Презентація "Чи виправдовують свою назву рослини?"

Чи виправдовують свої назви рослини?

Назви деяких рослин пов'язані з їх зовнішнім виглядом, смаковими якостями, запахом плодів або квіток. А чи виправдовують вони їх?

Хлібне дерево. На Зондських осторовах в Океанії росте хлібне дерево (лат. Artocarpus altilis). Його батьківщиною вважається Нова Гвінея. Хлібне дерево за формою дуже нагадує наш дуб. Таке ж могутнє. Висота його може досягати близько 26 метрів. Плоди – джекфрукти за формою нагадують диню. Їх маса досягає дванадцяти кілограм, довжина до 30 см, а колір варіюється від зеленого до жовтого і жовто-коричневого, залежно від стадії дозрівання. Джекфрукти висять прямо на гілках та стовбурі. Це явище називається кауліфлорія. У зеленому вигляді плід вживається як овоч, а в стиглому, коли його м’якоть робиться м’якою, схожою на тісто та солодкою — як фрукт.

За смаком м’якоть смаженого плоду більше нагадує картоплю, і, подібно до цього овочу, її варять, смажать, запікають і одержують щось схоже на паляниці з приємним запахом чорного хліба. Свіжі плоди зберігаються недовго, тому їх сушать і такі «сухарі» здатні зберігається дуже довго, роками. А ще полінезійці чистять їх, розрізають і закопують в яму, ретельно вистелену листям геліконії і банана. Там плоди не згнивають, а бродять, утворюючи своєрідне тісто( masi) і зберігаються придатними в їжу кілька років. Це тісто потім загортають у листя геліконії і обсмажують в кокосовій олії. До речі, такий хліб багатий вітамінами груп В і Е, а тому вельми корисний.

На островах Океанії росте ще один вид хлібного дерева, яке називають «тістечком». На його гілках дозрівають жовтуваті плоди, які за смаком нагадують еклери з кремом. Тістечкове дерево

На території екваторіальної Африки на високих деревах « ковбасного дерева», або кігелії пірчастої ростуть плоди досить схожі на ліверну ковбасу, але вони не їстівні. Плоди цього ковбасного дерева мають довжину 50 см та товщину до 10 см. Але користь від них все-таки є – з плодів ковбасного дерева виготовляють посуд, прикраси та амулети. Ковбасне дерево

Цукеркове дерево, або ховенія солодка – це єдина плодова порода, в якої в їжу вживають не плоди, а плодоніжки. Плоди у нього схожі на горох, фіолетово-коричневі, тверді, неїстівні, сидять на покручених, червонувато-бурих плодоніжках, довжина яких до 4 см, завтовшки вони з олівець. Плодоніжки дуже солодкі( іноді містять до 47% цукру), м'ясисті та на смак нагадують родзинки у суміші з динею. Недаремно говенію називають не лише цукерковим, а й ізюмним деревом, слодконіжником і навіть кривим фініком.

В Бразилії є дерево під назвою «молочна соска». Якщо надрізати стовбур молочного дерева, то з нього рясно тече клейке «молоко» з приємним бальзамічним ароматом, яке в невеликих кількостях може бути спожите в іжу. За один раз дерево дає до 4 л молока, яке перед вживанням потрібно тільки розбавити водою і закип’ятити. Молочна соска

Зустрічається на території Південно-Східної Азії і Океанії. Найбільш поширене на Гаваях і на Таїті.  Це дерево назвали сирним через специфічний запах його плодів, що нагадує запах пліснявого сиру рокфору, але на смак між ними немає нічого спільного. Сирне дерево

В районі Панамського перешийка ростуть свічкові дерева, або парментьєри. Таку назву вони отримали тому, що їхні плоди ( тонкі та жовті, як свічки, довжиною до 1 м) містять до 60 % жиру і запалені горять рівним, без кіптяви, полум'ям. Плід свічкового дерева горітиме стільки ж, скільки і звичайна стеаринова свічка. Свічкове дерево

