіл і міг з'їсти гусака, гімалайського ведмедя і навіть парового катера. Головна ідея: виховання любові до природи. Місце подій: за містом Енськ, на Харківщині, річка Оскол.

Композиція: 4 частини.1 частина - читача запрошують побувати на річці Оскіл і помилуватися краєвидами.2 частина - дід Панас застерігає туристів бути обережними біля ковбані, в якій живе сом.3 частина - розповідь про сома, який тягав за собою паровий катер.4 частина - розповідь героя-оповідача про те, як живляться соми і як їх ловити. У гуморесці "Сом" як і у всіх "Мисливських усмішках" О. Вишня широко використав гротеск та гіперболу, контраст між справжнім і вигаданим, змішування ліричного, сатиричного й фантастичного. Дід Панас - знавець безлічі мисливських вигадок і побрехеньок, але разом з тим щирий любитель й охоронець природи.

Презентацію створила Вовк Оксана Віталіївна, вчитель Люботинської ЗОШ І-ІІІ ступенів №4 Люботинської міської ради Харківської області.