Презентація "ЧИННИКИ РОЗМІЩЕННЯ ВИРОБНИЦТВА "

ЧИННИКИ РОЗМІЩЕННЯ ВИРОБНИЦТВА Розділ І. Тема І. НАЦІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА ТА СВІТОВЕ ГОСПОДАРСТВО. КОБЕРНІК Сергій Георгійович. КОВАЛЕНКО Роман Романович. ГЕОГРАФІЯПідручник для 9 класу загальноосвітніх навчальних закладів

Пригадайте! 1. Які вам відомі підприємства у вашій місцевості? Яку вони виробляють продукцію? 2. Які види послуг надають у вашому населеному пункті?

Що таке чинники розміщення виробництва? Розміщення різних підприємств по території залежить від певних умов, які називають чинниками розміщення виробництва. Вони показують, до чого найбільше тяжіють ті чи інші підприємства. Найбільш суттєві з­-поміж цих чинників: сировинний, паливно­енергетичний, водний, транспортний, науково­-технологічного прогресу, трудових ресурсів, екологічний, чинник споживача, військово-­стратегічний. Дія цих чинників є наслідком їхнього взаємовпливу. Часто дія одного з них підсилюється впливом іншого. Так, транспортні витрати істотно впливають на розміщення матеріаломісткого виробництва «прив’язуючи» підприємства до джерел сировини. Розглянемо вплив окремих чинників на розміщення виробництва (мал. 13, ст.27).

Сировинний чинник. Історично першим впливав на розміщення підприємств сировинний чинник, або чинник матеріаломісткості. Нині ступінь матеріаломісткості визначається відношенням витрат на сировину до обсягу виробленої продукції. Тому матеріаломісткими вважаються виробництва, що потребують значної кількості сировини на виробництво одиниці кінцевої продукції. Такими, зокрема, є цукрова, цементна, металургійна промисловість тощо. Наприклад, для виробництва 1 т цукру потрібно 7,3 т цукрових буряків,а на 1 т чавуну – 2 т залізної руди, 1,3 т коксівного вугілля, а також інша сировина. Тому ці підприємства наближені до місць видобутку ресурсів, щоб не робити завеликих відрахувань на транспортування сировини до місця її переробки. Деякі види виробництва через специфіку технології можуть розташовуватися лише там, де видобувається сировина, наприклад, гірничодобувна, лісопильна, рибна промисловість.

Паливно-енергетичний чинник. Виробництва, що зазнають сильного впливу паливно-енергетичного чинника, називаються енергомісткими. Високим вважається енергомісткість виробництв, частка паливно-енергетичних витрат у собівартості продукції яких становить 30–45%. До них належать виплавляння легких кольорових металів (алюмінію, титану, магнію), виробництво віскозного шовку, синтетичного каучуку, хлору тощо. Такі виробництва розміщують поблизу великих джерел електроенергії, тобто біля електростанцій. Наприклад, Норвегія не має власної сировини для алюмінієвої промисловості, але є великим експортером алюмінію, що його виплавляє з імпортної руди на комбінатах, що розташовані біля потужних гідроелектростанцій. Такі виробництва, як хлібопечення, виробництво соди, целюлозипотребують багато теплоти, тому їх розвивають поблизу родовищ паливних ресурсів. Через те в Україні їх левова частка розміщена на Донбасі.

Водний чинник. Великі потреби підприємств у прісній воді, яка споживається у процесі виробництва, визначає водний чинник у їх територіальномурозміщенні. Такі підприємства називаються водомісткими і розташовуютьсяпоблизу значних джерел водопостачання, зазвичай біля річок, рідше – прісних озер. Наприклад, целюлозно­-паперова промисловість, окремі галузі хімічної промисловості. Але найбільшим споживачем прісної води є зрошувальне землеробство. Найбільш водолюбними сільгоспкультурами є рис та бавовник.

Транспортний чинник. У розміщенні виробництва нині набуває все більшого значення транспортний чинник. Складова транспортних витрат у структурі собівартості товарів нерідко є дуже високою. Залежно від розмірів транспортних витрат розміщення виробництва тяжіє або до сировини, або до споживача. Водночас через відсутність певних видів власної сировин деякі матеріаломісткі галузі розвиваються з наближенням до транспортнихшляхів сполучення. Зокрема, в Україні такими є галузі нафтопереробної та лісової промисловості. Перші з них розміщені на гілках нафтопроводів, другі – переважно уздовж річкових шляхів сполучення.