У гарматного дерева , яке росте у Гвіані, що в Південній Америці, плоди являють собою кулі червонувато-коричневого кольору, вони містять велику кількість насіння і вільно звисають зі стовбура на товстих батогах. Коли дме вітер, ці тверді кулі починають стукати одна об одну та об стовбур, і гуркіт їх з незвички можна сприйняти за досить гучну гарматну канонаду. Гарматне дерево

Дерево-птаховбивця. Великі насінні стручки пізонії вкриті щільним слизом і дрібними гачками. В цій клейкій масі застряють комахи, але коли птах збирається поласувати легкою здобиччю – жертвою стає сам. Липкі та гострі насінини пізонії чіпляються за пір‘я птахів, і вони не можуть полетіти. Часто птахи падають на землю або залишаються в полоні на гілці – і гинуть або від голоду, або від кігтів хижих птахів або клешнів крабів.

Через свою надзвичайну міцність дерево квебрахо забарвлене, яке росте в Південній Америці, отримало дотепну назву «зламай сокиру». Густина його деревини1,21 г/см3. І сокири дійсно ломаються: для вирубування цього дерева використовують сокири з особливо міцних сплавів. Квебрахо, або «зламай сокиру»

Залізні дерева, що твердіші за саме залізо, ростуть в Ірані та Азербайджані і називають їх темир-агач (дамирагач), що в перекладі означає «залізне дерево». Його деревина дуже важка, тому тоне у воді, а кора досить тонка, тому легко руйнується. Це дерево цікаве ще й тим, що має властивість утворювати непрохідні хащі. Темир-агач часто використовують для спорудження живих огороджень, які з часом стають дуже міцними. Залізні дерева

Дивовижна рослина джаботікаба також відома як Бразильське виноградне дерево. Росте вона в Португалії, Аргентині і, переважно, як очевидно з назви, в Бразилії. Особливість джаботікаби полягає в тому, що її соковиті пурпурні пліди  ростуть прямо на поверхні стовбура або товстих гілках. Це явище, як і в хлібного дерева, називається кауліфлорією. М’якоть зрілих плодів має желеподібну консистенцію і солодкуватий смак. Шкірка глянцева, яка гіркувата. Плоди джаботікаби в процесі дозрівання змінюють колір зіз зеленого до темно-червоного або чорного, і досягають розмірів 2,5-4 см. В кожній ягоді міститься до 4 насінин. Жаботікаба, виноградне дерево

Аборигени Америки вирішують проблему миючих засобів з допомогою мильних дерев. Одне з них сапиндус, що росте на півострові Флорида та островах Вест-Індії. Якщо розтерти його плоди, то утворюється велика кількість мильної піни. Плід мильного дерева - мильний горіх ще називають «мильною ягодою». Тканини, випрані таким милом, ніколи не линяють і не блідіють. Миючі властивості плодів дерева обумовлені високим вмістом сапонінів (до 38 %), які є натуральними природними піноутворювачами. Мильні горіхи традиційно використовують як натуральні шампуні і мило в Індії на протязі багатьох віків. Крім того місцеве населення Індії здавна використовує мильні горіхи як натуральний миючий засіб для прання тканин та одягу. «Мильна ягода»

На Аравійському півострові та в Південно-Західній Азії росте «квітка сміху». Вона має маленьке насіннячко, що нібито викликає у людини безпричинний сміх на короткий час, після чого людина засинає. Її використовують у медицині. Винахідливі аравійці використовують цю унікальну квітку, щоб втамувати зубний біль. «Квітка сміху»

Його плоди зовні дійсно нагадують плоди суниці — яскраво-червоні з дрібнобугорчастою поверхнею. Плоди суничного дерева їстівні, вони соковиті і солодкі. З них готують варення, вино і лікер. Суничне дерево

Прянична пальма. Пряничну пальму назвали так через зовнішній вигляд і смак плодів – їх дещо волокниста м'якоть нагадує медовий пряник. Всередині плода знаходиться міцна кісточка.