Презентація "Данило Галицький"

ДАНИЛО ГАЛИЦЬКИЙПЕРШИЙ І ЄДИНИЙ КОРОЛЬ НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИПідготувала вчитель історії ЗОШ І - ІІІ ступенів с. Оглядів. ПАНЬКІВ ВАСИЛИНА ПЕТРІВНА

Сей же король Данило був князем добрим, хоробрим і мудрим, який спорудив городи многі і церкви поставив, оздобив їх різноманітними прикрасами, і братолюбством він світився із братом своїм Васильком. Сей же Данило був другим по Соломоні. Галицько – Волинський літопис

Данило Галицький — вагома постать не лише в історії України, а й у світовій історії. Останній самостійний князь України-Русі, перший та єдиний король на наших землях, видатний полководець та громадський діяч — за його князювання, Галицько-Волинська держава перебувала на піку економічного, культурного та дипломатичного розвитку.

Данило Галицький — один з найвидатніших українських князів, могутній правитель, проникливий політик і дипломат, відчайдушно хоробрий воїн і талановитий полководець. Час його правління — доба найбільшого економічно-культурного піднесення та політичного посилення Галицько-Волинської держави.

Він був єдиним серед українських князів періоду феодальної роздробленості, хто зумів об’єднати під своєю владою більшість етнічних українських земель. При ньому міжусобиці в наших землях практично закінчилися, а напади поляків, угорців, литовців і половців поступово відійшли в минуле.

При ньому Галицька Русь стала одною з найбагатших держав в Європі, оскільки князь Данило зумів ефективно використовувати всі переваги вигідного географічного положення своїх земель, а також найбільших родовищ солі.

Батько Данила, Роман, був великим князем Київським. Та й сам Данило сидів на київському престолі. Щоправда, радянські історики цей факт вперто оминали, називаючи Данила не великим князем Київським, а просто “князем Данилом Галицьким”, підкреслюючи цим регіональний статус володаря. Така позиція науковців минулого — ще одне свідчення того, як довго українська історія перебувала під імперським впливом північного сусіда.

Народися майбутній правитель у 1201 році в місті Галич (на землях сучасної Західної України). Його батьками були – великий князь Роман Мстиславич з династії Рюриковичів та його друга дружина Анна. Батько помер швидко після його народження, тому мати з двома синами втекла спочатку до Кракова, а пізніше Данило подався в Угорщину, де виховувався при королівському дворі 6 років.

Данило Романович був нащадком Володимира Мономаха. Його батько, Роман Мстиславович, загинув у битві, коли сину було 4 роки. Ще підлітком з 12 років Данило почав правити частиною Волинських земель.

Все його життя — це боротьба за захист українських земель від численних завойовників.

Московити не втомлюються переконувати себе самих та світ у тому, що після монголо-татарської навали центр державності перемістився з Києва до Москви, а тому лише вони є прямими спадкоємцями історії Київської Русі.

У своїй діяльності його основне завдання було об’єднати Галицько-Волинське князівство. Проте через внутрішні суперечки між князями йому вдалось зробити це лише у 1238 році, коли він захопив місто Галич. Згодом і Київ, однак столицею князь Галицький обрав своє улюблене місто Холм.

Саме князеві Данилу вдалося якнайкраще використати потенціал українських земель для розбудови та розвитку держави. Князь розширив територію до Любліна і Перемишля на заході, Мукачево та Чернівців — на півдні, будував нові міста (Львів, Холм, Угровськ, Данилів) і розвивав старі (Галич, Дорогочин, Володимир).

Князь Данило активно сприяв поширенню західноєвропейських культурних впливів, проводив прозахідну внутрішню політику. Для зміцнення авторитету Галицько-Волинської держави у світі, заснував церковну православну митрополію в Галичі, яка згодом стала загальноруською (1246). Еталон кмітливого керівника, який, у першу чергу, працює на благо свого народу.

