Презентація "Декаданс як явище світової літератури "

Айхер Уляна, викладач вищої кваліфікаційної категорії, викладач-методист ВСП «Стрийський фаховий коледж Львівського НУП»

Декаданс — загальна назва кризових явищ у мистецтві і культурі кін. 19 — поч. 20 ст. Період декадансу позначений настроями безнадії, розчарування, занепадом життєвих сил, естетизмом. Дослідники вважають декаданс в літературі перехідним етапом між романтизмом початку 19 ст. і модернізмом початку 20 ст. За визначенням критика Ле Тайада, декаденти - це „покоління, яке співає і плаче”: плаче від „прози життя, „незатишної дійсності”, а співає, щоб не втратити „сердечного настрою”, хоча „серце вже перетворилося на кладовище нездійсненних мрій і надій”. Уперше декадентами стали називати у Франції символістів, які відійшли від існуючої літературної традиції. Пов'язано це було з тим, що в 80-х pp. XIX ст. французька молодь, незадоволена опортунізмом (пристосовництвом), що запанував у Франції, демонстративно відійшла від політики і повністю віддалась науці, філософії, естетиці.

— відмова від громадського в мистецтві; — містицизм, віра в надприродні сили; — індивідуалізм і естетизм як бунт проти буржуазного суспільства; — відмова від моралі буржуазного суспільства, аморалізм, імморалізм; — відчуття кризи, занепаду цивілізації; — опрацювання у творах теми мистецтва і митця; — культивування хворобливого як елементу обраності; — мотиви втечі від життя, безнадії, самотності; — культ форми і краси як вищої цінності; — присутність елементів різних культур та епох; — прагнення перетворити життя в поезію; — прагнення створити нові естетико-художні форми; — прагнення до експериментальності; — вираження протесту у: підміні реального світу ілюзорним; трагічній гордості; цікавості до патологічного; експериментуванні з межами свідомості.

поетизація слабкості, згасання, руйнації; індивідуалізм і естетство як бунт проти нелюдських принципів буржуазного суспільства; «мистецтво для мистецтва»; зовнішня правдоподібність.

Уперше цей термін використав поет Теофіль Готьє 1869 р. у передмові до книги Ш. Бодлера "Квіти зла". Те, що називають «стилем декадансу, — писав Готьє, — є не що інше, як мистецтво, що прийшло до такої міри крайньої зрілості, яку викликають своїм косим сонцем старіючі цивілізації». Спочатку Готьє був прихильником романтизму, але потім еволюціонував разом із французькою літературою до декадансу, символізму й модернізму. Він був одним із засновників літературного товариства Парнас, яке проголошувало принципи мистецтва для мистецтва. Зокрема, Готьє належить відомий вислів «Усе корисне бридке».

Представники декадансу в літературі Першим декадентом оголосив себе ще Шарль Бодлер, якого вважають предтечею французьких символістів і "духовним батьком" європейського декадансу кінця XIX століття. Бодлер вважав, що митець має творити власну поетичну дійсність, в якій існують лише переживання, конфлікти, відчуття й передчуття особистості. Яскравим прикладом нового бачення мистецтва і літератури стала збірка Ш. Бодлера «Квіти Зла».

У Британії головною фігурою декадансу був Оскар Уайльд. Оскар Фі́нгал О’Фла́ерті Уї́ллс Уа́йльд (1854—1900) — ірландський поет, драматург, письменник, есеїст. Найбільш відомий своїми яскравими п’єсами, повними парадоксів, крилатих слів і афоризмів, а також романом «Портрет Доріана Грея» (1891).

Поль Марі́ Верле́н (1844—1896) — французький поет, один з фундаторів символізму і декадансу. Найвищим досягненням стала збірка «Романси без слів». Жорі́с-Карл Гюїсма́нс (1848 — 1907) — французький письменник. Перший президент Гонкурівської академії . Моріс Полідор Марі Бернар Метерлінк (1862 — 1949) — видатний бельгійський поет, драматург і філософ. Лауреат Нобелівскої премії. Автор філософскої п’єси-притчі «Синій птах»

Макс Клінгер (німецький художник, графік і скульптор) зробив спробу підняти рівень своїх гравюр до високого рівня сучасної йому музики в нотних виданнях. «Смерть і Краса» «Посланець» «Пейзаж»

Обрі Бердслі (1872-1898) - англійский художник, графік, декоратор, ілюстратор, поет). Його надзвичайний індивідуалізм художньої манери і здатність до віртуозних стилізацій зробили графічні твори художника шедеврами. Але їх штучний характер лише підкреслює відірваність від натури.

Е́двард Мунк — норвезький живописець і графік, постімпресіоніст і постмодерніст, символіст, його вважають предтечею експресіонізму. «Автопортрет» «Очі в очі» «Крик»