Науковий чинник. У сучасному світі суттєво змінив розміщення виробництва науковий чинник. На території деяких країн виникли виробництва, які раніше вважалися неефективними. Наприклад, із застосуванням спершу зарубіжних, а згодом і власних технологій почали працювати підприємства точного машинобудування, автомобілебудування та хімічної промисловості у Республіці Кореї та Сінгапурі. Під упливом науково­-технологічного прогресу виникли нові види транспорту. Наприклад, електронний транспорт (лінії електропередачі) істотно послабив залежність виробництва від енергетичних баз. Трубопровідний транспорт здешевив перевезення нафти й газу, що уможливило їхнє масове споживання у місцях виробництва хімічної та нафтохімічної продукції. Виникли наукомісткі виробництва, такі як точне машинобудування, авіаракетобудування, хімія полімерів, які розвиваються у великих містах­ -центрах науки

Працересурсний чинник. Працемісткими називають виробництва, які потребують значної кількості фізичної робочої сили. Наприклад, автоскладальні заводи або малопродуктивне сільське господарство, в якому переважає ручна праця. Ці виробництва тяжіють до працересурсного чинника. Вплив трудового чинника визначається обсягом витрат праці на виробництво одиниці продукції. Тому часто говорять про «дешеву робочу силу», яка є важливою передумовою зменшення собівартості виробництва. Це стосується переважно країн та регіонів світу, що мають значний демографічний потенціал та водночас низькі доходи населення. Нині все більшого значення набуває кваліфікація кадрів.

Екологічний чинник. Під час розміщення особливо «брудних» та небезпечних виробництв зважають на екологічний чинник. Будь­-які економічні вигоди не можуть бути виправдані, якщо їх здобуто із загрозою для довкілля. Тому взято курс на істотне зниження матеріало-­ та енергомісткостівиробництва. Новітні технології передбачають впровадження безвідходнихвиробництв. Найбільш екологічно небезпечні підприємства намагаютьсярозміщувати за межами густо населених територій.

Споживчий чинник. Виробництва нетранспортабельної продукції наближені до споживача, тобто до місць споживання готової продукції. Споживачем при цьому може бути як людина, так і інше виробництво. Чинник споживача спрацьовує у кількох випадках. По-­перше, коли готовий продукт не можна перевозити на великі відстані через характерні для нього споживчі властивості. Наприклад, хліб, кондитерські вироби, молочні продукти мають обмежений термін зберігання. Сірчана кислота через свою високу хімічну активність є небезпечною. Гаряча вода для опалення приміщень охолоджується під час транспортування. По­-друге, коли продукт порівняно дешевий, і перевезення на великі відстані може істотно збільшити його вартість. Наприклад, залізобетон, цегла та інші будівельні матеріали. По-­третє, коли масове споживання готової продукції зосереджене у певнихмісцях, а сировину для її виробництва не складно перевозити. Наприклад,сталь з металобрухту, виробництво мінеральних добрив та сільгоспмашину районах інтенсивного сільського господарства, виробництво обладнаннядля важкої промисловості у місцях її розвитку. Перевезення такої продукції коштує дорожче за сировину для їхнього виробництва.

Військово-стратегічний чинник. Для розміщення підприємств оборонно промисловості важливим є військово-стратегічний чинник. Під час їх розміщення враховуються інтереси державної безпеки. Такі заводи мають бути віддалені від державних кордонів та працювати у «закритих» територіях, доступ людей до яких обмежений. Вони часто розміщені поблизу військових баз. Виробництво багатьох видів військової техніки потребує значних інтелектуальних затрат, тобто високої кваліфікації трудових ресурсів.

ПЕРЕВІР СЕБЕ 1. Що таке чинники розміщення виробництва? 2. Назвіть найбільш суттєві чинники розміщення виробництва та наведіть приклади їх впливу на поширення підприємств, що випускаютьрізну продукцію. 3*. Наведіть приклади підприємств у вашій місцевості, розміщення яких зорієнтоване на різні чинники. 4*. Поміркуйте, як змінився вплив різних чинників на розміщення виробництва у сучасному світі. Роль яких чинників й чому зменшилася, а яких – зросла?

ПРАКТИЧНА РОБОТА 1 Аналіз секторальної моделі економіки. Мета: пригадати визначення понять «національна економіка», «виробництво», «послуга»; згрупувати види господарства України за результатом їх діяльності; з’ясувати склад виробничої та невиробничої сфер; розподілити види господарської діяльності за секторами економіки.

ПОМІЧНИК В ІНТЕРНЕТІ 1. http://ukrstat.net/#GDP (Актуальна інформація про загальний ВВП України і ВВП на душу населення України.)2. http://ukrstat.net/#GDP (Для виконання практичної роботи № 1: інформація щодо структури ВВП України і структури зайнятості населення України за секторами економіки.)