Він мав багато дітей. Від першої дружини Анни у короля було 8 дітей (3 доньки та 5 синів). Сини: Іраклій, Лев, Роман, Мстислав, Шварн. Доньки: Переяслава, Софія, Соломонія

1253 - коронація князя Данила1253, 7 жовтня (за іншими даними – в грудні) – в місті Дорогочині (сучасна Польща) відбулася коронація і помазання галицько-волинського князя Данила Романовича королівською короною. Важливим наслідком коронації стало надбання рівних прав із іншими коронованими особами Європи. За тодішньою традицією, королівський титул міг надати лише Папа Римський. Король не міг бути нічиїм васалом, а в разі нападу на його державу інші королі мали надати йому допомогу. Данило Романович отримав титул «короля Русі», а папська булла закликала володарів Чехії, Моравії, Сербії, Помор’я та Прусії до походу на татар під керівництвом Данила Галицького.

Внутрішня політика Данила Галицького полягала в розвитку міст, торгівлі та культури. Він підтримував розвиток ремесел та торгівлі, створював нові міста та збільшував населення старих. Також він дбав про культурний розвиток країни: підтримував літературну та художню творчість, засновував монастирі та церкви, розвивав освіту. Данило Романович зберігав добрі відносини зі своїми сусідами - Польщею, Угорщиною та Молдовою, що сприяло розвитку міжнародної торгівлі та обміну культурними цінностями.

Зовнішня політика Данила Галицького була спрямована на зміцнення позицій Галицько-Волинської держави в міжнародній арені. Для цього він укладав союзи з іншими князівствами, збільшував військову потужність та розвивав міжнародну торгівлю. Важливим досягненням Данила Галицького було укладення у 1253 році союзу з королівством Польщею, який гарантував мирне співіснування двох держав.

Галич — колишній центр Галицько-Волинського князівства — наймогутнішої твердині на південно-західних давньоруських землях, перша згадка про який відноситься, згідно з угорською хронікою XIII ст., до 898 року. Назва цього міста дала назву регіону «Галичина». Нинішній Галич розташований на автомагістралі Львів – Івано-Фpанківcьк, за 110 км від Львова і 24 км від Івано-Фpанківcька.

В місцевому літописі записана згадка про Богородичну кафедральну церкву, засновником якої був князь Ярослав Володимирович (Осмомисл). Саме згаданий 1187 рік – рік смерті та поховання владики. За життя князь був людиною церковною (єпископом). Орган влади при кафедральному храмі носив назву «крилос», і після смерті єпископа брав на себе всі обов'язки. За життя князь Ярослав побудував Богородичний (Успенський) собор, тому в ньому й знайшов свій останній притулок. За часів процвітання міста церква була його культурним та духовним осередком. Саме в стінах собору були короновані галицькі князі, друкувалися книги та проводились навчання для дітей. Під час страшних ворожих нападів стіни церкви оберігали містян. Та саме вороги вщент зруйнували святиню. Воїни одержимого перемогою хана Батия стерли з лиця землі Богородичний собор. До нашого часу дійшов тільки фундамент церкви та достатня кількість речей історичного значення. Їх та багато інших, знайдених стараннями археологів, можна побачити в місцевому музеї історії Давнього Галича.

Галицький князь, Ярослав Осьмомисл побудувавши величавий храм Успіння Пресвятої Богородиців 1157 року подбав про Чудотворну ікону, яку привіз із Константинополя і подарував храму. З того часу вона стає покровителькою всього галицького люду.Ікона Богородиці час від часу покидала осідок на Крилоській горі, горіли церковні кам’яні мури, зводились нові святині, приходили нові покоління, але Чудотворний образ Божої Матері завжди повертався на своє святе місце.

1264 року король Русі Данило І сильно занедужав. Він помер у Холмі, де був похований у церкві святої Богородиці, яку збудували за його життя. Літописець, оплакуючи його смерть, назвав його «другим по Соломонові», наголошуючи на мудрому правлінні.

Він увійшов в історію як збирач давньоруських земель, правитель Галицько-Волинського князівства, великий реформатор, далекоглядний політик і мудрий дипломат. До того ж, Данило першим серед давньоруських князів спробував покінчити із залежністю від монголо-татарських завойовників. Він заклав основи давньоукраїнської держави, яка проіснувала півтора століття.